Бажання Єдності



Немає в світі нічого, окрім бажання. Бажання породжує все, що ми знаємо, всю еволюцію, кожен рух життя. Не виросте ні одна травинка без бажання вирости. Не зробить дитина перший крок без її первинного бажання зробити цей крок. Маємо і інші стимули для дій – логіка, розум, прагматичність цілі. Але ні одна із них не зможе існувати без ізначального бажання, бо кожна із них почалася і розвинула-ся бажанням. Можна ще багато за це казати, доказувати, пояснювати, але не зараз, можливо пізніше, в наступній книзі я попробую цю тему розписати детальніше… Зараз допустимо і приймемо це, як аксіому, – ВСЕ ЖИВЕ НА ЗЕМЛІ ПОРОДЖЕНЕ БАЖАННЯМ.

Ми хочемо єдності в Україні. Ми хочемо духовної єдності, як самої сильної із єдностей. Моя ціль показати, що духовна єдність може вирости тільки із бажання духовної єдності.   

Так, все породжене бажанням. А якщо людина не має бажання? Тоді вона не здатна зробити те, що означене тим бажанням. У такої людини зникає духовна сила до дії, вона стає пасивною. Потрібно мати бажання, щоб мати здатність щось робити. Підкреслимо цей дуже важливий висновок ще раз –здатність породжена бажанням. Таким чином ми бачимо, що українцям спочатку потрібно мати бажання для того, щоб мати здатність щось зробити. Скажемо, для того, щоб мати здатність створити свою державу, потрібно мати БАЖАННЯ свою державу створити! Якщо ж у людей немає бажання створити свою державу то це означає, що не буде і самого процесу державотворення. Здається все так просто і зрозуміло, навіть примітивно просто! Але це не так. Насправді, все надзвичайно складно. Попробуємо розібратися.

Фактично, нація і держава починаються із БАЖАННЯ ЄДНОСТІ. Люди хочуть жити разом, об’єднавшись у власну спільноту, де всім разом буде добре. Виглядає так, що зараз українці не мають достатньо такого бажання єдності і не мали його вже багато століть. Чи це дійсно так? А якщо так, то чому не мали? На це запитання потрібно знайти відповідь тому що зараз ми хочемо збудувати свою державу, але одного хотіння не достатньо! Хотіти і бажати є різними по інтенсивності відчуттями. Потрібно забажати збудувати свою державу – отримати духовне БАЖАННЯ це зробити, а не логічне хотіння. Такого бажання українці не мають! Чому не мають?    

Почнемо з української історії від періоду окупації татаро-монголами. Це був час, на мою думку, коли українці принципово втратили здатність до державотворення, бо з тих пір не мали великого періоду існування української держави. З тих пір аж до наших днів. Напевно, це був той час, коли українці втратили Бажання Єдності. Як і чому це трапилось? За це пізніше. Спочатку заглянемо в деякі публікації, які підтвердять гіпотезу про нездатність українців до державотворення в зазначений період історії. Нижче я приводжу сучасні Інтернеті публікації, нашвидкуруч знайдені. Впевнений, що існують більш глибокі дослідження подібного напрямку, і я їх розкопаю пізніше для наступної книжки. Зараз приводжу тільки короткі цитати із Інтернетних посилань (підкреслення мої):      


З інтернетної газети ДЕНЬ: "Що принижує українців?"
http://www.day.kiev.ua/228216

Лінк більше не працює. Цитата з тої статті: 
"...Понад усе український народ принижує його нездатність до самоорганізації. У нього відсутнє прагнення до об’єднання, згуртування і вирішення своїх проблем без участі держави та чиновників. Ця неспроможність відчувається всюди і на всіх рівнях. Наші люди здатні разом випити і пограти в доміно, але не здатні підтримувати порядок у під’їзді та у дворі...."


Реферат: Історія України
http://works.tarefer.ru/33/101093/index.html

Лінк більше не працює. Цитата з тої статті: 
 "...відсутність чіткої програми подальших дій, обстоювання гетьманом та його сорат­никами ідеї "козацького автономізму", нездатність козацької еліти побачити реальність перспектив створення незалежної українсь­кої держави."


Із біографії Драгоманова М.П.
http://www.univ.kiev.ua/ua/geninf/osobystosti/dragomanov/

"Велику увагу приділяв учений культурно-просвітницькому етапу творення держави, вважаючи, що в суспільстві, яке нездатне керувати собою, самоуправлятися, не може бути й мови про радикальні зміни."


Ментальні характеристики політичної свідомості українців (реферат)

http://5ka.at.ua/load/politologija/mentalni_kharakteristiki_politichnoji_svidomosti_ukrajinciv_referat/48-1-0-11117

" В.Липинський вважав родючу землю і сприятливий клімат не лише благом, а й фактором, що спричинюєукраїнську недержавність. Адже такі умови швидко призводили до «дегенерації громадських інстинктів», розвивали лінощі і нездатність до постійного, тривалого і методичного зусилля"


Із опитування українців:
Українська армія НЕЗДАТНА захистити країну!
Лінк більше не працює. 
http://www.ukrbiznes.com/news/news/42473.html


Із статті "Національний Характер Українців"

"... А якщо врахувати, що переворот 1917 p. робили спролетаризовані селяни, які оголосили себе диктаторами, то стане зрозумілим причина «змужичення» провідної верстви з її селянською психологією, традиціями плебсу, нездатного до організації суспільства.


Із біографії Пантелеймона Куліша.
http://www.abc-people.com/data/kulish-p/dat1.htm

" ... дійшовши висновку про нездатність козацтва створити власну державу, гадав, що приєднання до Москви було найменшим із можливих лих .... "

" У цих працях автор рішуче виступає проти ідеалізації козацтва та гайдамаччини, представляє їх як деструктивні сили, позбавлені державницьких ідеалів."


Як видно із приведених цитат, українці розглядаються багатьма авторами, як нація із хибою здатністю до державотворення. Ця хиба, на мою думку, виходить із базисної проблеми – відсутності бажання до духовної єдності. Чому таке бажання зникло в українських душах починаючи приблизно з часів татаро-монгольського іга? Адже таке бажання мало існувало раніше, за часів Київської Русі, і навіть до неї, якісь форми державності мали Трипільці, Скити, Готи… Думаю, що дві великі зміни трапилися в житті нашого народу з тих часів. Першою було прийняття Християнства, а другою була окупація татаро-монголами. Хоча ми і звільнили себе від татаро-монголів, але державу попередньої сили і єдності вже не були спроможними збудувати! Тому що бажання до духовної єдності зникло! Не зовсім зникло, але зменшилося до такого рівня, що вже було неспроможнім творити державну міць, як колись, перетворилося в "ледаче" хотіння... Тут є багато над чим попрацювати дослідникам, якщо їх ця гіпотеза зацікавить? Я лише висловлюю здогадку, що бажання до духовної єдності сильно зменшилось після прийняття Християанства і особливо після окупації татаро-монголами, що явилося причиною подальшої НЕЗДАТНОСТІ українського етносу до державотворення, приклади якого приведені в вище означених цитатах. Зараз, в сучасній Україні, ми маємо щось подібне – там відсутнє бажання до духовної єдності! Приймемо це за аксіому чи гіпотезу і з цього почнемо наші роздуми. Значть так -- Проблема України у відсутності Бажання Духовної Єдності.       

Подумаємо в загальному -- як можна створити в людях якесь бажання? Як можна викликати у людей згадане бажання до єдності? Бажання з’являється від відсутності чогось. Якщо я голодний, то я маю бажання поїсти тому, що мій організм має відсутність прийнятої їжі. Поївши, заповнивши цю відсутність, я втрачаю бажання їсти. Тобто, ми втрачаємо бажання, коли воно задовольняється! Можливо тоді ми маємо відсутність бажання до єдності тому, що це бажання в нас уже присутнє якимось чином? Можливо це бажання уже задоволене якоюсь «єдністю»?  Але це скоріше не така єдність, яка нам потрібна, бо вона не веде нас до бажаного державотворення. От вам і ускладнення того простого питання, яке було поставлене початково. Виходить, що ми маємо уже задоволення нашого бажання до єдності, але не тією єдністю, яку ми прагнемо! Тоді якою єдністю нас «нагодували»? Як це трапилось? Як нам від неї позбавитись, щоб знову стати «голодними» і почати плекати Бажання до Єдності, але вже до тієї, що веде до державотворення? І якою тоді є ця і інша єдність?

Відразу стільки запитань і ні однієї очевидної відповіді! Попробую дати відповіді, хоч приблизно, на поставлені запитання.

1. Якою єдністю ми вже «нагодовані»?

Ми «нагодовані» такою єдністю, яка не є для всіх українців спільною! Ми ніби разом, і в той же час ні. Ми заповнені сумішшю різних духовних ідеологій, які не викликають у нас спільного бажання до державотворення.  

2. Як нам від вище-описаної єдності звільнитися?

Тільки шляхом урозуміння нашого хворого духовного стану і направленням великого внутрішнього зусилля на оздоровлення, і саме основне, на знаходження дійсно спільної духовної єдності.  

3. Що тоді є ця справжня спільна духовна єдність?

Нею є наш Український Спосіб Життя, який ми повинні плекати і розвивати до створення нової сутності українського життя.

Якщо комусь не зовсім зрозумілі мої відповіді і він/вона хоче мати прямі і короткі відповіді, хай він/вона їх шукає, базуючись на ВЕКТОРІ, напрямку, який означений вище написаним. Все, що треба, -- мати Бажання Єдності.


Микола Пономаренко
3-го червня, 7520 (2012) року.
USA



P.S.  Пройшло три роки з часу написання цієї статті.  Пошук відповідей на поставлені запитання не зупинявся і на сьогодні я маю деякі відповіді, які означені в Маніфесті Етнічного Ладу 
16 листопада, 7523 (2015) року.