Юр Кобзар

 

КЛИЧ

 

 

Дніпропетровськ

2016


 

     У цьому Кличі переспів Книг Святого Письма розтлумачених сучасною українською мовою, що дає ясну відповідь на споконвічне запитання: «Хто ми, звідки, нащо?»

Узгоджується те з наведеним у П’ятикнижжі: «Було: вся Земля, - мова одна...»

 

 

 

ВСТУП

 

      Наприкінці першого століття нашої ери імператор Траян спровадив у заслання до Херсонесу Климента, третього Папу Римського. Той згадує, що в степах Почорномор’я мешкав народ украйни, який мав на той час писемність. Вигнанець навчився їхньої мови та написав нею Благовіст, навертаючи тубільців до Віри. А в VІІ столітті завітали до цих країв інші посланці Сходу, стверджуючи що люди, перекрутили та заплутались у тлумаченні повчання Всемогутнього і заблукали в пошуках шляху до Істини, котра радить бути людині просто сумлінною тобто, - жити у злагоді з довкіллям, дотримуватися Закону Всевишнього.

     Творець закликає саме до украйнів, які несуть в своїх душах Його Дух, бо і назва їхнього центру, місто Київ означає «Душа Бога», щоби саме вони вказали своєю чудовою мовою шлях до Бога іншим народам. Путь Віри, адже ця мова, - з того ж кореня, що й одне з Імен Всевишнього Творця.

    У цьому Кличі ясна відповідь на споконвічне запитання: «Хто ми, звідки, нащо?» і узгоджується з раніше посланими Священними Книгами, перегукуючись зі ствердженням у П’ятикнижжі: «Було: вся Земля, - мова одна...»

     Назви та імена тут усі українські в сучасній вимові і зрозумілі без перкладу. Щоправда не обійшлося і без «Пояснення», бо всі ми з минулого, а там... етимологія та семантика. Хто тільки не нав’язував нам своє бачення, своєю вимовою, тощо. Настав час очиститися від того, адже й, презирливе сусідське «хахол», - насправді означає Птаха-Фенікса, який у Вогні відроджується, а та ж «Малоросія», не щось дрібне, меншовартісне, а «Піднесене, Головне!» Порівняйте з іншим, начебто принизливим «Хохляндія», адже німецькою – це те, що у святеників «Горняя Земля», близьке до «Горній Єрусалим», як і зневажливе сусідське «укр», що відоме з глибини тисячоліть, як: «той хто осів на землі». Селяни.

     Переклади Святого Письма іншими мовами змінюють імена до невпізнанності. Те ж біблійне Й’оР, - Боже Світло (назва ріки Ніл), бачимо в різних мовах: Юр(-ій), Єгор(-ій), Георг(-ій), Гогі, Ігор, Хорхе, Жорж, Дьордь, Гьог, Зорге, Кір, Ксеркс, Ор(-уел), тощо. Тому, вказані тут імена, порівнюються з подібними в різних варіантах Святих Книг. Та і всі релігії світу зазвичай мають спільне – це: Сонце, Місяць, Венера та чотири дні року, Рівнодення й Сонцестояння.

 

 

ПОЯСНЕННЯ

 

     * - цією зірочкою позначається те, що вимагає пояснення. Наприклад: а* - вказує на нумерацію, але не цифрову, а за допомоги літер. Таке зустрічаємо в абетках різних народів і в кирилиці теж: а = 1; в = 2; г = 3; д = 4... й = 10; або, - 0 «нуль». Тоді й маємо: 20 = вй; але 21 = ва; 30 = гй; але 39 = гі; 100 = айй; 101 = айа; 110 = аай; 111 = ааа; 112 = аав; 206 = вйж; тощо.

     Слова подані в алфавітній послідовності. Більш докладніші тлумачення генетики слова викладені в словниках Юрія Кобзенка: «Матір мов», «Словообіг планети» та «Мова єдина».

 

     БААЛ, Ваал, Велес... Теля. Владика. Володар, бог.

     БАБИ-СТЕРВИ. Слово «баба» відоме з вавилонських часів, де й сам «вавилон», як і «біблія», від БаБа ворота, е’Ль Бог, Творець. До Європи воно прийшло, як папа (фатер, тато, бо Б = П = Ф = Т), піп. Див. стерва.

     БАТУРИН. Дім Ора (Юра), Народ Ора (Юр, чи «Народ Осяяний» (Арії, Святі?). Див. Хортиця, Юр.

     БОГ. Слово з подібним звучанням зустрічаємо у мові Святого Письма, як Б’Г, що тлумачиться: сердитись, пінитись, клубочитись... Зважаючи на те, що Г = К = Х, знайдемо у словнику чимало різних значень. Див. Боже Ймення.

     БОГДАН, останній кобзар посланий Творцем до людей. Більше вже не буде. Лиш Воскресіння, - Судний День. Він не тільки «Богом Даний», той що «Годить Богові», Хвалу підносить. Див. кобзар.

     БОГМІЙ, «Бог мені Сущий». Іноді стрічаємо під іменем Ілія.

     БОГОДАР. Чуємо те, як Іоан, яке переінакшили в Івана, Йвана Хуана, Джоана, Joаn, тощо. Зазирнувши до словника бачимо, що Йван = ЙЎаН, але перекладається, як «грек». Тоді роССійська національна гордість «Іван-Дурак» виявляється всього лиш: «грек-подорожній (місіонер)», тобто сила роССіі не в дурнях, а у «грецькій вірі (візантійській)», бо у Мойсея ДРК – це дорога (арабською ТРК), Т = Д, К = Х = Г.

     БОЖА ГОРА. Чимало їх по Україні. Могили степові. Вони були Капищами іще за сивої, багатотисячолітньої давнини. Іноді назва поселеннь вказувала на наявність тих Могил, (Могилів). Саме слово «могила» й означає «підвищення», але ми частіше чуємо назви від кореня «РМ» вер(-х, -ховина, -шина): Кремль, піРаМіда, РаМала, РиМ, РоМни, ТаРоМське, ТеРМопіли, ТРеМсе, тощо. Є й «тель», пагорб, підвищення: стіл(-ець), Тель-Авів, Тальне, тощо. Див. гора.

     БОЖА СВЯТИНЯ, місце і споруда де забороняється будь-який гріх.

     БОЖЕ ЙМЕННЯ. У Творця, - Найчудовіші Імена. Знайдете тут і Бог, і Всевишній, і Неподільний, і Славен, ... і Ор (Юр) (Боже Світло Неподільне), від котрого і наше Ярило. Найголовнішим вважається Творець, яке йде у Мойсея другим словом початку Закону: «БРШТ БР’а Е’ЛГіМ». Як бачимо, тут исламське «Аллаг», - на третьому місці, а додаючи  до «БР’а» префікс «Т», отримуємо вже схоже на церковно-слов’янське «ТВоРящий» і «Б» переходить у «В», яке на письмі зображається однаково.

     Є й у Спокусника інші імена: Лихий, Підступний, тощо.

     БОЖЕНЯТА,  ідоли. Всіляка всячина створена уявою людини, іноді змайстрована у вигляді зображень: малюнки, цяцьки, які завгодно предмети, чи щось живе, тощо.

     БОЛОТО. Залісся, Полісся, Разлів… мочарі (Миср, Міцрайм, - Єгипет). В болотах і досі знаходять мумії людей тисячолітньої давнини. Люди й самі навчились муміфікувати. Й до ХХІ століття дійшов той звичай, в Москві, у самому центрі зберігається мумія мешканця Разліву.

     БОЛЯРИ, бояри. Володарі лісу. Див. ясуни.

     ВААЛ, Велес... Теля. Владика, Володар.Див. Баал.

     ВАВИЛОН, - Ворота Бог(-а, -ів). Див. Баба, Біблія, Хортиця.

     ВДЯЧНИЙ (Богові). У різних народів це слово має своє звучання: Богдан (Годить Богові), Йегуда (те ж саме, тільки єврейською), Жид (якщо від Йегуда, французькою)... У арабів є відповідний корінь «ХМД» + афікси. Ми те бачимо в прізвищах: Бого(-дист, -люб, -мол, -нос, -рад, -слав, -слов...), або ж Год(-енко, -ин, -унов), Жадан, Жданов...

     ВЕЛЕС, Ваал... Теля. Владика, Володар. Див. Баал, боляри, ясуни.

     ВЕЛІННЯ. Розділ Книги «Клич» та ДУХ Божий. Збігається за змістом зі словом «Явлення».

     ВЕРХОВНІ ЗБОРИ, Світлих Сил з Творцем, Див. Збори Небесні.

     ВЕСЕЛКО, син Родослава. Ненька так нарекла, бо розвеселили її Слуги Божі, повідомивши, що вона понесе... в 90 літ.

     ВИРІЙ, теплий, ніжний, затишний край де не треба думати про пошуки їжі. Зараз його скоротили до «Рай», що в свою чергу може означати й Головне, як і Русь. З останнього випливає, що людина здавна намагається облаштувати «Світле майбуття вже сьогодні, - на Землі». Див. край.

     ВИРОЩУВАТИ. На Близькому Сході це слово має корінь ГНН. У нас від нього «медично-научний» термін «вагіна», а в сьогоденні, ще й значення «захист», «щит». Оберіг. Див. баби-стерви, оберігати, родюче середовище.

     ВІДДІЛЯТИ. Слово, яке слугує прикладом того, що в часі-просторі людина надає іншого змісту, ніж воно мало спочатку. Давній корінь цього дієслова БДЛ, ВДЛ і ще у Мойсея воно вказує на те, що Творець ВіДДіЛив синів Якова від інших народів (обрав, - богомобраний), задля поширення Віри в Єдиного Творця. Стрічаємо і циганське (начебто власне) ймення БуДуЛай – це той, що відділився від табору й осів десь на землі. Зазвичай – то були ковалі. Цигани таких вважали відступниками, зрадниками ідеї кочування, свободи. Тож і маємо презирливе, - бидло. Відокремлене.

     ВІЗИР, ймення, що означає, - помічник. Схоже на «азар», але...

     ВІН, Його, Йому, Ти, Я... позначення Бога, з Великої букви.

     ВІНОК ПІСЕНЬ, дарований Творцем Любомиру, для прославлення Всевишнього і Віри. У іншому варіанті те звуть - псалми.

     ВІРА. Слово означає: «у світлі». Осяяні, осіненні, освячене, свято, святе. Див. Ор (Юр).

     ВОГОНЬ Пекельний, ОГОНЬ незгасимий, основне, що є у Пеклі для грішників і від чого немає змоги відмовитись, бо... самі його туди й приносять.

     ВОДА. Це слово має геть інший зміст, аніж ми звикли. Знання, інформація. Закон? Адже й слово «Господь» також від цього кореня. Назви води у коренях слів Часів Вавилонських: ЙМ, МЙ, М’М і це можна розглядати, як: Божа Матерія; Те, що й Бог; Те, що й Матерія. А дієслово «Б’Г» означає і «клубочитись», «пінитись», що бачимо в останніх досягненнях астрономів. Як приклад безмежності Всесвітів, що в нашому сприйнятті мають вигляд мильних бульбашок. Вчені-астрономи дійшли висновку, що вода виникла ще до появи Сонця.

     ВОЛХВИ. Господь весь час посилає людям своїх Слуг. Люди їх іменують всіляко. Див. каліки перехожі, характерники.

     «ВУХО», той хто підслуховує, нишпірка.

     ВЧИТЕЛЬ, Учитель, якщо з Великої букви то йдеться про Бога.

     ГАВРИЛО, Міць Божа. Див. Говерло.

     ГАЛАГАН, - нам звичніше Горлан, брат Кучми, який мав хист спілкування з народом і допомогав, бо Кучму ті не розуміли. Див. Горлан. У нас прізвище Галаган, стало синонімом зради, - тобто говорить красно, але не варто вірити йому. У євреїв є слово КаЗаБ, - нахабне брехло, що вельми збігається з «кацап».

     ГАЛИЧ. Це слово на Сході має значення «піднесене», вершки, еліта. Рідні йому: Алі-баба, могила.

     ГА-ХОЛ (хахол), ім’я Жар-Птаха, Птаха-Фенікса, що відроджується навіть з попелу. Тисячолітній вплив мови Йўана-Дурака (грека-місіонера), тобто церковно-слов’янської мови, призвів до зміни на «ха-хол», а сусіди вже й на «хОхол» перекрутили, бо не мали букви-звуку «Г» (латинське «h»), а лише «Ґ». І не лише з цим словом. Так сталося й зі словом «слов’ян», яке замінили на «крестьян», а згодом на «хрестян» та «християн(-нин)».

     ГЕТЬМАН. Першим гетьманом у Біблії, був Йосип (арабське Юсуф), якого Фараон* призначив (гатмана, - призначення) своїм першим помічником і той збільшив (ЙСФ, - збільшувати) статки країни, ну... і про себе не забув, а скоріше, - в першу чергу й думав.

     ГНАТ, вигнанець.

     ГОВЕРЛО (Міць Божа), один із Слуг Небесних. Нам більш відомий як Гаврило.

     ГОДУН, від слова «годити» Годин. Догождати Богові. Як? Будьте сумлінні й хвалу (оду) Творцю підносьте. Див. Богдан, Вдячний.

     ГОРА. І в часи Вавилону, це слово звучало, як «гора». Основним ієрогліфом, що те означав був схожий на нинішню «Р» і на «Г». Зміст його був і «верх», і «голов(-а, -не)», і «ріг». Див. Божа Гора.

     ГОРА ГОСПОДНЯ = Божа Гора.

     ГОРА «ЖИД». Іще в часи Шумеру, Акаду, Вавилону – це слово (жид, арабське жуда, єврейське Ґад) мало значення: везіння, щастя, удача, поталанити. Другого сина Сармата так і нарекла ненька. Він був пастухом, вправним мисливцем, воїном. Нам його нащадки більш відомі  під назвами: хозари, козаки. У стародавньому Києві були «Жидівські Ворота». А гору ми знаємо під назвою «Арарат». Щось на кшталт, - «Найсвятіше». А мо’ й «Найсвятішого»... Божа Гора?

     Але, щоби все те мати, треба було годити Всевишньому. Той, хто був сумлінним і дотримувався цього, в тих краях звався єврейською ЙГоДа (арабське Гуд), де «Й», - Бог. На Сході ще й Індію називають Году. Українцям те неважко вимовити, щоправда чуємо «ягода», а від мешканців Західної Європи, замість «Й», чуємо «Ж»: Йосип = Жозеф; ЙоФа (краса) = ЖоПа. Замість Юдаєвих, Юдіних, Юденичів, Юдашкіних, Юдкових, - в Україні: Бого(-дист, -люб, -мол, -ніс, -рад, - слав...), або ж, - Богдан, Годун. У арабів же Аллагу догодив Мухаммад.

     ГОРЛАН (Галаган), брат Кучми, який мав хист красно говорити. Див. Галаган.

     ГОРОДИЩЕ, те що й Град, Львів, Січ, city, мадина.

     ГОСПОДЬ. Вуста Закону. Див. вода, Лад.

     ГРАД, - те що й Городище, Львів, Січ, city, мадина. Огороджене.

     ГРІШНІ РУКИ. Всі органи (кожна клітина тіла) свідчать про вчинене в нашому житті.

     ГУЦУЛ, той хто допомогає врятувати(-ся). Душу? Рятівник, у церковно-слов., – Спаситель, у греків те Ісус, у євреїв Єшуа, в арабів Иса.

     ДВОРЯН, вожай призначений князем для нагляду за багатством. Всілякі різновиди має: барин, барон, баскак, гауляйтер, добр(-ан, -иня), райан, синьйор, фюрер... тощо. Див. Москва.

     ДЕВ’ЯТНАДЦЯТЬ, - духи, що відтворюють людські почуття, у Пеклі.

     ДЕНЬ. З великої букви – Останній День, День Воскресіння, День Розпізнавання, День Суду.

     ДЕРЕВО ПРОКЛЯТТЯ. Росте воно у Пеклі, плоди його гіркі та деручкі, харчуються ним грішні. Див. дев’ятнадцять.

     ДЖЕРЕЛО  Лагідне. Напій з нього нагадує сп’яніння, але ні голова не болить від нього, ні іншої шкоди не завдає. Див. Лагідне Джерело.

     ДЗВІНЕЦЬ, поріг дніпровський, на якому, як не дивно був і брід. Вельми підступний і зайди гинули в Дніпрі. Поріг – це розділення, з того ж кореня, що і: парк, перекоп, перука, та й прокурор з проктологом

     ДОБРИНЯ, вожай призначений князем. Всіляки різновиди має: барон, баскак, гауляйтер, синьйор... тощо. Див. дворян.

     ДОЩ ЛИХА, не обов’язково водяний, а й з інших складових: попіл, камені розпечені, тощо.

     ДРУГ. Це слово мало значення «наближення» і «спокій». Тобто Творець може як упокоїти, так і долучити до своїх наближених. Див. товариш.

     ДРУЖИНА. Вимог(-а, -лива). На сході є корінь ДРШ вимагати, тлумачити.

     ДУХ(-и). Внутрішнє. Продукт переробки довкілля Вогняниками. Див. чоловік, Ростислав.

     ДУША Божа. Див. дух, Київ, Львів.

     ЄГОВА, Яхве... Див. ЙГоУа, мова.

     ЄДИНИЙ, Неподільний. Божа Сутність. Слово мало корінь ще в сивій давнині, як ХД, - Один, Х = Є = Й. Пор. з: Хава = Єва, Хана = Яна, тощо. Див. Бог.

     ЄДИНОРОГ, завойовник, голова, очільник. На Сході є Дворогий, так О. Македонського називали. Чому? Подейкують, що на шоломі були у нього, але… А може тому, що Два Світи очолював? Адже за бога його вважали. Див. трійця.

     ЖЕРЕБ. Служителі Святилищ кидали жереб, щоби обрати чоловіка для дівчини, яка служила в Храмі і виховувалася в сумлінності. 

     ЖИВИЛЬНА, саме такий зміст назви Першої (арабською «уля») Жінки, Єви (Хави, «ХаЎа»). Див. Уля.

     ЖИД. Це сучасне слово з давніх давен має два корені, які мали значення, як щастя, везіння, удача, так і годити. Див. Богдан, Гора «Жид».

     ЖИТТЯ МАЙБУТНЄ. Існування після Воскрешення в День Суду.

     ЗАБОРОНЕНЕ (заборонний), - вчинки, їжа, місяці. Порушення їх призводить до гріха і Гніву Господнього.

     ЗАГОРОДА, підвищення навколо Пекла на якому підчас Суду розташуються Обліковці. Від КРТ (кір’ят) стін(-а, -и), ГРД = КРТ.

     ЗАД МАТЕРІ. Дружина знехтувана за поганським звичаєм. Див. звичаєві.

     ЗБОРИ НЕБЕСНІ. Нікому, крім тих, кого призвав Творець, не відомо, що там відбувається, бо ніхто не розповідає. Див. Верховні Збори, Світоч.

     ЗВЕДЕНИЙ. Брат, чи сестра у яких спільний батько, а матері різні. В давнину те було поширеним явищем, бо у глави роду було по кілька дружин. Не рідкісним було і явище, коли такі брат і сестра жили у шлюбі. Так було і з Родославом. Можливо, що через те і дітей у них не було, але Творець Своєю Волею надав їй можливість народити у 90 літ. Тому й нарекла вона його Смішком. Людині й справді смішно годувати грудьми, майже в столітньому віці.

     ЗВИЧАЄВІ. Народ, який живе дотримуючися звичаїв предків. Нам те відомо, як «народні звичаї», хто ж не дотримався, - «блядь», бо «БЛі» без; «а’Д» звичай. Стрічаємо їхню назву, як «адити».

     ЗГАДАЙБОГ, опікун Світловоди, яка мешкала й виховувалась при Святилищі, Храмі.

     ЗЕМЛЯ. Пошуки споконвічного змісту дали тлумачення: «виробництво, наповнення».

     ЗЛОТ. Це ймення має корінь ЛТ, - покрив. Від нього чимало слів: золото, Лада, латтатя (лотос), лід, людина...

     ЗОЙК. Природа явищ у довкіллі не завжди людям зрозуміла. Є високочастотні й низькочастотні звуки, які можуть призвести до божевілля, збою в ритмі серця, смерті. Див. Світоч.

     ІВАН-ДУРАК, роССійська національна гордість. Насправді перекладається з мови Мойсея, як «грек-подорожній», тобто християнський місіонер візантійського обряду. Див. Йўан-Дурак.

     ІДОЛ. Перші дві літери означають «пара (газ, дух)», а друге вказує на «бога», «Сили». Читаємо про це і в Біблії, що в скінії (Ковчег Заповіту, помешкання, мішкан) і був «Дух Божий». В дійсності самі ідоли – всього лиш примара. створена людською уявою.

     ІДОЛ рукотворний, або створений уявою. Всіляке зображення, яке вшановували, як божество. До цього входять і кам’яні, й мальовані, та й люди, чи духи.

     ІМ’Я БОГА. Їх чимало, та основне, - Творець. Див. Боже Ймення.

     ЇЖА. Саме так і звучало спочатку слово, яке означало сьогоднішнє «жінка». А кого ми їмо з миті зародження? Вона продовжує нас годувати після народження молоком і... Див. пара.

     ЙГоЎа. Єгова, Яхве, або ж «и. о. Говы» - лиш варіанти перепаскудження чужинцями (через незнання мови Святого Письма), Божого Ймення. Див. мова.

     ЙМЕННЯ БОЖЕ. Їх чимало, та основне, - Творець. Див. Боже Ймення.

     КАЛІКИ ПЕРЕХОЖІ. Те, що й: волхви, кобзарі, характерники...

     КАМЯНИК. Витесане з каменю й назване богом. Див. ідол рукотворний.

     КАРА. Має значення «рвати (краяти, шматувати?)» та «зло, лихо».

     КАРПАТИ. Є там гора Говерла, - Міць Божа. Самі ж «карпати» за звучанням нагадують Арафат, куди Творець скинув з Вирію грішну пару. Там вони й осіли. Див. слов’яни, украйн.

     КАЦАП. У мовах Сходу є слово КаЗаБ нахабна брехня. Літери: З = Ц, Б = П. Таке можемо побачити у назві Лейпциг, чи в арабському Бушкін, замість Пушкін. Див. Кашуб. 

     КАШУБ. Проситься в родичі до «кацапа». Та й підстави є, адже слово «хазар», насправді, - касар. Прочитайте латиною й матимете кацапа. Інший приклад – це Годунов, про якого згадують, як представника Орди, - що знов спрямовує нас до степовиків.

     КИЇВ, Душа Творця незримо там присутня. Сама назва відома на Сході упродовж тисячоліть, іще з часів Вавилону, Акаду, Єгипту, Шумеру, де: К, Ка, Ки, КЙ, Ко, - астральний двійник, душа; ЙУ, ЙВ, - скорочена назва Творця (як І.Х., - Ісус Христос).

     Є ще й варіант «’аВ», - батько, основа. Там «а» не обов’язкове, бо існує ще буква «алф», якої нам не занесли до абетки. Звучання у неї приблизно, як у апостофа. Скажіть Іван, або муар. Так перед «і» східна людина почує той алф, та в муарі після «у».

     КНИГА ЯСНА. Є на Сході корінь слова КНС збирати, збірка, С = Г (сер = гер).

     КНЯЗЬ, - від того ж кореня, що й книга, чи кнесет, КНС збирати, С = Г (сер = гер), яке мандруючи до наших країв, набуло звучання: кінг, конунг, кьонінг.

     КОБЗАР, провісник правди, БСРа, - вість. Благовісник, Посередник, Посланець, Пророк, арб. расул, євр. шалйах.

     КОЗАРИ, касари, хазари, хозари.... повелителі.

     КОХАННЯ. Має корінь ГН, ХН нагрівати, ублажати. Див. любов.

     КРАЙ, слово має значення: окраЯне, тобто те, що має свої межі, самодостатнє, самостійне. Див. Вирій, украйн.

     КРАЙ БОЛІТ. Чимало їх на Землі. Мочарі. Є і в наших краях – це Полісся, Залісся. В основних релігіях стрічаємо «Єгипет», що по-семітськи МСР, МЧР (мочар), зазвичай гирла рік (заболочена місцина). Гирло Нілу зіграло злий жарт з містом Олександрія, яке просто посунулося з берега в море. Саме слово «єгипт», хоч і вважають грецьким, насправді ж у семітів – це, або «Народ богів», чи «Дім богів». Порівняйте з нашим «Батурин», «Київ».

     КРИВИЙ, багач з роду Первістка Сармата, який влаштував у степу заколот проти Кучми підбивши на те 250 чоловіків. Більшості відомий, як Корей, Крез.

     КРИШТАЛЬ. Є у Східних мовах корені: КР холод, е’Ш світло, ТЛь роса, - «холодна роса зі світла (вогню?)». З них і складається відоме нам слово. Застигле?

     КУЛЬТУРА. Ще в глибинах сивих тисячоліть, це слово КЛТ означало: всотувати; насичуватись, поглинати.

     КУМИР, може бути від Східного МР владика, пан, МоР\а, благоговіння, страх, МоРе вчитель, або М із, \оР світло (сонцесяйний, святий?), є ще *КМР розкинути сіті, приховувати. Нам відоме подібне: мер, мажор, майор.

     КУТНІ. «Сміятися на кутні». Так, сміх і радість, зазвичай ми визначаємо за посмішкою, яка оголяє зуби. Але кутні зуби видко лиш при риданнях у тяжкому розпачі.

     КУЧМА. В давнину то були чародії, які намащували голови лоєм з натовченим зіллям, що сприяло (як кажуть: «Виходу в астрал, нірвану, тощо») спілкуванню з усілякими силами, незрозумілими людині в звичайному стані. А ще їх називали, помаз(-ані, -ники). Месії, посланці, пророки. Корінь цього слова відомий з часів Вавилону, - КСМ, а найсвіжіше в Секторі Газа, ракети «касам».

     Творець послав його з братом – помічником (Горлан, Галаган), який тлумачив людям вказане кобзарем. Подібне читаємо і про жерців храмів, які розтлумачували сказане пророками.

      ЛАГІДНЕ Джерело в Садах Утіхи. Протиставлення Пекельному напою з окропу і гною.

     ЛАД. Божий Задум облаштування Всесвітів, а’Д, - Закон, Повеління. Повчання. Див. Господь.

     ЛАСКА. Божа Ласка. З того ж ряду, що й: Закон, Заповіт, Обіцяне... Його Ласка.

     ЛОВЦІ СНІВ, були у сарматів, які прагнули наблизитися до таїни Світостворення. Див. снолови.

     ЛЮБОВ. Слово давнє, як Світ і спочатку було ієрогліфічне написання, яке мало приблизне звучання, як ЛБВ та означало «смажити» (жарить, розпечене). Те ж саме й «кохання», що рідне слову «кухня» та означає «нагрівання». Плоті? Адже, відоме з Біблії слово «мандрагора», у Мойсея звучить, як «ДуДа», що теж означає «нагрівання». Сучасне «дудай» - це казан, у техніці «котел», але й наше «дудка» теж має значення, не лише «умлівання душі» (як і «соловей»), а мало й практичне значення. Скіфи встромляли кобилам до піхви ту дудку і дули туди теплим диханням, що сприяло збільшенню віддачі молока у 1,5 рази...

     ЛЮБОМИР, Миролюб. Переміг велета Голять влучним пострілом з рогатки межиочі. Народив Мирослава, який звів Святилище. Див. Віночок пісень.

     ЛЮДИ КНИГИ, ті кому вже посилав Бог Закон і Заповіт.

     ЛЬВІВ. Серце, чи любов? Написане, як LVV дає нам у зворотньому прочитанні WL «вал», але корінь слова ЛВ означає і «серце», - центр. Чи середина, пророче? Адже є у Львові верховинка рукотворна. Що воно? Могила, Капище, Храм? Див. Божа Гора, Таромське, Кам’яна Могила, Київ, любов.

     МАЗУР та Стріх, нащадки третього сина Тихона, вожаї поган, які мешкали між Чорним морем і Каспієм.

     МАЙСТЕР, - знавець потаємного.

     МАМАЙ. Взірець душі української та її оберіг.

     МАТІР, - та що збільшує. Кількість народу? Стосовно «Матері Градів» - то не варто забувати, що це слово збігається в корені зі словом «митар» (теж збільшує, збагачує князя). «РусЬкий данник» - всього лиш «Київський платник податків», якими були й каракалпаки (нині Узбекистан, країна Середньої Азії) та Візантія, (Константинополь, Царгород, зараз Истамбул, - Туреччина). Див. Москва, Уля.

     МАХОРТЕТ, острів на Дніпрі, нині в акваторії Січеслава, - Дніпропетровська. Назва означає: «Напис на камені». Див. Хортиця.

     МИ, якщо з великої букви – то розпоповідь від особи Всевишнього, а з маленької – то від людей, кобзарів, духів, тощо.

     МИР, - із світла. Те, що й світло.

     МИРОСЛАВ. Син Любомира (Миролюба), збудував Святилище в якому зберігалася Скриня (мішкан, шхіна, скинія), в котрій був присутній (мешкав) Дух Божий.

     МОВА. Слово однокорінне з одним із Імен Всевишнього «ЙГоЎа», яке означає: дійсний, справжній, Сущий. Та, у одному з варіантів слова «слово». Див. слов’ян. Спритники від релігії перетворили те «ЙГоЎа», на роССійське «и. о. Говы», та докладають чималих зусиль (як не дивно успішно), переконуючи, що його треба промовляти якнайчастіше і тоді... Господь їм за те пробачить усі гріхи та найщедріше обдарує після Воскресіння. Особливо, коли позбудетеся всіх надбань, а виручені гроші віддасте вожаю, який медоточиво вам «вішає локшу на вуха».

     МОЛОДИК, по ньому визначався початок відліку нового місяця. Враховуючи те, що у році 12 періодів з однойменною назвою – то основними ознаками року є Дні Сонцестояння та Рівнодення на яке навесні розпочинається Новий Рік. На відміну від єврейського (Рош-Гашана, Голова Року), що восени.

     МОСКВА. Слово, що прийшло з часів Вавилону та має два корені: МС, - подать, КВа, - збирати. Задля цього по всіх усюдах були розсіяні СВОЇ наглядачі: ДВа, - багатство, РЙаН, - видивлятись, наглядати. Див. дворян, матір.

     МОЧАРІ. Місцина з вельми зволоженим грунтом. В наших краях, зазвичай навесні, коли ручаї дзюрчать рівчаками-бурчаками. Звернувши увагу, що Ч = Ц (чапля-цапля), - виходимо на корінь МЦР, який на Близькому Сході вказує на Єгипет (підчас водопілля), а у нас, - Залісся, Полісся. Болото. Див. Край боліт.

     МУКА ВІЧНА. Пекло та питво з окропу, що нагадує гній.

     НАЙЩЕДРІШИЙ, одне з Божих Імен.

     НАПУЧЕННЯ, послання, повчання, тлумачення Ознак.

     НАСОЛОДА НАЙВИЩА, - тисячолітнє існування в Садах Утіхи Вирію.

     НАСТАВНИК, Слуга Божий. Не обов’язково небесний, а й земний з людей та, - просто віруючий.

     НАЦІЯ, від слова зі Сходу НТЙ’а саджанець. Посаджений на землі, а не перекотиполе розсіяне, Т = Ц.

     НЕБО. Здавна, - витоки, вода. Чи «твердь»? У Мойсея Творець спочатку створює Небо, а вже потім Сонце. Сьогодні вчені теж наполягають, що вода давніша за наше Сонце.

     НЕМІЧНІ, слабкі люди з різних причин.

     НЕПОДІЛЬНИЙ, Єдиний. Божа Сутність.

     НЕСХИБНА ПУТЬ. Шлях. Дорога до Творця, через сумлінність. Віра в Єдиного. Життя в сумлінності.

     НЕСХИБНИЙ ШЛЯХ. Див. Несхибна Путь.

     НИВА. Це слово, з того ж кореня, що й «небо» та означає , - витоки. Див. вирощувати, оберігати, родюче середовище. Зрошене?

     НОВИЙ РІК. Є Дні Сонцестояння та Рівнодення на яке навесні розпочинається Новий Рік. На відміну від єврейського (Рош-Гашана, Голова Року), що восени.

     ОБЕРІГАТИ. Див. баби-стерви, оберігати, родюче середовище.

     ОБІЦЯНЕ, - Істина. Те що обіцяє Господь: Воскресіння, Суд; Пекло, Сади Щастя.

     ОГОНЬ, Вогонь Пекельний.

     ОЗНАКА. Нас привчили вживати «Знамєніє». Насправді – це свідчення існування Бога (диво, чудо...). Видиме. Свідчення. Воно скрізь. І ви дивіться, міркуйте, адже і ви, - теж свідчення Божої Величі.

     ОКРІП. Кипляча рідина, у Пеклі ще й гірка, та деручка.

     ОСІЛИЙ. Ще у Книгах пророків сивої давнини тисячоліть зустрічаємо корінь цього слова, який звучить (на наші вуха), як «укр». У множині, - «украйн». Ті хто осів на землі, - селяни. На противагу розсіяним: зайди, кочовики, степовики, перхожі. Див. нація, словян, украйн.

     ОСНОВА, Межиріччя. Багатий край. Чимало сховано там часом і землею писемних свідчень про наших пращурів. Є ще й варіант «’аВ», - батько, основа. Див. Київ.

     ОТВІР ЗЛА. Саме таке зміст і має на Сході слово «печера».

     ОТЕЦЬ, - слово прийшло із сивої давнини і звучало, як: а’Д етнічна група, громада, звичай, закон, лад, а’З сила, сміливість, міць, велич, шукати й знаходити прихисток,  и’Ш чоловік, Д = Т, З = С = Ш = Ц.

     ПАРА. Плодюче, те що дає плоди, народжує. Такий зміст цього слова в глибинах тисячоліть. Див. їжа.

     ПАРКАН, розділення, розрізняння. Те що й перекоп, перука, прокурор, парк. Вказівка на дозволене і заборонене.

     ПЕКЕЛЬНИЙ Вогонь, Огонь...  Вічнопалаюче Полум’я, де мешкатимуть грішні після Воскресіння.

     ПЕКЛО. В давнину було: Пе, Пі, - отвір; КЛа, - розпечений. Якщо е’Ш, - вогонь – то маємо «Піч»?

     ПЕРЕКОП, розділ. Як і: берег, парк, перука, поріг, тощо. Див. Дзвінець.

     ПЕРУН. Слово має корінь від якого: барин, барон, імператор, фараон, та й абревіатура ПР (партія регіонів)... хоч воно й означає «бик, бугай». Велес? Теля?

     ПЕЧЕРА, див. отвір зла.

     ПИСЬМО Святе. Все, що прийшло від Торця у писемному вигляді. Основою цього слова було ПС, - смужки. Смугувати.

     ПОГАНИ, відгалуження, пагони, паростки. Це ті люди, які додавали рівню Творцю, що є – вельми грубою помилкою, величезним гріхом.

     ПОМІРКОВАНІСТЬ. У всьому треба дотримуватися викладеного у Кличі. Роздайбіду Господь не любить.

     ПОМІЧ, допомога. В давнину воно означало: (від-, у-,)сувати.

     ПОРІГ, – це розділення, з того ж кореня, що і: парк, перекоп, перука, та й прокурор з проктологом. Див. Дзвінець.

     ПОРОШЕНКИ. Тлумачі Святого Письма, що подрібнюють речення й слова та вишукують потаємний зміст.

     ПРАВДА, істина, англійською трус. Див. Господь, вода.

     ПРАВИЛЬНА ПУТЬ, Шлях. Дорога до Творця, через сумлінність.

     ПРАВИЛЬНИЙ ШЛЯХ, Несхибний. Див. Праввильна Путь. Віра в Єдиного. Життя в сумлінності. Див. Несхибна Путь.

     ПРАВИЦЯ. Після Воскресіння подаватимуть Книгу до правиці (десниці) сумлінним, а поганам до шуйці (лівої руки).

     ПРЕСТОЛ. Божа Гора. Підвищення, пагорб. Див. (Божа) гора.

     ПРИКРАШЕНІ. Ті, що одягають прикраси (показуючи тим щедрість Всевишнього) вчиняючи Прощу. Великий гріх те відбирати у прочан.

     ПТАХ. Душа, у містичній традиції.

     ПЯТА ЧАСТИНА, - данина з прибутку. У християн те відоме нам як «десятина».

     РАМЕНА, верхівка дерева. Галузки, гілля. Див. Божа Гора.

     РІК, те що й ріг. Див. гора.

     РОДОСЛАВ. Засновник безлічі земних народів. Ймення складається з двох частин. Перша й означає, - наРоДження, а другу стрічаємо у сивій давнині, як ЦЛВ, СЛБ, - хрест, який, - не що інше, як, - перетин, початок, точка відліку. Від цього ж і «слов’ян» та «чоловік». Саме Родославу Творець вказав, що його нащадки називатимуться Ха-ХоЛ, а перекладаються, як Жар-Птах, тобто Фенікс, який з Божої Волі навіть з попелу відродиться.

     РОДЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ. Ще в сивій давнині воно звучало, як «СаДе». Словники видають нам зміст, - «поле». Ми ж бачимо «сад». Якщо додати слово «Пі», яке означає «отвір» - то матимемо всім відому конструкцію... Пі-СДе. При поєднанні, перша голосна випадає. Див. баба, нива.

     РОЗПІЗНАВАННЯ, те що й розділення, розрізняння.

     РОЗРІЗНЯННЯ, Добра і Зла. Коли читаєте цей Клич – то весь час бачите приклади того.

     РОЗСІЯНІ. Представники князя, які наглядали за тубільцями та «драли з тих сім шкур», навіть, якщо тим голодна смерть загрожувала. Слово від давнього РоСС, - розсіяне, розвіяне, розпорошене. Не плутати з «рос», яке означає: голова і основа похідному, - головний. Див. дворян.

     РОЗУМ. Зараз частіше чуємо «інтелект». Подейкують, що кількість інтелекту стала, а людство збільшується... Саме ж слово «розум» складається з двох: «Р’С» голова та «у’М» матерія.

     РОСТИСЛАВ. Перший чоловік, створений Всемогутнім з міжзоряного попелу та води, РШТ початок, перше, Ш = С, ЦЛВ чоловік, Ц = Ч. Див. Уля.

     РУКИ-свідки. Справи рук... Коли настане День Суду – то й очі будуть свідчити, що бачили, і ноги, які пішли, і вуха, які чули, але... Душа не противилася грішному. Кожна клітина нашого тіла - це носій інформації того, що з нами сталося.

     РУС(-ий). Здавна відоме слово Р’С, - голова, початок, перше, верх. Див. росс, русь.

     РУСЬ, - головний. Прикметник ЧОЛОВІЧОГО роду, від Р’С голова. На відміну від РСС розсіяне. Див. гора.

     САРМАТИ, Співці Закону. Див. скіфи, сколоти, хазари.

     СВАВІЛЛЯ. Те, що не відповідне вимогам Божого Закону. Згодом почали вживати синонім, - бєспрєдєл.

     СВІДКИ: вуха, очі, руки, язик... Метафора. Див. руки-свідки.

     СВІТИЛО, одне з імен Бога. Язичники  тому й поклонялись усілякому світлу, вважаючи те за Бога, хоч воно, як і все у Всесвітах – лиш Його дрібна частка.

     СВІТОЧ. Природа явищ у довкіллі не завжди людям зрозуміла. Полярне Сяйво, вибухи в атмосфері заблукалих зайд Всесвіту, лазерне випромінюваня, поява супернових, тощо.

     СВЯТИНЯ БОЖА, споруда й місцина, де заборонено грішити.

     СВЯЩЕННЕ МІСЦЕ. Собор, капела (Рука Бога)…Там люди збиралися для звернення до Творця. Вавилон, - ворота Бога, Мавринський Майдан, Хортиця, Могили, Капища, Храм, Церква, тощо.

     СВЯШЕННИЙ МІСЯЦЬ, - той що починається з молодика після Весняного Рівнодення.

     СІЧ. Сіті, - city? Град, - огорожа? Осередок, - перетин, центр? Те що й Львів, мадина?

     СІЧЕСЛАВ, місто на Дніпрі: Катеринослав, Новоросійськ, Дніпропетровськ. Відгалузники подейкують, що в тому краї на острові Махортет вище порогів, зупинявся їхній святий Андрій Першозванний. Мешкав у місті й блаженний якийсь і вельми балакучий, який виготовляв з каміння, що на острові, якісь обереги «Бетвіктон», а потім поїхав кудись у Німецькі краї. Див. Станіслав.

     СКЕЛЯ, біля Пекла. Див. загорода.

     СКИБА, власне ім’я, до якого ще й додається «Мудрий».

     СКИТИ, скіфи. Слово з сивої давнини. Це множина від СХ багато, збільшення. Слово ж «багато» у множині (багатсво), - скот. До нас дійшло, як «скот, сук, соха».

     СКІФИ, перегречене «скот», у нас відоме, як «скит».

     СКОЛОТИ, Золота Орда? Зміст слова може означати, - ті що поглинають. Див. сармати.

     СЛАВ(-ен, -ний), одне з Божих Імен. З того ж кореня, що і слов’ян.

     СЛАВУТА. Слово читається з обох боків. Зі звичного нам означатиме «хрест» (січ, - початок координат), а правого буде означати «занурення», яке відгалузники називають хрещенням.

     СЛАВ’ЯН, те що й слов’ян, - споконвічний мешканець цієї землі.

     СЛОВО. Пересічне, початок. Споконвічне? Див. слов’ян.

     СЛОВ’ЯН, - споконвічний мешканець, тубілець, ЦЛВ, СЛБ, - хрест, який. Не що інше, як, - перетин, початок, точка відліку, Ц = С, Б = В. Див. нація, осілий, украйн.

     СЛУГА НЕБЕСНИЙ. Вогняники, Серафими, Херувими, Мал’ак, Янгол.

     СЛУЖИТЕЛІ, - ті хто увірував, став сумлінним та ревно служить Всевишньому, віддаючись молитвам, та вчиняючи добро. Віряни, прочани, вчителі Святого Письма...

     СНОЛОВИ, - хозарські жерці. Проникали в підсвідомість людини підчас переходу до стану сну і мандрували з його душею у Всесвітах, намагаючись розгадати Таїну Творіння. Зараз те практикують за допомоги гіпнозу (в науці сугестія), метод Бутейка, rebirthing, транс.

     СОЛЯНИЙ СТОВБ, слугував ідолом степовикам-кочівникам. Сіль – це кристал, тому міг слугувати, як засіб для підєднання до «Інформаційного Поля» Всесвіту. Подібне ми бачимо в Гізі, Єгипет. Піраміди будували з каменю-пісковика, відомого своїми п’єзо-електричними властивостями.

     СПІВЦІ ЗАКОНУ, сармати. Слово «сармат» складається з двох: ШР, - пісня, вірш; а’Д, - звичай, Закон.

     СПОКУСНИК. Це слово ще з довавилонської давнини, де мало корінь БКШ запрошувати. Б = П, Ш = С. І він таки запрошує кожного з нас до Пекла, збиваючи з Путі до Творця.

     СТАНІСЛАВ, - витоки слов’янства, де СТН означає «витік».

     СТАРОЛАД. Той, хто тримається звичаїв пращурів не звертаючи уваги на Божі Ознаки та й, просто зміни умов життя.

     СТАРШИНА. Обереги роду, - звичаїв, ладу. Зазвичай літні люди, а згодом ті, - хто більш поцупив.

     СТЕРВА. Як не дивно, але це слово має ще й значення «оберіг». Щоправда є й інше значення «ляпас, удар». А вони такі... Є в Святому Письмі й вираз «Увійти до шатра жінки». Так те «шатро» - не що інше, як оберіг, або – те, що ревно оберігається. Від цього ж кореня й «стерегти, сторож, шатро». А літери «С» і «Ш», пишуться однаково. Див. баба. 

     СТОВБ СОЛЯНИЙ, слугував ідолом степовикам-кочівникам. Сіль – це кристал, тому міг слугувати, як засіб для підєднання до «Інформаційного Поля» Всесвіту. Див. соляний стовб.

     СТОЛЬНІ МИТАРІ, яких посилав володар земель наглядачами за багатствами. Див. дворяни.

     СТРІХ та Мазур… Слово «мазур» більш відоме нам, як «олійник», а «стріх» - це той, кому відоме потаємне, або, - давні, забуті знання. Зазвичай були чародіями. Див. Ступа, Товкач.

     СТУПА, чаклун, який розтирав зілля, щоби потім використовувати його задля лікування, чи одурманення. Тому так і кликали його. Див. Товкач.

     СУВІЙ, ЗГОРТОК, Книга Долі, де записують Наглядачі (Слуги Творця, Обереги) все, що вчиняємо в житті.

     СУВОРИЙ, одне з імен Божих. Див. Ласкавий.

     СУРМА, Небесна. Лунатиме її голос в День Воскресіння.

     СУМЛІННИЙ, сумирний, ортодокс, правовірний, православний, арб. мусульманин, євр. сіоніст, ц-с. богобоязнєнний тощо. Той, хто живе у відповідності до Закону, посланого Правителем Всесвітів і викладеного у цьому Кличі. Намагається в цьому житті вчиняти лиш добро, щоби, після Воскресіння, отримати щедрий дар Всевишнього, - Сади Утіхи, де перебуватиме вічно.

     Після 1917 р. Р.Х., московити намагалися облаштувати «Світле майбутнє» в, окремо взятій країні, - СРСР і там «сумлінний», мав своє звучання: «справжній комуніст!». Замість скрижалів був «Комуністичний Маніфест», а Закон Божий замінили грубезними томами макулатури з маячнею «Основоположників комунізму», та Господь посміявся над витівками недолугих, як у свій час, над Вавилоном, - зруйнував, але прийшов новий правитель з іменем, корінь слова  котрого ПТН, що з давніх давен означало, - змій. Він пообіцяв щастя прихильникам «руССкого міра» і почав пити кров сусідніх народів.

     ТЕЛЯ, Тілець, Баал, Ваал... Дивно, але на Близькому Сході «Телье» - це ягня.

     ТЕРЕШКО, батько Родослава, який належав до верстви жерців, бо витесував ідолів.

     ТИХОН, послухав Бога і врятувася з родиною підчас жахливого водопілля, висадившись на Гору Жид, а всі інші згинули.

     ТОВАРИШ. Слово співзвучне з Першим Словом Біблії, але мовою Святого Письма (БРШТ), яке можна тлумачити і як «борщ». Має і в арабській корінь ШРБ сьорбати, хлебтати. Чули ви й назви їжі: чорба, шурпа. У семітів жіночого роду слову надає додане «Т». Тобто ШРБТ, - юшка, а рос. похлёбка. Зваживши, що Б = В, у зворотньому прочитанні й матимемо ТВРШ, - той, з ким сьорбаєш з одного посуду (рос. хлебать с одного котелка). Див. друг.

     ТРОЇСТІСТЬ, придають Творцю відгалузники. Бог – це третина бога? Див. Гуцул.

     ТРОН СЛАВНИЙ. Посідає на ньому Творець.

     ТУБІЛЕЦЬ. Зміст цього слова, - занурений. Див. слов’ян, украйн.

     ТУРБОТЛИВИЙ, одне з Імен Божих.

     УКР(-айн). Це слово множина, що означає: ті хто осіли на Землі, зачепився за неї, занурився в неї, посажений на землі та орій. Рідні йому: ікра, якір. Див. нація, осілий, слов’ян.

     УЛЯ. Слово має два різних корені: Початок (родини, життя), піднесена (як дар Ростиславу), щоби втямив, - нащо він... Див. Живильна.

     УМОВЛЯННЯ. Цей Клич іще й умовляння людини,  стати сумлінною, щоби у Житті Майбутнім потрапити до Садів Утіхи.

     УЧИТЕЛЬ. Ймення Всевишнього, або ж звання кобзаря.

     ХАЗАРИ, хозари... див. козари.

     ХАРАКТЕРНИК, пророк і оберіг народу. Добре відомий нам Козак-Мамай. Див. волхви, кобзарі, тощо.

     ХАРАМ, - заборонене. Див. Храм.

     ХАХОЛ. Див. га-хол, хОхол. У Східній традиції – це Фенікс. Птах, що відроджується, навіть згоряючи до стану попелу. Щоправда, правильно говорити: «Га-ХоЛ», але давня мова украйнів з її письмом і граматикою, про яку згадує наприкінці І ст. н. е. Третій Папа Римський Климент набула змін під впливом усіляких зайд. Орії не могли тому протистояти, з простої причини, - вони пов’язані з землею-годувальницею, зрослися з нею, занурилися в неї (що й означає слово «украйн»), і не мешкали в смітниках цивілізації, - в містах, а саме там і творилася, так звана «культура*» писемна.

     ХОХОЛ, див. га-хол, хахол.

     ХОРТИЦЯ, - Вихід Світла (Ора, Юра?). Див. Батурин, Вавилон, Махортет.

     ХРАМ, підвищення (жертовник, капище), піднесене, вер(-х, -шина), Кремль (Божа Гора), Рим, Таромське. Див. харам.

     ХРЕСТЯН, саме так себе називали в давнину проповідники християнства в наших краях. Але побачили, що у тутешніх одним із оберегів – хрест у вигляді свастики. Тоді вони стали звати тубільців «словяни», що від Східного СЛБ, ЦЛВ, - хрест.

     ХУДОБА, як і «скот», означає багатство. Зазвичай «скот» ми чуємо, як, - скіф. Наразі, - нові... олігархи.

     ЧАС: День, Воскресіння, Належний, Обіцяний, Суд...  Час «Ч», час «Х» (ікс, екс)...

     ЧОВЕН. Шкіра дрібної худоби (міхи?) прикріплена до дерев’яної основи.

     ЧУЙКО, син Родослава, бо почув Всевишній волання Родослава про спадкоємця.

     ШАТРО. Не лише захист, оберіг, а й статевий жін. орган.

     ЩОНАЙЩЕДРІША НАГОРОДА, - помешкання у Вирії в майбутньому житті.

     ШУЙЦЯ, шульга. Ліве, ліворуч.

     ЩАСТЯ ВІЧНЕ. Друге життя сумліних - у Саду Утіхи.

     ЮР, має два корені ЙЙ Бог (скорочена назва, є ще ЙГ, ЙУ), о’Р світло. Боже Світло. Мойсей у П’ятикнижжі так називає ріку Ніл.

     ЯВЛЕННЯ. Наша, оцерковнословянена свідомість визнає це лиш, як «Откровєніє», яке намагаються втиснути в «оДкровення». Насправді ж зміст цього слова, - звичайне «відкривання», а по-ненашому «раут». Як не дивно, але єврейська «Тора» при прочитанні навпаки теж видає той «раут», - бачене, видиме, зриме. Найближче за змістом наше «диво».

     ЯРЕМЧЕ. Світло знайшло. Кого? Та Гуцула, сина Світловоди. Нам же греки принесли її ймення, як Марія.

     ЯРИЛО. Одне з імен Божих, яке народ сприйняв, як сприяння народженню, відродженню. Його, Бога Світло.

     ЯСУНИ, Ясон, насі... Від дієслова, яке означає «пересувати(-сь)», та й «нести». Див. боляри.

 

 

ПУТІВНИК

 

а*. Хіба уперше Свій Закон

Творець людині посилає?

Ласкаво, лагідно землян

в сумлінні жити закликає.

Дослухайтеся, що говорить:

«Сумлінні будьте повсякчас!»

Тоді і Ласку Він проявить

та буде Лагідним до вас.

в. А допоможе в тому Юр*,

безкрає Світло Всесвіту,

він з Ним навік вас поєднає!

Знайдіть часинку молитвам!

Молитва тиха, - краще діє,

в ній зайві, - галас, метушня.

Хоч подумки кажіть, - почує!

Хвалу Йому несіть щодня

та, бажано насамоті.

Насичення душі благайте

і зайвих слів не додавайте.

Благословенні будете!

 

Веління – А

ЛЮБОВ*

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Проголоси Ім’я Творця*,

який створив усе в любові.

Ще й Чоловіка Він зліпив

з міжзоряного попелу.

Волай же: «Найщедріший* Він,

той хто навчив нас Розрізнянню*,

дав людям те, чого не знали».

Але людина невгамовна,

побачивши те, що надбала –

Всесильному протистояла.

Поглянь! Такий вже заважає,

коли хтось требу учиняє,

на Путь Несхибну* не стає,

сумлінності не виявляє,

Ознаки* заперечує.

Не знає може, що Всевишній*

і чує добре все, і бачить?

Його Ми вхопим за чуприну,

оманливу вельможність грішну,

хай спільників своїх гукає,

а Ми гукнемо Слуг* своїх.

До нього ви не дослухайтесь,

Мені лише, Творцю вклонятесь!

в. Здіймися і волай, сповитий

та возвеличуй Вчителя*!

Очисти одяг, уникай

невірних, а також облудних!

З людьми будь безкорисливий,

заради Віри* потерпай.

Коли згори Сурма* заграє

знай, Час* настав – це День* такий

для лиходіїв нелегкий!

Залиш Мене із чоловіком,

якого першим сотворив

і наділив хорошим статком,

а потім ще й синів послав

та вистелив їм Путь рівненьку,

його ж чомусь жадоба душить,

все вимагає, - ще додати,

Ознаки ж Наші не сприймає.

Влаштую сходження на Скелю*,

бо він гадає, що все знає.

Насправді ж, - має бути вбитим.

Іще раз він розрахував,

навколо все ще раз огледів,

насупився і спохмурнів

та ще й бундючно відвернувся,

cказав: «Усе це чародійство,

пуста балачка те усе».

Спалю його в Огні* Пекельнім*!

А що воно, - отой Вогонь?*

Не залишає шкіри він,

допоки геть її не спалить,

а біля нього, - Дев’ятнадцять*

Ми над Вогнем поставили

(володарів) і їхня кількість –

число випробування вас,

та лиш для тих, які не вірять,

щоби ті пересвідчились,

які Письмо* отримали,

а хто увірував, - зміцнились

та сумніву щоби не мали

ті, хто отримав і повірив

і щоб сказали ті, у кого

в душі хвороба та облуда:

«Що нам говорить цим Всесильний?»

То Всемогутній так людей

в оману, чи на Путь веде,

бо сил Його вони не знають,

відомо те лиш Господу.

Це ж, - лиш нагадування людям.

Заприсягаюсь Місяцем

і нічкою, котра минає,

Зорею, що на Небі сходить,

адже – це найвеличніше,

із того, що вам сповіщає, -

йдете вперед ви, чи назад,

тим хто вперед іти бажають,

чи вирішили відступити.

г. У кожної душі залежність

від найтаємніших бажань,

крім тих, які біля правиці*.

Спитають згодом грішників:

«Що вас до Пекла привело?»

Казатимуть: «Ми не молились!

Голодних не нагодували,

у марноті ми борсались

та в Судний День не вірили,

так смерті й дочекалися».

Захисника вони не мають –

то, чому ж відвертаються,

мов переляканий віслюк,

що від погонича утік?

Бажає кожен, щоб йому

сувій* дали розгорнутий,

але Дня Суду не бояться.

Нагадування ж саме тут

і ті, хто тяму мають – знайдуть,

щоправда і не пригадають,

якщо Творець так вирішить,

що душі ті уваги гідні.

Побійтесь гніву Господа!

Засохніть руки загребущі!

Багатство надбане - не поміч,

згорить вогнем палаючим,

ще й хмизу принесе дружина,

прикрасить шию їй налигач.

 

Веління-В

УКРАЙНИ*

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. У щасті жити вам украйни

в довічнім плині зим і літ!

Хвалу підносьте без утоми

Владиці затишного дому,

який і в голод вас наситить

і від сусідів захистить,

що мріють вас понищити.

в. Ганьба усім пащекуватим,

які на цьому мають статок.

Гадають, те увічнить їх.

Та ні! Чекає їх руїна!

З вогню ж воскресне Україна.

А що ж на ту руїну вкаже?

Святий Вогонь Всевишнього,

що здійметься над душами

і Бог зведе його склепінням,

поставленого над стовбами.

г. А ти таку людину бачив,

що Віру за брехню вважає?

Це та, що сиріт виганяє,

не нагодує злидаря.

На неї вже чекає Кара,

бо молитви аби-як творить,

не в щирості, а в лицемірстві

й завжди скупиться на пожертви.

Така й сусідське ласа жерти,

а оріїв понищити.

д. Жага до накопичення

вас душу змусила забути,

аж до самої домовини,

але дізнаєтеся ви

про все в той День дізнаєтесь!

Якби ж могли те знати зараз.

Та всеж, - Вогонь побачите,

переконаєтесь наочно,

тоді і поспитають вас

за насолоди та спокуси!

є. Хіба не бачив, що Всевишній

вчиняє з тим, хто схиблює?

Підступне в марне перетворить

та посилає грайворів

пекучі камені жбурляти,

щоби навколо все спалити.

ж. Заприсягаюсь ніччю й днем,

а ще зачаттям потаємним, -

прямує все шляхом своїм.

Тому, хто з острахом ділився,

найліпшим Істину вважав –

такому й Ми полегшимо.

Тому ж, хто скнара загребущий,

найліпше за брехню вважає,

цьому Ми все обтяжимо

і не врятують надбання,

коли його жбурнуть в Огонь.

Із сьогодення в майбуття

лише Пряма Путь до Творця.

Вогнем Він умовляє вас

і щонайгірші там згоряють,

хто Істину вважав брехнею.

Відділять від таких сумлінних,

бо на очищення давали

не задля нагород і слави,

а щоб Творця побачити,

Його бажання вдовольнити.

 

Веління – Г

СЛОВЯНИ*

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюся цим градом

(живеш також і ти у ньому),

батьками й тим, що породили!

Людей-слов’ян* Ми сотворили.

Гадали ті, що їх не згублять,

казали: «Самі нищимо».

Не вірите, що те хтось бачить?

Чи Ми очей вам не дали,

язик та ще і двійко губ,

облаштували все те зверху?

Крутою стежкою не йдуть.

А що таке той крутосхил?

Невільникові волю дати,

голодного нагодувати,

чи родича і сиротину,

або того, що скніє в злиднях!

Долучиться тим до сумлінних

і з тими, хто праворуч* стане,

а біля шуйці* - хто не вірить

Склепіння Вогняне над ними.

в. Чи Ми не розгорнули груди

та не зняли тягар з душі,

яка хребет обтяжила?

Тебе не возвеличили?

Полегшення йде після скрути,

а Ясна Путь безвихідь змінить.

Свобода – це завжди діяння.

Свої діяння з Ним узгодь!

г. Зірницею заприсягаюсь

та нічкою, що гущавіє!

Тебе Творець твій не покинув,

не має Він ненависті.

Адже тобі останнє краще,

ніж те, що вказане, як перше.

Радій тому, що дав Всевишній!

Чи сиротою ти не був,

коли тебе Він прихистив?

Знайшов тебе і спрямував.

Ти бідний був, Бог збагатив.

Над сиротою не збиткуйся

та й злидаря теж не цурайся,

а прославляй Господню Ласку!

д. Цей Клич в Ніч Величі з’явився.

Що ж то за Ніч, як вам дізнатись?

Ніч краще тисяч місяців.

Вогняники* в ту ніч спадають

разом із Духом Славного.

До ранку Всесвіт завмирає.

 

Веління – Д

ДОРОГОВКАЗ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Клянусь нічним мандрівником!

Як знати, що воно за мандри

по зорям, що у темряві.

У кожного є Оберіг.

А з чого створена людина?

Та, із води Небесної,

що є в хребті та маслаках,

чотири із п’яти, - вода.

Всесильний здатен воскресити

в той день, як Таїну розкриють.

Помічників Йому не треба.

О, Небо, що дощі дарує!

О, Земле, що траву леліє!

В Творця лиш вирішальна дія!

Ніхто над вами не жартує.

Вдаєтеся до хитрощів?

Всі підступи Я розгадаю!

Та всеж, - відстрочку Ти їм дай!

в. Клянуся Сяйвом сонячним

та Місяцем, що йде за ним

удень, який його являє

і ніччю, що його ховаває,

і Небом, з тим, що сотворило,

Землею й тим, що простягло,

душею й тим ким створена,

дало розпусність і сумлінність.

Надбав той, хто її очистив,

а збитки тим, хто приховав.

На те Пихаті не зважають.

Піднявся, з них найсхибленіший,

Тоді кобзар йому сказав:

«Ось вам від Славного худоба,

ви будете її поїти!»

Поставились, як до базіки,

худобину ж зарізали

і їх за те Всевишній знищив,

жалю до них не проявивши,

не переймаючись майбутнім.

г. Кобзар надувся й відвернувся,

бо підійшов сліпий до нього.

А може він прийшов для того,

щоби себе очистити?

Але вітаєш ти заможних,

до них лиш повертаєшся.

Провини на тобі не буде,

якщо він не очиститься.

А ось на тих, які ідуть

страху не відчуваючи –

на них уваги не звертаєш,

а це нагадування лише.

Згадає той, який захоче,

сувої розгортаючи,

величні та очищені

руками писарів сумлінних.

Невіруючих смерть чекає.

Із чого Бог створив людей?

Створив любов’ю чоловіка

і вигляду йому надав

з міжзоряного попелу

замішаного на воді,

а ще життєвий шлях полегшив

та умертвив, і поховав,

час проминув і воскресив,

та він урок той не засвоїв.

Нехай на їжу гляне він,

як скинули на землю зливу

та знов її Ми осушили

і глибоко розтріскали,

а потім збіжжя уродили,

траву всіляку, виноград,

масні рослини та солодкі,

в гущавині садів гілки

покрили плодом усіляким

і вам, і всім хто поряд, - користь.

Коли ж прийде шалений гуркіт –

то чоловік втече від брата,

дружину кине і батьків,

синів і друзів теж полишить.

В той День у кожного свій клопіт.

Осяяні одні обличчя,

веселі будуть, радісні,

а інші вкриє порох, піт.

Такими стануть лиходії

невіруючі та розпусні.

 

Веління – Є

ОСТЬ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюсь сікачем

та тим, що висічене ним!

Ти, з Ласки Бога, - не причинний

і нагорода невичерпна

з уподобань щонайчудових.

Те, що тобою бачене –

вони його також побачать.

Учителю відомо краще,

хто заблукав у бур’янах

і знає тих, які йдуть вірно.

Не слухай тих, що кажуть: «Брехні!»

Бажають ті намащення

і з їхніх вуст улещення.

Прихильники заприсягань

плітки розносять, теревені,

що перепони створюють

і ворогам, і добрим, грішним,

брутальним, а також безрідним,

хоч би вони й насправді мали

синів та статки чималі.

Коли Ознаки їм читають,

вони брехнею те вважають.

Таким Ми носа затавруєм!

Випробувань їм пошлемо,

як і тим власникам майна

у вигляді садовини,

що мали зрізати зрання,

не виконавши застережень.

Всесильний гураган послав,

поки вночі ті міцно спали.

Сад вдосвіта – мов кошений.

Не знали ж ті, тож говорили:

«Вже час іти нам на збирання».

Ідуть, перемовляються:

«Не вигідно нам, щоб сьогодні

тут злидарі були присутні».

Тож заходились міркувати,

як тих до саду не пускати,

та вразило побачене:

«Ми мали хибні міркування,

тепер ускочили у злидні!»

Тоді сказав середній з них:

«Навчали ж нас, як говорити:

«Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!»

І мовили, як їх навчали

та ще й до цього додали:

«Даруй! Неправедні були!»

Один другому дорікали:

«Чому ж сумлінними не стали?

Можливо Славний нам замінить

на те, яке нам більш прийнятне?

Лише на Бога сподівання!»

Це покарання животінням,

бо їм кобзар приніс Письмо.

Господь Прихильний до сумлінних!

Хіба ж Ми вчинимо сумлінним

таке, як чиним лиходійним?

Що з вами, як міркуєте,

чи ви Письмо вивчаєте?

Адже у цьому Кличі є

те, що сумлінності навчає!

І не заприсяглись Ми там,

щоб потурати вашим вчинкам

до настання Дня Воскресіння,

бо й справді ваші надбання –

це наслідок від міркувань.

Всевишній не утримує,

у кожного з вас вибір власний!

Спитай: «Хто це підтверджує?»

Чи спільників у тому мають?

То хай вони їх погукають,

якщо правдиві у словах

та щирі у своїх серцях,

в той День коли усе відкриють,

на вшанування їх покличуть.

Вони ж на те не будуть здатні,

бо стануть всі безпомічні

і погляди похнюплені,

всі вражені, принижені.

Їх кликали раніш вклонитись,

коли були іще міцними.

Залиш Мене з тими, хто певен,

що вигадка це Послання

і їх нінащо Ми зведемо,

про те і не дізнаються.

Я з карою не кваплюся!

Чекаєш нагород від них?

А зобов’язані вони?

Чи мають власне потаємне,

Письмо Святе записане?

Ви рішення Творця чекайте.

Порівнювати вам не треба

з тим, що його ковтнула риба

та він із черева волав.

Якби на те не воля Бога –

на берег кинуло б його

(пустельний), там би і конав,

але Господь його обрав

тому він і сумлінним став.

Ті люди, що не вірують,

вас ладні поглядом убити.

Достатньо заклик їм почути,

враз пащекують: «Він причинний!»

але - усе це щиросердне

Нагадування Всесвітам!

в. Усеосяйний Бог Всевишній!

Який творив і визначив,

розподілив і спрямував

та пасовиська виростив,

або чорнобиль засівав.

Дамо тобі Ми прочитати

й того ніколи не забудеш,

якщо Творець так побажає.

Бог явне і таємне знає!

Для тебе ж Ми полегшимо.

Навчай, бо це корисно всім

Сумлінні пам’ятатимуть,

а лиходії відсахнуться,

але їм у Вогні палати

ні мертвим, ні живим, - довічно!

Надбає лиш очищений,

що згадує Творця в молитві.

Вам перевага в сьогоденні,

та краще й довше – у майбутнім.

Було це і у згортках давніх

у Родослава та Кучми.

 

Веління – Ж

СОНЯШНИК

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюсь соняшником,

вершиною Говерлою,

людина, - найкраще творіння!

Та і її понищить тління,

крім тих, що вірять у Творця

і для таких майбутнє – Вічність.

Що ж після цього змушує

тебе вигадником вважати?

Хіба не Бог вирішує?

в. Заприсягаюсь надвечір’ям,

що теж засліплює людей,

крім тих, що в Бога вірують

і у житті своїм сумлінні

та Істину заповідають

своїм нащадкам і терпіння.

г. Заприсягаюсь Небесами,

Останнім Днем, Обіцяним

і свідком, та чим свідчите!

Понищать володарів Урвищ

вогню, що там жаром пашіє.

Вони навколо нього сіли

тортурами там душі гріють

і їм завадили лиш тим,

що у Творця повірили, -

Владику Неба та Землі.

Тим, що сумлінних катували

і каяття не відчували –

давно Вогонь приготували!

А тим, що в Бога вірують -

Сади й струмки у Вирії.

Міцна Турботливого* сила,

почне Він і завершує,

і любить Бог, і вибачає

Володар Трону* Славного,

Творець того, що побажає.

Чи надійшла до тебе вість

про Перуна* й Пихатого*?

Ті, хто не вірує - в омані,

їх омине Всесильний позад.

Цей Клич, для всіх Священний,

у чистім Згортку зберігають.

д. Загорнутий! Ти у молитві

простоюй ніч, або всього

лиш половину, чи відніми,

а може і додай до того.

Ми людям Слово шлем вагоме.

Читання уночі – сильніше,

дієвіше і виразніше.

Вдень заклопотаний ти будеш.

Частіше згадуй Ім’я Бога,

плекай надію лиш на Нього.

Правитель Сходу й Заходу,

немає інших, тільки Він,

лиш у Творця ти знайдеш захист.

Шукай Його прихильності!

А тих терпи, що кажуть інше,

якщо втекти від них не можеш.

Мене разом з тими залиш,

хто теревенями вважає

Господаря надбань чималих,

ненадовго відстрочку дай,

адже у Нас Вогонь, кайдани

та їжа деручка і муки.

Земля в Останній День здригнеться

і гори пилом стануть враз!

Ми вам послали кобзаря

і проти вас він буде свідчить.

Раніш до Перуна послали,

не захотів той слухатись

і міцно Ми його вхопили.

То, якже вам урятуватись,

якщо ви не повірили

у День, коли сивіють діти?

У той День луснуть Небеса

й настане, Ним обіцяне!

А це лише нагадування

і, той який бажання має –

до Господа Путь обирає,

бо Мудрому відоме все,

що молишся вночі ти менше,

не дві третини всеї ночі,

а половину, чи третину,

як ті, що поруч моляться.

Всесильний ніч вимірює,

день без уваги не лишає

і те, що вам несила, знає

та ваду ту вам вибачає.

Читайте з цього Кличу те,

що в розумінні вам просте.

Також Йому і те відоме,

хто хворий, а хто б’є поклони,

хто вірить в те, що Бог ваш Чуйний

та тих, що на Путі в борні.

Читайте з цього Кличу те,

що в розумінні вам просте.

Моліться, милостиню дайте –

це Позика Всевишньому,

Він потім все поверне вам,

ще й набагато збільшеним.

Благайте ще й пробачення.

Творець Ласкавий, Чуйний Він!

 

Веління – З

КАРА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Покара! Що воно таке?

Як ту покару розпізнати?

Мов комашню людей розсіють,

а гори стануть стертими.

Хто щось на вагах матиме,

щасливо й далі житиме,

у кого ж ваги нерухомі –

в Безодні мешкатиме той.

А що ж воно таке, хто знає?

Та Урвище, яке палає!

в. Земна поверхня задрижить

та вивергне своє начиння.

«Що це таке?» - спита людина,

Земля їй вість повідає,

яку Всесильний посилає

Всі люди юрбами прийдуть

і, що вчиняли - їм покажуть

хоч дещицею те було.

Чи ви добро колись вчинили,

чи скоїли хоч трішки зла.

г. Коли розверзлись Небеса –

то зорі звідти поспадали,

усі моря перелились

та труни перекинулись

і душі всі дізналися, -

коли та в чому завинили.

Себе людина спокушає,

хоч сотворив її Всевишній,

як витвір свій найліпший.

Вона ж Останній День вважає

неясною їй вигадкою.

Над вами є ще й Обереги

невтомні пильні писарі

за вчинками спостерігають.

Сумлінним Ласка нагорода,

погані ж Пекло матимуть,

горітимуть у Судний День

і заховатися не зможуть.

А що тобі на той День вкаже

та роз’яснити допоможе?

Допомогти вже там не зможуть!

Скорись душа Всевишньому!

д. Огорне Сонце пелена,

пощезнуть зорі у смерканні

та гори будуть зрушені,

і десять місяців вагітна

без догляду худоба буде,

зберуться всі докупи звірі

ще й море вийде з берегів,

всі душі поєднаються.

Колись закопану, спитають, -

що призвело її до смерті.

Розгорнуться Святі Сувої

і зірветься із Неба покрив,

та розгориться Полум’я.

Наблизиться Сад Вирію,

про все душа дізнається.

Поверненням заприсягаюсь,

також прихованим і плинним

та мороком, що поглинає,

Зорею, що у Небі сяє -

це справжня мова кобзаря,

якого Славний посилає,

що сили дав йому Своєї

та лагідність і відповідність.

І твій товариш, - не причинний!

На обрії Творця він бачив,

таємного не приховав.

Це не Спокусника розмова

в якого камені жбурляють.

А ви за ким прямуєте?

Цей Клич, - Світам Напучення

тим, хто прямими бути хоче,

адже всі ваші прагнення

спрямовує Творець ласкаво,

бо Він, - Володар Всесвітів!

 

Веління – И

ЗІРКА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюся зорею,

що небосхилом пролітає!

Ваш вірний друг з Путі не збився

і не зійшов на манівці,

без пристрасті він промовляє

і лише згідно з Явленим,

що послане було йому.

Сам Бог його спрямовує,

Могутністю наповнений

Володар Міці, Він стояв

в найвищім місці Обрію,

наблизився, тоді зійшов,

не поряд став, на відстані,

служителю дав Істину,

яку в той час йому призначив.

Кобзар сприйняв те розумом

та серцем, і не збочував.

Чи станете ви сперечатись

про те, що він постачив вам?

І вдруге він Його побачив

де покрив крайньої межі,

яку пройти ніхто не зможе,

бо далі вже Сад Вирію,

а покрив розмежовує.

І зір йому тоді не зрадив,

але й далеко не сягнув,

бо Найвеличнішу він бачив,

з усіх Ознак Всевишнього.

То хто ж тоді для вас вони

оті два ідоли-богині

та, на додачу ще і третя?

Все те огида та мерзенність!

Чи вам чоловіки нащадки,

а для Творця лише жінки?

Вважаєте наділ такий

для Нього не образливий?

Адже вони, - лиш імена,

що вигадали попередні.

Не посилав Всесильний з ними

Ознак ніяких і ніколи,

вони лиш сподівалися

на те, чого їм хочеться.

Від Славного ж Повчання мають.

Невже і справді володіє

людина тим, чого бажає?

Ні! Тільки Господу належить

сьогоднішній день та майбутній.

Усі Вогняники Небесні

тобі допомогти не зможуть.

Хіба-що, з волі Божої

та тим, до кого Бог Прихильний!

Насправді ж ті, які не вірять,

жіночі імена дають

Небесним Слугам Господа,

ніяких знань про те не мають,

виводять зі своїх припущень.

Та здогадки - не Істина!

Відкинь тих, що цураються

Його Чудового Повчання,

цікаве їм лиш сьогодення.

Обмежені у них знання,

бо розрізняти Він лиш здатен:

Хто з вас зійшов з Його Путі,

а також, - хто із вас сумлінний.

в. Творець лиш володіє всім,

що на Землі та в Небесах.

Він покарає лицемірних,

отримають дари сумлінні.

До тих, що уникали завжди

в своїм житті гріхів тяжких

(бо незначні вам не завада),

Учитель ваш Поблажливий,

адже Він знає все із миті

зародження у Цьому Світі

іще в утробах матерів.

Пустим себе не очищайте,

Він лицемірів добре бачить.

На того глянь, хто відвернувся,

пожертвувати поскупився.

Хіба він потаємне знає,

чи має зір всевидячий?

А може Кучму він не слухав,

чи праведника Родослава?

Не понесе ніхто із вас

ніякої чужої ноші.

Відповідати, - за своє лиш!

Завзяття ваше теж відзначать

і за добро вас нагородять.

Межа твоя у Господа.

Бог все для вас – і сміх, і плач,

Він умертвить і оживить

та з вас подружню пару створить

і вивергатимете краплю.

Повторно Він вас сотворить,

щедротами теж обдарує.

Один лиш Він Володар Зірки

найяскравішої у Світі.

Згубив Бог перших Звичаєвих?

з Пихатими таке ж вчинив,

як і з народом Тихона,

що зник разом із надбаннями,

Бог згубним покривом покрив.

Які ж дари Правителя

у тебе сумнів викликали?

Кобзар цей з Першозвісників.

Спаде раптово Неминуче.

Коли? Те знає лиш Всевишній!

А ваша доля – те чекати.

Невже ця оповідь дивує,

сміх, а не сльози викликає

і вам до того байдуже?

Творця благайте долілиць!

Всесильному хвалу підносьте!

 

Веління – І

РОЗВЕРЗАННЯ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Коли розверзлись Небеса

(бо Славного послухались),

Земля вся розпросторилась,

все вивергнула й спорожніла,

бо волі Божій підкорилась.

Людино! Напрям твій – до Бога!

В сумлінності стрічай Творця!

Кому дадуть в правицю Книгу

(полегшені там розрахунки),

в родину вернеться зраділий.

Принесена ж позаспиною,

лише покару тим віщує.

Багаття вже на них чекає!

З родиною радів життю,

не думав про повернення,

та бачив Бог, що він вчиняв.

Заприсягаюся зорею

та тим, яке збирає ніч,

а також повним місяцем, -

перейдете із шару в шар!

Чому вони не вірують

тоді, коли їм Клич читають

і чом не поклоняються?

Є, ті які не вірують,

цей Клич за вигадки вважають,

та Мудрий знає, що ховають.

Скажи, що вже чекає кара,

крім тих, що щиро вірують,

для них у Бога нагорода!

в. Хриплять, несуться стрімголові

(аж іскри з каменю летять),

та на світанку нападають.

Здіймають хмари куряви,

вриваються юрбою хутко

і гніву Бога не бояться,

тому усі ви очевидці.

Жага грабунку невгамовна.

Хіба не знають про Вогонь?

І не знайде у їхніх душах

нічого доброго Всевишній.

г. Тобі дарую щиру радість!

Творця в своїй молитві згадуй

і ненависне все пощезне!

д. Заприсягаюсь тим, хто рвучко

із грішних вириває душі,

а у сумлінних лагідно

виймає наче дар коштовний,

невидимим серпанком плине,

наказ виконує сумлінно.

В той День, коли усе здригнеться,

а потім і повториться,

тремтітимуть тоді серця,

а погляди сумирні стануть

і мовлять: «Повертаємось!

Невже, були ми маслаками?»

Почують: «Те не в радість вам».

Всього один лиш землетрус

і вічно вже не спатимуть.

є. Ти оповідь про Кучму чув?

Гукнув його Турботливий*

там де Долина Життєдайна:

«До Перуна йди! Збочив він».

Запропонуй очищення:

«Я до Творця вас поведу,

сумлінними* всі будете!»

і показав йому Ознаку,

той мовив, що це вигадки

та відвернувся від Кучми,

усіх зібрав, сказав: «Я бог!»

та Господа прогнівив тим.

Всевишній* покарав його

і це вказівка для сумлінних.

Невже створити тяжче вас

у порівнянні з Небесами,

що влаштував Господь склепінням,

наповнив морок зорями,

а також землю розпросторив,

на пасовиська воду скинув

та гори високо здійняв,

на користь вам і живності.

ж. Коли настане Судний День

всі ваші вчинки пригадають,

побачать Полум’я Пекельне

ті, що відкинули сумлінність,

леліючи лиш надбання.

Пекельне їм помешкання!

Хто ж у житті сумлінним був -

таких спрямує Бог до Саду.

Тебе вони про Час питають?

Так ти нічого й не вигадуй -

до Господа це Шлях, Останній!

Ти їм про те лиш нагадай.

Коли ж вони його побачать –

то думатимуть, що минули

всього лиш вечір та світанок.

 

Веління – Й

ЗВІСТКА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Провісниками присягаюсь,

що стрімко так розносяться,

доносять зрозуміло всім

та чітко розрізняють все,

передають нагадування,

загрози та пробачення.

Прийде, що вам обіцяне,

коли зірки згасатимуть

та Небеса розверзнуться,

вершини стануть порохом.

Відомо стане кобзарям,

коли прийде Останній День -

це буде День Розділення.

Як ви дізнаєтесь про те?

в. Нещасні ті, хто вірив брехням!

Чи Ми не вбили попередніх?

За ними пошлемо й останніх,

чекайте тих, які грішили.

Нещасні ті, хто брехням вірив!

Чи вас Ми не з води створили,

в надійне місце заховали,

до Дня, що Ми призначили?

І лад Ми запровадили,

який найкращий для життя.

Хто брехням вірив – ті нещасні!

Зробили Ми вмістилищем

всю Землю мертвим і живим,

твердині там облаштували,

щоб води звідти вам стікали.

Геть, з вигадками вашими

до трьох стовпів їдкого диму!

Ні захисту, ні затінку

під ними не знайти нікому.

За вежі вищі, звідти іскри,

мов колір жовтої звірини.

Нещасні ті, хто брехням вірив!

В той День їм слова не дадуть,

не слухатимуть виправдань.

Нещасні ті, хто вірив брехням!

Настане День Розділення,

зберемо вас і попередніх.

Якщо ви хитрість маєте –

то проти Мене застосуйте.

Хто вірив брехням – ті нещасні!

Сумлінним затінок і води,

всілякі бажані плоди.

Вживайте – це вам за труди!

Така сумлінним нагорода.

Нещасні ті, хто вірив брехням!

Насичуйтесь недовго хіттю

та усіляким плодом грішним.

Нещасні ті, хто вірив брехням!

Коли їм кажуть: «Поклоніться!» -

вшановувати не бажають.

Нещасні ті, хто брехням вірив!

У що ж повірите тепер?

г. Поміж людей усе питають,

бо Вість Велика їх цікавить

і суперечка через неї.

Та згодом всі дізнаються.

Ще раз, - дізнаються вони!

Цю землю постелили Ми,

гір пасма опертям зробили,

вас сотворили парами,

для відпочинку сон дали

та ніч послали покривом,

життя проводили удень.

Звели над вами сім склепінь

та Світоч там палаючий

і хмари дощові створили,

щоби траву, зерно живили,

сади, що вам плоди дають.

Прийде День Розгалуження

і юрбами вас поженуть

своїми голосами Сурми

усіх аж до Воріт Небесних,

всі гори стануть маревом,

та засідкою Пекло стане

тим, що цуралися Закону.

Довічно мешкати у ньому!

Без прохолоди і вологи,

вживатимуть окріп і гній.

Розплата це за вчиннки їхні.

Не вірили ж у розрахунок

та, послані для них, Ознаки.

Ми записали кожен вчинок,

отримуйте, що заслужили.

Не будуть кривдити вас марно,

самі надбали ту покару.

д. Сумлінним буде порятунок

в садах і виноградниках.

Там пишногруді подруги,

по вінця повні келихи

і теревенів не почують,

не набридатимуть брехнею,

Правитель їм покаже Звіт

та Ласкою їх обдарує

Володар Неба і Землі

й того, що поміж ними є,

а їм же слова не дадуть.

В той День, коли постане Дух

та Слуги Божі лавами,

ніхто не буде говорити,

крім тих, кому Творець дозволить.

Ласкавий скаже Істину.

Той День назветься Істиною.

До Господа повернуться

лиш ті, які очистяться.

Нагадуємо, - кара близько

ті, що не слухались, побачать

і скажуть: «Краще пилом стати!»

 

Веління – АА

СПОВИВАННЯ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Чув оповідь про сповивання?

Обличчя ниці у той День.

Примножуючі трударі

в Огні Пекельному горять.

Вони окріп джерельний п’ють

та деручке за їжу їм.

Від того не гладкий, не ситий.

Обличчя в той День лагідні

(задовольнились прагнення),

в Саду Утіхи лагіднім,

де не почуєш теревенів.

Там ручаї прозорі плинні

і ліжники мов пух м’якенькі

та келихи поставлені,

а ще багато подушок

і на долівці ряднинок.

Хіба не бачили тварин,

які Всевишнім створені,

чи гори та, як зведені,

чудові простори земні?

Їм нагадай! Ти ж їхній вчитель,

але не їхніх доль вершитель,

окрім тих, що в поганство впали.

Творець їх покарає всіх,

бо до Творця останній шлях.

За все спитаємо Ми з них!

в. Клянусь зорею та ночами,

а також парним і непарним

та непроглядним мороком!

Це поміркованого клятва?

Чи ти не бачив, що вчинив

Бог з ряснотою кам’яною,

яку людина збудувала

(печерами пихатих в скелях,

чи владарем стовпів Перуном),

які лихе вчиняли землям

та розповсюджували безлад.

Пролив Господь на них свій гнів.

Творець пильнує за усім!

А після всіх випробувань,

вшанує ласкою людину.

То каже: «Бог мене шанує!»

Якщо ж її обмежує,

говорить: «Він принижує».

Та не шануєте ж ви сиріт,

голодному шмат не дасте

і спадок прожираєте,

багатство любите уперто.

Земля вся розпросториться,

зі Слугами Бог явиться,

а ті із Полум’ям прийдуть,

тоді всі раптом схаменуться,

згадають, хто та, що припас...

Кайдани не чіплятимуть.

Душа, що не затьмарена,

вернися до Всевишнього

разом зі Слугами Моїми

та поселись у Вирії!

 

Веління – АВ

ГА-ХОЛ*

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Відродженням заприсягаюсь

та невгамовною душею!

Невже людина припускає,

що Ми не оживим кісток?

Чому вона бажає збочень?

Днем Постання цікавляться

та, як з кісток відродяться?

В той День їх сяйво засліпить

і пелена огорне Місяць,

який із Сонцем зійдеться.

Питатимуть: «Куди втікати?»

Ніде ви не сховаєтесь!

У Господа лиш прихисток.

Творцю розкажуть - що вчиняли.

Їм скажуть - що на них чекає.

Сам за собою доглядаєш!

І не проси пробачення,

якщо слова змінив у Кличі, -

у Нас весь облік ваших вчинків,

Вам прочитають, слухайте,

все розтлумачимо. Міркуйте!

Не дуже ви те любите,

у майбуття не вірите.

Сіятимуть у тих обличчя,

які Творця в той День побачать,

а тих, що хмурий вигляд мають –

довічній карі піддадуть,

що викликає почуття -

неначе вам хребет ламають,

душа ж у горлі застрягає.

Волатимуть: «Хто нас врятує?!»

Хто ж допоможе, хоч і чує?

Гомілки зійдуться тоді.

До Господа Остання Путь!

в. Не вірив він і не молився,

вважав брехнею, нехтував

та ще й родині тим хвалився.

О, горе! Тим, хто заблукав

і горе, й лихо, та біда.

Гадав, що ти без догляду?

Чи насінинкою не був?

В любові потім Він створив

тебе та вигляду надав,

а потім жінку ще додав.

Хіба ж із праху не відродить?

г. Дурисвіти! Щоб ви пощезли!

Для себе міру вимагають,

а інших же - обважують.

Поміркувати не завадить,

що згодом всіх вас воскресять.

Всі перед Богом станете!

Є Книга, в «Місці Вироку»,

а як дізнатись, що те, «Вирок»?

То Книга Справжнього Шляху!

В той День усім нещирим лихо,

яким: «Брехня!» - і той День Суду.

А за брехню його вважають

ті, що лихе в житті вчиняють,

коли Ознаки їм читають,

кепкують: «Побрехеньки дурням!»

Іржею вкрились душі їхні,

їх від Творця в той День відділять,

в Огні вони горітимуть

і там спитають: «Це брехня?»

д. Сумлінним Книга, у «Величнім»,

а що ж воно таке, - «Величне»?

То Книга Певної Путі,

наближені про неї свідчать.

Сумлінні у Садах Утіхи

дари Господні споглядають,

блаженство на обличчях їхніх.

П’ють закорковане вино

з приправою духмяною.

Сумлінні! Й ви того бажайте,

з Джерела Величі, напою.

Наближені із нього п’ють,

а грішники сміються з того,

кепкують та підморгують,

жартують у своїх родинах

ще й кажуть: «Ну вони й блукають!»

Вони не обереги їм,

сміятимуться над поганим,

милуючись у Саді Дивнім.

А що ж дістанеться поганам?

 

Веління – АГ

НАЛЕЖНЕ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Належне! Що це, неминуче?

Що вкаже на лиху годину?

Пихаті, також Звичаєві

вважали те усе брехнею.

Вогнем пихаті знищені,

а звичаєві буревієм.

Бог дав йому над ними владу

на вісім днів та сім ночей

і повалив той всіх людей

мов стовбури дерев сухих.

Ти бачив залишок від них.

Перун, та ті що з ним були –

у баговинні всі загрузли.

Від кобзаря відмовились

за те їх покарав Правитель.

І у шаленім Водопіллі

у Човні* Ми вас понесли,

нагадуванням те було,

щоб вуха ваші слухали.

в. Коли звук Сурми загуркоче –

не порятує вже ніщо.

На порох гори зітруться,

страшна руїна станеться

і кволе Небо розірветься.

Нестимуть вісім Слуг Небесних

Святий Престол Правителя.

Тоді на розгляд вас поставлять,

таємне все розкриється.

У кого Книга у десниці,

той скаже: «Ось моє, читайте,

в тремтінні я цей День чекав!»

Він райського життя діждався,

в Саду Утіх облаштувався,

плодів вустами доторкнувся.

Почують: «Насолоджуйтесь,

ви вчинками їх заслужили!»

Кому ж до шуйці* Книгу клали,

кривились: «Краще б не давали...

Не знав би, що мене чекало,

якби останнім те було

і надбання не захистили,

що владу на Землі давали».

Почув: «Цього приборкайте,

в Пекельне Полум’я жбурляйте

та ще і на ланцюг садіть

завдовжки сім десятків ліктів,

бо він не вірив у Творця

і їжею теж не ділився.

Відсутні тут його друзяки,

а харчем - тільки покидьки,

ніхто того не їсть, лиш грішні.

г. Заприсягаюсь баченим

і тим, яке невидиме,

бо кобзареві ці слова,

а не якогось там базіки,

яким не варто віри йняти,

як і причинним ворожбитам, -

від Господа це Послання.

Якби кобзар щось вигадав,

його вхопили б за правицю

та розсікли б судину серця

і не знайшлось би поміж вас,

хто б захистити зміг від Нас.

Нагадування це сумлінним!

Але Ми також знаємо –

хто з вас Клич за брехню вважає

і це біда невіруючим,

та Ясна Істина сумлінним.

Прославте Господа Ім’я!

д. Заприсягаюсь сівачами,

які потрібне розсівають!

Та тими, що змітають ношу

тяжку зі шляху вашого

і тими, що спокійно й легко

в житті сьогоднішньому плинуть,

розподіляють, як велів Він

бо, що обіцяне вам, - вірне.

І своєчасно Суд настане.

Клянуся Небом, котре має

дороги для зірок, комет, -

даремно сперечаєтесь!

Тому й повідверталися

від істини - ті хто піддався.

є. Прокляття сівачам брехні!

Тим, котрі в безтурботності

потоками омани плинуть,

розпитують: «Коли ж настане,

Обіцяного Суду День?»

Обіцяний вам День прийде,

тоді вас до Вогню жбурнуть.

Зазнаєте випробувань

тим, що ви квапили постійно.

Сумлінним же перебувати

поміж потоків у Садах,

які ласкаво Бог дарує,

вони утіху там черпають,

адже вночі молилися,

благали Господа і вранці,

з надбань своїх ділилися

(старцям давали й сиротам,

які сумирно жебрають),

бо вірили Ясним Ознакам.

Вони є і у ваших душах,

прислухайтесь уважніше!

На Небі ваша нагорода,

що обіцяють в цім житті.

ж. Заприсягаюся Творцем

Землі й Небес – це Істина!

Як те, що у здоровім глузді,

одне одному кажете.

Чи надійшла вам оповідь

про Родослава та гостей?

Зайшли ті й мовили: «Мир вам!»,

сказав і він: «Мир!» та подумав:

«Якісь вони незвичні люди»

і до своїх поквапився,

телятини прибульцям виніс,

Поклав та: «Може поїсте?» -

але відмовилися гості.

У ньому страх прокинувся

та мовили вони: «Не бійся!»

і радісну сказали вість,

про мудре немовля-хлоп’я.

Аж тут його дружина вийшла,

себе по лобі ляснула:

«Та бабця ж я, - «в обід сто літ»,

а ще й давно ж бо вже неплідна!»

На що вони відповіли:

«Правитель наш так повелів,

у Нього лиш Знання та Мудрість!»

Спитав тоді їх Родослав:

«А з чим сьогодні вас прислали?»

На те вони відповіли:

«Послали до народу нас,

який давно в гріхах загруз,

щоби закидати усіх

розпеченою глиною,

як те призначив їм Всевишній,

бо межі всі вже перейшли!»

Але Ми звідти вивели

тих, що в Творця повірили,

хоч і знайшли там лиш одну

оселю Богу відданих.

Ознаку тим залишили,

які страхаються Вогню.

з. До Перуна Кучму послали,

дали йому Ознаки Ясні.

Перун же та його старшина

тим знехтували, мовивши:

«Він навіженний, чи чаклун...»

Взяли Ми військо Перуна,

ковтнула їх безодня вод.

За все лиш він відповідав.

Наслали Ми на Звичаєвих

пекучий буревій піщаний,

який навколо все згубив

і лише попіл там лишив.

Веліли Ми пихатим: «Тіштесь!

До, Визначеного Часу»,

та знехтували Повелінням,

аж поки не загуркотіло

та жахом очі їм вхопило

і не змогли вони піднятись,

за допомогою звернутись.

Іще раніше схоже сталось

з народом Тихона, бо теж

розпусні перейшли межу.

Ми Небо догори здійняли

безкраїм простором зробили

та Землю розпросторили.

Яке ж довершене створили!

Всілякий витвір спарували.

Над цим би ви поміркували!

Тому, - до Славного ви кваптесь,

а я, Його кобзар, - до вас.

Не додавайте в шануваннях

Творцю ніяких ідолів,

а я, Його кобзар і явний!

и. Раніше також не приходив

кобзар до жодного народу,

щоби вони не говорили:

«Шалений він, чи чародій!»

Переказ той - це Заповіт?

Та ні! Межу порушили,

а тому ти від них іди

і осуду тобі не буде.

Волай і буде заклик твій

сумлінним допомогою.

Я сотворив людей та духів,

щоб кожен з них мені служив

та іншого Я не бажаю,

а їжу... Теж Я створюю.

Усе для вас Творець дає,

бо Він лиш Міць і Силу має.

Отримають своє облудні,

а тому - хай Мене не кваплять.

Усім невіруючим горе!

В той День чекає їх Покара!

 

Веління – АД

ГОВЕРЛА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Говерлою заприсягаюсь!

Святим Письмом від Славного

в сувоях посланого нам,

а також Молитовним Домом,

і Небосхилом здійнятим,

безмежним і шаленим морем,

бо справді, Кара упаде.

Ніхто Творцю не перешкодить

в той День, як Небо похитнеться

та гори в порох розлетяться

і горе у той День облудним,

які нікчемні втіхи мали,

бо їх тоді жбурнуть до Пекла.

Брехнею ж ви його вважали?

Це не брехя, як бачите.

Палайте там! І байдуже,

чи стерпите ви той Вогонь –

це нагорода вам за вчинки.

в. Сумлінним же в Саду Утіх,

такий від Славного дарунок,

Він від Вогню позбавив їх.

Насичуйтеся наздоров’я –

це за сумлінність у житті!

На лежаках умощуйтесь,

що там поставлені рядочком.

Ми ж пари вам дамо з очами

великими та сяючими.

Це тим, що вірили в Творця,

свої родини долучили.

Піде у залік все до крихти

залежні всі від вчинків їхніх!

Харчами обдаруєм їх,

дамо - що душі забажають.

Наповнять їхні келихи,

без марнослів’я зайвого.

Ніяких зазіхань на гріх.

Їм юні подаватимуть,

які на перли скарбу схожі,

а ті одне одному скажуть:

«Раніше клопіт мали ми,

ріднею переймалися,

та Чуйним був до нас Господь,

відвів Покару Полум’ям.

До Нього ми й раніш волали,

Всевишній Добрий та Ласкавий!

Підносьте Славному хвалу!

Кобзарю, й ти, з Його лиш ласки –

не чародій і не відьмак.

г. Чи говоритимуть: «Пісняр!

Ми перемін чекатимем.

Час винесе всьому свій вирок!»

Скажи: «Я почекаю з вами!»

Чи їм те сни навіюють,

чи манівцями десь блукають,

говорять: «Вигадав Творця він!»

адже - лиш рукотворним вірять.

Тоді хай наведуть подібне,

якщо ті мають силу справжню.

Чи самі, створені з нічого,

себе вважають за творців?

Створили Землю й Небеса?

Та ні! Вони в омані тонуть.

А може скарбом Господа

вони давно вже володіють

і самі плин подій творять,

драбину аж до Неба мають

на котрій підслуховують?

Тоді хай доказ наведуть.

Чи, - Богу доньки; вам, - сини?

Кобзарю! Хочеш нагороду,

від тих людей отримати?

Але ж вони борги лиш мають!

А може потаємне знають

і записи того ведуть?

Бажають перехитрувати?

Але ж Ми їх перехитруєм.

Чи вже Творець не їхній Бог

Преславний, Мудрий, Всеосяжний?

У Всесвітах немає рівні!

Він вище тих, що додають!

д. Коли шмаття Небес побачать,

яке спадатиме - то скажуть:

«Це скупчення хмар сяючих».

Облиш їх, поки День не стрінуть

та їх усіх гроза уразить.

В той День підступність їм не поміч

та й інше теж не допоможе.

Насправді ж, тим що лихо коять,

покара є іще страшніша,

але вони того не знають.

Коріться Божим рішенням,

Він бачить все, що чините!

Хвалу підносьте Господу

в молитві вранішній і денній,

підносьте також уночі

і зорі проводжаючи!

 

Веління – АЄ

НЕМИНУЧЕ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Коли спадає неминуче –

ніщо його не заперечить

і не принизить, не здійме.

Коли охопить Землю трус

і гори всі зруйнуються

та пилом розпорошаться,

поділять вас на три юрби:

Хто ті, які стоять праворуч

та ті яких ліворуч бачиш?

А ті, що поперед стоять –

вони наближеними будуть,

до Саду Втіхи поведуть?

Юрба тих, що попереду

та трішки тих, що позад них,

на сідалах гаптованих

сидять там напівлежачки

навпроти одне одного

і їм слугують вічно юні

із чашами та глеками,

наповненими келихами

з пахучою вологою,

що болю вам не завдає,

не будеш кволим після неї,

плодами, що собі обрали

та здобиччю, що забажали.

Мов терен очі у дівчат,

які немов зі скарбу перли.

Таке сумлінні заслужили.

Там не почуєш теревенів

та докорів за гріх, лиш: «Мир вам!»

в. Хто ж ті, які були праворуч

поміж гладенького латаття,

розмаю квіту білого

у видовженім затінку,

струмків повільно плинучих

і безлічі плодів рясних,

не перестиглих, не червивих,

не заборонених для їжі,

на дивовижних ліжниках

із подругами, що створили

Ми їм творінням особливим,

щоби завжди були цнотливі

та ще й однолітки на вигляд.

Це тим, які біля правиці!

Чимало їх з минувшини

та із часів, які недавні.

г. Хто ж побратими ліворуччя?

Їм випав буревій окропу,

смердючий дим і вічний морок.

Ні дещиці там доброго,

адже були зманіжені,

та вередливі, вельми грішні.

Щоправда, іноді казали:

«Невже, коли ми помремо,

кістками станем прілими –

то нас із мертвих воскресять

та ще і наших пращурів?»

Скажи: «Насправді, всі воскреснуть

в Останній День всіх соберуть!»

І всі, хто в Істину не вірив,

плодами гіркоти прокляття

наповнюватимете черева!

Окропом зверху заллєте,

п’ючи його мов вічно спраглі.

Це вам гостинці на День Суду,

адже – це Ми вас сотворили!

То чому ж ви не вірите?

д. Гадаєте, - спускаєте

до черева дружини сім’я?

То хто ж із нас тоді творить?

І смерть розподілили Ми

у певних долях поміж вами,

а перешкодити цьому

ніхто із вас не має змоги

для того, щоб змінить подібним,

чи вигляду надати вам

геть іншого, або створити

такими вас, про що й не знали,

хоч дещо ви і знаєте.

То чом би не поміркувати?

Всілякі бачите, посіви -

то сіємо це Ми, чи ви?

Якби Ми тільки побажали –

все б на сміття перетворили,

ви б лише дивувалися:

«І так на горло тиснуть злидні,

а тут посіви знищені»

Чи та вода, яку п’єте ви,

хто хмарою її вам скинув?

Лиш волі Нашої достатньо,

щоби вона гіркою стала.

Чи ваше дерево зросло?

Ми пам’яткою це створили,

щоби в пустелі виручала.

є. Заприсягаюсь зорепадом –

це клятва найвеличніша!

Та Найвеличніший цей Клич!

Він схов ретельного зібрання,

торкатись можна лише чистим -

це Вість Правителя Світів!

Хіба ви знехтуєте ним,

чи долю розміняєте,

щоби брехнею це назвати?

Душа поперек горла стане

і ви її відчуєте

та Ми, усеж до неї ближче.

Хіба того не бачите?

Чому ж, якщо ви непідсудні,

усе те вам не повернути,

якщо ви переконані

в правдивості набутих знань?

Якщо хтось із наближених –

йому блаженство й Сад Утіхи!

Або десниці він володар -

то: «Мир тобі!» - від рівних,

а той же, що вважав брехнею, -

такий з облудних лицемірів.

Нехай Окропу* він скуштує

та у Вогні посмажиться,

бо і насправді те кінечне -

це Істина й беззаперечна!

Прослав Ім’я Учителя,

Ласкавого, Всесильного!

 

Веління – АЖ

ЩАБЛІ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Допитливий цікавився

покарою, яка спадає

від Господа Всесильного,

Володаря усіх щаблів,

які проходять Духи й Слуги

за день один, що тягнеться,

аж п’ятьдесят тисячоліть.

Тому, наповнюйся терпінням,

бо люди бачуть те далеким,

але для Нас воно близьке.

І буде Небо наче мідь,

а гори мов би вовни шмаття.

Один другого не спитають,

коли все те покажуть їм.

Лихий синів запропонує,

щоби себе лиш відкупити,

чи подругу, також і брата,

й того, який пустив до хати,

усіх - аби уникнути.

Та ні! Від Пекла не втекти!

Якщо й за чуб тягнутимуть

ті, що тобі не вірили,

бундючно нехтували Кличем

та статки лише збільшували.

в. Живе людина у ваганнях,

в халепу вскочить - долю лає,

добра надбає - загордує,

Окрім тих, що сумління мають,

вони постійно в молитвах,

зі статку завжди відділяють

злиденним, тим що жебрають,

у День Останній вірують,

бояться кари Господа,

якої не уникнути,

дотримуються вірності,

бо і дружини їм достатньо.

Той, хто межу порушує

у лиходії потрапляє,

правдивих свідчень не дає.

Ті, що постійно в молитвах,

поселяться в Садах Утіхи.

А що з невіруючим буде,

який товчеться біля тебе

з такими ж та з обох боків?

Хіба не кожному кортить

до Саду Втіхи увійти?

Та знають - нащо створені!

Заприсягаюся Творцем,

хто Сходу й Заходу Володар!

Їх кращим можем замінити.

Нас їм не випередити!

Облиш! Хай тонуть бавлячись!

Настане, їм обіцяне,

Коли із домовин усіх

підуть мов до жертовників

з похнюпленими поглядами,

бо стануть всі пригнобленними.

Цей День і обіцяли їм!

 

Веління – АЗ

ЧУЙНИЙ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Бог Чуйний, Кличу вас повчає

і чоловіка Він створив,

та мови вашої навчив!

Час Місяцю вказав і Сонцю,

усе Йому вклоняється,

хоч те трава, чи дерево,

та Небо звів належним чином

і рівноваги не порушив,

узгоджено та зважено,

поширив Землю для створінь.

Буяє пелюстками квіт,

трава та збіжжя, запах, їжа.

Що ж, Ним учинене, - брехня?

Бог чоловіка сотворив

з води й міжзоряного пилу,

ще Слуг Небесних із вогню.

Хто скаже, що і це брехня?

Керманич Заходу і Сходу,

які ви бачите щодня.

По-вашому і це брехня?

Бог роз’єднав моря, що ладні

в одну водойму поєднатись,

поклав між ними перекоп*

і їм того не подолати.

Невже і це брехня для вас?

В глибіні там коралі й перли.

Хто знову скаже: «Це брехня!»

Погляньте, як, неначе гори

ген пливуть кораблі по морю.

По-вашому і це брехня?

І кожен з вас колись пощезне,

а лишиться лиш Лик Господній.

І це для вас, також брехня?

Його у Небесах благають

і на Землі клопоче Він.

У це також не вірите?

Розсудимо усі Світи!

І в це ви не повірите?

Громади духів і людей!

Якщо пройти і справді здатні

Небесні межі та Земні –

проходьте, тільки пам’ятайте,

те дозволяє лиш Творець.

По-вашому брехня і це?

Спаде на всіх вас полум’я,

а також дим густий, ядучий.

Не вірите ви і цьому?

І луснуть навпіл Небеса

та стануть золотавими,

звисаючи неначе шмаття.

І в це повірити не здатні?

В той День нікого не спитають

про вчинені раніш гріхи.

Це теж для вас лиш вигадки?

На грішного прикмети вкажуть,

його за чуба й ноги вхоплять.

Брехнею й це вважаєте?

в. Чи й Пекло також вам брехня,

де ходять поміж Полум’ям

і п’ють лише окріп смердючий?

Цього не в змозі втямити?

А для сумлінних там Сади.

І в це ви не повірите?

Рясне галуззя, буйний квіт.

Не хочете повірити?

Там два потічки пробігають.

Брехнею й це вважаєте?

Плоди там у різновидах.

І в це повірити не здатні?

Вмостились там на сідалах

та ліжниках гаптованих

з плодами біля самих вуст.

Це теж для вас лиш вигадки?

Дівчата волоокі там,

ніким іще не займані.

Не вірите ви і цьому?

Мов найкоштовніші перлини.

І в це повірити не здатні?

А за добро, - добром і платять!

І це для вас, також брехня?

Окрім цих двох іще два Сади.

Це теж для вас лиш вигадки?

Чудові та смарагдові.

Не хочете повірити?

І б’ють в них джерела живильні.

В це теж повірити не здатні?

Плоди ростуть різноманітні.

Не вірите ви і цьому?

Та чарівні красуні там.

І це для вас, також брехня?

Мов скарб в шатрах приховані.

Ви й це вважаєте за брехні?

Іще ніким не займані.

Це теж для вас лиш вигадки?

Вмостилися на подушках,

мов пух м’якеньких ліжниках.

Вважаєте – нема того?

Прославте Господа свого

Шановного, Хвалимого!

 

Веління – АИ

ЩИРІСТЬ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Волай: «Один Творець, Єдиний!

У Всесвітах всіх Споконвічний!

Не родить! Не народжений!

Не має рівні! Неподільний!»

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

в. Скажи: «Розсіяні, - погані!

Я те не стану шанувати,

чому вклоняються вони,

бо нашим зверхньо нехтують,

та і не треба щоб любили!

І душі їхні - листя пріле

розсіяне по всій землі,

смердять мов гній, псують довкілля,

та соки п’ють немов глисти,

ще й те братерством називають,

за пазухою ж камінь мають.

Їм, - аби щось та десь поцупить,

у ненаситне чрево вкинуть.

Там де пройшлись, - занепад, пустка,

бурмосять щось про «власну путь»,

а з Віри користі лиш хочуть

та все налигач з неї роблять,

щоби сусідів пригнобити.

г. Врятуй, Володарю Світанку

від лиха, що спіткає нас!

Від Мороку, який вкриває

Злом та огидним чародійством.

Убережи від заздрісних,

що гірше лютих ворогів!

д. Володарю! Людей врятуй,

бо ти Єдиний Цар людей

і Бог у них лиш Ти, Єдиний!

Та від Спокусника, Лихого,

Підступного, нас захисти!

Адже той душі людські губить.

Врятуй від злих людей та духів!

є. Хвала Владиці Всесвітів,

Ласкавому і Чуйному,

Судді Найсправедливішому!

Лише Тобі вклоняємось,

Тебе благаємо, - рятуй нас

та виведи на Божу Путь,

якою лиш Сумлінні йдуть,

а не погани та облудні,

що викликають Божий гнів.

 

Веління – АІ

МІСЯЦЬ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Настав час, Місяць розколовся,

а ті ж, які Ознаку бачать –

все відвертаються та кажуть:

«Яке ж чаклунство те тривале!»

І за оману те вважали,

за пристрастями прямували,

вирішували ж не вони.

Прийшла їм вість про стримання

і мудрість та була кінечна,

та не допомогло те їм.

В той День ти відцурайся їх,

коли до Суду погукають.

Вони із домовин постануть

мов сарана й похнюплять очі

та йтимуть всі - куди їм вкажуть,

і скажуть: «День для нас тяжкий!»

Давно вже люди Тихона

сказали: «Все воно брехня!

Служитель Господа причинний!»

І ними був він вигнаний.

Волав тоді до Вчителя:

«Женуть! Допоможи мені!»

Розверзли Небо Ми над ним,

бурхливі води скинули.

Текло з усіх шпарин землі,

така була Господня воля.

Понесли Ми Човна його,

що був із дерева міцного

так, щоб його Ми бачили

та тих, які не слухали.

Ознакою Ми те лишили.

Чи є ті, що згадали це?

Якою ж їм тоді були

Мої, - розрада і покара?

Ви ту Ознаку пригадали?

в. Ми ж Клич для вас полегшили,

та й це не всі ви зрозуміли.

Як вигадку і Звичаєві

те називали між людей.

То що ж від Нас отримали?

Ми буревій на них наслали.

То був нещасний, довгий День,

жбурляло мов тріски людей.

Якою ж їм тоді були

Мої, - покара і розрада?

Ви ту Ознаку пригадали?

Ми ж Клич для вас полегшили,

та й це не всі ви зрозуміли.

Пихаті за брехню вважали,

казали: «Щоб за тим пішли,

який із нашого ж кагалу?

Хіба ми з глузду з’їхали?!

Невже нагадування в ньому?

Та він же лиш брехун надутий!»

Дізнаються на другий день

про те,- хто ж справді той «брехун».

До них послали Ми тварину,

щоб випробовувати їх.

В терпінні ти доглянь за ними.

Також їм повідомили,

щоби їй воду виділяли

та самі в певний час пили.

Ті ж приятеля погукали,

він сікачем її й забив.

Якою ж їм були тоді

Мої, - покара і розрада?

Ми їм послали Зойк єдиний

і стали, мов трава для тину.

Ви ту Ознаку пригадали?

Для вас Ми Клич полегшили.

Та й це не всі ви зрозуміли.

Люд Злота теж казав: «Брехня!»

Послали сильний буревій,

який жбурляв на них каміння.

На всіх, окрім родини Злота,

його й родину врятували.

До них Ми проявили чуйність.

Такий Наш дар тим, хто Нам вдячний!

Злот їх про Нас попереджав

і від гостей відволікав,

вони ж засумнівалися,

тоді Ми їх лишили зору

і ухопило на світанні,

Обіцяне їм, покарання.

Смаку загроз Моїх скуштуйте

та умовляння пригадайте!

Ви ту Ознаку пригадали?

Ми ж Клич для вас полегшили.

Та й це не всі ви зрозуміли.

Прийшло Перуну Умовляння,

він вирішив, що - це омана

і Ми за карк його вхопили,

тоді відчув він Божу силу.

Чи краще ваші лицеміри

За, посланих вам, кобзарів?

чи маєте Святе Письмо,

як Охоронну Грамоту?

А може розмірковують:

«Якщо ми вкупі будемо –

то і самі ми зможемо

одне одного захистити?»

Та кагала ця незабаром

повернеться й тікатиме,

побачите ви їхні спини.

Те буде їм обіцяним,

для них усіх призначеним,

гірким, журливим незміримо!

Шалені у омані грішні.

Обличчями усіх в цей День

протягнуть через той Вогонь.

Лунатиме: «Зазнайте ж Пекла!»

г. Насправді, у належній мірі

Ми сотворили кожну річ

і Наш Наказ – то слово лише,

що за коротку мить не довше.

Згубили багатьох подібних.

Чи є між вами, хоч один,

який сприйняв би Умовляння*?

Усе, що у житті учинять –

до Книги в Небесах заносять,

найнезначніші вчинки навіть.

Помешкання сумлінним - Сад.

Потоками там плинуть води.

Там Сідала Сумлінності

Правителя Могутності.

 

Веління – ВЙ

ЛАД

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Клянуся Ладом Всесвітів!

Бог безладу протистоїть!

Постійно нам нагадує,

що лиш Творець насправді

Правитель Неба та Землі,

як і того, що поміж ними.

У Всесвітах Він Повелитель!

в. Ми шатами зірчаними

прикрасили все Небо вам,

поставили ще й оберегів

від зазіхань погордливих,

щоби ніхто Верховних Зборів*

в цікавості своїй, не слухав

За те спаде жахлива кара,

бо тих, що крадькома урвуть –

сліпучий Світоч* вмить уразить!

г. Ти їх спитай: «Яке з творінь

було найважче Нам створити?

Творцем вони всі зліплені

з Міжзоряного Попелу!»

Ти вражений? Вони ж регочуть.

Нагадуєш, - не слухають

і над Ознаками кепкують

та ще й говорять: «Це штукарство!

Хіба ж таки ми помремо,

кістками станем, порохом,

а згодом всі воскреснемо?

Чи спершу предків оживлять,

щоб нас у тім переконати?

д. Скажи: «Усі постанете,

приниження зазнаєте!»

Один лиш Зойк – і станеться!

А потім вигук: «Це ж День Суду!

Той, що нам був Обіцяний,

останній День Розпізнавання* –

де Істина, а де брехня!»

є. Зберіть тих, що людей гнобили

та одновірців, ідолів,

бо у Творця ж не вірили,

Його Повчанням нехтували.

Шляхом до Пекла їх ведіть,

а біля брами зупиніть.

У них усіх там запитають:

«Що трапилось, де дружба ваша?»

Отож! Покірні ви сьогодні

та все запитуєте інших:

«Були ж ви біля нас праворуч?»

Почують: «Ні! Облудні ви!

Над вами влади ми не мали.

Гнобителями, сміттям вас

розсіяними всі вважали

та перекотиполем звали!»

ж. І справдилось тоді над ними

те, що Господь їм обіцяв!

Тож, - Гніву Божого скуштуйте!

Ми збили вас, бо ви облудні.

Покара вас в той День з’єднає.

Так з грішними вчиняємо,

адже, коли їм говорили:

«Творець лиш, а не ідоли!» -

то тупість їх з Путі збивала.

Жлуктили ж усіляке зілля,

казали: «Ідолів не лишим,

бо особлива наша путь,

а ти, скоріш за все, - причинний!»

Та ні, він Істину приніс вам!

Бог з Кличем дав те кобзарю!

Скуштуєте жахливу кару,

розплатою за скоєне!

з. Але не ті, які сумлінні,

бо їм давно призначені

плоди від Саду Вічного,

там будуть у великій шані,

лицем одне до одного,

лежатимуть щасливі, вічно.

Обноситимуть келихами

з напоями духмяними,

немов сльоза прозорими

з Джерел Утіхи вічної.

Гармидеру немає там,

також ніхто не потерпає.

Красуні поряд волоокі,

сумирно опустивши очі

та на тендіні яйця схожі,

які так пильно стережуть.

и. Вони зійдуться й гомонять:

«В житті я мав товариша,

який цікавився, - чи й справді

на Суд усіх нас воскресять?»

Спитали: «Хочеш глянути?»

І він на те погодився,

себе там у Вогні побачив,

промовив: «Господом клянуся,

мене ти ледь не спокусив!»

Якби не Ласка Славного,

туди б я був приведений!

Хіба ж ніколи не помрем?

Та й смерть – це зовсім не покара!

Пошле її Творець в майбутнім».

А щоби заслужити дар –

сумлінним будь і віруй щиро!

і. Що краще вам – це частування,

чи плід із Дерева-Прокляття*?

Його спокусою зробили

для тих, які лихе чинили.

Корінням Дерево у Пеклі,

плоди, як голови нечистих.

Живіт вони тим набивають,

міцним окропом запивають,

у майбутті їм лише Пекло.

Батьки облудними були,

вони ж услід за ними йшли

і заблукало їх чимало.

Ми ж кобзарів їм посилали.

Чим скінчилось? Не слухали.

Крім тих, що вірили в Творця,

сумлінними в житті були.

й. До Нас і Тихін* закликав.

Палке волання Ми почули

і рід його порятували

від лиха, що на місто спало.

Над ними ласку лишили:

«Мир Тихону у Всесвітах!»

Цей дар служителям сумлінним,

а він таки зі слуг Моїх.

Без жалю інших потопили.

аа. І Родослав* сумлінним став,

зустрівся він з Правителем.

Зі щирим серцем, невгамовним

вказав народу і батькам:

«Кому підносите молитви

та у Творця не вірите,

вшановуєте ідолів.

В омані душі згубите!

Хто ваш правитель Всесвітів?»

На зорі якось глянув він,

сказав: «Здається захворів».

Він рухався - вони за ним.

ав. Проник до ідолів, спитав:

«Чому жертовне не їсте?

Що трапилось? Відповідайте!»

Та гепнув тих правицею.

Прибігли родичі юрбою,

він їм: «Кого шануєте -

тих що хтось витесав рукою?

Творець же вас усіх створив,

обтісувати вас навчив.

Божки ті, - ваше рукоблуддя!»

аг. Народ же гвалт здійняв: «Закрийте

його за вчинене в споруді,

та ще й вогонь там розведіть»!

Підступно з ним вони вчинили,

але його Ми врятували,

сказав: «До Господа іду!

У Нього лиш Несхибна Путь!

Пошли нам сина, Господе!»

ад. І народився син у нього,

коли ж той зрілості досяг

сказав йому: «Я бачив сон,

ти в жертву там піднесений

і не жерцем якимось, мною.

Творець мені так повелів.

Що скажеш, сину мій на те?»

Промовив син: «Мій рідний тату!

Вчиняй що повелів Господь,

переконаєшся, і я

усе сумлінно виконаю

те, що тобі велить Всевишній!»

І волі Божій віддались,

поклав він сина долілиць.

Та Ми гукнули: «Родославе!

Ти сновидіння вже здійснив».

Так обдаровуєм сумлінних,

велике це випробування!

Та жертва – це спокутування.

Залишили йому в майбутнім

вітання: «Родославу мир!»

Таке сумлінним Ми даруєм!

Адже він наш служитель вірний!

Його нагородили сином,

Веселком. Став він кобзарем.

Обом Ми ласку дарували,

Веселкові та Родославу,

але не всі нащадки їхні

в житті були сумлінними.

ає. Пізніше, ласкою своєю

Кучму обдарували Ми,

а також брата Галагана*.

Народ порятували їхній,

від лиха, що наздоганяло,

звитягу їм подарували

та Книгу Ясну, Заповіт

і вивели на Ясну Путь.

Залишили у майбутті:

«Мир Галагану та Кучмі!»

Таке даруємо сумлінним!

Вони обидва слуги вірні!

аж. Богмій* також був кобзарем.

Питав: «Творця ви боїтесь,

чи Велесу* вклоняєтесь

та нехтуєте Неділимим

всіх Всесвітів Правителем,

якого предки шанували?»

А ті, недовго міркували

та брехуном його назвали.

Зберемо їх у майбутті,

крім тих, які Творця шанують.

Йому лишили в майбутті

лунатиме: «Мир Богомію!»

Таке даруємо сумлінним!

Він був ще й Нашим кобзарем.

аз. Також був кобзарем і Злот*,

Ми врятували й рід його,

крім бабці, котра остовпіла,

а інших мешканців згубили.

Йдете щоранку ви повз них

і поночі. Тож схаменіться!

аи. Був нашим кобзарем і Голуб.

Він морем утекти хотів,

але в жахливу бурю втрапив,

супутники метнули жереб,

а той обрав його за жертву

небогу кинули в безодню,

киту до пащі там потрапив.

Такий за вчинене Наш осуд.

Якби не був сумлінним він –

то був би там до Воскресіння.

А згодом кинули в пустелю,

болячка там його вхопила.

Для нього виростили кущ,

послали згодом до народу,

стотисячного, а то й більше

і з ним увірували ті.

Дали Ми час їм тішитись.

аі. Спитай у них: «Невже лиш доньки

у нашого Правителя,

в той час, коли сини у них?»

Хіба створили Оберегів

жінками, й ви це бачили?

Адже вони лиш пащекують:

«Собі Всесильний народив...» -

нахабно й лицемірно брешуть!

Він доньок любить, не синів?

Про що ви? Люди! Схаменіться!

Невже у вас ледача пам’ять?

Надмірну силу маєте?

Що ж, вашу «Книгу» покажіть,

якщо ви правду кажете!

Ще й Богу рівню додали,

хтось духів, інші ідолів…

Творця прославте! Вищий Він

за тих, яких додаєте!

Не додають лише сумлінні,

бо ви (й кого шануєте),

нікого не спокусите,

крім тих, що до Вогню прямують.

Своє, у кожного з нас місце,

ми лавою постали всі,

Творцю хвалу підносимо».

А ті ж уперто говорили:

«Якби Письмо і нам дали –

сумлінними б у Бога стали!»

Та Клич вони відкинули,

пішли своїм шляхом… До Пекла!

вй. Ми і раніше посилали

Святе Письмо Творця сумлінним.

Своє отримали вони,

адже звитяжна Наша сила.

Облиш їх тільки на часинку

та подивись на їхні вчинки,

чи кару Божу поквапляють?

Коли вона на них спаде –

тяжким світанок їхній буде!

Облиш їх тільки на часинку

та подивись на їхні вчинки.

ва. Підносьте Господу хвалу,

Володарю Величному!

У Всесвітах немає рівні,

адже Творець Він, - Усевишній!

Мир, славним кобзарямТворця!

Хвала Єдиному Владиці,

Правителю всіх Всесвітів!

 

Веління – ВА

ТИХІН

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Послали з Тихоном народу

повчальну Вість від Господа:

«Народ свій умовляй допоки

не сталася нестерпна мука!»

І він волав: «Народе мій

я щиро всіх вас умовляю –

Творцю лише вклоняйтеся,

побійтесь і скоряйтеся!

Господь усі гріхи пробачить,

межу Покари віддалить.

Якщо ж її порушите –

не буде вам полегшення!

Якби ж ви знали те раніше!»

в. Додав: «Я Бога закликав

вдень і вночі та лише збільшив

упертого зневір’я спротив,

але коли я закликав,

щоб Ти пробачив їм гріхи –

вони лиш затикали вуха,

або хустками огортали,

пихато геть відходили.

Я з чистим серцем закликав,

відкрито й потайки казав:

«Благайте Господа свого,

очищення душі, – у Нього!

Він оросить дощем небесним,

достатком обдарує, дітьми,

річки вологою наповнить,

в садах розсипле дивоцвіт.

Чому ж не покладаєтесь

на велич Всемогутнього?

Ви створені в різновиді,

хіба не бачите того,

як Славний Небеса створив,

що мають семеро шарів?

Розташував там Сонце й Місяць,

щоби були вам світочі

в дорозі вдень та уночі.

Всесильному земля належить,

у ній ви і спочинете,

а звідти вже і вознесетесь.

Всесильний землю розпросторив,

шляхи поклав, щоб ви ходили».

г. Промовив Тихін в розпачі:

«І слухати мене не хочуть!

Вони лише за тими йдуть –

у кого статки є та діти,

хоч те і збільшує їм збитки».

Та згубні їхні вигадки,

говорять: «Не цурайтеся

ні ідолів, ні Велеса,

Стрибога, Рода та Ярила».

На манівці вони їх збили,

бо те, - всього лиш імена,

які Творця їм замінили,

а Він Всевишній, Неділимий!

Не слід Його зоображати!

д. За вчинене їх утопили

та ще й до Пекла спрямували.

Ніде, окрім Всесильного,

вони не знайдуть допомоги!

є. Промовив Тихін: «Господе!

Позбав облудних захисту

і прибери з лиця Землі!

Якщо їм тут дозволиш бути,

на манівці збиватимуть

тих, що у Бога вірують

та ще облудніших народять!

ж. Пробач мені мої гріхи,

а також дітям і батькам

та тим, які увірували!

Не дай нічого кривдникам.

 

Веління – ВВ

ЧОЛОВІК

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Чи не минув час чоловіка,

коли він був іще ніким?

Його любов’ю сотворили

з міжзоряного попелу,

замішаного на воді.

Ми зір і слух йому дали

та випробували в житті,

бо вивели на Шлях Сумління.

Чи вдячний став Творцю за те?

в. Приготували лиходіям:

налигачі, ланцюг, вогонь.

Сумлінним же смачний напій

духмяний, в келихах по вінця

(із ручая, де Слуги п’ють,

не каламутять течію),

тримаються Обітниці

і Дня Останнього бояться,

годують сиріт, бідних, бранців,

хоч мали з’їсти те самі:

«Годуємо зі щирим серцем,

подяки й плати не берем,

боїмось Божої покари

Днем вельми Грізним і Суворим.

г. Від зла боронить нас Господь

і осяває світлом щастя,

а нагорода за терпіння –

Сад і гаптоване вбрання.

Не зимно там і не спекотно,

а затінок, смачні плоди

на сріблі й кришталі* підносять

і міри з кришталю та срібла.

У келихах напій духмяний

із Лагідного* Джерела*.

Там юнь слугує. Чисті перли!

І велич там, і ласка щедра,

коштовні шати, шовк, єдваб.

Це подарунок за сумлінність.

Ми вам даруємо цей Клич.

Терпи, поки Бог вирішить,

та згадуй Ім’я Господа

і вранці, і увечері,

піднось хвалу і в довгу ніч.

д. Лихим, лиш сьогодення клопіт,

вони у майбуття не вірять,

хоч їх Ми також сотворили,

та… можемо їх замінити

і – це нагадування тим,

які ідуть за Господом,

адже на все, - Його лиш воля!

Обізнаний Він і Всесильний!

Творець вам ласку подарує,

і кривдників своїх скарає.

 

Веління – ВГ

ДУХ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюсь Книгою,

яку Творець вам посилає!

Дали її Ми в Ніч Святу,

щоб Істини народ навчати.

В той час лунають Повеління,

їх посилає Наймудріший!

в. Із Волі Нашої – Ми той,

хто посилає цю Ознаку

і вам вона, - Господня Ласка!

Бог Чуйний та Обізнаний!

Правитель Неба та Землі

й того яке є поміж ними,

якщо переконалися

у тім, що Істина цей Кличі!

г. Немає ідолів, Творець лиш

дає та забере життя!

Правитель наш та наших предків.

д. Те багатьом забава, сумнів

та Дня того ви почекайте,

коли із Неба дим зійде

і він покриє ваш народ

жахливою покарою!

Залементують всі тоді:

«Правителю наш, відверни

від нас покару! Віруєм!»

є. А чим Послання їм було?

Адже кобзар до них приходив

та відцуралися вони,

почув: «Невіглас він причинний!»

Та Ми не квапимо покару,

бо ви, таки повернетесь.

В той День Ми вам нанесемо

тяжку поразку. Так помстимось!

ж. Народ Перуна* ще раніше

Ми випробовували також,

до них від Нас кобзар прийшов,

сказав: «Сумлінних відпустіть!

Лише Творець Правитель їхній,

а я – Ним посланий кобзар.

Над Богом не підносьтеся,

бо владу Він мені надав.

Мій порятунок лиш у Нього

Правителя Всесильного

і ваш Правитель Він також.

Інакше вас поб’ють камінням.

Якщо мені не вірите –

тоді подалі відійдіть!»

з. Волав до Господа: «Це грішні!»

І повеліли Ми, щоб вийшов

із тими, що увірували

та Край Боліт* полишили,

коли настане глупа ніч,

ті ж у погоню вирушать.

Вгамую воду на порозі

ви всі перейдете Дзвінець*,

а вояків ковтне Славута*.

Перун* живим залишиться.

и. Та скільки ж там садів джерел

вони у свій час залишили,

отав, ланів місцин родючих,

щедрот якими утішались!

Все те народу іншому

у спадок Ми подарували.

Над ними не заплакали,

а ні Земля, ні Небеса.

Ніхто відстрочки їм не дав.

і. Порятували Ми сарматів

від ненависної покари,

а покарали Перуна,

який себе за бога мав.

Ми їх обрали за знання,

співців Господнього Закону,

явили їм Ознаки Ясні,

в яких було випробування.

Знайшлися ті, які казали:

«Адже це наша смерть, як перша,

так і остання й воскрешать

ніхто й ніколи нас не будуть!

Чи пращурів нам приведіть,

якщо в словах своїх правдиві».

Чим кращі ці за людоловів

та тих, які передували?

Ми за гріхи їх знищили.

й. Не для забави Ми створили,

як Землю, так і Небеса

й між ними дещо розмістили.

Це Істина - це Правда. Лад!

А День Розділення – це справді

для всіх призначена Година!

В той День не порятує друг

нікого від тяжкої кари.

Не зглянеться Творець над ними,

крім тих, які були сумлінні.

Обізнаний і Чуйний Він!

аа. Плодами гіркоти прокляття

облудних будуть пригощати,

Мов мідь киплячу в животі

вони те будуть відчувати,

або окріп та чутимуть:

«Візьміть його! До Пекла киньте!

На голову йому налийте

окріп, що в глеках буркотить.

Скуштуй! Адже величний ти!

Це те, у чому мали сумнів».

ав. Геть інше місце для сумлінних

поміж Садів де ручаї.

В парчу, єдваб одягнуті,

усі розташувались поряд.

Ми пари їм даєм з очами

великими та сяючими,

і захисту, й плодів смачних.

Усе, що тільки забажають!

Вони лиш смерті не скуштують,

окрім тієї, першої.

Від Пекла їх Творець позбавить.

Ласкавий, Чуйний твій Господь

і це чудова нагорода!

аг. Ми це полегшували вам

словами мови вашої!

То може ви згадаєте?

Чекай! Адже й вони чекають.

 

Веління – ВД

ДУША

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюсь славним Кличем!

Їх здивувало, що до них

кобзар прийшов, який, - із них.

Ще більше здивувалися

й казали: «Просто чудасія,

якщо помремо й прахом станем –

невже ми знов воскреснемо?

Цього не осягає розум».

Ми знаєм, що земля відніме

у них. До Книги те запишем.

Та відкидають Істину,

коли до них прийшла вона,

тому вони й збентежені.

Чому на Небо не поглянуть,

як Нами здійняте воно?

Не має вад, прикрашене,

або на землю, що поклали

мов килим, гори здійняли,

попарно все живе створили,

щоби сумлінні споглядали

й Творця свого не забували.

Ми дощ рясний їм посилаєм,

сади і збіжжя разом з ним.

На дереві смачні плоди,

щоби вживали в насолоді

та мертву землю оживляєм

і задум тим завершуєм.

в Також вважали за оману

День Суду: люди Тихона

та руські данники, які

вважали Київ головним

Престолом княжим для народів,

було їх більше двох десятків.

не всі були слов’янами*,

осілими (украйнами*),

бо дань платили і клобуки,

і Візантія-Цареград,

чимало й з Півночі народів:

голять, іжора, угри, фіни...

серед боліт розсіяні.

г. Були пихаті й старолади

(що шанували Перуна),

поліщуки, ловці людей.

Не йняли віри кобзареві.

Здійснилась і Моя загроза.

Невже Ми так знесилені

в Первісному Творінні Світу,

що піддали ви сумніву

Мою спроможність до нових?

д. Ми сотворили чоловіка

та знаємо, що хоче він

і до душі його Ми ближче,

аніж до шкіри власні жили.

є. Стоять праворуч і ліворуч

обабіч нього Обереги

і все записують ретельно,

що вчинено ним у житті,

той слова жодного не мовить,

щоб не було записане

тим, що приставили до нього

і непритомна смерть примусить

усіх спізнати Істину,

хоч ви від неї ухилялись.

Та Сурми звук вам нагадає,

що День Останній настає

і душі всі юрбою рушать,

за нею свідок та погонич.

Почують: «Ти цим нехтував,

тепер зняли Ми з тебе покрив,

метким сьогодні зір твій став».

ж. Розкаже супровідник твій:

«Усе, що вчинене тобою

давно занесено в сувій» -

і вирок: «До Вогню жбурніть

облудника і лицеміра!

Адже добро забороняв,

межу означену порушив,

огидне та оману сіяв

ще й боженят вигадував,

додаючи у рівню Богу.

Жбурляйте до Вогню його!»

з. І скаже супровідник твій:

«Не я збивав його з Путі,

він у облуду сам поринув!»

Бог мовив: «Не собачтеся

ви у Моїй присутності!

Загроза Мною посилалась

і, що сказав – те непорушне.

Не будуть скривджені сумлінні!

Спитаєм в той День у Пекла:

«Чи ти вже переповнене?»

Почуєте: «Усіх поселим!»

и. Наблизять Вирій до сумлінних

для них не буде він далеким.

Почують: «Ось, Обіцяне!

Тим, хто корився, каявся,

ретельно Повчання вивчав».

Той, хто тремтить перед Ласкавим,

благає щирим серцем потай:

«Приходьте з миром!» - пролунає.

Сьогодні ж бо - День Вічності

і все, що забажаєте,

завжди Ми зможемо вам дати.

і. Чимало поколінь згубили,

які міцніш за вас були

та не сховатись на Землі.

Це тим нагадування явне,

які всім серцем тут присутні.

й. Ми сотворили Небо Землю

й те, що між ними за шість днів,

та втоми - зовсім не відчули.

І ти змирися з тим, що кажуть.

Творцю лише піднось молитву

уранці та у час вечірній,

спочатку ночі і на сплині.

Вдень слухай – де усіх гукають,

щоб Господа прославити.

Коли ж ви Зойк почуєте,

то знайте – це День Виходу!

аа. Ми й справді оживляємо,

життя теж забираємо,

до Мене повертатись вам!

В той День, як задрижить Земля,

Ми зберемо всіх без зусилля.

Ми краще знаємо - що коять,

не треба змушувати їх.

Ти тільки Кличем тим нагадуй,

хто у Мої загрози вірить.

 

Веління – ВЄ

СХИЛИСЬ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Схилися! Адже Клич оцей,

не задля того посилаєм,

щоби в житті ти був нещасний,

а тільки, як нагадування

тим, що поводяться сумлінно,

бо сором, - страх перед людьми,

сумління ж, - перед Господом!

І шле його той, що створив

не лише Землю й Небеса,

в. На Троні Славний ствердився

і лиш Йому належить все,

що на Землі і в Небесах

та поміж ними й під Землею!

Не тільки те, що ти говориш

Він знає, а і що ховаєш.

г. Творець Єдиний, більш нікого,

що ви вважали би за Бога!

Найкращі Імена, - у Нього!

д. Можливо про Кучму ти чув?

Побачив якось він вогонь,

пішов сказав своїй рідні:

«Спиніться, полум’я там бачу!

Піду туди, візьму жарину

та хутко повернуся з нею,

а може Путь Пряму побачу».

є. Коли ж він опинився там,

почувся звідти клич: «Кучма!

Творець Я та ще твій Правитель!

Ти познімай своє взуття,

адже стоїш в Святій Долині,

а Я тебе обрав. Послухай,

бо Істину Я сповіщаю.

Беззаперечно, - Я Правитель

усіх безмежних Всесвітів.

Немає інших, тільки Я!

Мені лиш поклоняйтеся

та згадуйте Моє Ім’я!

ж. І справді – настає вже Час.

Я ладен вже його відкрити,

щоби змогли отримати

за те, що встигли учинити

і хай тебе ті не збивають,

які ідуть за пристрастю.

Не ти, а лиш облудні згинуть.

з. Кучма! Що у твоїй правиці?»

Той мовив: «Та, це ж мій ціпок!

Коли іду – то обпираюсь

та листя на гілках збиваю,

щоби худоба годувалась.

Всіляку з нього користь маю».

и. Почув: «Жбурни його на землю!»

Той кинув. Дивиться – там змій

повзе, сичить, звивається,

почув: «Та ти візьми, не бійся!

Знов на ціпок перетворився.

Правицю притули до боку

і побіліє та до блиску,

тобі ж те шкоди не завдасть.

Це буде вже Ознака друга,

яку Перуну ти покажеш,

тому до нього йди хутчіш!»

і. Той каже: «Господе! Зніми

тягар тяжкий з грудей моїх

і справі посприяй нелегкій,

язик належно налаштуй,

щоб розуміли сказане

та й помічник би не завадив,

якби ще й з нашої родини -

це я про брата, Галагана,

прошу, мене Ти нимзміцни!

Допомогатиме мені.

Тебе ми прославляти будем

під наглядом Твоїм суворим».

й. Бог мовив: «Ми вже дарували

тобі Кучма свою прихильність,

коли навіяли ще неньці:

«Ти немовля до кошика

клади й пусти його потоком,

до берега його приб’є

і знайде вранці ворог твій.

Так Я любов свою дарую,

усе під наглядом Моїм!»

За ним пішла сестра твоя

та тим сказала: «Знаю я,

хто доглядатиме з любов’ю».

Ми повернули немовля

до неньки, щоби годувала,

очам своїм утіху мала,

щоб серце кров’ю не стікало.

аа. Та згодом душу ти згубив,

а Ми тебе порятували,

випробуванню піддали,

щоб ти пожив на чужині,

де мешкали розсіяні,

щоби там довго залишався,

але в потрібний час вернувся.

ав. Для себе Я тебе узяв,

ідіть собі із братом разом

несіть Мої Ясні Ознаки,

хвали Мене, не будь слабким.

Йдіть до бундючного Перуна,

що вельми був обурений,

та спершу лагідно зверніться,

можливо він і схаменеться.

аг. Сказали: «Господе! Нам страшно!

А раптом він обуриться,

розсердиться і скривдить нас?»

ад. Почули: «Ви не бійтеся,

завжди на Мене покладайтесь,

Я з вами. Бачу й чую все!

Ідіть, скажіть, що кобзарі ви

від Господа. Нехай відпустить

синів Сармата з вами разом.

Щоби не піддавав покарі,

бо маєте від Мене владу

Ясні Ознаки. Мир тому,

який за кобзарем піде

та, що вам Господом відкрилась –

покара тим, що відвернулись!»

ає. Перун же: «Кучмо, хто твій Бог?»

Той каже: «Всесвітів Творець!

Він кожній речі дав свій лад

і вказує нам Ясну Путь!»

А той: «Та маємо ж лад предків,

шануємо своїх богів».

аж. Почув на те: «Знання про них

у Книзі, що Творець дає,

Він помилок не припускає

і ні про що не забуває».

Бог той, хто Землю вирівняв,

дороги вам на ній поклав

та воду скинув із Небес,

рослинні пари виростив,

самі вживайте, випасайте

та над Ознаками міркуйте.

Для неї вас Ми сотворили,

у ній зіпріє ваше тіло,

на Судний День воскреснете!

Ми їм Ознаки показали,

але вони лиш глузували,

божків поганських не зреклись.

аз. Та ще й спитав: «Чи ти прийшов,

щоб вивести усіх нас звідси

своїм штукарством-чародійством?

Кучма! Ми маємо й своїх,

не менш майстерних чародіїв,

якщо бажаєш - позмагайся,

ти день признач, всі зійдуться

і я погляну, не відмовлюсь».

аи. Погодився: «Гадаю дня,

щоби зібралися, достатньо?

Поснідаємо й розпочнем».

Перун зібрав щонайвправніших

у хитрощах своїх, привів їх.

Тут заволав Кучма: «Не варто

з Творцем людині жартувати!

Не вихваляйтеся обманом,

бо Він вас вразить покаранням!»

Ті ж гомоніли між собою,

казали: «Ті два чародії

усіх нас вивести бажають,

перепаскуджують нам путь,

тож – об’єднаймось задумом

і час цей стане зоряним,

якщо ми переможемо».

аі. Звернулись: «Кучмо, Починай!

Свого ціпка додолу кинь.

Чи чемно нам старим дозволиш?»

Статечно: «Будьте так ласкаві!»

І полетіли мотузки,

а ще ціпки всілякі, тощо.

Здалось, - все крутиться, сичить...

Мороз пройшовся по душі.

Та нагадали Ми: «Не бійся,

тебе підтримує Всевишній!

Жбурляй оте, що у правиці

воно усі ті чари з’їсть,

бо все воно – лише штукарство.

Немає в чародіїв щастя!»

вй. Упали маги долілиць,

волали: «Ми повірили

у Бога Кучми й Галагана!»

Отетерів тоді Перун:

«Та якже ви повірили,

якщо я вам не дозволяв!?

Звичайно – старший він у вас

та я велю, щоби вам навхрест

і руки й ноги відтяли,

раніш підвісивши на гіллі,

тоді побачите ви справді –

чия покара гірша буде –

моя, чи бога чародіїв!»

ва. А ті своє: «Не надаємо

ми переваг тобі ніяких,

адже нам явлені Ознаки

від того, хто нас сотворив.

Вирішуй там, де силу маєш,

та це в житті лиш дещиця,

повірили ми у Творця

і Він пробачив нам чаклунство,

до котрого ти нас примусив.

вв. Творець, – Найкращий Бог і Вічний!»

І той, хто йде до Нього грішним –

для того Пекло, там Вогонь

в якому ні життя, ні смерті,

а хто до Нього йде сумлінним,

вчиняючи добро в житті,

тому найвищі ступені –

Сади Утіхи з ріками,

перебувати вічно там.

Це тим, які очищені.

вг. І Ми навіяли Кучмі:

«Вночі виводь людей своїх

служителів Моїх сумлінних

та покажи дорогу їм

і суходолом і водою.

Погоні не лякайтеся,

на Мене покладайтеся!».

Перун їх переслідував,

та потонуло військо в водах.

Якби ж Творцеву Путь обрав –

тоді б народ свій врятував!

вд. Сини Сармата! Вас тоді

від ворога Ми врятували

та зустріч вам призначили,

там де в гори був правий схил,

уміру їжі вам послали.

Вживайте від щедрот Моїх,

лише межу не переходьте!

Інакше упаде Наш гнів.

На кого гнів цей упаде,

той зразу там же мертвим буде.

Щоправда, Я пробачу тих,

які гріхи спокутують,

увірували й добре чинять,

обрали вказану вам Путь.

вє. Спитав Бог на горі: «Кучма!

Чому народ свій хутко кинув?»

Сказав: «Та йдуть слідом вони,

я ж квапився, щоб догодити».

Почув: «Ми випробували

народ, який полишив ти,

та їх зі Шляху Русий* збив».

вж. Пішов тоді Кучма до них

сумний і геть розгніваний

Сказав: «Народе! В Заповіті,

хіба Правитель вам не дав

своїх Обіцянок чудових?

Чи хочете, щоб ухопив

вас гнів Суворого Владики,

тому мене ви зрадили?»

вз. Ті бідкалися: «Це не зрада!

Так Русий нам наказував,

коштовне, - все йому віддати!»

Усе те він до горна кинув

та Бугая для нас відлив,

що тіло мав та ще і мукав

і вирішив народ: «Це бог,

Кучма ж забув давно про нього».

Хіба ж вони не бачили...

ви. Не можете, ну геть нічого

вчинити доброго, чи злого!

І Галаган раніш казав:

«Народе мій! Усіх вас разом

лиш спокушають, ви ж ідіть

за Господом. Він вашТворець.

За мною йдіть та слухайтесь!»

Ті ж комизяться: «Будемо

тому молитися ми щиро,

поки Кучма не вернеться».

ві. Спитав: «Мій брате! Що могло

утримати тебе, коли

побачив ти, що збочують

та манівцями йдуть, блукають?

Чому наказ не виконав?»

Той мовив: «Сину матері,

тієї, що і я, - не чубся!

І я боявся - скажеш ти,

неначе я посіяв розбрат

поміж людей Сарматових

та ще й своєму слову зрадив».

гй. Того спитав: «Що скажеш, Русий?»

Почув: «Та я таке побачив,

чого не бачили всі інші!

Тоді піску вхопив я в жменьку

і сипонув теляті в пельку,

отак я був спокушений

своєю власною душею».

Мов батогом: «Іди ж ти звідси!

Та все життя попереджай:

«До мене, люди, не торкайтесь!»

Твій час тобі призначений

і він не буде змінений.

На ідола свого дивись –

його ми спалимо й розвієм».

Творець лиш Бог і Він Єдиний!

Нікого іншого немає,

про усіляку річ Він знає.

га. Ці повісті минулих літ

нагадуванням посилаєм,

а хто цього цурається –

нестерпну ношу понесе!

Перебувати вічно з нею.

Тяжка та ноша в Судний День

тоді, коли ревтимуть Сурми,

зберуться яснозорі-грішні

та тихо шепотітимуть:

«Були в землі, десь чверть години...»

Відомо Нам, про що там кажуть.

Он, вірі їхній відданий,

говорить: «Ні! Там день були».

гв. Вони про гори запитали,

скажи: «Всі гори пилом стануть

долина рівна буде там,

не буде схилу й верховини».

В той День вони підуть за тим,

хто їх гукне (й без вихилясів),

вестиме та поставить всіх

перед Творцем, щоб розсудив.

Принишкнуть голоси тоді

і чутно буде лише шелест.

Тоді не допоможе захист,

крім тих, яким Творець дозволить,

ласкаво виявить прихильність,

Він знає, що було колись,

а також те, що згодом сталось.

Ніхто того не осягає!

гг. Усі похнюплять голови,

хто стане перед Вічним, Сущим

і кожен ошукається,

якщо з собою він приніс

тягар несправедливості.

Хто ж був сумлінним у житті –

тому боятися не варто

ніяких утисків та кривди.

гд. Послали Ми цей Клич украйнам

(тим, що осіли на землі,

не вештались мов кураїна),

щоби згадали: «Хто вони?!»

Жахнулися та схаменулись,

до Неділимого вернулись,

бо Він – Володар Всесвітів!

Творець над усіма Найвищий

і Він, Господь, що й справді, - Є!

Не квапся з Кличем, бо не всі

його спроможні зрозуміти.

Волай, Мій Боже! Збагати

мене знанням, яке шлеш Ти!»

гє. Ми й з Ростиславом домовлялись,

але не мав він стійкості.

Моїм помічникам небесним

веліли перед ним схилитись.

Усі вклонились, лиш Гордій

від вшанування ухилився

і потім став Спокусником*.

Сказали Чоловіку* Ми:

«Це твій і всього роду ворог!

Пильнуй, щоб він не допоміг

вас вивести із Вирію,

бо зло тоді обох спіткає!

Адже не будеш там голодним,

чи спраглим, спеки там немає».

гж. Спокусник же нашіптував:

«Чому б не скуштувати збіжжя?

Його чимало тут росте,

ви ж боїтеся, не їсте,

хоч і могли б того зібрати

побільше, й Бога не благати

у молитвах своїх щоденно,

Йому б ви стали рівнею!»

гз. Подружжя спокусилося –

тим збіжжям вдосталь запаслось

та їли, скільки їм хотілось,

в очах у них замерехтіло,

побачили, що... «Голе ж тіло!»

Хутенько листя посплітали.

На тілі дещо прикривали.

Так з Божої Путі зійшли!

ги. Творець же Ласкою своєю,

усеж обрав його. Пробачив,

на Істину Путь спрямував.

Велів: «Обидва, звідси геть!

І будете ворогувати.

Якщо від Мене вам прийде

вказівка – то, хто з вас піде

за тим, - такий щасливий буде,

ніяке лихо не зачепить,

а хто відвернеться, тому

Ми притісним життя. Сліпими

в День Воскресіння їх поставим!»

гі. Спитає: «Господе! Чому

покликав Ти мене сліпим,

адже раніш я був видющим?»

Почує: «Те ж і ти вчинив,

коли Мої Ознаки бачив,

та не повірив, знехтував.

Сьогодні ж всі тебе забули».

Так Ми віддячуємо тим,

які межу переступили,

Ознакам не повірили.

Їм, безперечно, покарання

жахливе буде у майбутнім

і без обмежень в часі, - вічним.

дй. Невже і це не приклад вам,

давно минулих покліннь,

що згублені за зло й зневір’я,

на їхніх залишках бур’ян!

Якби не Слово Господа –

давно були б ви знищені,

тому кобзарю потерпай,

про що вони говорять – слухай.

Піднось хвалу Всевишньому,

не тільки вдень, а і вночі

молись, щоб тішилась душа.

Також, не обіймай очами

того, що виділене Нами

родинам різним для життя

у розкошах та щедрім статку.

Ми їх лиш випробовуєм,

бо тільки у Творця насправді,

твої найліпші надбання.

да. Вели твоєму родові

щодня творити молитви

і сам щоденно їх вчиняй.

На тебе Ми не покладаєм

потрібне добувати, Ми

самі тебе всім забезпечим,

бо тим, хто щиро вірує,

чудове і завершення.

дв. Питають: «Чом від Господа

Ознаку нам він не приніс?»

Невже їм не приходила

у згортках Істина Його?

Якби було їм покарання

раніш, ніж кобзаря Богдана

Ми разом з Кличем їм послали –

то і тоді б вони казали:

«Правителю! Чом не послав

нам кобзаря, щоби повчав,

як віднайти нам Вірну Путь

та потім нам ганьби не знати?»

Скажи їм: «Всі на те чекають

і ви заждіть - настане Час!»

Там доведеться вам дізнатись –

хто Посідач на тій Путі

та хто обрав собі ту Путь.

 

 

Веління – ВЖ

ПІСНЯР

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ця Книга Світоч та Ознака.

Чи ти себе згубити хочеш,

якщо вони не вірують?

Та, варто Нам лиш побажати,

якусь Ознаку їм послати,

що в’язи скрутить всім умить.

в. Ще жодне із нагадувань

від Бога Наймудрішого

у всі часи не існувало,

щоб не відкинули його.

Вони ж брехнею те вважають,

але до них ще прийде вість.

Не варто з неї кепкувати.

Чи може не побачили,

що на Землі велику кількість

всіляких пар Ми сотворили,

у дійсності – це теж Ознака,

вони ж повірити не можуть.

Творець, насправді - Вчитель твій

Ласкавий, Мудрий, Славний!

г. Господь звернувся до Кучми:

«Йди до облудного народу!

Невже Перун Нас не боїться?»

Той обізвався: «Боязко!

Назвуть мене вигадником.

Мені на груди тисне страх,

прилип язик до піднебення.

Хай Галаган іде до них,

бо маю перед ними гріх.

Боюся, що заб’ють мене!»

д. Ідіть разом, з Ознаками.

Я теж їх слухатиму, з вами.

Прийдіть і Перуну скажіть:

«Ми кобзарі від Господа

Правителя Всіх Всесвітів!

Віддай Сарматових синів!»

є. Перун же мовив: «Чи не ми

тебе леліяли дитям

і був за рідного ти нам,

та виявився душогубом?

Така подяка нам від тебе?»

ж. Він мовив: «Скоїв гріх тому,

що з тими був, які блукали

у непрозірній темноті,

перелякався й утікав,

та мудрість Бог мені послав

і кобзарем до вас призначив.

За ласку Богу дорікаєш,

Сарматових синів гнобиш!»

з. Спитав Перун: «Так хто ж Правитель

усіх безкраїх Всесвітів?»

и. Сказав Кучма: «Творець Володар

Небес і нашої Землі

та ще й того, що поміж ними,

якщо ти віриш в Істину».

Той мовив до своєї свити:

«І ви усе це чуєте?»

і. Додав Кучма: «Він і Правитель,

та ще й Творець усього в Світі,

Бог сотворив і прабатьків».

й. Перун обурено: «Причиний

цей чоловік! Без сумніву».

аа. Та знов Кучма додав: «Володар,

не лише Заходу, а й Сходу.

Також того, що поміж ними.

Це ясно тим, хто має тяму!»

ав. Вхопила трясця Перуна,

сказав: «Якщо ти окрім мене

Творця лишень за Бога маєш –

тебе до буцегарні кину!»

аг. Безбоязно спитав Кучма:

«І в тому навіть випадку,

якщо прийду з Ознакою?»

ад. На що Перун: «Якщо те Правда,

без вихилясів, доведи!»

Ціпок тоді жбурнув Кучма,

а завертілась гадина.

З-за пазухи він руку вийняв,

що сяяла нестерпним блиском.

Перун скривився: «Чародійство.

Нас хочеш ним занапастити?

Старшино! Що з ним учинити?»

ає. Ті зглянулися: «Відклади

йому покару, разом з братом,

вели нехай зберуть людей

та вельми вправних чародіїв».

Поназбирали чаклунів

на день, що був призначений.

Почули люди: «Гей громадо!

Мо’ підемо за чаклунами,

що стануть переможцями?»

аж. Коли ж явились чародії,

звернулися до Перуна:

«Чим переможців обдаруєш,

коли завершиться змагання?»

аз. Сказав їм: «Переможете –

то станете вельможами».

аи. Кучма закликав: «Кидайте,

чим зазвичай чаклуєте!»

Жбурнули: палиці, мотуззя...

Улесливо: «Заради слави

Перунової величі!

Хвала йому, ми переможці!»

Тут і Кучма жбурнув ціпок

і він пожер ті вигадки.

Ті долілиць попадали.

Волають: «Ми повірили

в Правителя-Творця! Він Бог

Кучми та брата Галагана!»

аі. Перун же гримнув: «Як же це

повірили враз у Творця,

якщо від мене дозволу

на те, ви не отримали?

Звичайно, старший Він над вами,

навчив вас усіляким чарам,

але від мене вам покара.

Велю я руки вам відтяти,

що ж лишиться – те розіп’яти».

вй. Почув же: «Ми того уникнем,

до Господа свій лик звернем,

бо щиро всі ми прагнемо,

щоб нам Творець гріхи пробачив.

Сумлінними ми стати хочем!»

Та Ми навіяли Кучмі:

«Виводь народ Мій уночі,

бо гнатимуться ті за вами».

ва. Гукнув Перун до вояків:

«Це ж купка, зовсім невеличка

тих, що мене прогнівили,

а ми ж бо передбачливі!»

Ми змусили їх кинути

криниці та сади квітучі,

скарби та надбані посади,

подарували те у спадок –

усім синам Сарматовим.

вв. Та вже від самого світання

пустилася услід погоня.

Узрівши, що наздоганяють,

супутник до Кучми звернувся:

«Здається, скоро доженуть...»

На що почув: «Всесильний з нами!

Він виведе нас Вірним Шляхом!»

І Ми навіяли Кучмі:

«Ти гепни по воді ціпком!»

Вчинив той так і перейшли

усі вони по перекопу*.

Людей, щоправда підганяли,

але Кучму порятували

і тих, які за ним пішли,

а ворогів Ми потопили

і - це також Ознака вам,

хто щирим віруючим став,

бо і насправді Повелитель, -

Ласкавий, Мудрий і Великий!

вг. Про Родослава їм повідай.

Спитав той батька і народ:

«Кого це ви шануєте?»

Ті мовили: «Богів своїх!

Ми щиро їх вшановуєм».

Іще спитав: «Хіба ті чують,

як ви до них волаєте?

Допомогають вам, чи шкодять?»

Скривились: «Ні! Та з давнини,

ще пращури вклонялись їм».

Вказав: «А може придивлялись

до тих, кому вклоняєтесь

ви й пращури часів минулих?

Для мене вороги вони,

крім Господа, Всевишнього,

який створив колись мене,

тому й Шляхом Прямим веде.

Годує Він та напуває,

коли ж я тяжко захворію –

то зцілює мене тоді,

а також згодом умертвить

і в Час Належний оживить

та, котрий прагну, щоби Він

гріхи пробачив в Судний День.

Учителю! Дай мудрості!

І до сумлінних приєднай.

Зроби, щоб я був праведний,

коли настане День Останній!

Мені у спадок Вирій дай!

Благаю, батькові пробач,

який заплутався в омані.

І не ганьби мене в той День,

коли воскрешені всі будуть,

де статки і сини не поміч

лиш те, коли до Господа

ідуть зі щирими серцями».

вд. Близький для віруючих Вирій,

а для облудних тільки Пекло!

Спитають: «Де ж ті ідоли,

яких так палко шанували

та в рівню Богу додавали?

Собі чи вам допомогли?»

Жбурнуть їх до Вогню усіх

із тими, що були в омані

та воїнства Спокусника!

І там ворогуватимуть:

«Творцем заприсягаюся!

Були ми всі в омані явній,

коли вас додавали в рівню

Володарю всіх Всесвітів

та збилися з Путі. Облудні!

Не маємо захисників.

Не маємо і щирих друзів.

Якбиж-то повернутись нам –

то стали б ми сумлінними!»

Ознака в цьому вам. Насправді!

Та, в більшості, - не вірите!

У дійсності ж, Правитель твій

Великий, Мудрий і Ласкавий!

вє. І Тихона вважав народ

всього лише вигадником.

Промовив Тихін, їхній брат:

«Чи боїтеся Господа?

Мене прислав Він кобзарем

і ви Його побійтеся.

До мене дослухайтеся!»

Мені не треба нагород,

найліпше все у Господа

Володаря всіх Всесвітів

і ви Його побійтеся,

до мене дослухайтеся!»

Вони ще кажуть: «Як повірим,

якщо з тобою лише ті,

яких нікчемами вважаєм,

юрбою ницих волоцюг?»

Він пояснив: «Я не цікавлюсь

блуканнями колишніми.

Про те спитає їх Всевишній,

у Нього лиш пробачення.

Хто вірить - тих не проганяю,

за мною лиш напучення».

Вони сказали: «Тихоне!

А може краще не чіпати?

Каміннями ж побити можуть».

І він звернувся: «Господе!

Ну геть вони мені не вірять

і в цьому Ти лише розсудиш,

кого захочеш - порятуєш».

Урятували Ми його

та тих, які з ним попливли,

а решту без жалю втопили.

Насправді – це Ознака всім,

але тому не вірить більшість.

А ваш Творець Всевишній

Ласкавий, Мудрий і Величний!

вж. Не вірили і старолади.

Волав колись Годун*, брат їхній:

«Ви Господа не боїтесь?»

Послав мене Він кобзарем.

І ви Творця побійтеся,

мене уважно слухайте!

Мені не треба нагород.

Все дасть Владика Всесвітів.

Ви капища будуєте

на рукотворних пагорбах

та називаєте кремлями,

що означає «Божі Гори».

Там забавляєтеся потім.

Тримаєте у сховах воду,

гадаєте, що вічне те.

Коли отримуєте владу –

гнобителями стаєте.

Ви Господа побійтеся,

мене уважно слухайте!

Побійтесь Найщедрішого!

Худоба ж і сини - від Нього,

також для всіх дає Він воду.

Боюся, - покарання буде

для вас усіх в Останній День!»

Відповіли ті: «Байдуже

до того нам, що ти верзеш!

Усе воно - лиш теревені,

не будемо покарані».

Вважали брехуном його,

а тому, - знищили Ми їх.

Для вас вони Ознака теж,

але тому не вірить більшість.

Та Він Могутній, наш Всевишній!

вз. Вважали, що кобзар їм бреше

також представники пихатих.

Добриня, їхній брат, казав:

«Невже не боїтеся ви

Правителя всіх Всесвітів?

А я кобзар, Ним посланий.

Ви Господа побійтеся,

мене ж уважно слухайте!

Мені не треба нагород.

Все дасть Владика Всесвітів.

Чи будете вбезпечені

ви у тому оточенні,

поміж садів цих та джерел

і виноградників, ланів,

що родять вам плоди смачні.

У скелях висікаєте

житло і тим пишаєтесь.

Всесильного побійтеся,

мене ж уважно слухайте!

Не підкоряйтеся облудним,

які поширюють оману,

довкіллю шкоди завдають!»

Почув: «Наївся блекоти,

адже лише людина ти,

така ж, як ми. Якщо те правда –

то докази нам наведи!»

Він мовив: «Гляньте! Ось худоба.

Вода для неї і для вас,

яку п’єте, коли потреба.

З повагою до неї ставтесь,

щоб лихо не вхопило вас».

Не слухали того вони,

зарізали худобину,

без залишку поглинули,

а на світанні зрозуміли,

що лиха тим накоїли

та каятися почали.

Тяжка покара їм була

і – це Ознака для людей,

що в більшості не вірують.

Творець Великий і Ласкавий!

ви. Вважали, - бреше їм кобзар,

також і у народу Злота.

Спитав їх Злот: «Невже не страшно,

що гніватиметься Всевишній?

А я для вас – Його кобзар,

пораджу - бійтесь Творця!

До мене дослухайтеся.

Мені не треба нагород,

все дасть Владика Всесвітів.

Невже ви у своїм житті,

до чоловіка йдете в хіті?

Чому жінками нехтуєте,

на самоті лишаєте,

хоч ті для пари створені?

І справді ви народ злочинний!

Вони ж йому: «Якщо ти Злоте

не перестанеш дорікати –

тебе ми звідси проженем!»

Сказав: «Я ж те ненавиджу!

Мені огидні вчинки ваші.

Врятуй мене від них, мій Боже,

а також і мою родину

від тих діянь неправедних!»

Ми їх усіх порятували,

крім бабці, котра остовпіла.

Понищили без жалю інших,

дощем з вогню накрили їх.

Ті, котрих Ми повчали, - бійтесь!

Ознака це ясна для всіх,

хоч бачимо, - не вірить більшість.

А в дійсності Творець Всевишній –

Ласкавий, Мудрий та Величний!

ві. Гадали і поліщуки,

що мешкали в болотнім краї:

«Все те кобзар вигадує!»

Спитав Кашуб: «Ви і насправді

не боїтеся Господа?

А я кобзар Його, для вас

і ви Творця побійтеся!

До мене дослухайтеся.

Не треба нагород мені,

все дасть Владика Всесвітів».

Дотримуйтеся чітко міри –

не матимете недовіри.

Не будь неврівноважений,

ніколи ближніх не принижуй,

а ще – не зазіхай на те,

що іншому комусь належить.

Творця всього побійтеся!

Ті кажуть: «Дурману наївся,

він лиш людина, як і всі ми,

таки вигадник вправний вельми!

Нас гепни брилою із Неба,

якщо така вже сила в тебе!»

Сказав їм: «Богу краще знати,

чим краще вас обдарувати».

Його за брехуна вважали,

за те на них покара впала.

І справді, день той був великий!

Ознака Ясна те для вас,

хоч більшість і не вірує.

Творець Великий і Ласкавий!

гй. Цей Клич, від Бога Послання

усім безмежним Всесвітам!

Святий Дух Віри з ним спустився

на ваші душі, щоби стали

вірянами, яких навчали

тією мовою, яка

на Ймення Боже вельми схожа,

бо Київ – це Творця Душа.

Господь прихильний до слов’ян

і мови української,

про це були вам свідчення

у попередніх кобзарів.

Те, що прийшло синам Сармата,

хіба то не Ознака вам?

І знають мудреці про те.

Якби послали Ми її

до них з чужинцем, зайдою,

то він розповідав би, як

говорять десь (малеча навіть),

в далекому від цього краї -

то хто ж би міг тут втямити,

тим більше - в те повірити?

Таке з облудним лиш вчиняєм

та в кого тями недостатньо

і ті тоді не вірують

та кару лиш отримають,

коли і не чекатимуть.

Спитають: «Може відкладуть?»

Невже вони Нас підганяють?

Хіба не бачиш ти, якби

дали Ми їм зазнати благ

і потім лиш покара впала,

яка обіцяна була -

їх надбання не врятували б,

хоч і від Господа вони.

Нікого ще не нищили,

раніш ніж кобзаря послали

вказати їм Путь Істини.

Ми не були несправедливі

і їх Спокусник не збивав,

бо влади він на те не мав.

Не міг він не послухатись,

адже його не допускали

у тому навіть участь брати

і ви, нікого не вважайте,

що він такий же, як Всесильний!

Творцю не додавайте рівні,

бо будете приєднані

до тих, що мешкають в Огні!

га. Переконай свою родину

та крила серця розгорни

над тими, що слідом ідуть.

Ну, а якщо ж вони не стануть

до тебе дослухатися,

скажи: «Я не відповідаю

за те, що ви вчиняєте!»

Надію лиш на того май,

який Ласкавий і Могутній.

Він бачить - як молитву твориш,

поміж вірян себе ведеш,

Творець, про всіх все чує й знає,

коли і як вас спокушають

та знає, хто із вас брехун,

також, - який хто скоїв гріх.

гв. Спокусники передають

все, що вони підслухали.

Не варто йняти віри їм,

вони все перекручують.

За ними тягнуться й співці.

Поглянь на них, немов сліпці

вони повсюди вештаються,

медоточивими вустами

людей на грішне підбивають,

самі ж туди не поспішають,

та на сумлінних те не діє,

бо віддаються молитвам

і до Творця вони волають,

а Він завжди їх захищає,

коли облудні нападають.

Дізнаються несправедливі

чим те їм обернеться згодом.

 

Веління – ВЗ

ГНАНІ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Для вас ці вірші - Ясний Світоч

Ознак, що явлені у Кличі!

Настане Час і схаменуться

ті, хто не вірує у це!

Облиш! Нехай втішаються,

плекаючи собі надію.

Їм незабаром доведеться

дізнатися, що їх чекає.

в. Не знищили Ми жодного,

села, щоби раніш до нього,

свою Ознаку не послали.

Народ ще не доходив жоден

раніше до межі своєї

та, і відсунути не може.

г. Вони кепкують: «Гей, кобзарю!

Здається ти причинний, справді!

Чом Слуг Небесних не привів,

якщо ти дійсно з праведників?»

Нехай сміються, Час настане –

«сміятимуться» і на кутні*.

Ми посилаєм Слуг Своїх

на Землю лиш з Ознакою,

що вже кінця ваш час добіг.

Послали вам Нагадування,

слідкуєм за збереженням.

д. Ми і раніше посилали,

народам, що передували,

та кобзаря ще не було,

щоби над ним не глузували.

Отак Ми і наповнюєм,

серця облудних лиходіїв!

Вони і не увірують,

хоч був раніш їм приклад давній.

Якби Ми Браму відчинили,

та до Небес їх допустили -

вони туди би піднялись

і мовили б: «Хміліють очі, -

зачарувати нас тут хочуть».

є. Сузір’я в Небі влаштували,

щоб на Землі ви милувались.

Їх від Нечистих Ми бороним,

а ви побийте їх камінням,

бо й тут підслухати все хочуть,

але їх переслідує

палаючий сліпучий Світоч.

ж. Ми гори на земній поверхні

розкинули. Стоять там твердо.

Чимало іншого створили

в належнім співвідношенні

і ви харчі там маєте,

й ті, що їх не годуєте,

усе із нашої скарбниці

та у належній кількості.

з. Ми плідний вітер посилаєм,

із Неба воду щедро ллєм

та нею вдосталь напуваєм,

хоч не хранителі ви їй.

І тільки Ми життя даєм,

а час настане - забираєм!

Все, тільки Ми спадкуємо!

и. Ми знаєм хто випереджає

та тих, що плентаються позад.

Всіх повизбирує Господь,

бо Мудрий Він, Всезнаючий!

і. Створили Чоловіка Ми

у вигляді належному,

з міжзоряного попелу

замішаного на воді,

але лише опісля Духів,

що з залишків Вогняників.

й. Ось до Вогняників звернувся

Господь, тримаючи заміс:

«Надам йому Я вигляду,

та ще й Своїм наповню духом

тому усі йому вклоніться!»

Вогняники усі вклонились,

лише Гордій відмовився,

й почув: «Гордію! В чім причина,

чому не підкорився Нам?»

Той мовив: «Нащо кланятись

тому, який із Попелу?»

Прорік Він: «Звідси геть іди

і будеш ти камінням битий!

Прокляття на тобі до Суду!»

аа. Почав благати: «Відклади,

поки всіх воскрешати будеш».

Суворий мовив: «Що ж гаразд,

тобі усеж, Я відкладу

до Часу, що призначений».

ав. А той сказав Творцю: «Суворий!

За те, що збив мене з Путі,

я на Землі прикрашу людям

усе так ловко й заведу

на манівці та в лиходійство,

окрім хіба-що слуг твоїх,

що тримаються в чистоті».

аг. Говорить Він: «Прямий Мій шлях,

тобі не збити слуг Моїх!

Ти над сумлінними не владен,

а лиш над тими, хто услід

тобі чвалає у омані».

Горіти всім їм у Вогні!

До нього семеро воріт,

для кожної юрби окремі.

ад. Сумлінним же - до Вирію.

Сади там, ріки протікають,

покличуть їх: «Ласкаво просим!

Сюди будь ласка йдіть! Мир вам!»

Серця вам від образ очистим,

всі тут братами будете.

Там клопоту не матимуть

і звідти їх не виведуть.

Скажи, - сумлінним Я прощаю,

бо з ними вельми Я Ласкавий,

ає. Моя ж покара вельми люта!

Ти їм повідай про гостей,

які прийшли до Родослава.

Явилися й сказали: «Мир!»

А він: «Я відчуваю страх!»

Та заспокоїли: «Не бійся!

Тебе порадуєм хлоп’ям».

Здивовано: «Який там хлопчик?!

Від старості я немічний!

Над дідусем кепкуєте?»

Продовжили: «Свята це Правда!

Тому у відчай не впадай!»

Погодився: «Та ні, від Ласки

зажурі піддаються тільки

ті, що не вірують в Ознаки».

Перепитав: «У чому ж справа?»

Ті мовили: «Ми послані

до цього люду грішного,

окрім родини Злота їх

Ми порятуємо усіх,

Дружину тільки тут залишим».

аж. Коли ж прийшли вони до Злота,

той мовив: «Як на мене, справді

для нас ви невідомі люди».

Ті ж пояснили: «Ми прийшли

із тим, про що тут сумнів мали.

Тобі ми Правду принесли,

а правда в тім, що ми правдиві!

Ти виведи сім’ю свою

раніше, аніж ніч спливає,

але іди лиш позад неї

скажи, щоби не обертались,

так і прямуйте, як веліли».

Оголосили повеління,

що ті, які після світання

залишаться у селищі -

то всі там будуть знищені.

аз. Прийшли й сусіди, в радості.

Сказав їм Злот: «У мене гості!

Утримайтесь і не ганьбіть

мене та всю мою родину,

побійтеся Всесильного!»

А ті: «Чи ми не боронили

тебе від зайд, що зло чинили?

Ти ж навіть зайд не хочеш дати».

Благає він: «Дочок візьміть

та з ними угамуйте хіть!»

Життям твоїм заприсягаюсь

хмільні й сліпі вони в розпусті!

аи. Жахливий Зойк почувся вранці,

усе пішло там шкереберть,

на косовицю вийшла Смерть

і це Ясна Ознака тим,

які уміють міркувати,

бо ще і нині бачите

сліди, від скоєного там.

Також і тим, що вірують

воно - Ознака Господа.

аі. В Заліссі мешкали свавільні,

їх поклювали гайвори,

донині маслаки стирчать!

вй. Назвали і переселенці

вигадниками кобзарів.

Ознаки Ми для них явили,

та знехтували тим вони

і висікли оселі в скелях,

гадали убезпечились,

та вразив Зойк їх на світанні,

не захистила праця їхня.

Адже Ми Небо сотворили,

та додали до того Землю,

а також те, що поміж ними

і все у злагоді з Законом,

а ще призначили і Час.

Ласкавий! Може їм пробачиш?

Святая Правда, що Всевишній

Щонаймудріший і Найліпший!

ва. Дали Ми семеро віршів,

які стрічаєш найчастіше

у посланім до тебе Кличі.

Не простягай своїх очей

до рясноти чужих речей,

земні надбання лише пил!

Розправ перед сумлінним крила!

Скажи: «Лише кобзар я вам!»

вв. Цей Клич послали неподільним,

але знайшлись таки мудрили -

Святе на клапті розділили.

Творцем я вам заприсягаюсь,

спитають, безперечно - всіх,

про те, що коїли вони!

Ти їм відкрито провісти,

тобі відому Істину,

а від облудних відвернись,

захистимо тебе від тих,

що над Ознаками глузують

вг. Творцеві ті приписують,

як рівню, усіляку нечисть.

Настане Час і зрозуміють!

І Ми вже знаємо, що тисне

тобі на груди їхня впертість.

вд. Творцю лише хвалу піднось

і поміж тими залишайся,

які навколішки стоять

та у тремтінні моляться.

Всевишньому служи сумлінно

та вір, що згодом Час настане!

 

Веління – ВИ

СВІТЛОВОДА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Порада це, згадати Ласку

Всевишнього до Згадайбога.

До Славного звернувся той,

Творця закликав потайки:

«Правителю! Я немічний,

посивіла вся голова,

не був нещирим я в молитвах,

звертаючись до Тебе в них.

Боюся, що моя рідня

з Путі зіб’ється після мене.

Прожив життя з неплідною.

Ти спадкоємця дай мені!

Мене він буде спадкувати,

а також і Сарматів рід,

спрямуй його на Путь до Віри!»

в. Почув: «Згадайбоже! Від Нас

отримай звістку радісну

про сина, що тобі Ми шлем

назви його ти Богодаром,

таким іще не  нарікали!»

А той у захваті: «Невже

неплідній та старій дружині,

Ти народити допоможеш?»

Почув: «Творцю таке не клопіт,

бо і тебе створив раніш,

хоч ти, до цього, був нічим».

Промовив: «Господе! Ознаку

пошли мені, хочби якусь!»

І чує: «Я означу тим,

що будеш три доби німим,

у всьому ж іншому здоровим».

Той від жертовника пішов,

звертаючися до народу:

«Уранці та увечері

Всевишньому хвалу підносьте!»

г. А Ми малятку повеліли

(бо мудрості йому дали):

«Тримайся Кличу, Богодаре!»

Ще й ласкою обдарували,

сумлінності його навчили,

був до батьків своїх слухняним,

не зловживав дарованим.

Тож: «Мир йому!» - коли родився

та, як настане смертний час,

при воскресінні в День Останій.

д. Про Світловоду в Кличі згадуй.

Всамітнилась у східнім краї,

відгородилась пеленою

та Дух мій досягнув її

і став подобою людською,

сказала зайді: «Тут знайду

собі від тебе захисту

у Господа Ласкавого,

якщо боїся ти Його».

є. Дух лагідно: «Я лише Звістку

приніс тобі від Господа

про те, що син у тебе буде!»

Здивовано: «Який там хлопчик?

Я чоловіка ще не знала

Розпусною теж не була!»

Почула: «Славному вчинити

це легко, ще й призначити

його Світам Ознакою.

Все буде, як Творець бажає!»

ж. І понесла його вона

подалі усамітнившись,

нікому не показуючись,

та привели її страждання

до дерева якогось, каже:

«Якби раніше я померла –

то вже б давно мене забули»

з. Творець їй тут струмком озвався,

що з-під коріння пробивався:

«Трусни рамена*, там плоди

сама вживай і молоком

наллються щедро повні груди,

такий мій дар вам, з малюком».

Якщо хтось із людей прийде

скажи: «Дала обітницю

ні з ким не спілкуватиися».

и. Пішла з малям тим до народу,

ті кажуть їй: «Відповідай!

Ти що оце накоїла?

Ваш батько, сестро Галагана,

не був раніш поганином

і ваша мати не розпусна!»

Вона вказала на малятко,

сердито ті: «Його питати?

Йому ж лиш у колисці й ссати!»

і. Промовило тут чадо, раптом:

«Я Господа кобзар, Всевишній

послав до вас зі мною Клич!»

Навчив мене сумлінності,

молитви і ділитися,

нести пожертву очисну,

батькам пошану виявляти,

ніде лихого не вчиняти.

Коли родився: «Мир мені!» -

в той час, коли ухопить смерть,

також тоді, коли воскресну!»

Такий Гуцул син Світловоди,

з ним Слово Істини, але

чимало з них не вірило.

й. Не личить Славному дітей

собі самому народити!

Він тільки скаже: «Будь!» і буде.

Творець і мій, і ваш Правитель,

лише Йому вклоняйтеся,

це для усіх – Несхибний Шлях!

аа. Та сперечаються громади.

Чимало Кличем нехтують.

Видовище жахливе буде,

коли настане Судний День!

Вони те виразно побачать,

палахкотіння чутимуть,

але сьогодні лицемірні

бундючно кривляться в омані.

Їм провісти про День Скорботи,

все вирішено вже, вони ж

зневажливо не вірують.

Насправді ж Землю Ми спадкуєм,

тих що на ній, до Себе вернем.

ав. Згадай у Кличі Родослава,

він кобзарем сумлінним був,

у батька запитав: «Чому ви

вшановуєте ідолів,

які не чують і не бачать,

та ні від кого не боронять?

Мені ж такі знання явились,

які тебе не осінили.

Іди за мною! Поведу

на Ясним Шляхом тебе й народ.

Спокуснику ви не вклоняйтесь,

бо ворог він Ласкавому!

Боюся тату, що тебе

Покара Господа зачепить,

якщо близьким Гордію будеш».

аг. Спитав той: «Родославе! Ти

богів не хочеш шанувати?

Якщо не будеш стриманим,

тоді тебе я гепну ними!

Йди геть! Повештайся де-небудь».

Син мовив: «Мир тобі! Я буду

благати, щоб тобі пробачив

усі блукання. Бог Ласкавий!

Від них я відмежовуюсь,

хоч ви їм поклоняєтесь.

Я поклоняюсь Славному

й нещастя оминуть мене!»

ад. Коли ж він відокремився

від них та тих, кому вклонялись,

подарував Смішка йому,

онук Сармат родився потім,

були вони всі кобзарями.

Ми ласку всім їм дарували

та Слово Правди піднесли.

ає. Згадай у Кличі про Кучму,

який був щирим кобзарем,

почув праворуч від Гори,

що Ми його покликали,

а потім Істину явили,

приставили помічника,

то брат його був, Галаган.

аж. Згадай у Кличі й про Чуйка,

теж кобзарем сумлінним був,

молився, заохочував

оточення й рідню усю

і тим він догождав Творцю.

аз. Згадай іще і про Журу*,

також сумлінний був кобзар,

піднесли Ми його в народі.

аи. Це ті із кобзарів, синів

прабатька Ростислава,

яким Він ласку дарував,

кого Ми з Тихоном носили.

Також нащадків Родослава,

Сармата, Ми їх повели

Прямим Шляхом для обраних.

Коли Ознаки їм читають –

то долілиць вони впадуть,

вклоняються і сльози ллють.

аі. Слідом за ними, вже прийшли

геть інші покоління тих,

що молитви спотворили,

поринули у пристрасті,

таких чекає лиш загибель,

крім тих, які в своїй спокуті

увірують, чинитимуть

лише добро в сумлінності.

Вони в Сади Утіхи війдуть,

там кривдити ніхто не буде.

Це млості вічної Сади,

Ласкавий поведе туди

сумлінних, як і обіцяв

у Потаємнім Слові їм,

бо прийде, Ним обіцяне!

не чути там базікання,

лиш слово «Мир!» весь час лунає,

цим словом вічно всіх вітають.

Усе там є, що необхідно

і уночі, та на світанні.

Такий той Сад, що Ми дамо

у спадок тим служителям,

які були сумлінними,

а нетерплячим варто знати,

що для людей усе те сходить,

лиш за велінням Господа.

І все Його, що перед нами,

і позад нас, і поміж цим.

Нічого не пропустить Він!

вй. Питають люди: «Чи то правда,

що воскресять нас після смерті?»

Хіба вони про те забули,

що із нічого їх створили?

Заприсягаюсь Господом!

Усіх нечистих соберуть

та поряд із Вогнем поставлять,

а потім, з кожної юрби

тих, що найгірші відокремлять,

бо Господу лиш краще знати,

кому потрібно там горіти.

І поміж них того немає,

який не заслуговує,

бо все лише Всевишній знає!

Лише сумлінних Ми врятуєм,

а кривдників скараємо!

ва. Коли Ознаки їм читають

ті, що не вірують питають:

«Яка ж тоді громада краще

в житті облаштувалася?

Ті що за Господом ідуть,

чи ті, що ідолів шанують?»

О! Скільки ж поколінь пощезло,

які чималі статки мали,

а в Славного не вірили!

Ми їх усіх давно згубили!

вв. Скажи: «Тим, що перебувають

в омані – то для тих Ласкавий

свою межу для них відсуне

до того Часу, як постане,

що їм було Обіцяне!

Дізнаються вони в той Час,

для кого буде місце краще

та хто у Світі Найсильніший!

Тим, що обрали Путь Пряму,

примножать у житті майбутнім.

Сумлінним лиш у Господа

щонайщедріша нагорода!

вг. Невже облудних ти не бачив,

що не повірили в Ознаки,

та все повторюють бундючно:

«Собі я накопичу статок,

потомству добрий буде спадок!»

Він таїну життя спізнав,

Угоду з Господом уклав?

Всі балачки його запишем,

а потім лютість муки збільшим.

Все що надбав - Ми успадкуєм!

Самітнім він до Нас прийде.

Вони ж собі, для Славного

понавигадували рівні,

щоб славою були для них.

Йой! Хутко ті відмовляться,

як перед Ним опиняться

та всім їм ворогами стануть.

Хіба не бачив, що нечистих

послали Ми, щоби облудних

вони на манівці збивали?

Тому, - не кваптеся до них,

їм виставим рахунки їхні,

в той День, коли зберем сумлінних

подяку виразити їм,

а грішних поженем юрбою,

мов череду до водопою,

хай п’ють вони Вогонь Пекельний!

Ніхто їх там не захистить,

крім тих, що з Ним угоду мають.

вд. Вони ще кажуть: «Сина взяв Він!»

Це вельми грішні теревені,

бо навіть Небо ладне впасти

(аби того не слухати)

та і Земля розверзнутись,

а гори порохом зійти,

тому-що Неділимому

ті додали й людського сина.

Отямтеся! Нащо Йому

народжене землянами?

Усі, що в Небі й на Землі,

лише Його служителі.

У Нього ж всі на обліку.

По-одному на Суд прийдуть,

бо справді - хто увірував

та лиш добро в житті вчиняв -

тим від Ласкавого Любов!

вє. Цю Книгу Ми спростили вам,

слова тут з рідної вам мови,

ви нею радуйте сумлінних,

упертих же застерігайте,

бо скільки ж поколінь згубили…

від них і шурхоту не чути.

 

Веління – ВІ

СЛОВО

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюся я Кличем,

нагадуванням про Прийдешнє,

тим, хто не вірує, уперся

зневір’ям ще й пишається.

Скількох раніш Ми знищили,

хоч порятунку і благали,

та вже був час не той, скінчилось.

Для них життя, завершилось,

а з ним і те, яке вчиняли,

що порятунку не сприяло.

в. Їх дивувало вельми те,

що був кобзар також з людей.

Казали: «Мабуть чародій!

Невже богів переробляє

в одного лиш Творця таки?

Це дуже дивна оборудка».

Старшина їхня геть пішла,

велять: «Ідіть до ідолів!

Шануйте їх та потерпайте,

цього лише дотримуйтесь!

г. Що пропонує він, штукарство?

Чи й не цабе! Йому лиш, бачте,

відоме все, а іншим ні?»

Отак вони беруть під сумнів

Повчання, що Господь послав.

Вони іще не скуштували

Моєї грізної покари!

Моєї ласки мають скарб?

А може мають владу в Небі

та на Землі і поміж ними?

Щож, підійміться по драбині!

Тікали звідти, мов шалені,

цікаві, що туди полізли.

д. Раніше також проганяли

тих кобзарів, що Ми послали

і грішні люди Тихона,

і Староладова родина

ті, що за Перуном пішли,

також косари, бо в степах

вклонялись соляним стовпам,

камінню усілякому,

ловили сни, щоби дізнатись

Священну Таїну Творіння,

Бо мріяли з Творцем зрівнятись.

є. І мешканці боліт Залісся,

бурмосили про «власну путь»,

по всій землі розсіялись,

але Творця цуралися,

поганими так і лишились,

хоч Заповіт і визнавали.

ж. Пихатих рід, а також Злота

та інші мешканці болота

трималися за ідолів,

тих після смерті поселяли

в споруди, що їм зводили,

ще й біля царського престолу.

На святі цар на ній стояв,

бундючно свій народ вітав,

а Наших кобзарів вважали

вигадниками й брехунами.

Покару Ми послали з Неба –

живе той люд, немов худоба.

Єдиний Зойк іще почують,

у часі він не забариться.

з. Кепкують: «Славного поквап!

Дай вирок нам раніш Дня Суду!»

Терпи кобзарю баляндраси

та Любомира пригадай,

була у нього Сила Наша,

адже звертався він до Нас.

Це Ми поставили йому

на службу гори, разом з ним

вони підносили хвалу

увечері та на світанні,

птахів, що зграєю збирались

навколо, та до Нас звертались,

зміцнили владу Ми йому,

обдарували красномовством.

и. Про супротивників ти чув,

що до Святилища проникли

скрізь стіну? Та ж товста була.

До Любомира підійшли

і жах його вхопив шалений,

промовили ж вони «Не бійся!

Ми два суперники і лихо

один із нас другому скоїв,

ти ж розсуди по Правді нас,

не будь до нас несправедливий,

Шлях тільки покажи, Несхибний!

Оце мій брат. Овець він має

отару, - сотня без одної,

а я, вівцю і ту одну.

Сказав: «Довір її мені!» -

і сперечаючись забрав,

балачкою мене здолав».

і. Промовив Любомир до них:

«Чужа вівця в отарі, - лихо!

Чимало тих, що зло вчиняють,

якщо і спільну справу мають,

крім тих, що в Бога вірують,

тримаються сумлінності

та лиш добро в житті вчиняють,

але на жаль, тих дуже мало».

На думку Любомиру спало,

що випрбовуєм його

і тут упав він на підлогу,

благав йому пробачити,

було те, щирим каяттям.

Ми те йому пробачили,

до Себе цим наблизили,

він мав хороше тут життя.

й. Гей, Любомире! Ми призначим

тебе намісником на Землю,

а тому ти суди по Правді

поміж своїх, або чужих.

Не піддавайся пристрастям,

бо заведуть на манівці,

збиваючи з Путі Творця.

На тих, які збиваються,

Нестерпна Мука тут чекає,

бо у розплату ті не вірять.

Не просто так Ми сотворили

і Небеса, і Землю, й те,

яке існує поміж ними.

Облудні в це не вірують,

та горе тим, які не вірять

у Пеклі вічно їм горіти!

аа. Невже так само Ми розсудим,

сумлінних, що добро вчиняють

і тих, які лихе лиш сіють,

розбещених і віруючих?

Святе Письмо, Ми вам послали,

щоб ви над ним поміркували

(на що Ознаки вказують?),

прислухались до Повчання.

Усе це тим, хто тяму має!

ав. Ми Любомиру дарували

дитя розумне, Мирослава,

бо чули Ми його молитви,

коней до нього привели,

а ті на трьох ногах стояли,

четверта ледь землі торкалась

відбірні скакуни були.

Сказав: «Я надбанням своїм

дав переваг над молитвами,

за ними і Творця забув,

аж поки день згас мороком,

тож приведіть до мене їх!»

І він коней руками пестив.

аг. Випробування влаштували

його нащадку Мирославу.

На троні Ми поклали тіло,

прикмет життя воно не мало,

він знов звернувся з каяттям

і заволав: «Мій Господе!

Пробач мені, а ще дай владу

таку, як не було ні в кого,

хіба-що, меншу ніж у Бога».

Йому Ми вітер підкорили,

що за його веліннями

дув у потрібнім напрямі,

для будівничих водолаза

та іншу силу, ще незнану,

чимало невідомого,

що тримав той на ланцюгу,

чимало від Моїх щедрот

і ним ти учиняй добро,

чи зберігай, звіт не потрібен,

не вимагатимем від тебе.

Наблизили його до Себе

та спрямували так, як треба.

ад. Згадайте Гната*, як волав

він до свого Правителя:

«Вчинив Гордій мені страждання!»

Почув: «А ти ногою тупни

і знайдеш воду прохолодну.

Скупатись і попити можна».

Йому родину повернули

та ще її примножили,

як прояв Ласки Нашої

та, як нагадування тим,

хто має ясний добрий розум.

Веліли: «Віхтик собери

і лясни ним свою дружину

та тільки клятву не порушуй,

яку колись давав ти їй».

Він був служителем сумлінним

і віддавася молитвам.

ає. Згадай слуг наших: Родослава,

Веселка і Сармата - ті

були сумлінними в житті,

очистили їх Словом Ясним,

порадували майбуттям,

вони між обраних, щасливих.

аж. Згадай Чуйка і Богмія,

Заруку - всі вони щасливі.

Нагадування це для всіх, -

який сумлінним прихисток,

в Садах Утіхи вічної,

на них давно вже там чекають.

Щасливі, напівлежачки

там замовляють дивину,

що їм Творцем Обіцяна,

а поряд, опустивши очі,

їм юнки прислуговують

і подають все, що захочуть.

Те обіцяли в Судний День –

все їхнє й не обмежене.

Такі щедроти для сумлінних.

аз. Облудним же Вогонь Пекельний,

мерзенне лігво, в нім горіти.

Нехай смаку його зазнають -

напою із окропу й гною

та ще гидоти іншої,

але на смак бридкий - такої ж.

Юрбі, яка за вами йде –

нема вітання їм, бо путь

лише до Пекла їх веде.

Гукнуть тим, що їх ошукали:

«Немає вам від нас вітання,

бо ви це нам накликали!»

Волатимуть: «Правителю!

Подвой вогнені муки тим,

які до цього призвели!»

Спитають їх: «Що трапилось,

чому ми тих не бачимо,

яких цуралися колись?

Ми їх забавою вважали,

бо очі не розгледіли».

Усе це лише теревені

тих, що горітимуть в Огні.

аи. Скажи: «Я вам лише наставник.

Немає ідолів – є Бог,

Творець Щонаймогутніший!

Правитель Неба і Землі,

а ще того, що поміж ними.

Всевладний Він, Прощаючий!»

аі. Скажи: «Послання це Величне,

але ви нехтуєте ним

і я не маю знань ніяких

про Збори* ті, що в Небесах,

істот - у Всесвіті найвищих,

куди запрошують лиш Гідних.

Не маю я ніяких знань,

мені нічого не відкрили,

веліли лиш людей навчати».

вй. Згадайте, що казав Творець

своїм Небесним Слугам вірним:

«Я Чоловіка сотворю,

дмухну йому від Себе Духу.

Упадете ви перед ним

в поклоні шанобливому!»

Попадали всі долілиць,

лише Гордій відмовився,

пихато набундючився

і тим облудним Першим став.

ва. Спитав його Господь: «Гордію!

Що перешкодило тобі

вклонитись створеному Мною?

Чи вищим ти себе вважаєш?»

Той мовив: «Я за нього кращий,

бо із Вогню був створений!

А цей із попелу його,

який став праматерією».

Творець промовив: «Звідси геть!

Нехай тебе камінням б’ють

і на тобі Моє прокляття

до Воскресіння та Дня Суду!»

вв. Хитрує той: «О, Господе!

А може Ти даси відстрочку

до Дня коли всіх воскресиш?»

Творець промовив: «Дам тобі,

до Часу, що усім призначив!»

Гордій тоді: «Заприсягаюсь

Твоїм Престолом, - всіх зіб’ю

з Путі Твоєї Вірної,

крім слуг твоїх, очищених!»

Промовив Славний: «Щож, хай буде!

Кажу вам найщирішу Правду -

Тобою Пекло Я наповню!»

вг. Скажи: «Ніяких нагород

від вас для себе не чекаю.

Нічого не вигадую,

лише за повелінням дію».

Це ж – не що інше, як Повчання,

що Славний людям посилає

і в ньому Світло Істини,

про те усі дізнаєтесь

невдовзі, в День Обіцяний!

 

Веління – ГЙ

ЯСНЕ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Клянусь Ясною Мудрістю

Неперевершеного Кличу!

Кобзар ти, сумніву немає.

Прямий твій Шлях, яким несеш

це Явлення від Славного

і Мудрого, й Ласкавого,

щоби людей ти міг повчати,

батьків, яких ніхто не вчив,

тому й блукали ті в омані.

Вже справдилось обіцяне

над більшістю, хоч і не вірять.

Ми їм налигачі на шиї

до підборіддя причепили,

ті змушені задрати носа.

Приставили їм перепони,

які і спереду і позад

закрили їх, вони не бачать.

в. Їм байдуже - повчаєш ти,

чи ні, адже вони не вірують.

Застерегти того лиш можна,

що йде услід Письму Святому

та в глибині душі тріпоче

в страху перед Творцем Всевишнім.

Порадуй всіх - пробачення

в житті людини, дар найкращий!

Ми оживляєм, пишем Звіт

того, що в дійсності було,

усе до Книги записали.

г. Їм про украйнів розкажи.

Два кобзарі до них прийшли,

вони ж Каліку Перехожу

тоді, геть не послухали.

Щоб їх зміцнити, Ми послали

до них, ще й третього у поміч,

він мовив: «Кобзарі ми Божі!»

Почули: «Люди ви! Такі ж,

як і усі і вам нічого,

й ніхто із Неба не послав!

Самі понавигадували!»

д. Ті ж: «Нас послав сюди Всевишній,

щоби з Повчанням ми прийшли.

Нам провістити велено.

Так кобзарям покладено».

Відповіли: «Прикмету ми

лиху у вас побачили,

якщо не заберетесь геть,

камінням биті будете

й така покара - справедлива».

Вони ж: «Мара, прикмета ваша!

Господнє вам розказують,

а ви межу порушуєте».

є. Там, край села, жив чоловік,

волаючи до них прибіг:

«Панове! Всі за ними, гайда!

Це ж не старці, а кобзарі,

що Вість несуть від Господа!

Чому ж ви не шануєте

того, хто всіх нас сотворив?

До Нього ж всі повернемось!

Хіба я додаю Йому

отих бовванів рукоблудних?

Якщо Ласкавий побажає,

випробування посилає,

чи з Вірної Путі збиває.

Тоді ніхто вже не врятує,

такі захисників не мають!

Не хочу бути я облудним,

бо у Творця увірував

і ви послухайте мене!»

ж. Почув: «До Вирію війди!»

Сказав: «Якби ж то знали люди

за що мені Господь пробачив

та ще й надав такого пошту!»

з. Ми рать свою на них не слали,

потреби в цьому не було,

один лиш Зойк, вони і згасли.

Залежним горе! Не було

у світі кобзаря, над ким

вони би не позбиткувались!

Невже їм не відомі люди,

що зникли з Волі Господа

і їм немає вороття?

Та всі вони у Нас насправді

і ви усі у Судний День

повернетесь до Господа,

земля тому прикмета, мертва.

Її Ми згодом оживим,

всіляке збіжжя виростим,

щоб ви його збирали їли.

Деревами та виноградом

засадимо й дамо води,

щоб люди з них плоди вживали

ті, що руками викохали,

Творцю хвалу підносили.

Хвала тому, хто все створив

та в парах, щоб життя родилось.

І все живе парується,

що вас в житті оточує,

хоч ви його й не знаєте.

и. Ознакою вам ніч приходить,

знімаємо серпанок з неї,

занурюючи все у морок.

Кружляє Сонце в Небесах,

йому Творець також дав місце,

та Місяць, що росте, чи тане,

поки мов лист вербовий стане.

Не треба Сонцю доганяти

на Небі Місяць, як і ночі

не треба день випереджати.

Все діє так, як Бог захоче!

і. Іще Ознака є для них,

як пращурів носили їхніх

у переповненім Човні.

Подібно й кораблі створили,

щоби морями плавали,

якби хотіли - потопили,

нічого б не допомогло!

Земні щедроти - Наша ласка,

життю ж даємо певний час.

й. Коли говорять їм: «Побійтесь

того, що пращури зазнали,

або того, що в майбутті!

Можливо вас помилують».

Вони те, геть не слухають,

Ознаки також не сприймають.

Коли їм кажуть: «Поділіться

із того, що Господь дає!»

Ті, що не вірують, говорять:

«І нащо нам ділитися,

якщо годує їх Всесильний?

Чи ваше Повчання - брехня?»

Та зверхньо: «Де ж Обіцяне,

якщо ви не вигадники?»

Вони нічого не побачать,

бо вразить їх раптовий Зойк,

завершенням всіх суперечок.

Вони і спадку не залишать

і до родини не підуть,

рев Сурми з домовин підійме

і до Творця тоді всі рушать,

волатимуть: «О, горе нам!

Хто ж це із праху нас підняв?»

Почують: «Наш Творець, Ласкавий,

чиїх Ознак не визнавали

тих, що вас кобзарі навчали».

Один лиш Зойк і всі постали.

аа. Душа не понесе покари

за те, чого не коїла,

відповідатиме за те лише,

що у своїм житті вчинила.

Хто мешкатиме в Вирії,

щедроти там отримають.

В Саду вони попарно ляжуть,

плоди з’їдять, які захочуть.

Тоді Творець їм: «Мир вам!» скаже,

а грішникам: «Ви відділіться!

Хіба ж Я вам не заповів,

щоб ви нащадки Ростислава

не слухали Спокусника,

адже він щирий ворог вам

та, щоб лише Мені вклонялись

Шляху Несхибного тримались,

бо той з Путі збив багатьох.

Невже цього не втямите?

Ось Пекло, що вам Обіцяли!

Не вірували? Тож, - палайте!

В той День заціпить їм вуста,

а руки й ноги їхні стануть

(про скоєне все), свідчити.

ав. Якби того Ми захотіли –

то очі б їм запорошили,

один поперед одним бігли,

але не бачили б нічого.

Або ж, на цьому місці, з них

зробили б Ми перевертнів.

Куди тоді їм повертатись?

Кому ж даємо довголіття,

тому Ми і скорочуєм.

Задуматися варто їм!

аг. Тут - не звичайне віршування,

а Ясний Клич! Святе Повчання,

щоби людей напучити

і обіцянки ствердити

над тими, що не вірують.

Невже їм не відомо те,

що поміж безлічі речей,

які створили у Світах

худоба є, що володіють,

їдять її, на ній мандрують,

напій із неї, також користь.

ад. За допомогою звертались

до ідолів, не до Творця.

Допомогли вони їм чимось?

Нічим ті не допомогли!

Погани ж думали: «Це сила!»

Не переймайся тим, що кажуть,

Ми знаєм що приховують!

ає. Чи й досі людям не відомо,

що Чоловіка Ми створили

з Міжзоряного Попелу?

Свої наводять приклади,

а де початок забувають,

питають: «Хто ж нас оживить,

якщо і маслаки зіпріють?»

Скажи, що Той їх оживить,

який уперше й сотворив,

бо вельми вправний у Творінні!

Із дерева вам дав вогонь,

розпалюєте ним багаття.

Чи, сотворивши Небо й Землю –

Творцю створити вас несила?

аж. Достатньо Богу побажати –

тоді Він скаже: «Будь!» і, - буде.

Хвала тому, у кого Влада

над Всесвітами усіма!

До Нього всі й повернемось!

 

Веління – ГА

ОЗДОБА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заприсягаюся Прекрасним

(від Господа), Святим Письмом!

Його Ми Кличем посилаєм,

як заклик до усіх украйнів,*

бо першими із них були

ті, що у краї цім осіли*.

Це пара, - Ростислав* та Уля*.

Творець їх з Вирію* прогнав,

в Карпати славний край їх скинув,

біля Говерли* мешкати.

Тут варто вам поміркувати,

бо Клич – то збірка Мудрості

усіх безкраїх Всесвітів,

що Матір Книг висвітлює,

вона ж, - Вершина Спізнання,

Творець лиш нею володіє!

в. Хіба від Кличу Ми відвернем,

якщо межу ви перейшли?

Чимало слали кобзарів

народам, що передували

і жодного з них не було,

щоби над ним не кепкували.

За те Ми і згубили їх,

хоч перевершували інших

і силою, та статками.

Вони також для вас Ознака.

г. Якщо у них ти запитаєш:

«Хто Небо й Землю сотворив?» -

то скажуть: «Наймудріший, Славний!»

Він сотворив колискою

цю Землю для усіх народів,

поширив та проклав дороги

і показав на Ясну Путь,

якою треба йти до Нього.

Хто з Неба вам дощі спускає,

ще й мірою належною?

д. Ми так життя відроджуєм

землі, що стала мертвою

та воскресим вас у майбутнім.

Все суще Бог створив, - човни

й тварин для переміщень (парно),

щоби надійно умостившись

на їхніх спинах, прославляли

Святе Ім’я Всесильного:

«Хвала Творцю, що все створив,

потреби наші вдовольнив,

де нам не вистачило б сили.

Ми до Творця повернемось!»

є. Чимало намагається

служителів Його вважати

частиною від Господа

та рівними у Всесвіті.

Це гріх! Невдячність Господу!

Невже Він справді сотворив

собі дочок, а вам синів?

Адже, якщо хтось хвалиться,

що ще комусь вклоняється,

окрім Всесильного Творця,

яких він сам же й змайстрував

та оберегом те вважає,

або Небесних Слуг сприймає

за рідних дочок Господа –

лице сумлінного хмурніє,

бо душу сум наповнює.

Чи той, хто виріс в красоті –

невже нічого в ній не тямить,

верзучи нісенітниці?

Вогняників, що Богу служать,

за божих дочок ті вважають?

Вони ж лиш свідками були,

як Ростислава Ми творили.

Таке до Книги занесуть,

їм доведеться відповісти!

Ще й кажуть: «Волі Господа

достатньо, щоби змусити

лише Йому вклонятися,

про ідолів усіх забути».

Вони так виправдовуються,

але про те не мають знаннь,

що їм Творець надав можливість

самим у Вірі обирати.

Чи Ми до Кличу додали

іще щось і того вони

ще ревніше тримаються?

Оману виправдовують:

«Та ні! Це ще від пращурів,

вони передали нам віру

і ми її тримаємось».

ж. Завжди воно так і було,

коли до них Ми посилали

від Себе кобзаря – то ті,

хто був заможніший, казали:

«Була ця віра в пращурів,

цуратись рідного негарно!»

Почули: «А якщо Повчання,

що я несу вам - правильніше,

ніж те, що ви успадкували?»

Відповіли: «Не віримо,

в те, що Господь тебе послав».

Погляньте, що на тих чекало,

які брехнею це вважали!

з. Ще пригадайте й Родослава.*

Казав: «Кому вклоняєтесь?

Від них я відмовляюся,

молюсь на того, хто створив

мене, на Вірну Путь направив!»

Я Словом Заповіт уклав,

що ви повернетесь до Мене!

Всім дав щедрот, щоб тішились,

поки не прийде Істина,

яку до них кобзар приніс.

Коли ж вона постала - то

вони сказали: «Чародійство

і ми не віримо тому!»

Та ще вони сказали: «Чому,

Клич не дали людині знатній

із наших же поселень?» Адже,

Львів – серце Господа, а Київ –

це Всемогутнього Душа!

и. Хіба та Ласка їм підсилу,

якою Бог їх наділяє?

Багатство їм і харч всілякий,

життя – це все лиш Він дає,

величним випробовує,

або служити посилає.

Щедріше Бога – не знайти.

Те Він дає, що маєте!

і. Якби ті люди не були

із тих народів, що облудні –

то Ми б тоді для них зробили

срібляними дахи й драбини,

щоби зіймались до осель.

Такими ж двері й лігва їхні,

де б спочивать вони могли,

оздобили все золотом.

Та все воно лиш насолода

скороминучим сьогоденням,

а у Творця усе те ліпше,

але воно лиш для сумлінних.

й. А тим хто нехтує Ласкавим,

не згадує Його в молитві –

до них приставимо Лукавих

незмінними супутниками.

Вони з Путі збиватимуть

і ті гадатимуть, що йдуть

Шляхом, який веде до щастя.

Коли ж до Нас прийде – то мовить:

«Якби лягла земля між нами

від Сходу і до Заходу!

Такий огидний цей супутник!»

Якщо свавільні ви були –

в той День ніхто не допоможе.

Покара Божа кожному!

Хіба глухий почути може,

а мо’ сліпим дорогу вкаже,

чи тим, які й не слухають?

аа. Якщо Ми вирішили так,

коли тебе від них прибрали –

то з них за це Ми сповна стягнем

те, чим страхали їх, покажем

від чого відмовляли їх,

бо Ми могутніші за них!

ав. Тримайсь того, що в Явленні,

ти на Дорозі Праведній!

Це послання тобі й народу

і вам тримати відповідь,

тож поспитайте кобзаря:

«Чи Бог велів іще комусь,

окрім Творця вклонятися?»

аг. Ознаки слали Ми з Кучмою

до Перуна зі свитою.

Казав: «Від Господа кобзар я.

Правитель Він, всіх Всесвітів!»

Ознаки їм показував,

ті ж кепкувати почали,

не вірили, що доведеться

на кутні* їм сміятися.

Та Ми таких Ознак не слали,

що не були б значніше перших,

а покарали їх за те,

що не хотіли втямити

і вказаним Шляхом піти.

Вони сказали: «Чародію!

Ти до Правителя волай,

щоби обіцяне дав нам,

тоді ми за тобою підем»

Коли ж покару з них зняли –

то ті про клятви позабули.

ад. Перун проголосив тоді,

звернувшись до свого народу:

«Чи не мені належить влада

над Мочарами-Болотами,

вологою, що під ногами?

Чи ви цього не бачите?

Хіба не я найкращий в світі?

Чи вам оцей нікчема ліпший,

що й виразитися не може?

Було б на ньому золото,

чи Слуг Небесних супровід...»

ає. Цим він зробив народ бездумним.

Послухались його вони

і стали всі розбещеними.

Вони тоді Нас прогнівили –

Ми їх без жалю потопили

і стали попередниками

та для всіх інших прикладом.

аж. Коли ж Ми сина Світловоди

поставили їм прикладом –

те викликало лиш огиду.

Все згоди не могли дійти,

хто кращий - він, чи ідоли.

Вони їх завжди залучають,

щоб сперечатися з тобою,

та він - всього лиш Наш служитель.

Йому Ми ласку дарували,

як приклад для синів Сармата.

Якби того Ми побажали –

то вас би теж перетворили

на духів, чи вогняників

та ними б Землю заселили.

Гуцул Ознакою всім стане

і в тім не сумнівайтеся,

а ви за Мною лиш прямуйте,

бо це Єдина Ясна Путь.

Нехай не зіб’є вас Лукавий,

адже він ворог вам заклятий.

аз. Коли Гуцул прийшов до них

з Його Ознаками Ясними –

то говорив: «Я з мудрістю

явився, щоби роз’яснити

вам те, - де сперечалися.

Ви ж Господа побійтеся,

Мене уважно слухайте,

що вам велю, - виконуйте!

Творець і мій, і ваш Правитель,

Його лише вшановуйте.

Єдина й Правильна ця Путь!»

аи. Поміж громад була незгода.

Біда тим, хто вклонявся іншим,

скарають їх Вогнем Пекельним.

Чи бачитимуть щось, крім Часу?

Хоч не чекають – він настане

і друзі ворогами стануть,

крім тих, які були сумліні.

аі. Служителі Мої, немає

жаху ніякого в той День,

гризоти вас пообминають!

Ті, що були сумлінними,

Ознакам Нашим вірили –

до Саду Вирію увійдуть

разом із парами своїми,

для них там буде лише щастя!

На золоті їм подадуть

усе, що душі забажають,

що очі тішить, - матимуть.

Перебування вічне там!

Цей Сад у спадок дарували

тим, що сумлінними були,

для них чудові там плоди,

які вони вживатимуть,

і будуть тільки грішні вічно

перебувати у Вогні,

не буде їм полегшення,

лише душевний біль та відчай,

бо вас не Ми тут скривдили,

самі себе ви покарали!

Гукнуть до Оберега Пекла:

«Хай порішить нас твій Правитель!»

Той мовить: «Залишайтеся!»

вй. До вас Ми з Правдою прийшли,

та знехтувала більшість нею.

Чи перешкоди не чинили?

Ну що ж, і Ми учинимо.

Гадають, що не чуємо,

про що говорять потаємно?

Наглядачі записують.

Ти їм скажи: «Якби Ласкавий

і справді дитинча надбав –

то першим би схилився я».

ва. Хвала Правителю Землі,

Небес та ще й Владиці Трону!

Найвищий Він! Понад усім!

Полиш їх бавитись і грузнуть,

поки вони свій День зустрінуть,

бо він для всіх Обіцяний!

вв. Творець - Він Бог на Небесах

і на Землі Він Бог також!

Обізнаний та Наймудріший!

Хай святиться, хто володіє

і Небесами, та Землею,

ще й тим, що поміж ними є!

Про Час у Нього лиш знання,

всім до Творця повернення!

Від Нього захисту немає,

крім тих, які в житті сумлінні

і добре те відоме їм.

вг. Спитаєш: «Хто їх сотворив?»

Відповідатимуть: «Творець!»

Багато ще розбещених!

Говорять: «Господе! Вони

ті люди, що не вірують!»

Облиште їх! Скажіть лиш: «Мир!»

Ще про Творця дізнаються!

 

Веління – ГВ

ДУХИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Волай! Навіялось мені, -

я чув, як Оберегів рій

мені провіщував таємне:

«Ми чули пречудовий Клич,

який веде Шляхом Сумлінних,

увірували ми у нього.

Не додавай Творцю нікого!

Хвала Йому на віки вічні!

Не брав собі Бог дівчини!»

в. Базікає всілякий дурень,

ну казна-що про Господа!

Ми сподівались, що ніколи,

ні люди, ні Небесні Слуги –

не ганитимуть Славного,

та дехто намагається

ще й з духами поспілкуватись

і глузду позбуваються.

Вони гадали, що Всесильний

до них нікого не пошле.

г. До Неба доторкнулись ми*,

воно ж набите вартовими,

а ще Блискучий Світоч там.

На сідалах ми посідали,

щоби підслухати могли,

та ті, що примостилися –

зі Світочем зустрілися,

тому і не дізналися,

що людям призначалося:

чи кару Бог їм замишляв,

чи вивести на Шлях до Віри.

д. Є також серед нас сумлінні

та ті, які на нижчім рівні -

у всіх в житті дороги різні.

Ніколи ми не думали,

що виснажим Всесильного

тим, що вчиняєм на Землі,

чи спробою втекти від Нього.

є. Коли про Путь Несхибну чули –

то в Нього ми повірили,

бо тим, хто вірить у Творця –

їм кривди не страші і нестям.

Чимало є і поміж нас

тих, що від Бога віддалились

та ще й відступники знайшлись,

а відданість і є сумлінність!

Відступникам, довічне Пекло!

ж.Тим, що Путі дотримались –

їм келихи з питвом по вінця,

щоб цим їх випробувати

А той, хто нехтувати буде,

ще й не згадає Господа, -

тому покара в майбутті.

В місцях де молитеся Богу,

не додавайте більш нікого!

з. В той час, коли ж служитель Бога

почав молитись до Творця –

його всі обступили рясно.

Волай! «До Господа звертаюсь,

не додаю нікого в рівню!»

Волай: «Я не наказую,

як жити вам, добром, чи злом!»

Волай: «Від Славного ніхто

мене не стане захищати!» -

бо окрім Нього, не знайти

ніде вам захисту й пробачень.

Лише від Господа цей Клич,

а тим хто кобзарю не вірить –

Вогонь Пекельний приготують

і вічно там перебувати!

Тоді вони там і побачать –

чиї помічники слабкіші,

а також - кількістю хто менший.

и. Скажи: «Чи близько те? Не знаю,

можливо Час Творець наблизив,

або й межу перемінив.

Не можу знати потаємне,

Творець не каже те нікому,

а тільки тим, кого сподобив

та призначає кобзарем,

приставивши споглядачів,

щоби Йому доповідали,

що із Письма передали,

бо лиш Творець Усеосяжний

про кожну річ у Світі знає.

 

Веління – ГГ

НАДБАННЯ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Лише у тих руках є щастя,

хто вище всякого безглуздя.

Бог вам створив життя і смерть

та випробовував на вчинки.

Великий Він і гріх пробачить!

Бог Небеса семи шарами

створив і ти там вад не знайдеш.

Поглянь! Чи там побачиш безлад?

Коли ж ти знов спрямуєш погляд –

повернеться він стомленим.

На Небі світочі поклали,

щоби вночі нечистих гнали,

бо в майбутті їм корчі в Пеклі

і тим, хто у Творця не вірить

вготована покара в Пеклі.

Таке повернення опісля!

в. Почують скинуті ревіння

і Пломеню палахкотіння,

смердючого питва кипіння,

те ладне луснути від гніву,

коли юрбу жбурляють нову

і їх там запитають ще раз:

«Чи не попереджав кобзар?»

Ті скажуть: «Бачили і чули,

та все те за брехню вважали.

Гадали, що забув Всесильний,

тому і піддались омані»,

а потім, в розпачі: «Якби ми

до цього не були глухими –

то до Вогню б не втрапили!»

Свою провину визнали?

Геть всі разом до Пекла звідси,

на кутні* там посмійтеся!

г. Тим, хто боїться Господа –

пробачення і нагорода!

Чи ви слова свої ховайте,

чи вголос гучно промовляйте –

Бог знає, що ховають в грудях.

Хіба не знає той, що скоїв,

у кожну річ Бог проникає,

Він той, хто Землю нам скорив,

і топчете на ній ви покрив,

харчуєтесь Його дарами,

всі до Творця й воскреснете.

д. Чи може убезпечені

від того, хто на Небесах?

Він землю змусить вас ковтнути,

адже – це Він її кружляє!

Іще раз, - убезпечені

від того, хто на Небесах?

Жбурне Бог вихор вогняний,

таке у мене умовляння!

є. І ті брехнею називали,

яких раніше умовляли,

чим гнів Творця накликали!

Чи ви птахів не бачили,

які махають крилами,

підтримані лише Всесильним?

Бог бачить усіляку річ!

Чи той, хто військо грізне має,

він за Творця могутніший?

Чи є такий, що нагодує,

якщо Він харч притримає?

Вони ж у непокорі тонуть,

відлюдькуватими живуть.

Чи шляхом правильним іде,

хто перечепиться, впаде?

Чи той, у кого Ясна Путь?

ж. Волай! «Творець вас викохав,

зір, серце, слух вам дарував!

Тож - на хвалу ви не скупіться!»

Волай! «Він той, хто вас розсіяв,

до Нього ж і повернетесь!»

з. Питають: «Де ж Обіцяне,

якщо ви правду кажете?»

Скажи: «Те відає Господь,

а на мені лиш передача».

Коли ж зблизька побачили –

то їх те вельми вразило.

Спитали їх: «Ви кликали?»

Якщо Господь погубить нас -

то, чи пробачить Він поган?

Скажи: «Ласкавий Бог, ми вірим

у Нього лиш. Творця шануєм,

а ви ідете згубним шляхом».

Додай: «Міркуй! Якщо вода

пощезне у земних глибинах –

то хто ж вам джерела відродить?»

 

Веління – ГД

ПРОЧАНИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Щасливі ті, хто вірує,

стійкі, терплячі в молитвах

та уникають теревенів,

дають пожертву очисну

і тіло не показують,

а тільки лиш своїм дружинам,

якими вже оволоділи

і їм вони не дорікають.

А ті, які за межі вийшли –

вони Закон порушують!

Хто тримається зобов’язань,

стійкий у молитвах своїх,

такі і справді успадкують

у Вирії Сади Утіхи

для вічного перебування.

в. Ми Чоловіка сотворили

з води й мізоряного пилу.

Він став засновником людей,

Ми їх вкладаєм краплею

до місця, що народжує,

на згусток перетворюєм

та м’ясом огортаємо, -

чудовий витвір маємо.

Хвала Всевишньому, бо Він

Творець, Щонаймайстерніший!

Усі ви згодом помрете,

на Судний День воскреснете!

г. Для вас Ми сім шляхів створили

і в тім Старанними були,

водою Небо пролили,

не клопіт Нам, її вернути.

д. Сади плодючі насадили

і виноградних лоз ряди,

щоб те вживали в насолоді.

Дерева з Божої Гори

дають плоди, приємний колір

і від худоби користь вам,

годуєм нею й напуваєм,

усе, що треба – возить вам,

зі шкур човни лаштуєте.

є. Був Тихін кобзарем від Нас,

звернувся він: «Народе мій!

Моліться тільки Господу,

якщо є страх у ваших душах!»

Та відмахнулися вожді

поган, розпусного народу:

«Так ти ж, всього лише людина

і знаємо тебе давно.

Що, захотілось богувати,

над нами владу хочеш мати?

Якби Всевишній побажав –

небесних кобзарів послав би!

Ніде й ніколи ми не чули,

щоб кобзарі з людей були».

А інші додали: «Та він

вигадник, чи безглуздий зовсім!

Ви ж люди трішки зачекайте –

буває, що й таке минає».

ж. Він заволав: «Святий мій Боже!

Благаю я, - допоможи,

бо брехуном мене вважають!»

І Ми йому навіяли:

«Змайструй-но Човен чималий

перед очима Нашими,

тобі Ми розмір вкажемо,

коли ж прийде від Нас Веління,

Безодня Неба воду скине,

а ти на Човен завантаж

по парі усього живого,

крім тих із них, стосовно кого

було раніше наше Слово

і не молись за лиходіїв, -

утопленими бути їм!

Коли ж ти й ті, які з тобою

на Човні облаштуєтесь,

скажи: «Хвала Правителю,

від лиха Позбавителю!»

А згодом попрохай: «Владико!

Дозволь зійти на цю місцину,

яку своєю щедрістю

Ти залишив лише для нас,

бо ти Найліпший Дарувальник

місцини для помешкання».

з. Приховані Ознаки тут,

так випробовуємо люд.

Для цього потім з них чимало

народів різних сотворили

на землі інші розселили

і знову кобзаря послали,

що був з народу їхнього,

сказав їм: «Славному коріться!

Єдиний Він! Немає рівних!

Невже страху не маєте,

вас не обходить Божий гнів?»

и. Сказала знать його народу,

яка не вірила в День Суду,

хоч мала вдосталь від щедрот:

«Він чоловік лише. Один з нас,

так, як і ми усе він їсть

і п’є, що й ми вживаємо,

якщо підкоритесь йому –

то розчаруєтеся потім

та ще й чимало втратите.

Чи ви дурні, що вірите,

у щастя тільки після смерті?

Мо’ маслаки ви бачили,

що раптом тілом обростали

та ще й живими воскресали?

Йой! Так далеко ще до смерті

у сьогоденному житті!

Воно ж і є те справжнє, щастя

у надбаннях та наших дітях.

Померлим не воскреснути!

А цей... Та він брехун, звичайний!

Творця він сам же й вигадав,

а дурні вірують у те!»

і. Звернувся: «Господе! Мені

допоможи переконати

облудних в тім, що – це не брехні!»

Почув: «Мине недовгий час,

самі переконаються!»

І тих спостиг єдиний Зойк,

Ми перетерли всіх на порох,

їх мов сміття, знесла вода.

Таке чекає всіх облудних!

й. Ту землю заселили Ми,

але вже зовсім іншим людом.

Свій час не випередити,

також і не загальмувати!

Послали кобзарів туди

та знову й ті, коли приходив

до, обраного Ним народу,

також казали: «Він брехун!»

Ми знищили і тих людей,

билини лишились від них.

Ганьба і забуття невірним!

аа. Послали Кучму кобзарем

із Галаганом, братом рідним.

Дали Ознаки їм і владу,

щоб їх явили Перуну

та знаті, що була навколо.

Ті ж лише набундючились:

«Хіба нам варто слухати

людей, які на нас працюють?»

Ще й обізвали чаклунами.

За те були покарані.

А Книгу Ми дали Кучмі,

щоби пішли Прямим Шляхом.

ав. Зробили сина Світловоди

разом із матір’ю його,

для всіх народів Оберегом,

дали їм прихисток і воду.

Вживайте кобзарі смачне,

в житті лише добро вчиняйте,

Творець же ваші дії бачить.

Володар Я, Мене ви бійтесь!

І дійсно – цей народ єдиний.

Ті ж на громади розділились,

одна з другою посварились,

тлумаченнями тішаться.

Ти їх облиш, нехай нуртують.

Свого часу хай почекають!

аг. А чи замислились над тим,

що Ми даємо від щедрот,

багатствами та ще й синами

для того, щоб життю раділи?

У міркуваннях заблукали!

ад. Сумлінні люди справді щиро

тріпочуть перед Ним у Вірі,

Ознаки серцем відчувають

і Богу рівні не шукають,

та подать очисну несуть,

щоби змогли до Господа

в майбутнім повернутися.

Те квапляться вони вчиняти,

щоб інших випередити.

Не покладем на душу більше,

аніж вона понести зможе,

бо перед Нами Книга Ясна

й вона говорить Істину.

Дарма не будуть скривджені!

Але в безодні душі їхні

стосовно цього. Окрім того

серця у них весь час нуртуют,

а тому і лихе вчиняють.

Поглянь на них! Поки Ми тих,

що скуштували Наших благ,

покарі ще не піддали,

вони про лихо забували,

а потім вже до Нас волали.

ає. Але у той День не волайте,

за вчинене відповідайте!

Мої Ознаки вам читались,

та ви від них повідвертались,

пихато теревенили

поміж собою в мороці.

Хіба над цим ви міркували,

а може інше ви щось мали,

що пращурам не посилали?

Чи кобзаря ви не признали,

тому і суперечили?

Або ж говорять: «Цей, шаленний!»

Так, він приходив з Посланням,

та більшість те не втямила,

а тому і зненавиділа.

аж. Якби пішла та Істина

за пристрастями їхніми –

то Лад Його порушився б

і на Землі і в Небесах,

а також в тім, що поміж ними.

Так Ми нагадували їм,

от тільки знехтували тим.

аз. Підтримки ти у них прохав?

Підтримка Господа, - найліпше!

Він з тих, які дають - Найкращий!

Ти ж кличеш їх на Путь до Віри,

бо й справді ж ті, які не вірять,

на манівці збиваються.

Якби помилували їх

та від біди позбавили –

в омані знов би вперлися

в огиднім та сліпім блуканні.

Покарою їх вразили,

вони ж не підкорилися,

до Мене не зверталися.

Коли Ми відчинили їм

ворота кари лютої –

то впали всі вони у відчай!

аи. Бог зір і слух вам сотворив,

у грудях серце розмістив,

але Йому невдячні ви!

По всій Землі Він вас розсіяв,

до Себе ж і збере усіх!

Він той, хто живить і мертвить

та зміну дня і ночі чинить.

Невже й цього не втямите.

аі. Та знов вони те ж саме кажуть,

яке почули від батьків:

«Невже ми, маслаками ставши,

знов будемо воскрешені?

Вже обіцяли нам таке,

а ще раніше і батькам,

та все те лише побрехеньки!»

вй. Спитай: «Кому Земля належить

та ті, які на ній живуть?

Якщо ви знаєте про те».

Почуєш: «Господу!» Скажи:

«А може час і схаменутись?»

Та знов спитай: «А хто Володар

семи Небес, Святого Трону?»

Промовлять: «Бог!» Ти їм: «Хіба

Всесильного не боїтесь?»

Спитай: «У кого Вишня Влада

над тим, що є у Всесвітах

та, хто вас може захистити

від Нього? Захисту ж немає,

якщо про те ви знаєте».

Промовлять: «Бог», а ти додай:

«О, як же зваблені ви всі!»

ва. Послали Ми їм Істину,

та знехтували тим вони,

адже не брав собі Всевишній

від жіночки земної сина.

Ніде Творцю немає рівні,

Він Неділимий Бог, Єдиний!

Якби було якось інакше –

то всяк божок собі би взяв,

що десь, колись та і зробив

та почали б вони змагатись,

щоби довести всім могутність,

свавілля би поширилось,

тому: «Хвала Всесильному!»

Здіймається Бог над усім,

яке у рівню приписали,

Йому відома Таїна,

а ідоли Творцю не рівня!

вв. Скажи: «Якщо мені Ти явиш

те, що облудним обіцяєш,

то нас Творцю не долучай

до тих, які неправедні!»

Ми показати можемо

те, що їм обіцяємо,

та їхнє зло ти відхиляй

своїм добром, яке ти маєш,

бо Ми і справді, краще знаєм

те, що вони описують.

Скажи: «В Тобі Захисника

шукаю, від Спокусника

та хочу я Тебе просити

до мене їх не допустити!»

вг. Коли до лиходія смерть

прийде, він скаже: «Господе!

Ти поверни мені життя!

Щоби добро я міг чинити

у тому, що я там залишив!»

Та ні! Це лиш пусті слова,

адже за ними перепона

до Дня, який Призначений!

вд. Коли заграють Сурми в Небі,

тоді рідні у вас не буде,

лише про ваше поспитають.

Хто матиме важкі ваги,

тому примножать переваги,

а той, хто матиме легкі –

отримає одні лиш збитки,

лічитиме до Пекла кроки.

Обличчя там пече Вогонь,

похмурими їм бути вічно!

Хіба ж Ознаки не читали?

Та ви їх за брехню вважали.

Ті мовлять: «Боже! Ухопило

в житті нас нездоланне лихо,

тому й облудними ми стали.

Благаєм! Звідси виведи!

Якщо ж ми знов те вчинимо –

несправедливі будемо!»

Але почули: «Геть! З ганьбою

всі до Купілі Вогняної

і не спілкуйтеся зі Мною,

бо кобзарі приходили,

які так щиро говорили:

«Увірували ми! Пробач нам,

та Ласку нам Свою яви!

Ти Щонаймилосердніший!»

Та ви із того реготали

та так, що і Мене забули.

Сьогодні ж їх нагородив, -

були вони терплячими,

тепер для них довічне щастя!»

Спитав їх: «Скільки в домовинах

ви залишались мертвими?»

Ті кажуть: «День, а може й менше…

Нехай ті, що рахують скажуть».

Та ні, були ви зовсім мало!

Якби ж про те ви тільки знали!

вє. Невже ви думали, що вас

Ми сотворили бавлячись

та, що до Нас не вернетесь?

Творець Великий, Неділимий!

Правитель, іншого немає!

Володар Бог Престолу Честі!

Хто ж рівню додає Йому,

а доказів на те не має –

то з тим Він розрахується.

Немає для облудних щастя!

Волай же: «Господе, пробач!

Суворий, грішних нас помилуй!

Лиш Ти Щонайласкавіший!»

 

Веління – ГЄ

КОБЗАРІ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Щодня, все ближче День Розплати,

а люди тішаться в недбальстві

і кобзарів ще не було,

з яких би не поглузували

народи, до яких послали

Повчання Ми, щоб люди стали

сумлінними й добро вчиняли,

відкинувши усе пусте

та потай говорили ті,

які були в тяжкій облуді:

«Хіба таки, він не людина,

яка на вигляд нам подібна?

Чи будете ви чаклувати,

коли усе те бачите?»

в. Кобзар сказав: «Творець те знає:

хто, де і що балакає

і на Землі, й на Небесах.

Бог Чуйний і Обізнаний!»

г. Промовили вони: «Напевно

те лише снів клубочення.

Усе це сам він вигадав

та ще й Творця туди приплів?

Здається він пісняр, звичайний.

Якби Ознаку нам приніс

таку, як слали вже раніш!»

д. У жодному поселені,

що потім нами знищені,

ніхто не вірив кобзарю,

тож може ці увірують?

Раніш за тебе посилали

Ми тих, кому навіяли

Ознаки Наші. Поспитайте

тих, що Святе Письмо вже мають.

Тілесними їх не створили,

щоб їжу вашу не вживали

та ще й безсмертними були.

Ми справдили Обіцяне

порятували їх усіх,

а лиходіїв знищили.

Тепер же вам Письмо послали,

в якому знов те нагадали.

Хіба й тепер не втямили?

є. Поселень знищили чимало,

тих що неправедні були,

а потім Ми їх іншими

наповнили народами.

Коли ж відчули Нашу міць, -

то почали вони тікати.

Не треба бігати нікуди!

До того повертайтеся,

що завжди мали від Творця!

Вертайтесь до домівок рідних

і знайдете там відповідь!

Ті ж бідкалися: «Горе нам!

Були ми заблукалими!»

І довго ще там Зойк лунав,

аж поки всіх він не скосив,

немов бур’ян на сохлій ниві.

ж. Не забавкою Ми створили

не тільки Небо, а і Землю

та те, що поміж ними стало.

Якби забави Ми хотіли –

то щось би інше сотворили,

щоби Нам до душі було.

з. Брехню Ми Істиною вразим,

вона її трощитиме,

аж доки та не щезне зовсім.

А вам же горе! Через те,

що Богу рівню додаєте,

адже Творцю належить все

і на Землі, і в Небесах!

А ті, що не бундючаться

та до Творця лиш моляться –

ніколи і не стомляться,

хвалу вони удень підносять,

у сутінках не нехтують

і втомленими не бувають.

и. Хіба боги земні знайшлись,

які уміють оживляти?

Якби подібне щось було –

то знищив би таке Всесильний!

Творець нікому не звітує,

а вас, настане День, спитають!

і. Невже ж таки вони, крім Нього,

когось іще вважають Богом?

Спитай: «Ви доказ маєте,

про тих, яких шануєте?»

І це лише нагадування

(тим, котрі на Землі), про давніх,

бо більшість Істини не знає,

та манівцями все блукає.

й. Не посилали кобзаря Ми,

щоб не навіяли йому:

«Немає Бога іншого,

Один лиш Я у Всесвітах!»

аа. Вони говорять: «Взяв Ласкавий

дитя собі. Хвала Йому!»

Та ні, той лиш Його Служитель

і Богу зовсім він не рівня,

бо Славному лише підлеглий,

несе вам Божу Істину,

він знає, що було колись

і що опісля лишиться.

Ніхто його не захищає,

лиш той, до кого він волає,

а решту страх охоплює.

Та тільки хтось із них посміє

сказати: «Всемогутній бог я!» -

жбурну того в Огонь Пекельний!

Таке брехун отримає.

ав. Хіба не бачили облудні,

як Землю з Небом з’єднану,

Ми розділили та створили

з води всіляку річ живу?

Невже вони й цьому не вірять?

Ми гори на Землі створили,

такі, щоби не коливались,

в ущелинах дороги там,

щоби іти Правдивим Шляхом

і Небо стріхою зробили,

та від Ознак ті відвернулись.

Бог той, хто ніч створив і день

та Сонце з Місяцем, що плинуть,

чергуючися на склепінні.

Ніколи не творили Ми,

людей, щоби були безсмертні.

До домовини шлях усім,

бо в час призначений, людина

зазнати смерті теж повинна.

Злом, лихом випробувана –

до Бога вернеться вона.

аг. Тебе облудні зустрічають

та кепкувати починають:

«Про ідолів розкажеш нам?»

Самі ж Ласкавим нехтують.

Квапливість притаманна людям.

Я покажу вам незабаром

Ознаки, ви ж не підганяйте!

ад. Та перешіптуються ті:

«І де ж воно Обіцяне,

якщо це не брехня звичайна?»

Якби невіруючі знали

ту мить, коли вони не зможуть

обличчя й спину відвернути

від Полум’я, що стугонить

та, що захисників не знайдуть,

усе раптово станеться

і душі, смутком оповиті

того не зможуть віддалити.

Колись же з того глузували

і кепкували з кобзарів,

але спостигло жартунів

те, над яким вони сміялись.

ає. Спитай: «Хто може вберегти

від Бога вас, вночі і вдень?»

Та ухиляються вони

і Славного не згадують.

Чи мають інших боженят,

які їх здатні захистити?

Та ті й собі не допоможуть

від Мене захиститися!

аж. Ми надали їм та батькам,

щедрот всіляких для життя,

ще й вельми довгий вік послали.

Хіба вони не бачили,

що Ми, йдучи по цій Землі,

з усіх боків її стискали?

Чому ж святкують перемогу?

Скажи їм: «Я лиш умовляю

цим, спущеним вам Явленням!»

Але глухі цей Клич не чують,

якщо їх навіть умовляють.

Та всеж, коли торкнеться їх

тієї кари лише подих –

то лементують: «Лихо нам!

Були ми лиходіями!»

аз. Душа не буде скривджена,

якщо добро в житті вчиняла,

яке переважало лихо,

якщо те, навіть усього –

вага зерна гірчичного –

то і таке вагою Ми

душі тій зарахуємо.

аи. Дали Кучмі та Галагану:

Розпізнавання, Світло й Вість

тим, хто живе в сумлінності

та гніву Божого бояться,

тремтять, чекають День Останній.

Цей Клич, - Послання Господа!

Невже Його відкинете?

аі. Іще раніше Родославу

вказали Віри Путь і знали

усе про неї, - тільки Ми!

Спитав той батька та народ:

«Чиїм ви ликам молитесь?»

Почув: «Їм пращури вклонялись,

до цього ревно ставились».

Промовив: «Та були в омані

не тільки пращури, а й ви!»

Ті ж за своє: «Ти з Правдою*

прийшов до нас, чи глузувати

та віру предків ганити?»

Сказав їм: «Ні! Бо ваш Правитель

Володар Неба та Землі.

Той хто їх сотворив, я з тих,

які про це усім вам свідчать.

Заприсягаюся Всесильним -

я спричиню їм зло опісля,

коли від них підете геть!»

вй. Порозбивав те на шмаття,

за вийнятком найбільшого,

щоб ті звернулися до нього,

народ же був обурений:

«Хто це накоїв? Адже, здатен

цю капость заподіяти

лиш ворог, справжній лиходій!»

А інші додали: «Ми чули,

як парубок їх згадував

(словами, геть не гарними!),

кобзар, на ймення Родослав».

Тоді веліли: «Хай постане

очам людським і ті засвідчать».

Спитали: «Ти це учинив,

навмисно ідолів трощив?»

Той заперечив: «Ні! Це він,

отой бовван, найбільший з них!

Спитайте, той вам розповість».

Із натовпу долинув гомін:

«А ми, таки неправедні...»

Та, потім, знову за своє:

«Ти ж знав! Той не балакає!»

ва. Спитав їх: «То, чому ж тоді

ви поклоняєтеся тим,

які добра вчинить не можуть,

а лиш душі зашкодити?

Та, хай вам трясця! Як і тим,

хто бог вам, крім Єдиного.

Не зайве вам, - поміркувати!»

Ті гримнули: «Спалить його!

Рятуймо ідола, - він бог!

Чом стали, наче вкопані?»

вв. А Ми сказали: «Полум’я!

Велим тобі - стань прохолодним

і Родослава не пали!»

Отак вони нахитрували

і врешті-решт лиш збитки мали.

вг. З ним Злота Ми порятували

та поселили на землі,

що стала вам Ознакою

і Всесвітам усім безкраїм.

Смішка йому подарували,

а згодом онучка Сармата.

Усі сумлінними були.

Поставили їх вожаями,

які ведуть своїх людей

дорогою, що Ми вказали,

а також їм навіяли,

щоби лишень добро вчиняли,

давали милостиню бідним

та, у своєму поклонінні –

одному лиш Творцю служили.

А Злоту дарували мудрість

і врятували від села,

де коїли бридку гидоту,

бо там розпусні мешкали.

Явили Ми йому прихильність,

адже із наших він, сумлінних.

вд. Іще раніше Тихону

відповіли на звернення.

Його і рід порятували

від горя, що усіх спостигло.

І від народу захистили,

бо за брехню вони вважали,

Ознаки, що Ми їм явили.

Вони ж народом злим були

тому Ми їх усіх втопили.

вє. І Любомира*, й Мирослава*,

на їхнім спільнім судочинстві,

були також і Ми присутні,

де про овець та ниву йшлося,

Допомогали Мирославу,

на добрий розум наставляли,

а ще Ми, Любомиру гори

та їхню велич підкорили,

щоби його ті прославляли

з птахами разом. Так вчинили.

Також навчили Ми його,

як виготовити кольчугу,

щоби вона вас захищала

від люті ворога й свавілля.

Чим ви за це віддячили?

Ми підкорили Мирославу

вітри, що дмуть куди він вкаже

на землях нами обраних.

Про все Ми чули там і знали.

А ще дали йому істот,

які працюють під водою.

Охороняли Ми його.

вж. Та Гнату, що волав: «Спостигло

мене непереборне лихо,

а Ти, - Щонайласкавіший!»

То Ми йому відповіли,

від нього лихо відвернули,

та ще й родину дарували

та тих, які йому подібні.

Таке лиш ті отримують,

які сумлінні, вірують!

вз. Також Чуйко, Жура, Зарука, -

були вони терплячими

Ми ласку їм подарували,

бо теж сумлінними були.

ви. І Голуба, коли пішов він

у гніві. Думав, що Ми з ним

управитись не зможемо.

Він потім з мороку волав,

бо в череві у риби був:

«Крім Тебе божества немає!

Хвала тобі! Я неправий!»

Йому також відповіли,

позбавили від того лиха,

як позбавляємо сумлінних.

ві. Порятували Згадайбога,

коли він заволав до Нас:

«Не залишай мене самотнім,

бо Ти найліпший спадкоємець!»

Тоді відповіли йому Ми

дарунком вельми цінним, - сином,

дружину плідною зробили.

Сумлінності ті віддались

та у тремтінні Нам молились,

бо гніву Божого боялись!

гй. І ту, що цноту зберігала,

Своїм натхненям надихнули.

Повіяли Ми Духом їй

і народила та хлоп’я,

те стало всім Ознакою.

га. Насправді ж ваша Віра – це

Ясне Напучення Творця,

бо тільки Я, - Єдиний Бог,

Мене лише вшановуйте!

Але... Як здавна повелося,

в народі чвари почалися, -

хто ліпше Слово розуміє.

До Себе всіх Бог повертає!

гв. Тим, хто добро завжди вчиняє

та в Нього щиро вірує

запишемо усе Ми їм

Відзначиться завзяття всім!

Тяжіти буде заборона

над кожним грішним селищем,

що за гріхи згубили Ми,

щоб не вернулись люди грішні,

аж поки доступ не відкриє

Керманич ваш і Провідний

та з пагорбів тоді зійдуть,

близькою Істина постане,

від жаху очі оніміють,

погани зойкнуть: «Горе нам,

адже ми нехтували цим,

були ж ми лиходіями!»

гг. Воно і правда, ви і те,

що палко так шануєте,

всього лиш дрова розпалу

Вогню, що у жахливім Пеклі!

Якби вони були богами –

до Пекла з вами б не пішли

тисячоліття смажитись.

Для них там тільки плач і стогін,

не чути іншого нічого,

а ті для кого Нами краще

дароване було завчасно,

від Пекла убезпечені,

не чути їм палахкотіння,

радітимуть лиш душі їхні,

перебуваючи там вічно.

Їх не засмутить Жах Великий,

а скажуть: «Це вам обіцяли!»

Той День, коли загорнуться,

немов сувої Небеса

і, як творили Ми Первісне,

так вчиним і з Обіцяним.

Дотримуємося Ми Слова!

гд. Іще, услід за Заповітом

писали Ми в Пісенниках,

що перейде Земля у спадок

Моїм лиш слугам праведним.

У цьому Кличі Істина!

Повчання мудре для сумлінних!

гє. Тебе послали, Любомире

Ознакою для Всесвітів,

щоб Нашу ласку ти явив!

Скажи: «Мені відкрите Ним, -

Творець вам Бог і Він Єдиний!

Невже не будете покірні?»

Додай, якщо відвернуться:

«Я провістив одне для всіх,

але не знаю, чи близьке,

а може і далеке дуже

те, що вам обіцяв Всевишній!

Лише Йому відоме те,

про що уголос кажете,

також - про що ви мовчите.

Не знаю я, можливо це

випробування лиш для вас,

до того, як настане Час».

гж. Сказав кобзар: «Пошли Всевишній

Ласкавий наш, Суд справедливий.

Суворий Ти і Лагідний!

Лише у Тебе допомога,

а не у тих, що намагались

Тобі у рівню приписати!»

 

Веління – ГЖ

РОЗПІЗНАВАННЯ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Хвала тому, який навчив

Слугу Свого, щоб розрізняв

та свій народ тому повчав!

У Бога Влада в Небесах

і на Землі, але не має

Бог ні дружини, ні дітей,

також Йому немає рівні!

Усе, що хоче, створює,

належний вигляд надає,

та люди ідолів чомусь

вважають рівними Творцю,

а ті ж руками зроблені,

і ні на що вони не здатні

та навіть для самих же себе

добро, чи шкоду учинити,

не владні над життям, чи смертю,

хоч... можна ними гепнути

і жертви просто очманіють,

чи трясця зразу ж їх ухопить,

та мертвих тим не воскресити.

в. Але бундючаться облудні:

«Набридла вже нам ця брехня

й супутники твої злиденні!»

Не хочуть Істини навчатись.

Приємніш статком утішатись.

Сказали: «Все це оповідки

поглинутих у плині літ,

які велів він записати

і те йому зачитують

увечері а також зранку».

г. Скажи їм: «Клич послали тим,

кому і Таїна відома

не тільки Неба, а й Землі.

Творець пробачить, бо Ласкавий!»

д. Вони питають: «Хто ж кобзар цей,

що наминає так сальце,

співає серед ярмарку?

Якби ж був з Неба спущений

та ще й до верстви знатної,

або ж посипалось йому,

немов із рогу, скарб і статки,

чи власний сад плодючий мав

та вдосталь з того харчувався!»

Таке несправедливі кажуть,

а ви йдете за тим услід,

неначе блекоти наїлись.

є. Глянь, з ким тебе порівнюють!

Зійшовши із Путі до Віри,

вони вернутися не зможуть!

Хвала тому, який велить

виходити на Ясну Путь!

Ви матимете краще цього,-

Сади омиті ріками

та, дивної краси палаци.

ж. Вони вважають: «Час, - неправда!»

Та Ми для тих, що так вважають,

у Пеклі місце приготуєм!

Лише здаля його побачать –

почують звідти рев та лють.

Коли ж їх зв’яжуть в оберемки,

туди жбурнуть в тісний куток –

в тисячоліттях буде крик!

Та пролунає: «Не волайте

ви про свою одну погибіль,

бо гинутимете щомиті

і упродовж тисячоліть!»

з. Ти ж поспитай: «А що вам ліпше -

це, чи у Вирії Сад Вічний,

що в нагороду обіцяли

тим, хто сумлінними були?»

Від Славного він буде даром,

останнім їхнім прихистком,

а здійснення Обіцяного

покладене лиш на Творця.

Усі прохання лиш до Нього!

и. В той День, коли усіх збере Він

та з ними й тих, кого вони

Творцю, як рівних додавали,

спитає їх: «Це ви збивали

з Путі Моїх служителів,

чи може ті самі зійшли?»

Ті боязко: «Хвала Тобі!

У покровителі собі

нам кликати не велено

нікого, крім Всевишнього!

Та тільки їх з батьками Ти

дарами щедрими обсипав -

то стали Бога забувати.

Цікавили їх лиш утіхи

і те згубило душі їхні!»

і. Казали вам, що брешете

та їм не допоможете,

ні відвернути кару Божу,

а ні захисника знайти,

хто неправдивий, тих жбурнемо

на розпал до Вогню у Пеклі.

й. Ми і раніш не посилали

з Посланням кобзарів Своїх,

які б нічого не вживали

та на базарі не бували,

їх також з вас призначили,

щоб вас же й випробувати.

Творець усе на Світі бачить!

аа. Ті хто не вірить в зустріч з Нами

питають: «Чому не прислали

посланців з Неба? Славного,

чому ми не побачили?»

Нахабні, набундючені

пихато статком тішаться.

ав. В той День, коли вони побачать

тих, що на Небі мешкають –

їм вісті доброї не буде

тоді і скажуть: «Ми не пройдем!»

Ми звернемось до тих діянь,

які вони в житті вчиняли

і їх на порох перетворим

та в небуття усе те кинем,

а буде радісним той День

тим, хто прожив життя сумлінно.

Поселим їх в Саду Утіхи.

Склепіння Неба в цей День репне

та Сили лавами зійдуть.

Той День – це влада Господа,

не буде захисту поганам!

аг. В той День, коли неправедні,

кусати лікті будуть ладні,

волатимуть: «Якби ж обрав

ту Путь, куди кобзар гукав!

Я ж помилився, бо за друга

обрав собі, геть не того,

він збив мене з Путі до Бога,

забув молитись я до Нього,

опісля того, як прийшло.

Вже бачу я Спокусник, - Зло!

Зіб’є зі Шляху і зникає,

допомогати не бажає!»

Кобзар у розпачі промовив:

«Ці люди Клич не прийняли!

За маячню його вважали!»

ад. Коли Ми слали кобзарів –

їм призначали й ворогів

із невиправних грішників,

адже, Найкращий Провідник

Єдиний для всіх Всесвітів

та ще й Найкращий Захисник.

Невіруючі запитали:

«А чому Клич йому, не стисло

(у меншім обсязі), дали?»

Та це ж для того, щоб зміцнити

серця людей! Тому читати

його вам треба певним ладом,

тоді й на кожне запитання

там знайдете ви гідний приклад!

Щось треба розтлумачити,

або разом поміркувати,

щоби до Істини дійти.

Ті ж, котрих згодом воскресять

обличчями убік Вогню,

жахливої зазнають кари,

бо грішними були вони.

ає. Кучмі Ми Книгу дарували

та ще і брата Галагана

помічником призначили.

Ми повеліли їм обом:

«Прямуйте до того народу,

що нехтує Ознаками».

Та згодом знищили цей люд,

як той, що Тихону не вірив,

Ознаки за брехню вважав.

За те Ми їх усіх втопили

і те Ознакою зробили

для поколінь, що згодом будуть.

аж. Покару Ми приготували

Пихатому та Староладу,

розсіяним, що всіх гнобили,

народи голодом морили.

Ми приклади усім наводим

і тих, що несприймають - зводим.

Вони ж ходили повз оселі,

де Ми Дощ Лиха* пролили.

Хіба того не бачили

ті, що колись там мешкали

в Останній День не вірили?

аз. Коли вони тебе побачать,

то починають глузувати:

«Невже ти від Творця кобзар,

що хоче ідолів розбити

та нас від того відвернути?

Базіка ти! Ми ж - непохитні!»

Переконаються вони,

що заблукали у омані,

коли опиняться в Огні!

Якщо зустрінеш ти таких,

яким бог – їхні пристрасті,

не треба з ними сперечатись,

намарне сили витрачати,

щоб стати їм наглядачем.

Невже гадаєш чує більшість,

чи в змозі зрозуміти те?

Вони ж, немов худоба бродять

їм байдуже – де Віри Путь.

аи. Хіба не бачили, Всевишній

видовжує у русі тіні?

Якби Він мав лише бажання,

та нерухомою би стала.

Призначив Сонце їй мірилом,

Ми згодом тінь ту стиснемо,

повільно й непомітно вчиним.

Ще й ніч зробив Бог покривом,

а сон приємним спокоєм,

день (майже всім), воскрешенням.

Він той, хто вітер посилає,

який про радість сповіщає,

що буде Ласка Божа, дощ

потоками води живої,

щоб землю спраглу оживити

і вдосталь нею напоїти

людей, худобу їхню, збіжжя.

аі. Послали Ясну Книгу вам,

щоб та була нагадуванням,

та більшості миліш омана.

Якби Ми тільки побажали –

до кожного б села послали

вам кобзаря, щоб слухали

той Клич і в Бога вірили!

Не підкоряйся лицемірам

та бийся насмерть із поганством!

вй. Також відгородив Творець

солону воду та прісну,

гірке щоб не змішалося

із тим, що пити вам приємно.

З міжзоряного попелу

(води додавши), сотворили

Ми Чоловіка. З того ж тіла

Жону для нього, бо Всевишній

у Світі Наймогутніший!

Та поклоняються усеж

вони, окрім Всевишнього

тим, що не здатні, а ні шкоди

вчинити їм, ні користі.

Поганам ті помічники,

не Господу, Спокуснику!

ва. Тебе ж послали кобзарем.

Скажи: «Не треба, щоб мене

ви нагороджували чимось,

для мене буде даром кращим,

якщо повірите в Творця!»

Ви лиш на Бога покладайтесь,

Єдиного, Вічноживого,

Звертайтеся лише до Нього!

Достатньо і Всевишнього,

якому все про вас відомо!

Бог Землю й Небо сотворив,

а також те, що поміж ними

у перші шість днів і на Троні

посів Ласкавий, Мудрий Він!

вв. Коли їм кажуть: «Ви шануйте,

Лише Ласкавого!» Питають:

«Скажи нам, хто ж він той Ласкавий?

Невже ми будем шанувати

того, хто бог дивакуватих?»

Це їх ще більше відвертає.

вг. Хвала тому, хто розмістив

Сузір’я в небесах і Сонце,

яке ще осяває й Місяць!

Бог той, хто дню, а з ним і ночі

Свій розклад чергувань призначив.

Тим, у яких в душі є потяг

хвалити й дякувати Бога!

Ласкавому лиш той слуга,

хто по землі сумирно ходить:

«Мир вам!» - невігласам говорить,

якщо ті щось запитують.

Ті, хто у молитвах стоїть,

не тільки уночі і вдень

та ті, які волають щиро:

«Правителю! Нас відверни

від покарання у Вогні!»

І недарма вони благають,

бо знають, що в Світах немає

покари гіршої ніж та!

Ті, що розумно витрачають

та на пусте не тринькають,

не поскупляться, а дають

тим, що потрапили до скрути,

і ті, що не прирівнюють

до Славного божків поганих,

не гублять душ, які Всевишній

забороняє нищити

(хіба-що по Його Закону)

й ті, що у хіті стримані.

Хто ж нехтує цим - тим Вогонь!

вд. В той День покару їм подвоять,

ганьби жахливої зазнають!

Крім тих, що навернулися,

в те вірили, добро чинили.

Цим Славний всі гріхи пробачить.

Ласкавий, Мудрий Він, прощає!

Бо ті, хто навернулися,

в житті сумлінними були,

звертаючися до Творця –

вони знайшли до Віри Шлях

і свідчення не викривляють

та марнослів’я оминають,

такі ще й людську гідність мають

і ті, яким не байдуже,

коли Ознаки їм покажуть,

ті що волають: «Господе!

Дай нам від наших жіночок

нащадків, радість для очей,

сумлінність, щоб була зразкова!»

вє. У нагороду за терпіння –

Світлиці їм у Вирії!

Вітання: «Мир!» там стріне їх,

найласкавіше із вітань

у вічному перебуванні.

Чудове те помешкання!

вж. Скажи: «Він би й не переймався,

якби ніхто і не звертався,

але брехнею те вважали.

Біду собі накликали!»

 

Веління – ГЗ

ДІТИ САРМАТА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Хвала тому, хто переніс,

немов на крилах, кобзаря

з будівлі ближчої для зборів

(хоч глупа ніч була надворі),

до найвіддаленого місця,

яке благословили Ми,

щоби Ознаки показати.

Бог справді чує все і бачить!

в. Дали Святе Письмо Кучмі,

зробили те Повчанням Ясним

усім Сарматовим синам:

«Не поклоняйтесь ідолам!

Мені не додавайте рівні

нащадки тих, що з Тихоном

носили Ми в буремних водах,

бо був сумлінним він та вдячним!»

І Ми їм узаконили:

«Ви вчините свавілля двічі.

Ми ж піднесемо вас велично!»

г. А згодом, як вам справдилась,

Обіцяна раніш загроза,

Служителів Моїх послали,

які велику силу мали.

У потаємне ваших жител

вони, мов привиди, проникли

і знов загроза справдилась,

а потім ще обдарували

тим, що вам успіх повернули,

супроти них допомогли

синами й статком чималим

та й добрими помічниками.

д. Якщо добро ви чините –

воно добром і вернеться,

лихе ж - вам горем відгукнеться!

Коли настало: «Збутися!» -

другому попередженню,

тоді Ми супротивникам

дозволили обличчя вам

спотворити і увійти

(як і було раніш), до Храму.

І увійшли вони туди

та вщент Святиню зруйнували.

Правитель Чуйний і Ласкавий!

Якщо ви знов повернетесь

і будете лихе вчиняти,

тоді повернемось і Ми,

щоб до Вогню вас кинути.

є. Веде цей Клич, насправді, прямо,

Вість радісну несе сумлінним

тим, що лише добро вчиняють.

Настане Час, від Господа

чудовий дар отримають,

а тим, які не вірують,

що тільки Бог дає Майбутнє,

жахливе покарання буде!

Та квапляться не лиш з добром,

Зло також притаманне людям.

ж. Створили морок ночі Ми

і світло дня Ознаками.

Неясне вам – це морок ночі,

ясне ж - воно, як білий день,

ви можете все бачити,

щедроти Славного шукати,

дізнатись лік рокам і чисел,

які Ми чітко розділили,

щоби у Всесвітах був Лад.

з. Людині кожній на рамена

послали Птаха-Долі Ми.

В той День, коли вона воскресне,

ще й Книгу їй покажемо

розгорнуту і повелим:

«Читай про скоєне в житті,

яка тобі за те розплата!»

и. Ті що Прямим Шляхом ідуть –

шасливе майбуття знайдуть,

а хто блукає манівцями –

лише душі своїй зашкодить!

Але душа обтяжена

не понесе тягар чужий!

Нікого Ми ще не карали,

якщо їм кобзаря не слали.

і. Якщо хотіли знищити

поселення якесь, тоді

Ми Повеління посилали

тим з них, що добрі статки мали,

але свавілля коїли,

в той час над усіма лунало:

«Хай буде знищене усе!»

І до основи руйнувалось!

й. Ми Тихона порятували.

Народи різні він родив,

чимало їх Ми знищили.

Творцю лише Себе самого

завжди для вироку достатньо,

бо бачить все і знає Бог–

де учиняють лиходійство.

аа. Хто мріяв про скороминуче, –

для них не поскупились Ми,

а тим даєм, кому бажаєм

і за потрібне те вважаєм

та згодом Пекло їм призначим,

щоб там Вогнем палило вічно

їх жалюгідних і ганебних.

Тим, котрі майбуття бажають

для себе іншого, нехай

ретельніше його шукають,

Творцю віддавшися, Він той,

який сумлінних привічає.

ав. Підтримуємо Ми усіх!

І тим, і цим дарунки наші,

та не обмежені нічим.

Поглянье, як Ми благами

надаємо вам переваги.

Помешкання Останнє - краще!

аг. Ви не повинні Славному

приписувати спільників,

бо будете покинуті

в ганьбі та соромі пекучім.

Господь вам повелів, щоби

Йому Єдиному вклонялись,

батькам лише добро вчиняли.

Коли ж до старості дійдуть

вони (за вашого життя), –

то ви не говоріть їм: «Тьху!»

та не кричіть на них, не лайте,

а шанобливо розмовляйте

і лагідно ви розгорніть

покори крила перед ними.

Волайте: «Ласку нам пошли,

подібну тій, коли вони

малими ніжно нас плекали!»

Всевишньому відомо краще

приховане у ваших душах!

Якщо ж у вчинках ви сумлінні –

Творець Прихильний і прощає

тих, що обличчя повертають

до Мудрого, бо вірують!

ад. Дай ближньому те, що належне

і біднякам, та подорожнім.

Не тринькайте лише на марне,

роздайбіда – рідня Нечистим!

А ті ж... вони й Творцю невдячні.

Якщо тобі, в ту мить, потрібно

звернутися до Господа,

щоби щедрот собі благати,

їм лагідно про те пояснюй,

щоб не подумали: «Скупий!»

Не простягай рук, не махай,

бо осуд матимеш гіркий.

Владика щедро розгортає

Наділ Свій тим, кому бажає.

Він, справді, бачить все і знає!

ає. Дітей своїх не убивайте,

лякаючися бідності

Ми прогодуєм їх і вас!

Не наближайтесь до розпусних,

гидота це, поганий шлях

і жодну душу не губіть,

Суворий вам забороняє!

Лиш ту, яку велить Закон.

Якщо неправедно убитий,

тоді помститись може ближній,

але покладену межу

переступати вам не можна.

На захист право має кожний!

аж. Майна сиріт ви не чіпайте,

хіба з метою збільшити.

Коли ж досягнуть повноліття –

обов’язків дотримуйтесь!

Суворо з вас за те спитають!

Як ви відмірюєте й вам

таким відмірюватимуть -

це буде вірним підсумком.

аз. Не йдіть услід тому, про що

не маєте ніяких знань,

бо вуха, серце й ваші очі

теж будуть звинувачені.

аи. Землею не ходи пихато,

її ти навпіл не розверзнеш

і зросту гір, теж не досягнеш.

Таке, - нікчемне, ненавмисне

у Господа твого в десниці.

аі. Він це тобі заповідає

у Щирій Мудрості своїй.

Йому у рівню ти не створюй

ніяких інших боженят,

інакше будеш скинутий

до Пекла ниций і нікчемний.

вй. Невже лиш вам Госпоь надав

синів, собі ж дочок узяв,

що зі своїх же Слуг створив?

Які жахливі ці слова!

ва. Ми виклали у цьому Кличі

Повчання Славного, Величне,

щоби усі поміркували

та Віру Ясну прийняли.

Для вас – це попередження!

Чимало з вас цим нехтують,

Його слова відштовхують.

Скажи: «Якбиж-то існували

нарівні з Ним боги інакші,

про що вони уперто кажуть –

то ті бажали б відшукати

Дорогу на Престол Великий.

вв. Хвала Творцю! І Він Найвищий

за те, яке про Нього кажуть.

Правитель Найвеличніший!

Хвалу Йому завжди підносять

Земля та семеро Небес

і все, що поміж ними є.

Нічого у Світах немає,

щоби не славило Його.

Він Лагідний і все прощає!

Якщо ж не тямите нічого,

коли читаєте цей Клич,

тоді серпанок Ми кладем

незримий, між тобою й тими,

що в Господа не вірують.

вг. Ми пеленою накриваєм

серця їм, щоб не втямили

та глухоту до вух кладем -

їм не потрібне потаємне!

Та варто їм Творця згадати,

як Неділимого Владику –

спиною повертаються,

світзаочі пускаються.

Думки Ми їхні знаємо.

Вони, неначе й слухають,

а в бесідах своїх таємних

уперто до поганства вернуть,

наполягають на своєму:

«Доцільніше за чародієм,

як пращури йшли, йти і нам»

Ти їхні докази послухай, -

вони ж, немов сліпі блукають,

на Путь до Віри їм не вийти.

Лопочуть: «Маячня якась!

Невже воскреснемо з кісток

усі в оновленім творінні?»

Та, будьте хоч камінними,

залізом, чи творінням іншим,

що поселилось в грудях ваших!

Перепитають: «Хто ж нас верне?»

Скажи: «Той, хто створив уперше!»

Ті головами покивають

та знов у тебе запитають:

«Коли ж це буде?» Ти скажи:

«Можливо, вже й доволі близько».

В той День, коли гукне Він вас,

хвалу Творцю піднесете.

Здаватиметься, що недавно

покинули життя земне.

вд. Вели сумлінним, щоб казали

лише найкраще, бо Нечистий

незгоду хоче сіяти,

він людям ворог, очевидний!

Правитель ваш це краще знає.

Якщо того Він побажає –

то скуштувати вам дозволить

Своєї Ласки. Хочете?

Чи ні? Скуштуйте покарання...

Тебе ж не поручителем

до того люду посилали.

Всевишньому відомо краще,

кого на Небі та Землі

Своєю Ласкою піднесли

над іншими із кобзарів.

вє. Послали в дар Ми Любомиру

віночок радісних пісень.

Кажи їм: «Залишайте тих,

кого вважаєте богами!»

Вони не в змозі відвернути

лихе від вас, чи щось змінити,

бо ті, до кого закликають

самі отримати бажають

до Славного наближення

і навіть ті, які найближче

жадають ласки, боячись

покари. Варто стерегтись!

Немає жодного села,

якого б Ми не знищили,

поки настане День Останній,

чи карі піддали жорстокій.

Усе це є у Книзі Вічній.

вж. Ознаки тому Ми послали,

що їх раніш відкинули,

коли худобину дали,

яка б зняла з очей полуду

пихатому народові,

та їй вони лихе вчинили.

Воістину! Ми шлем Ознаки,

щоб вас, хоч трішки налякати!

Згадай же, як тобі сказали:

«Усіх Творець твій обіймає!»

І Ми тоді явили ще

видіння, що побачили

твої, в той час прозрілі, очі

та Древо прокляте у Кличі,

лише випробуванням Віри.

Людей Ми тим лякаємо,

але це тільки збільшує

велику непокору їхню.

вз. Веліли Ми Небесним Слугам:

«Вклоніться Чоловікові!»

Всі, окрім Гордія, вклонились.

Той мовив: «Нащо кланятись

тому, який із Попелу?»

Продовжив: «Подивися Ти -

це той кого Ти вшанував

переді мною? Що ж, зажди,

дай час мені до Воскресіння

й зіб’ю я всіх його нащадків!

Небагатьом поталанить

сумлінним у житті лишитись».

ви. Прорік Бог: «Звідси геть іди!

А хто із них піде услід –

у Пеклі смажитися буде!

Там приготуємо Вогонь,

Найжахливіше Покарання!

Тих спокушай, кого спокусять

лише слова твої, спрямовуй

свої лиш сили проти них,

також надбань будь спільником,

а ще... народження дітей,

не будь скупий в обіцянках!

Спокусник обіцяти вміє,

та тим лише обманює!

Але над слугами Моїми,

не матимеш своєї влади,

достатньо й Мого нагляду!

ві. Правитель вам той, що морями

несе човни попутним вітром.

Ви ласки в Нього заслужіть,

бо Він Ласкавий, наш Господь!

Адже, в ревінні буревію

до Господа волаєте,

про ідолів не згадуєте,

але порятувавшися –

ви знов до них вертаєтесь.

Така вона, людська невдячність!

гй. Гадаєте позбавлені

від того, що Творець велить

безодні вас поглинути?

Або ж розірве попід вами

частину берега, камінням

зі скелі може Він жбурнути,

тоді вже схову не знайти.

Чи може ви не боїтеся,

що Бог колись поверне вас

та вам пошле смертельний вітер,

щоб знищити усіх невірних!

І вже тоді ви, окрім Нас,

не знайдете захисника.

га. А Ростиславовим синам

Ми шану в тому виражали,

що морем, сушею вели,

щедротами їх наділяли,

над багачами піднесли,

яких створили Ми чимало.

Настане День і погукаєм

до Себе весь нарід людський,

з Наставником* вони прибудуть,

в десницю Книгу покладуть,

вони її читатимуть,

ніхто тим кривди не спричинить.

Хто ж був сліпим у цім житті

і збився з Божої Путі

страшне побачить в майбутті.

гв. Вони підкралися вже близько,

щоб звабою тебе вхопити

й від того, що навіяли

відволікти. Від Істини!

Підштовхували, щоби рівню

ти додавав Всевишньому.

Тоді б тебе вважали другом.

гг. Якби ж тебе Ми не зміцнили –

то вже хоч трішки, а схилили б,

а Ми б дали тобі зазнати

покари лютої в житті

і згодом, вже опісля смерті.

Тоді, кобзарю, проти Нас

ти б не знайшов захисника!

гд. Вони хотіли над Землею

тебе піднести до Небес

і так тебе позбавитись

тоді би збіг і їхній час!

гє. Закон це, нашим кобзарям

і Ми те не скасовуєм.

Твори молитву на світанні,

коли спливає ночі темінь,

зустрінь читанням Кличу ранок

в той час, насправді, більше свідків,

пильнуй вночі, якщо бажаєш.

Бог без уваги те не лишить

пошле тобі Своїх щедрот.

Волай: «Скрізь Браму проведи,

що на порозі Істини

і нею ж виведи мене,

та дай мені належну владу,

яка допомагатиме».

Скажи: «Явилась Істина!

Полишила полуда очі,

бо зникнути приречена!»

гж. Ми Кличем посилаємо

те, що вам послуговує

для зміцнення сердець своїх,

поган же до Вогню штовхає!

Якщо Ми щастя подаруєм –

людина відвертається

й далеко залишається,

та тільки лихо її вхопить –

у розпачі вона страждає

і нерозсудлива стає.

Повчай: «Себе поводить кожен

у відповідності до стану,

та знає лиш один Всевишній –

у кого з вас пряміший шлях!»

гз. Про Дух вони тебе питають,

скажи їм: «Дух – це Повеління

від вашого Правителя,

але в людей знання куценькі».

Якби Ми тільки побажали –

то все б у тебе відняли

із того, що раніш відкрили.

Захисника собі тоді

не зміг би ти знайти ніде,

крім ласки Господа твого,

бо всі щедроти лиш у Нього!

ги. Скажи: «Якби зібрались люди,

а потім приєднались духи,

писали б щось подібне Кличу –

нічого би у них не вийшло,

хочби й зусилля об’єднали».

гі. Розподілили Ми у Кличі

всілякі приклади, та безліч

уперлась, бо невіруючі,

ще й кажуть: «Не повіримо,

поки в землі не створиш нам

потічка життєдайного,

або садок ти матимеш

з деревами та виноградом

і ручаї між ними пустиш.

Чи може нас притиснеш Небом,

як те ти обіцяєш нам

та ще й, якимись там шматками?

А може із Творцем прийдеш

у супроводі Слуг Небесних?

Чи буде дім твій золотий,

чи в Небеса здіймешся ти,

та і в здіймання не повірим,

аж поки книгу нам не скинеш,

яку ми прочитати зможем».

Скажи: «Хвала Правителю!

Хіба ж я не кобзар-людина?»

дй. Коли ж до них прийшло повчання –

увірувати заважає

лиш те, що хтось та й запитає:

«Чому кобзар від Господа

така ж, як і ми всі людина?»

Скажи: «Якбиж-то мешкали

на цій Землі вогняники –

то їм би й кобзаря послали

такого, як самі вони»,

додай: «І Славного достатньо,

як свідка в цьому поміж нами!»

Обізнаний Творець, все бачить!

да. Кого веде Бог – той прямує,

а той, що манівцями бродить –

він Покровителя не має,

крім Нього - іншого нема!

Зберемо всіх в День Воскресіння:

сліпих, глухих та онімілих.

Помешкання для них - Вогонь

тисячоліття невгамовний!

Такою буде їм відплата

за те, що не повірили

в Ознаки наші й говорили:

«Невже перетворившися

на порох, знов воскреснемо

ще й у творінні новому?»

дв. Хіба таки вони не бачать –

Всесильний Небо сотворив

і Землю, тож Йому не клопіт

створити і подібних вам,

тому Він Час усім призначив

і в цьому сумніву немає,

та все облудні відкидають

і у Творця не вірують.

дг. Спитай: «Якби ви володіли

Скарбами Ласки Божої –

то і тоді б за них тримались

та витрачати би скупились,

щоб з ближніми ділитися?»

Людина ж, - вельми ненаситна!

дд. Подарували Ми Кучмі

Десяток із Ознак Ясних.

Спитай же у синів Сармата,

як він прийшов до них, тоді

Перун йому сказав: «Кучма!

Ти, просто зачарований!»

Почув: «Адже ти добре знаєш -

Творець Ознаки посилає,

Володар Неба і Землі,

як безперечне свідчення.

Мені здається, ти Перуне

на згубу Ним приречений!»

дє. З лиця землі усіх їх стерти

замислив можновладець той.

Втопив Я воїнів його,

що з ним пішли, доодного.

Синам Сармата ж Ми сказали:

«Живіть на цій землі до Часу.

Тоді усіх вас Ми зберем».

Ми Правдою послали Клич

в ній з високості він зійшов,

тебе ж, кобзарю, Ми послали,

щоби доніс та всіх повчав.

дж. Цей Клич на вірші розділили,

щоби не все читав ти людям,

перерви щоб між тим були,

тому і шлем «Веліннями».

Скажи їм: «Вірите, чи ні

та тільки ті, які сумлінні,

коли читають, долілиць

на бороди простягнуться,

волаючи: «Хвала Творцю!

Здійснилось, Ним Обіцяне!»

На бороди там падають,

спокутуючися голосять.

Сумлінності - Бог додає!»

дз. Навчи: «До Славного волайте,

чи до Ласкавого, та знайте

про те, що Імена Найкращі

лиш у Всевишнього Творця!»

В молитві ти не лементуй

не шепочи, а міру знай

і промовляй: «Творцю хвала!

Дітей собі Господь не брав,

як і товаришів не мав,

Бог не прохає захисту!»

Творця лиш возвеличуйте!

 

Веління – ГИ

КОМАХИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Сіяння – це Ознака Кличу,

Ясної Книги, Світочу!

Повчання й провість радісна

для тих, що палко вірують

та молитви вистоюють

і на пожертви не скупляться,

бо вірують у Восресіння,

а тим, які цим нехтують,

Ми вчинене прикрасили

та збили їх на манівці,

де вештаються, мов сліпці.

Тяжкою буде їм розплата

і у майбутньому житті

на них чекають збитки лишень,

бо ти цей Клич отримуєш,

як настанову Господа.

Він Наймудріший у Світах!

в. Ви пригадайте, що Кучма

промовив до свого народу:

«Я відчуваю полум’я,

піду туди, погляну я

та звістку принесу, або ж

для вогнища якусь жарину».

Коли ж він до вогню прийшов –

то раптом голос там почув:

«Благословен, хто йде до світла

і все, яке із ним навколо!

Хвала Володарю Світів,

Учителю Всесильному!

Кучма! Я Бог Могутній, Мудрий!

Жбурни додолу свій ціпок!»

г. Коли ж узрів як завертівся

ціпок той гадом – відсахнувся.

«Кучма! Того ти не жахайся,

бо у Моїй присутності

усі, кого Ми посилаєм –

страху ніякого не мають!

Тепер за пазуху клади

свою правицю, потім вийми

вона засяє блиском дивним,

тобі ж те шкоди не спричинить.

Одна це, з дев’яти Ознак,

які Перунові ти явиш

разом з його оточенням,

бо стали ті облудними».

д. Коли побачили Ознаки,

сказали: «Все те вигадки!»

Від люті й возвеличення

вони не сприйняли ті знаки,

хоч і переконалися

у очевидній дійсності.

Поглянь, який чекав кінець

на тих, які розбестились

та лиш собі нашкодили.

є. Ми Любомиру дарували,

а згодом сину Мирославу,

знаня. Вони волали щиро:

«Хвала навіки Господу!

Він виявив до нас прихильність

та безлічі служителів!»

ж. Коли ж син все успадкував –

сказав: «Гей, люди! Нас навчили

пташину мову розуміти.

Обдарував з Його щедрот,

у цьому Славного прихильність».

І скликали до Мирослава

багацько войовничих сил:

із воїв, Слуг Небесних, птахів.

Розташувалися усі

в належній відповідності,

а згодом, як вони ішли

через долину з мурашками,

одна із них промовила:

«Гайда! Хутчіш сховаємось,

щоб Мирослав не чавив нас,

адже для них ми непомітні».

Второпав він і посміхнувся,

про що мураха повіла їм

і до Всевишнього звернувся:

«Вели мені навіянням

віддячити за Божу Ласку.

Ти нас навчив добро вчиняти!

Веди нас до сумлінності!»

з. Покликав він птахів на огляд,

спитав: «Чому відсутній одуд?

Невже не хоче прилітати?

За те суворо покараю,

якщо причини там немає

такої, щоб була вагома!»

Та тільки одуд не барився,

йому на очі трапився:

«Дізнався я оце про те,

чого не можеш знати ти.

Я у Основі* гостював

і звідти з вістю прилетів

про жінку, що там владарює

та дивної краси трон має,

але вони, крім Господа

світила ще вшановують.

Спокусник те їм вихваляє,

народ на манівці збиває

з Путі до Віри. Там не знають,

що Господу молитись треба,

бо і приховане він бачить

не тільки на Землі і в Небі,

а також те, що в душах ваших

і, що на людях кажете.

У Всесвітах Єдиний Бог,

немає інших, окрім Нього,

Правителя Величного!»

и. Промовив: «Щож, подивимось!

Можливо і правдива вість,

а мо’ – ти просто вигадав.

Цього листа до них неси,

та з відповіддю повертайся».

і. А та старшину погукала:

«Листа нам Мирослав прислав,

у ньому сповіщається:

«Творець Преславен, Всеосяйний,

Всевишній, Мудрий і Ласкавий!

Над нами не підносьтеся,

приходьте лагідні до нас!»

Сказала далі: «Гей! Вельможі!

Що ви на все це скажете?

Якщо відповісти не в змозі –

тоді я вирішу сама».

й. Відповіли ті: «Силу маєм,

у кожного надмірна міць,

а вирішення за тобою,

але з наказом ти не квапся,

щоби не втрапити в халепу».

аа. На те промовила: «Князі

приходять до чужих земель

там, зазвичай руйнують все,

а найшановніших людей

поваги й статків позбавляють

і споконвіку лад такий.

Я ж подарунки їм пошлю,

а потім вже подивимось –

із чим вони повернуться.»

ав. Коли ж дарунки принесли –

до них промовив Мирослав:

«Улестити нас хочете?

Але Творець нам дарував

із того, що Він мав - Найкраще!

А ви спроможні тішитись

лиш тим, що на землі росте.

Посланцю! Ти їм передай,

що зберемо таку ми рать,

якій несила опиратись

і нам прогнати їх не клопіт.

Нікчемними вони всі стануть».

Звернувся до старшини він:

«Чи здатен хтось із вас мені

сюди принести їхній трон,

раніше ніж вони покірно

прийдуть сюди ж до мене всі?»

Вогняник мовив: «Принесу,

раніш ніж кліпнути устигнеш».

аг. Коли ж той трон побачили,

що вже стояв перед очима,

промовив: «Це від Славного,

Він так нас випробовує,

чи станем вдячними Йому,

бо той, хто Богу щиро вдячний –

душі своїй допомогає,

а хто ж непевний – то Всевишній

на тих уваги не звертає.

Обізнаний Творець, Ласкавий!»

Продовжив: «Трон їй підмініть!

Подивимося, чи піде

Прямим Шляхом, чи лишиться

блукати й далі манівцями!»

ад. Коли ж до нього та прийшла,

тоді у неї запитали:

«Чи твій це трон?» Вона сказала:

«Неначе він... Раніше нам

від Господа знань не давали,

ми й не були сумлінними,

щоби віддатись Божій Волі».

Ушанування іншого,

окрім Творця, Всевишнього,

на манівці їх завело,

де всі вони і заблукали,

народом ненадійним стали.

ає. Їй повеліли: «Увійди,

до цього царського палацу!»

Та тільки двері відчинили –

то воду там вона узріла

і ноги хутко оголила,

а Мирослав сказав: «Долівка,

її ми кришталем покрили».

аж. Та зойкнула: «Душі своїй,

тяжкої шкоди завдала я!

Тому, тепер я з Мирославом,

лише Творцю себе віддам,

Володарю всіх Всесвітів!»

аз. Пішов Добриня до пихатих,

бо все-таки їм був за брата.

Волав: «Творця вшановуйте!»

Ті ж навпіл розділилися,

продовжуючи сперечатись.

Гукнув до них: «Народе мій!

Чому у вас зло передує?

Господь таких не милує!»

аи. А ті йому: «Ми ворожили

в той час, коли птахи летіли,

вони нам зло пророчили

та ще й на тебе показали!»

Він мовив: «То птахи Господні!

Для вас вони випробування!»

аі. Жили там дев’ятеро хлопів,

які всім лихо спричиняли

та геть добра не визнавали.

Сказали: «Господом клянемось,

що серед ночі нападем

і всю його родину знищим,

а потім же розкажемо,

що ми до того не причетні

та, що говоримо ми правду».

Отак вони нахитрували,

та Найхитріший же Всесильний!

Вони про те тоді не знали.

вй. Погляньте на завершення

підступних їхніх хитрувань,

усіх їх знищив там Всесильний.

Оселі їхні зруйнували,

бо всі неправедні були

і це Ясна Ознака тим,

що піддаються міркуванням,

а тих, які повірили,

від того Ми порятували,

сумлінними ж вони були.

ва. Також і Злота. Той звернувся

в благанні до свого народу:

«Невже учините гидоту,

адже усе ви бачите?

Невже з чоловіками хіть

задовольняти будете?

Який же ви бридкий нарід!»

вв. У відповідь йому було:

«Тебе Ми звідти виведем,

також усю твою родину,

ти чистий будеш перед Нами!»

Родину Ми порятували,

дружину лиш залишили,

там дощ камінний пролили

на тих кого напучували.

вг. Скажи: «Прославте Господа

і: «Мир!», Його служителям*,

яких собі Творець обрав.

Вирішуйте, хто краще вам:

Всесильний, чи ті ідоли,

яких ви самі й змайстрували

та Богу в рівню додали?

Той, хто створив і Небо, й Землю

та дощ рясний вам щедро ллє,

щоби сади вам виростали,

адже самим забракне сили

зробити, щоб сади цвіли?

О, якже всі ви заблукали!

Чи той, хто землю ущільнив,

низинами пустив потоки

та ще й високі гори звів

і різні води розділив?

Чи боженя, що додаєте?

Що ще про те ви знаєте?

Чи той, хто бідним співчуває,

коли вони Творця гукають

та зло від них Він відганяє,

на Путь до Віри наставляє?

Чи той бовван, що додаєте?

Як мало ви пригадуєте!

Чи той, який веде скрізь морок,

як суходолом, так і морем

та посилає вам вітри,

які приносять добру вість,

показуючи Божу Ласку?

Чи, замість Господа малюнок?

Він вище за усі додадки!

Чи той, чиє Творіння Перше,

як і оновлення наступне

та має наше живлення?

вд. Скажіть, - чи доказ маєте,

якщо ви так вважаєте,

що вигадане вами правда!»

Додай: «Ніхто того не знає

і відає лише Всевишній,

що в Небесах і на Землі

приховане та ще, коли

всі будете воскрешені!»

вє. Дізналися вони чимало

про майбуття, та коливались

у віруванні, бо сліпі

і перепитують облудні:

«Чи й справді, ставши порохом –

знов будемо воскрешені

разом з батьками нашими?

Таке вже обіцяли нам,

а ще раніше пращурам.

Усе те вигадки, брехня!»

вж. Скажи: «Пройдіться по землі

та подивіться, чим скінчили

ті, що у це не вірили,

межу Творця порушили!»

Ти через них не побивайся

і їхніх вчинків не соромся!

вз. Питають: «Де ж Обіцяне,

якщо воно не вигадане?»

Скажи: «Можливо, навіть поряд

ви ж - нерозумно квапите!»

ви. Насправді, твій Учитель має

Велику Ласку до людей,

але вони тим нехтують!

І дійсно, твій Учитель знає,

що у серцях приховують

та, що усім розповідають!

ві. У Книзі Ясній висвітлене,

що й де у Світі сховане,

бо в дійсності, у цьому Кличі –

все чітко розтлумачене

про що так сперечаються

весь час сарматові нащадки.

Беззаперечно, він – це Світоч

та Божа ласка віруючим!

гй. Воістину! Владика твій

все вирішить Судом Своїм,

Величний Бог, Обізнаний!

На Славного лиш покладайтесь,

адже ви біля Істини,

бо й справді, не примусиш ти

ні, вже померлих, слухати,

а ні глухих, що й відвернулись,

сліпим не вкажеш ясну путь,

коли вони іще й блукають.

Ти змусиш чути тільки тих,

які в Ознаки вірують,

себе Творцю присвячують!

га. Як тільки Слово справдиться,

на них Ми Звіра нацькуєм,

що під землею селиться,

він буде говорити з тими,

хто нехтував Ознаками.

В той День, коли Ми зберемо

від кожного народу натовп –

тим, хто не вірує в Ознаки

знайдеться гідне місце в Пеклі,

тоді й спитаємо у них:

«Вважали все те - вигадки,

не тямлячи своїм мізком,

що те - Послання Славного?»

І справдиться над ними Слово,

бо лиходіями були,

тому там і мовчатимуть.

гв. Невже вони не бачили,

що ніч для них Ми сотворили,

щоби вони відпочивали,

а ще Ми сотворили день

для світла? В цьому Істина!

Та ще й Ознака для сумлінних.

Гучної Сурми звук в той День

лунатиме у Всесвітах,

охоплені всі жахом будуть,

крім тих, яких Творець захоче

уберегти, бо лагідні,

покірні всі до Нього прийдуть.

Побачиш ти громаддя гір,

у непохитності яких,

ніколи сумніву не мав,

та будуть рухатись вони,

як з волі Бога хмари плинуть,

бо саме Він і запровадив

довершений у всьому лад.

Бог знає – де, що діється!

гг. Той, хто несе Творцю лиш добре,

отримає від Бога краще

такі, коли настане День,

від страху убезпечені,

а хто іде до Нього з лихом,

палитимуть Вогнем їм лики!

Гадали не отримають

за те, що вчинене в житті?

гд. Скажи: «Мені служить веліли

Правителю Святого Міста,

бо саме тут Його Душа!

Заборонив Він тут грішити!

Тут можна лиш Творцю служити

й народу вашої країни,

Ним обраної України,

читати Клич усім сумлінним

тим, котрі за Творцем ідуть».

гє. Скажи тим, котрі у облуді:

«Мене послали лиш навчати!»

Додай: «Всевишньому хвала!

Свої Ознаки Бог покаже,

дізнається, бо не байдужий

до усіляких вчинків ваших!»

 

Веління – ГІ

ЛЬОХ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Прославимо Творця, Він Клич

послав своїм служителям*

без усіляких вихилясів.

Дороговказ Ясний ця Книга!

Про Славного Нагадування

та щоб злякати тих, що кажуть:

«Собі Всевишній сина взяв!»

Про те вони не мають знань,

як і батьки про те не знали.

Слова із їхніх вуст - брехня!

Себе ти можеш довести

(їх дослухаючись) – до смерті,

услід за ними щезнути

від горя, що у Клич не вірять!

в. Усе, що на Землі існує,

створили Ми прикрасою,

щоб випробувати - хто ліпше

із вас своїми вчинками.

Її поверхню здатні Ми

перетворити на пустелю.

г. Гадаєш ті, у вишиванках,

що у печері мешкали –

це диво із Моїх Ознак?

Ще замолоду там ховались

та до Творця звідтіль звертались:

«Своєї ласки Боже дай нам

веди нас Праведним Шляхом!»

У льосі тім, на довгий час

залишили Ми їх усіх,

а згодом їх Ми воскресили,

щоби від них дізнатися:

«Як довго там перебували?»

д. Так провіщаєм Істину,

адже повірили вони

у Господа Всевишнього

і Ми їм путь продовжили

та ще серця змінили їхні.

Прокинувшись, вони сказали:

«Учителю! Правителю

Землі й Небес! Не будемо

молитись більше ідолам,

додаючи Тобі у рівню!

Межу ніколи не порушим!»

є. Цей, Наш народ, собі узяв,

крім Бога, інші божества,

хоч ті їм Владу не явили.

Та й звідки? Ми ж їм не давали.

Чи є несправедливіші,

ніж ті, які нахабно брешуть

про Господа Всевишнього?

ж. Якщо ж ви відокремились

від них і тих, кому вклонялись,

окрім Творця, - сховайтеся

у тому льосі, а Владика

прихильність явить вам і ласку.

з. Ти б міг переконатися,

як сонце, що здіймається,

праворуч оминало вхід,

ліворуч, як заходило.

Той вихід - це Ознака Божа,

якою Славний Путь укаже,

кого ж блукати Він залишить –

на Стежку Віри їм не вийти

і їм захисника не буде

й керманича також не знайдуть.

и. Тобі здається, що не сплять,

але вони заснули міцно.

Ми поввертали з боку на бік,

здоров’ю щоби не зашкодить,

собака ж лапи простягнув

убік порогу, хто би бачив –

то геть від жаху б дременув.

А згодом Ми їх розбудили,

щоб одне одного спитали

про час: «І скільки ж це ми спали?»

Хтось відповів: «Та мабуть день,

або всього лише частину»,

а інші: «Знає лиш Всевишній.

Одного з нас ми пошлемо,

Та ще й грошей йому дамо.

Нехай він їжі принесе.

Вертаючись хай стережеться,

щоб не дізналися про нас,

адже діра ця – отвір* зла,

завжди людей вона лякала

і варто їм про нас дізнатись –

всі будемо камінням биті,

або ж примусять нас пристати

на віру їхню - то вже щастя

в житті, ніколи нам не знати».

Так сповістили ми про них,

щоб знали велич Істини,

Обітниці Творця про Час!

і. Вони на той час розійшлися

в порозумінні: «Домовину

над ними треба збудувати!»

Але Творцю те краще знати.

Сказали ті, хто верх отримав:

«Ні! Дім для зібрання й молитви!»

Юрба ж продовжила: «Там троє

та ще із ними пес, четвертий!»

Хтось заперечив: «П’ятеро,

а пес, якщо докупи, - шостий!»

Мудрило ставить крапку: «Сім

і восьмий пес - це Істина!»

Йой, люди! Що ви верзете,

чи ви Творця не боїтесь?

Скажи: «Бог знає лік усьому,

а ви не вірите тому!»

Тому й не сперечайся з ними,

хіба-що про щось вельми явне

і не питай у них про їхнє.

й. Ніколи не кажи: «Зроблю

те (що собі надумав), завтра». -

без того, щоб те побажав

Господь. Творця ти завжди згадуй!

До Нього вголос промовляй:

«Вкажи мені на Шлях Прямий!»

аа. Ті ж у дірі залишились

на триста літ і дев’ять ще.

Скажи їм: «Славний знає краще,

який час там перебувають,

бо потаємне все Він знає,

а також бачить скрізь, все чує!

Крім Нього, не знайдуть підмоги

та й рішення приймає Бог!»

Ти їм читай, що Явлене

тобі із Книги Славного.

Нема нікого, хто посмів би

слова якісь у ній змінити.

Таким притулку не знайти!

Крім того, що Він сам призначить.

ав. Живи душею в злагоді

та в мирі, з тими, що уранці,

або коли сідає Сонце,

в молитві кличуть Господа,

благаючи у Нього ласки.

Вони очима не блукають

у пошуках земних утіх.

Не йди за тим, у кого серце

оманою отруєне

і не сприймає він Творця.

аг. Скажи їм, що лише від Нього

Правдива Віра вам приходить.

Хто хоче – той увірує!

Якщо ж із вас, хтось марновіром

і далі залишатись хоче –

приготували тим Вогонь,

що згодом покривом пекучим

усіх облудних враз охопить,

хто звідти врятуватись хоче,

тих поливатимуть водою,

яка метал їм нагадає

до рідини розтоплений,

пектиме їхню шкіру голу.

Яка ж волога та бридка!

Жахлива, вічна схованка!

А тим, які повірили,

в житті сумлінними були –

їм Наша Ласка, щедрий дар

Сади Утіхи Вирію

за те, що лиш добро вчиняли.

ад. Ти приклад їм запропонуй

про двох пересічних людей.

Одній облаштували Ми

сади увиті лозами,

навколо котрих посадили

дерева й збіжжя поміж ними,

а поміж тим ручай пустили.

Сади дали плоди свої

і ті не мали вад ніяких.

Господар тішився врожаєм

та вихваляв сусідові:

«Заможніш я майном своїм,

та маю красенів синів,

утіху для очей моїх».

ає. Та кривду він собі вчинив,

коли до саду увійшов,

сказав: «Гадаю забезпечив

себе я і своїх нащадків!

Не вірю, що настане Час,

коли хтось там поверне нас

усіх та з мертвих воскресить,

і кращим буде те життя».

Тут запитав його товариш:

«Невже ти у Творця не віриш

того, який тебе створив

із часточок щонайдрібніших,

людського вигляду надав?

А що стосується мене –

все це Творець Преславний наш

і не додам Йому я інших!

Чому б тобі не говорити,

коли ідеш ти до садка:

«Усе і у всіх Всесвітах

лише від Славного залежить,

від Нього і вся міць моя!»

Якщо мене і справді бачиш

біднішим дітьми та грошима -

то може дасть мені Господь,

щось краще, ніж твої сади?

Жбурне Він з Неба буревій

та перетворить все на гній,

або ж земля поглине воду,

її не зможеш віднайти».

аж. І сталося! Плоди побились.

У горі побивається

і враз ущент він розорився,

волає: «Горе крає серце!

Якби ж повірив у Творця

та рівню не приписував!»

Не мав нізвідки допомоги

супроти Господа. Нікого

бажаючого не знайшлось,

а сам не зміг упоратись.

аз. Ви у Творця лиш, Дійсного,

рятунку й захисту шукайте!

Немає інших, тільки в Нього

дарунки й ліпше майбуття!

Життя тутешнє їм змалюй,

що мов вода, яку Ми ллєм

її рослинність поглинає,

та потім порохом стає.

Поглянь! Все те сміттям літає

на пил розсіяне вітрами.

Підвладна кожна річ Йому!

аи. Примара лиш у сьогоденні

сини й багатство, а сумлінність –

це наймиліше Господу.

За те в майбутнім нагорода.

На Нього покладайтеся,

на ліпше сподівайтеся!

В той День, коли Ми гори зрушим,

пласкою землю ти побачиш

усіх до Себе соберем,

нікого не залишимо

і лавами усі постануть,

а від Правителя почують:

«Ось ви і повернулися

до Нас такі, як і були

при створенні первісному!

Колись ви сумнівалися,

що Ми насправді здійснимо,

обіцяну вам зустріч з Нами

та ще в призначену годину!»

аі. Вам буде Книга явлена,

всі вчинки в ній записані,

гріхи, що вами скоєні,

залежить майбуття від них,

тоді залементують грішні,

враз жахом вхоплені шаленим:

«Йой, горе ж нам! Що ж то за Книга

в якій про всі діяння пишуть,

не лишать щонайменшого?

Все, що було враховують,

а тому, жодному Господь

несправедливих кривд не вчинить».

вй. Сказали Ми Небесним Слугам,

щоб Ростиславові вклонились

і всі, крім Гордія схилились.

Хоч він і був з вогняників –

Всевишнього не слухався.

То що ж і ви з ним підете,

його захисником візьмете?

Та він же ворог вам заклятий.

Ганебний обмін лицеміри

собі обрали у зневір’ї!

ва. Не кликав Я їх свідками

Творіння Неба та Землі

і Я собі не стану брати

помічників та ще таких,

які усіх з Путі збивають.

вв. В той День Бог скаже: «Щож, покличте

тих, що Мені ви додавали,

як рівних!» Ті ж до них гукнуть,

а відповіді їм не буде,

бо поміж ними прірва стала.

Побачать грішники Вогонь,

там їхній прихисток. Останній!

Захисника собі не знайдуть.

вг. Ми тут наводимо у Кличі

для міркувань, всілякі притчі,

та пристрасть полюбляє більшість.

Що ж вірувати заважає

тим, хто вже Настанову має,

утримує звертатися

до Господа й покаятись,

якщо про участь предків знають,

Чи на покару всі чекають?

вд. Ми кобзарів шлем сповіщати,

від суперечок стримати,

а за неправдою прямує

чимала кількість, бо не вірять.

Так Істину тим відкидають

та ще над нею і глузують.

Ознака це тим, хто навчає!

Чи є хтось більш неправедніший

ніж ті, яким були Ознаки?

Та відвернулися, забули,

що їм підготували руки,

які гидоту коїли,

Ми пеленою їм покрили

серця, щоби не зрозуміли,

до вух поклали глухоту.

Ти їх не клич на Ясну Путь,

адже вони туди не підуть.

вє. Та твій Творець, Володар ласки

й пробачення, якби хотів,

за скоєне їх покарати –

то безперечно би, прискорив

усе те їм, та межу мають

призначену, а тому схову

ніякого їм не знайти,

адже Ми знищили ті села,

де мешканці лихе вчиняли,

була й у них межа кінцева.

вж. Кучма своєму парубку

сказав: «Не зупинюся я

поки не досягну злиття

Морів, хоч і роки пройдуть».

Коли ж вони злиття сягнули,

згадали рибу, що забули

і та сама в глибінь гайнула,

а згодом парубкові й каже:

«Давай рибину ту підсмажим.

Таки ця путь виснажлива».

Тривожно мовив: «Подивись!

Коли ми стали біля скелі –

забув там рибу. Це Спокусник

марою очі застував,

а та, буває ж, просто диво,

сама дісталася води!»

Сказав йому: «Нам це й потрібно!»

і рушили за власним слідом.

Там Нашого Слугу знайшли,

кому Ми Ласку дарували,

знанням та мудрості навчали.

вз. Спитав Кучма: «Чи можу я

попрямувати за тобою,

щоби навчитися чогось,

якому ти раніш навчився,

щоб зміг знайти Путь Істини?»

Той каже: «Слухати мене

тобі не вистачить терпіння

та й звідки взятися терпінню,

на те про що немає знань?»

Кучма сказав: «Якщо Йому те

подобається – то знайдеш ти

у мене також терпеливість.

До тебе буду дослухатись».

Почув: «Якщо підеш услід –

питань не треба задавати,

аж поки сам я не звернуся».

ви. Удвох вони у путь зібрались,

знайшли човна залізли в нього,

та проламав слуга його.

Кучма питає: «Дірка нащо?

Ти мабуть потопити хочеш

тих, що сидітимуть у човні?

Ця поведінка дуже дивна!»

Той мовив: «Я ж казав тобі

не вистачить на це терпіння».

Кучма ж: «Та й докорів не треба,

що прохопилось, у майбутнім

прошу не випробовувати

тим, що не в силі я стерпіти».

ві. Продовжили вони свій шлях.

Зустріли згодом парубка

і той забив його. Спитав:

«Невже забив невинну душу,

яка до вбивства не причетна,

порадиш ти стерпіти злочин?»

Почув: «Казав тобі, - урветься

зі мною поруч твій терпець!»

На що Кучма: «Якщо надалі

у тебе щось я поспитаю,

тоді мені не дозволяй

продовжувати шлях наш далі.

Таке у мене вибачення».

гй. Вони в путі не зупинялись

і до села наблизились,

просили у селян поїсти, -

відмовили в гостинності.

Стіну знайшли, упасти ладну

і він її полагодив,

Кучма порадив: «Можеш ти

платню за це отримати».

Той каже: «Ми з тобою тут

розійдемось, але раніш

я хочу розтлумачити,

не зовсім зрозумілі, вчинки.

га. Той човен, де пробив діру,

належав бідним трударям,

що з моря годувалися,

я ж зіпсував тому, що цар

хотів його в них відібрати

та в нім савілля учиняти.

У парубка ж, його батьки,

були сумлінними у Вірі

і виникла з ним небезпека,

що здатен спричинити горе

в своїй упертості й зневір’ї.

Всевишній вирішив послати

їм сина іншого, який

був би чистіший, лагідніший.

Стіна ж належала двом дітям,

осиротілим підліткам.

Під нею скарб там заховав

раніш, сумлінний батько їхній,

щоб виросли до повноліття,

а потім, з волі Господа,

змогли б той скарб собі дістати.

Ті вчинки не з моєї волі,

оце тобі й пояснення

того, що знати так кортіло».

гв. Питають про Єдинорога*?

Ти цю билину їм повідай.

Його Ми на Землі зміцнили,

а також всі шляхи відкрили

він путь свою обрав, пішов.

і згодом краю досягнув

де сонце сіло ввечері,

побачив джерело смердюче,

де чомусь люди скупчились.

Сказали Ми: «Єдинороже!

Ти їх усіх скарати можеш,

а хочеш - ласку подаруй».

гг. Він мовив: «Тих я покараю,

які були несправедливі!

Їх згодом Господу повернуть,

а там своє отримають –

покару найжахливішу!

Хто ж вірував та був сумлінним,

тих ласкою ми обдаруєм

та необтяжливим велінням.

гд. Попрямував на Схід він потім

і згодом, як дістався Сходу –

побачив, той здіймається

так над людьми, що захиститись

вони від нього геть не можуть,

так і живуть у спекоті,

бо зовсім покриву не мають.

гє. Перейнялися Ми всіма

знаннями ним набутими.

Він далі прямував шляхами,

аж поки не наблизився

до гір, які схилилися,

але між ними був прохід

там він знайшов якийсь нарід,

що мову ледве розумів.

Всеж мовили: «Єдинороже!

Тут Стріх* та Мазур* лихо сіють –

то може хабаря ти приймеш,

щоб звести поміж нами стіну?»

гж. Той каже: «Міць, що дав Господь

мені найкраща нагорода,

а ви допоможіть руками

і я зведу стіну між вами.

Несіть сюди шматки металу!»

Коли ж між схилів гатка стала,

тоді сказав: «Роздмухуйте!»

А як роздмухали вогонь, велів:

«Металом вал полийте!»

Не зміг залізти жоден воїн

та не змогли й діру пробити.

Повчав: «Це ласка Славного

і Він мені Правитель, Справжній,

а як прийде Обіцяне –

все це на порох Він оберне!

Обіцяне Ним - Істина!»

гз. Ми їх залишим сперечатись,

аж поки Сурма загуде

тоді зберем всіх і з’єднаєм!

Покажемо Вогонь в той День,

застугонить перед очима,

які були заплющені,

а Нашого Нагадування

ті не хотіли навіть слухать.

Чи лицеміри сподівались –

їх Наші Слуги захистять

від Вогняного прихистку,

де вічно їм перебувати?

ги. Спитай: «Чи повідомили

про тих, які за вчинене

найбільші втрати понесуть,

що коїли всіляке марне,

гадаючи, що добре чинять?»

Це ті, які не вірили,

що вернуться до Славного,

а справи їхні, - все пусте

за те їм переваг не буде,

коли Останній День прийде!

Їм нагорода, лише Пекло

за те, що не повірили

та над Ознаками сміялись,

над кобзарями збиткувались.

Сумлінним же (бо вірують),

помешкання у Вирії,

де їм перебувати вічно

і матимуть все, що захочуть!

гі. Скажи: «Якби перетворилась

земна волога на чорнило,

щоб записати ви змогли

ним кожне слово Славного –

воно б раніше закінчилось,

аніж Слова ті вичерпались,

якби ще й додали ту ж міру!»

Ти нагадай: «Я лиш кобзар,

така ж людина, вам подібна

та мав від Нього Явлення

про те, що Бог, - Творець, Єдиний

у Всесвітах немає рівні!

А той, хто з Ним зустрітись мріє –

діяння хай вчиняє добрі,

до ідолів не закликає,

Творця лише вшановує!

Ви ж, - діти Славного, слов’яни,

а не голять розсіяна!

На цій Землі, - украйни* ви!

Ви сіль її! Ви її сила!

Ви і з вогню відродитесь,

бо Галич* – це Піднесені!

Така Господня Істина!»

 

Веління –ДЙ

УКЛІН

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Заклякни! Книгу посилають

і в тому сумніву немає,

що – це Господнє Явлення

Правителя Всіх Всесвітів!

в. Чи може скажуть: «Вигадки!»

Ні! Правда це, від Господа,

щоб ти тому навчав людей,

які не чули кобзаря!

Бог Небо й Землю сотворив

та те, що поміж ними

й пішло на те лише шість днів,

посів на Троні в високості.

Захисника не маєте,

окрім Творця Величного!

Хіба не знаєте цього?

Землею Він поширює

свої Веління слушні, звідти

й вони на Небо вернуться

в той День, який продовжиться

тисячоліття майбуття,

якщо на ваш лік міряти.

г. Бог знає потаємне, явне,

Ласкавий, Найславніший Він!

Створив неперевершено

всілякі речі, а тоді вже

почав ліпити Чоловіка

з Води й Міжзоряного Пилу,

а для його продовження

поклав йому до тіла краплі

від котрих Уля* народила

і стала тим Живильною*.

Належний вигляд Він надав

і стало людським тілом те,

а потім ще й свій Дух дмухнув,

додав ще серце, зір та слух.

Що й після всього цього ви

ще і невдячні Богові?

д. Вони говорять: «Та хіба,

як будемо поховані,

знов будемо відтворені?»

На жаль вони не вірують,

що зустріч буде з Господом.

є. Скажи їм: «Потойбіччя Страж,

який про вас піклується,

прийматиме і вашу душу,

до Славного її доставить».

Якби ти тільки бачить міг,

як схилять голови в ганьбі

злочинні перед Господом:

«Правителю наш, чули ми

і бачили! Благаємо!

Ти знов на Землю нас верни,

ми станемо сумлінними,

бо в Правді переконані!»

ж. Якби того Ми побажали,

то кожну б душу повели

в житті земнім Прямим Шляхом,

та Наше Слово непохитне:

«Наповню Пекло грішними,

як духами, так і людьми!

Скуштуйте Полум’я, бо всі ви

про зустріч у цей День забули!

Тепер же Ми забудем вас.

Зазнайте кари Вічності

за все, що скоїли в житті!»

з. Лиш ті в Ознаки Божі вірять,

що долілиць попадали,

підносять Славному хвалу,

себе ж не возвеличують,

сумлінних за братів вважають.

Вони і ліжко залишають,

щоби до Бога закликати

із остраху та у надії,

пожертву бідним роздають

із того, що дали Ми їм.

и. Душа людська того не знає,

які щедроти не відкрились

очам, за віру і сумлінність.

Чи рівня той, хто вірує

тому, хто у гріхах блукає?

Ніскілечки вони не рівня!

На тих, що вірують і чинять

лише добро Сади чекають,

їм вічно там перебувати!

Тим, що в розпусті прожили -

помешкання в смердючім Пеклі!

Щоразу, як вони захочуть

той жах покинути хутчіш –

то знову їх туди жбурнуть

та скажуть: «Ось вона, покара,

яку брехнею ви вважали!»

і. І у найближчому дамо Ми,

окрім жахливої покари,

зазнати інших негараздів.

Можливо, що вони повернуть?

Хіба ж таки той справедливий,

який Ознаки відкидає,

показують, а він не вірить?

Нічого іншого для грішних,

окрім Вогню, не подарують.

й. Дали Святе Письмо Кучмі.

Відкинь всілякі сумніви!

Сармату стало те Законом.

Поставили їх вожаями,

Болярами* Ясунами*,

щоб Волі Нашої навчали,

бо ті терплячими були,

в Ознаки Наші вірили!

аа. Всевишній потім всіх розсудить,

коли настане День Останній.

Він суперечки всі владнає,

адже пояснювали їм,

чим закінчили попередні -

вони усі загинули

і стали пусткою оселі.

Чи те їх не переконало?

ав. Хіба не бачили, як Ми

на спраглу землю воду ллємо

та з неї паростки виводим?

Вони те поїдають потім.

Чи знову не послухають,

перепитають: «Де ж воно,

якщо ви правду кажете?»

Скажи: «В День вирішення вам

не допоможе вже ніхто

і вашим ідолам поганським.

У той День не забаряться!»

Облиш їх! Хай на те чекають.

 

Веління –ДА

ЯСНЕ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ясний Клич Бога Мудрого

віршами посилає Славний

народу, що назвавсь украйни

Його Святою Мовою

тим, котрі знають, розмовляють,

до Істини звертаються.

Чимало ж є калік душевних,

які її цураються,

своїм корінням нехтують

говорять: «Нам серця покрили

сміттям розсіяним віками».

в. Воно тут пріє і донині,

вросло та стверджує, що рідне

забило вуха глухотою,

що стала між тобою й Мною!

Тому, кобзарю, ти вчиняй

те, що велить тобі Всевишній!

Вони ж... Та «їхня хата скраю...»

Скажи їм: «Я лише людина,

така ж як ви, але мені

Господь навіяв, - вас навчати

тому, що Він в Світах Єдиний!

г. Ви ідолам не поклоняйтесь,

Його благайте і звертайтесь

у молитвах лиш до Творця!

Вогонь чекає лицемірних!»

д. Такі гребуть лише собі,

у сховах накопичують,

у літніх крадуть, у сиріт.

Майбутнього вони не мають!

є. Цурається цієї мови,

лише каліка розумовий,

чи: повний дурень, зайда, ворог,

(таких цікавлять гроші лишень),

байдужий до коріння свого

такому, - гроші Батьківщина!

Майно, утіхи сьогодення –

погубить душу їм воно.

ж. Ті зайди облудні, підступні

понищили всіх кобзарів,

волхвів* та калік перехожих*.

Нема характерників* мудрих.

У плині нестримних століть,

мов сяйво пощез їхній слід.

з. Вряди-годи з’являється

на Махортеті* й Хортиці*

душі Мамаєвої сяйво

і промінь той показує

Шлях до Престолу Славного,

який тобі повеліває:

«Сумлінними зо всіми будьте,

крім тих, що Україну ганять

та з мови вашої глузують.

Розсіяним давайте відсіч,

адже для них те завжди краще,

яке для вас усіх - найгірше.

Не бійтеся життя віддати,

вас у Садах Утіхи стрінуть!

До Пекла ж вороженьки підуть!»

І тим, хто вірує у це,

від Славного велика щедрість.

и. Спитай: «Тому не вірите,

хто у дводення Землю звів

та ще і додаєте рівню?»

Так – це ж Правитель Всесвітів!

Це Він здійняв високі гори,

схвалив те, потім розпросторив

поживу на поверхні й під,

всього лиш за чотири дні.

Того було достатньо всім!

і. У Небі згодом клопотав,

що хмарами клубочилось.

«Наблизьтесь!» - потім повелів.

Земля і Небо підкорились.

й. У Неба – сім різновидів,

Бог кожному своє призначив,

світилами облаштував,

щоб сяяли й оберігали.

Творець Великий, Мудрий, Славний!»

аа. Повідай тим, що носа вернуть:

«Про блискавку попереджаю

пихатих, також староладів».

Їм сповіщали кобзарі:

«Нікого не вшановуйте,

лише Єдиного Творця!»

Від тих: «Чому ж Бог не послав

до нас Своїх Небесних Слуг,

а тільки вас, людей? Не вірим!»

ав. І старолади гонорились,

нахабно коїли свавілля,

питали: «Хто за нас міцніший?»

Творець же! Ще не втямили?

Творець усього, Він Всесильний!

Ті ж, за пусте Ознаки мали

і легковажно нехтували.

На них Ми буревій послали

і сталася нестерпна скрута,

ганьби вони тоді зазнали.

Таким було їм сьогодення,

ще й жах чекає в майбутті,

де їх ніхто не захистить!

аг. Вели Прямим Шляхом пихатих,

та ті обрали сліпоту -

побила блискавка усіх.

Така ганебна смерть за гріх,

але Ми тих порятували,

які сумлінними були.

ад. В той День, коли усіх зберуть,

які ворогували з Богом –

то їх до Пекла поведуть

там свідчитимуть перед Ним

і слух, і зір, і шкіра їхні

про те, що коїли вони.

Спитають у своєї шкіри:

«Чому ти свідчиш проти мене?»

Та мовить: «Так велів Творець.

Навіяв мови кожній речі*,

Він сотворив вас і уперше

до Нього і повернетесь!»

ає. Ніхто не взмозі приховати

ніяких вчинків незугарних,

бо зір дасть інше свідчення,

а разом з ним і шкіра й вуха.

Це й думка ваша, про яку

гадали, що Творець не знає,

приховане у серці вашім?

Те і згубило ваші душі,

одні лиш збитки в залишку.

Тепер страждати випало

та місце ваше тільки Пекло.

Вже пізно вам благати ласки,

бо ви не ті, щоб зглянутись.

аж. Приставили Ми Супровід

і позад них, і поперед,

який усе записував

і справдилося Боже Слово,

Ним сказане, про ті народи,

котрі передували їм,

та не повірили Ознакам.

аз. Облудні мовили: «Не варто

той Клич від них вам слухати!

Вчиняйте краще там гармидер,

тоді за вами буде й верх!»

Дамо Ми їм відчути сповна,

який на смак Вогонь Пекельний!

За дурість їм віддячимо!

Така розплата тих чекає,

хто з Найсильнішим ворогує!

Вогонь - помешкання навіки,

за заперечення Ознак.

аи. Тоді благатимуть облудні:

«Вкажи Владико нам де ті,

які збивали із Путі,

під ноги всіх тут покладем

та чавити весь час їх будем.

Хай стануть ще бридкішими!»

аі. Хто ж визнає Правителем

лише Творця Єдиного

та обирає Віри Путь,

до тих приходять Обереги,

говорять: «Ви не бійтеся,

а краще Вирію радійте

він облаштований для вас!

А ми вам друзі в сьогоденні

та у житті майбутньому,

усе що схочете є там

дадуть, ви тільки попрохайте.

Такий чудовий дар Господній!

вй. Немає мови чарівніше,

ніж та, яка до Бога кличе!

Лунає: «Я до тих належу,

що віддались сумлінності!»

Добро та лихо – геть не рівня.

Відштовхуй зло, але добром!

Огудник же не буде другом.

Щоправда те не всім підсилу

лиш тим, що віддано терпіли,

тим шани щиро надавали,

що гідними в житті були.

Якщо мара спаде якась

на тебе від Спокусника –

ти до Творця волай про захист.

ва. Були жерці в козар* та скитів*,

сноловами* їх називали

і ті, до кого-небудь з вас

майстерно в душу проникали

(коли вночі ви засинали)

та потім з нею мандрували

у Всесвітах і намагались

про Божу Таїну дізнатись

(Як починає Бог творити?),

щоб стати рівним Господу!

Гадали, що наївшись зілля,

такими ж стануть, як Всесильний.

Волай до Бога, Мудрий Він!

вв. Ознаки Божі - ніч та день

і Сонце з Місяцем, але

не поклоняйтеся ви їм,

адже їх сотворив Всесильний

не рівня зовсім ті Йому!

Тим, хто бундючиться в гордині

про те не зайве буде знати -

Всевишній лиш до тих Прихильний,

які в душі своїй сумлінні.

вг. Одна з Його Ознак – земля

неплідна та іще й безлюдна,

як тільки дощ Ми скинемо –

набрякне і восресне знов,

хвилюючися покривом!

Її Творець лиш оживить,

отак Він воскресить і мертвих,

бо над усім Його Могутність!

Немає схову для облудних

спотворювачів Істини!

Хто кращий? Самі поміркуйте:

той, котрий у День Судний буде

з ганьбою в Пекло скинутий,

а чи сумлінний з Вирію?

Вчиняй, що хочеш, все Бог бачить!

Від Нас не заховається

ніхто, що Наше відкидає,

коли воно прийшло до них!

вд. Клич, - Найвеличніша із Книг!

Брехня не може підступитись

до неї спереду, чи позад

її вам посилає той,

який поваги й слави гідний!

Не довіряється тобі

того, чого іще раніше

не довірялося би іншим

посланцям Божим кобзарям.

Всевишній Ласки розпорядник

та найстрашнішої покари!

вє. Якби Ми Клич оцей послали

не рідною вам мовою –

то був би гвалт: «А де ж переклад?

Про що кобзар балакає?»

Скажи їм: «Клич дороговказ

і знахар тим, які сумлінні!

Облудні ж зроду глухуваті

до Кличу та й... підсліпуваті

і гук сягає їх, мов з хащів».

вж. Давали Книгу Ми Кучмі.

Навколо неї гвалт вчинили.

Якби не Слово Славного,

яке цьому передувало –

умить би Він все вирішив,

адже вони скалічені,

постійно сумніваються,

у Вірі коливаються.

Хто зло вчиняє – те і має,

а хто добро – таке ж відлуння!

вз. Не скривдить Бог слугу свого!

Знання про Час лише у Нього!

Не вийде з квітки пуп’янок,

порожнє черево самиці,

поки не повелить Творець.

В той День, коли Він звернеться:

«І де ж та рівня, що Мені

ви так уперто додавали?»

Казатимуть: «Немає свідчень!»

Пощезло те до чого звали

та вже не буде й порятунку.

ви. Невтомні ті, хто добре чинить,

а лиходії ж душу гублять.

Якщо опісля негараздів

даємо ласки Ми зазнати –

то кажуть: «Це мені за клопіт.

Не думаю, що день настане,

коли усіх судитимуть

та і, якщо до Бога вернуть –

то матиму Його прихильність».

Але Ми виставим на розгляд

очей облудних, їхній гріх.

На них чекає люта кара!

ві. Якщо Ми ласкою Своєю

людину обдаровуєм –

вона пихато носа верне

та геть іде і лише в горі

молитвам ревно віддається.

Скажи: «Хіба не бачите,

як ви огидне чините?

Якщо воно від Славного –

то те ви відкидаєте!

Чи є хтось більше заблукалий,

ніж ті, що сперечаються?»

гй. Ознаки їм покажемо

та в їхніх душах їх знайдемо,

для них те стане очевидним,

що – це Господня Істина!

Чи мало їм Всевишнього,

який засвідчує все суще?

На жаль, у сумнівах вони

про зустріч з Богом в День Останній!

Творець же й справді Всеосяжний!

 

Веління –ДВ

ОЧИЩЕННЯ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Очищення! Прийшло із Кличем

Єдиного Всевишнього!

І справді – в Небі й на Землі

Ясні Ознаки для сумлінних!

Та в сотворінні вас, людей,

Ознак Ним посланих, розмай!

У череді ночей і днів,

та їжі, що вам шле Всевишній

із ґрунту, котрий оживив,

опісля того, як помер він.

Ознака в напрямку вітрів

для тих, що розмірковують.

Ознаки від Всевишнього

прийшли тобі, як Істина!

в. Ганьба! Тим, хто брехливі, грішні!

Ознаки Божі слухають,

недбало потім відкидають,

немов не чули. Ніс деруть.

Скажи їм про жахливу кару!

г. Коли щось і дізнаються

про ті Ознаки – засміються.

Приниженням те скінчиться,

адже позаду них Вогонь

і не уникнути його,

бо вчинками собі надбали,

коли Всевишнім нехтували

та шанували ідолів.

Покара буде там жахлива!

д. Насправді – це Пряма Дорога,

а тим, які не вірують

в Ясні Ознаки Славного,

для них огидне покарання!

є. Творець угамував і море,

щоб ви по ньому плавали,

на кораблях, щедрот шукали,

Ласкавому хвалу несли.

Впорядкував Бог Землю й Небо,

скрізь певний лад і все, - як треба!

До вас від Нього річ всіляка!

Насправді ж – це для тих Ознака,

які уміють міркувати.

ж. А тим що вірують, повідай,

щоби вони прощали тим,

що не чекають Судний День,

коли вони отримають

за вчинки скоєні в житті.

з. Одні добро, а інші лихо

душі своїй бездумно чинять.

Насамкінець - до Господа

всі будете повернені!

и. Дали Ми і синам Сармата

Святе Письмо, Пророцтва й мудрість,

щедротами їх наділили

та над народами піднесли,

послали їм Ясні Ознаки.

Ті ж розійшлися в суперечках,

коли знання отримали

і все те сталось через чвари,

які вони затіяли.

Та згодом Славний ваш Правитель

сам поміж ними вирішить,

коли настане Воскресіння,

про що й були розбіжності.

Тебе Ми спрямували згодом

Шляхом Господнього Закону,

прямуй за ним і не звертай

за тими, хто у пристрасті

самі не знають, що вчиняють.

Не захистять від Господа

омана й на очах полуда.

Творець сумлінних захистить!

Така Ясна Ознака людям,

Дороговказ на Ясну Путь!

і. Чи, зло вчиняючи, гадали,

що зробим їх подібними

до тих, які повірили

та лиш добро в житті вчиняли -

такі ж дари отримають

опісля, як і за життя?

Неправильно вони міркують!

й. Творець по Правді сотворив

і Небеса, і Землю вам!

Щоби душа отримала

належне за все вчинене.

аа. Чи може ти того не бачив,

як богом пристрасті вважали?

Та їх Творець прибрав зі Шляху,

бо знав. Печатку їм наклав

і на серця, на зір та слух.

А після Нього, - хто веде?

Чому ж не схаменетеся?

Усе говорять: «Це життя!

Живемо й помираємо

і згуба нам - всього лиш час!»

Вони ніяких знань не мають,

одні лише припущення!

ав. Коли Ознаки Наші Ясні

доносять їм, вони не можуть

їх спростувати, тому кажуть:

«Чом пращурів не приведете,

якщо ви правду кажете?»

Скажи: «Господь вас оживляє,

мертвить, до Себе забирає

до самого Дня Воскресіння,

про те немає сумніву.

Та більшість з вас не відає!»

аг. Лише Творцю належить Влада

над Небесами та Землею!

В той День, коли настане Час

у збитках брехуни постануть!

Навколішки стоятимуть

усі земні громади там,

бо кожна буде кликана

до Книги, де записане

усе, що ними вчинене.

За те й отримають належне.

Це Наша Книга, в ній писали,

усе підряд, що ви вчиняли.

ад. Стосовно тих, що вірили,

сумлінними в житті були –

отримають Обіцяне

за їхні добрі надбання,

а ті, що не повірили,

хоч їм Ознаки і читали,

вони ж лиш набундючились,

тому народом грішним стали.

ає. Коли ж було їм сказано:

«Обіцяне Всевишнім, - Правда!

Без сумніву, той Час прийде!»

Відповіли: «Не знаємо,

що то за час. Гадаємо,

що в тому ми не винні зовсім!»

аж. З огидного явилось те,

що коїли вони в житті,

їх наздогнало те, над чим

колись вони знущалися.

Сказали їм: «Забудемо

Ми вас в той День, як ви забули

про зустріч вам Обіцяну.

Вам буде прихистком Вогонь.

Не знайдете захисників!

За те, що надсміхалися

з Ясних Ознак Всевишнього

та у спокусах тішились».

З покари їх не випустять,

навіки там залишаться

і вже ніхто не зглянеться.

аз. Підносьте Славному хвалу,

Землі й Небес Правителю

та Всіх безмежних Всесвітів!

Величний Бог у Небесах

і на Землі, Ласкавий, Мудрий!

 

Веління –ДГ

ЛОЖКА МЕДУ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Бог посилає Повеління

і квапити Його не варто.

Хвала Йому! Не має рівні!

Над усіма Найвищий Він!

Та додають облудні рівню.

Творець шле Духом Слуг Небесних,

своїм Господнім повелінням,

до тих служителів своїх,

яких підказує бажання:

«Застерігаю вас - немає

богів ніяких, окрім Мене!

Вшановуйте лише Мене!»

в. Бог Небо й Землю сотворив

тим ладом, що і Всесвіти,

здійнявшись високо над тими,

що ідолами нарекли

та рівнею Йому назвали.

г. Бог Чоловіка сотворив

з первісної матерії –

води й міжзоряного пилу.

Його назвав Він - Ростислав,

та той між ними стіну звів,

бо рівним стати зажадав!

д. Худобу Бог створив для вас,

щоби ви мали з того користь -

харчуєтесь і грієтесь,

для вас у ній краса і велич.

Радієте, коли надвечір,

до стійла заганяєте,

а вранці пастись женете.

На ній ви перевозите

куди завгодно, все підряд,

що самі не змогли б здолати,

ні відстаней, а ні ваги.

Творець прихильний, Лагідний!

є. Воли вам, віслюки та коні –

не тільки переміщення,

а ще й бучні свята, змагання.

Творець таке іще творить,

про що і знань не маєте!

Лиш Бог на Вірну Путь спрямує,

та є ті, що не вірують,

від Нього відмовляються.

Якби Він тільки побажав,

то всі пішли б Його Шляхом.

ж. Творець нам посилає воду

з Небес, із неї вам питво

та усіляке проростання,

вирощуєте нею збіжжя,

плоди, городину та інше.

Ознака тут прихована

для тих, що міркувати здатні!

з. Бог змусив слугувати вам

і ніч, і день, і Сонце, й Місяць,

та зорі, за Його велінням.

Також Ознака тим, у цьому,

хто міркуванням піддається.

І те що Він для вас посіяв,

довкола щедре різнобарв’я

і справді - є Ознака й тут.

и. Всесильному хвалу підносьте!

За те, що море вам скорив,

щоб добували там поживу

й оздобу для свого вбрання,

мандруючи ним на човнах,

прихильності Творця шукали

та завжди вдячними були.

і. І по землі гірскі твердині

Творець не абияк розкидав,

а щоб Земля не коливалась,

проклав річки та ще й шляхи,

щоб, велич Бога визнавши,

ви йшли б лише Правдивим Шляхом!

Для того позначки всілякі

розсипані на всіх стежках,

та визначаються - по зорях.

Невже - той, хто все створює

тим рівня, що глухі й німі

ще й зовсім ні на що не здатні?

Чому б вам не поміркувати?

й. Якщо ви станете лічити

Благодіяння у Творця,

ніколи вам їх не злічити,

та Лагідний прощає все!

Бог знає, що ховаєте

та що на людях кажете,

а ті, кого шануєте

нарівні з Ним, вони не здатні

створити геть нічого, адже

в уяві вашій лиш існують

та ще вони і не живі.

Тож звідки знати неживим,

коли настане Воскресіння?

Лише Творець, Він Бог Єдиний!

А ті, серця яких не вірять,

життя майбутнє відкидають

та ще й бундючаться пихато.

Немає сумніву, що Славний

про все те вельми добре знає.

Бундючних Бог не привічає,

також не любить і пихатих!

аа. Коли у них таке питають:

«Що послане від Нього нам?» -

зневажливо відповідають:

«Для недолугих, теревені».

Нехай, вони зазнають сповна,

коли настане Воскресіння

увесь тягар тієї ноші,

яку безглуздо заслужили,

бо залучали до гидоти

людей на манівці збивали

і їхні попередники

також собі нахитрували.

Суворий знищив же ущент

усе те, що вони звели

і стріха на усіх упала.

Отак їх кара наздогнала,

вони ж на неї не чекали.

ав. Ганьбою їх Творець покриє,

коли День Воскресіння прийде,

то поспитає: «Де ж та рівня,

яку ви додали Мені?

Над вірними кепкуєте?»

І говоритимуть сумлінні,

яким знання даровані:

«Сьогодні, лихо та безчестя

усіх невіруючих вхоплять!

На тих, яких на упокій

раніш забрали Божі Слуги,

тому, що грішні душі їхні

гидотою спаплюжені,

покірність тут вони покажуть:

«Ми не чинили зла!» - вам скажуть.

Відоме Усевишньому

усе, що вами вчинене!

Пройдідь же через браму Пекла,

щоб там навік залишитись!

Яка ж обитель та бридка

тим, що бундючились пихато!»

аг. А до сумлінних звернуться:

«Що вам від себе шле Правитель?»

Ті радісно промовлять: «Щастя!»

Добро вчиняли у житті,

добро і тут отримають.

Життя найліпше у майбутнім

приготували Ми сумлінним, -

Сади Утіхи вічної,

внизу омиті ріками.

Щасливими туди увійдуть,

все матимуть, що побажають.

Така від Славного їм дяка,

для тих, що упокоїли

служителі Його, у Вірі.

Лунатиме від них: «Мир вам!

До Вирію Ласкаво просим!

Це вам, за ваші добрі вчинки!»

ад. Невже вони таки чекають,

щоби прийшли Небесні Слуги,

чи Бог прислав, як іншим, Вість?

Так попередники вчиняли,

та їх тоді не кривдив Славен,

бо скривдили себе самі.

Уся гидота вчинків їхніх

покарою на них упала

вхопило їх з усіх боків

те над яким так глузували.

Сказали ті, що додавали

всіляких співтоваришів:

«Якби ж Він тільки захотів,

Ніколи б не вклонялись ми,

крім Нього, іншому нікому!

Не накладали б заборон

ніяких, пращури і ми

нінащо без Його велінь!»

Але, й раніше так вчиняли

ті, котрі їм передували.

ає. На кобзарях лиш передача,

з тим посланого та Повчання.

Ми посилали кобзарів

до кожного з земних народів:

«Вшановуйте лише Творця,

всіляких збочень відцурайтесь!»

Поміж людей і ті були,

які в Творця повірили,

Він показав Несхибну Путь,

та іншим додуші блукати.

Пройдіть землею і погляньте,

яке було завершення

тим, що вважали все брехнею.

аж. Якщо ти, всеж бажаєш їх

наставити на Путь до Віри –

то пам’ятай же, що Всевишній

не поведе Шляхом Прямим

тих, що блукають манівцями.

Ніхто не допоможе їм!

аз. Вони заприсягаються

також Ім’ям Всесильного,

величною Присягою:

«Творець не восресить нікого,

якщо когось вхопила смерть».

Та ні, Ви у омані! Вчинить!

Обіцяне Ним, - Істина!

У більшості ж немає знань,

щоби могли їм роз’яснити

і суперечки припинити,

бо всі облудні, брехуни!

Адже, для всього, що бажаєм

є слово, Нами сказане.

Промовим: «Будь!» - і те вже є.

аи. Тим, котрі лиш задля Творця

на чужину переселились,

бо гнали їх на Батьківщині

Ми, безперечно, надамо

таким помешкання найліпші

і знайте, що в майбутньому

на них чекає щонайкраще!

Якби вони в житті те знали,

коли за Віру потерпали,

надію на Творця лиш мали!

аі. Лише людей Ми посилали,

їм Істину навіювали.

Якщо цього не знаєте –

то поспитайте в тих, яким

передали Святе Письмо

і там для вас Ясні Ознаки,

а ти повинен пояснити,

що їм послали, хай міркують.

вй. Невже так переконані

у недолугім хитруванні,

що землю не примусить Славен

поглинути їх, чи не прийде

покара, звідки й не чекають?

Чи, в розпалі турбот спостигне,

коли позбавитись, не буде

ніякої можливості?

А може страх ухопить їх?

Та знайте, справді Всемогутній

Ласкавий Він та Лагідний!

ва. Хіба не бачать від усього,

що він створив у Всесвітах,

схиляються (такі покірні),

праворуч та ліворуч тіні,

сумирністю наповнені.

Усе живе вклоняється

на Небі та Землі Творцю,

свою гординю полишають

усі Його служителі,

тріпочуть, мов бджола крильми

вони своїми душами

та чинять те, що Він велить.

вв. Сказав же: «Не беріть за бога

нікого іншого, крім Нього,

адже: Один лиш Я вам Бог,

побійтесь гніву Господа!»

Бо, й справді, все Йому належить

і на Землі, і в Небесах.

Невтомно лиш Творцю служіть!

Хіба, окрім Всевишнього

вважаєте богами й інших?

вг. Усе що маєте - від Нього

і в скруті молите Його,

бо варто зглянутись Творцю,

щоби усе владналося –

то знов тоді облудна більшість

до ідолів звертається

та додає Творцеві рівню

в оманливім переконані,

що до щедрот вони причетні.

Ну що ж, хай користуються,

пожертву ідолам несуть.

Настане Час - дізнаються!

Клянуся Господом, спитають

та ще й суворо покарають

за те, що вигадали їх!

вд. Дочок вони приписують

Всевишньому. Хвала Йому!

Собі ж того, чого бажають.

Якщо ж, когось порадують

дочкою благовістом, той

стає похмурим, аж чорніє,

людей від горя оминає

та ще й пригнічено міркує,

що учинити з нею має?

Собі на сором залишати,

чи закопати потайки?

Отак, огидно він міркує!

вє. Тих, що не вірять в майбуття

не зайве з притчею зрівняти,

у Славного - те Істина.

Бог Вічний, Мудрий та Величний!

Якбиж-то Славен побажав

усіх людей тих покарати,

що скоїли несправедливість –

то на Землі б Він не залишив

живою, жодної душі,

та змогу кожному дає Він,

щоб схаменувсь до того Дня,

який усім призначений,

адже, коли настане він,

тоді вже, навіть на годину

ніхто його не відкладе,

також ніхто і не прискорить.

вж. Таке Владиці додають,

чого й самі цураються

і ненавидять, язиками ж

таку брехню вони верзуть,

що їх в Пекельне Полум’я,

без черги, першими жбурнуть,

бо Віру наче ложку меду

засипали сміттям облуди,

тим перекрили іншим Путь.

вз. Заприсягаюся Всесильним!

Раніше тебе посилали

народам різним кобзарів.

Спокусник же розмалював

на свій лад всі діяння їхні.

Сьогодні він їх захищає...

Жахлива кара їх чекає!

А Книгу Ми тобі послали,

щоб ти лише роз’яснював

те, в чому сперечаються

поміж своїх, щоби вона

їм стала настановою,

для віруючих Ласкою.

ви. Бог воду з Неба посилає,

щоб нею землю оживляти,

опісля того, як завмерла

і дійсно – це Ознака людям,

щоби слухняними були.

Та і в худобі Повчання вам.

Ми, з неї пити даємо

вологу, що поміж кишками

і кровію в ній визріває

приємним, чистим молоком

та ще й живильним, тим хто п’є.

З плодів дерев, лоз виноградних

собі ви їжу маєте,

а також і хмільний напій.

У цьому теж Ознака є,

якщо ви розумієте.

ві. Навіяв Бог бджолі твоїй:

«Вгорі помешкання влаштовуй!

На дереві, чи на будівлях,

харчуйся усіляким квітом,

чи соковитими плодами,

літай шляхами Божими,

будь прикладом сумлінності».

Виходить з неї смакота,

яка ще й різні барви має

та лікування для людей -

Ознака тим, хто тяму має.

Перпаскуджують облудні,

бо Віру наче ложку меду

засипали сміттям облуди,

тим перекрили іншим Путь.

гй. Творить вас Бог і забирає,

та серед вас такі бувають,

хто поринаючи у неміч

невідворотних літ старечих,

те що він мав колись, втрачає.

Про те Творець Могутній знає!

Господь дав переваги вам

над іншими, в розподілі

щедрот своїх, та ті у котрих

є переваги, й дещиці

не віддадуть, щоби зрівнятись

із тими, що від них залежні.

Чи й після цього заперечать

відверту щирість Господа?

га. Парує Славний вас із тими,

що й ви також - з одного виду,

дітей вам шле, онуків згодом.

Невже ж брехні ви вірите,

Дар Божий відкидаєте?

гв. Вони собі, нарівні з Богом

іще, щось там вшановують,

які ні з Неба, ні Землі,

потрібне їм, не можуть дати

і Віру наче ложку меду

засипали сміттям облуди

та перекрили іншим Путь.

Ви з Богом не порівнюйте

нікого, і нічого. Знайте –

лише Йому відомо те,

про що ви і не знаєте.

гг. Ось вам наводить приклад Славний:

один підлеглий, зовсім бідний;

другий - багатства, через вінця

і витрачати не боїться,

не лише явно, а і потай.

Їх рівними вважаєте?

Хвалу Творцеві піднесіть,

бо більшість те не розуміє.

Іще вам приклад, тільки інший:

німий - нічого він не вміє,

тягар господарю своєму.

Куди його не посилає –

то з того лиш халепу має.

Чи буде рівнею тому,

хто до сумлінності гукає?

гд. Бог потаємним володіє,

на Небесах і на Землі.

Наближення Часу – за мить,

а може й ближче. Почекайте!

Над річчю кожною Він владен!

гє. Всевишній вивів вас усіх

із лона материнського,

не маючими знань ніяких,

але Він зір вам дав і слух,

спізнання також відчуття,

щоби були ви вдячними!

гж. Хіба вони птахів не бачать

у просторі Небесному?

Їх лиш Господь утримує.

Ознака це тому, хто вірить!

гз. Дає Творець житло в будинках,

а ще зі шкір помешкання,

які не тяжко перенести,

коли йдете ви у похід,

або ж зупинку вчините.

З волосся, вовни, чи щетини,

у мандрах добре те начиння.

Із того, що Бог сотворив

і затінок, і підігрів,

ще й схованка в степу, чи в горах,

що захищає в спеку й холод

і, навіть тіло прикриває,

якщо на вас хтось нападає

у люті. Так завершує

Всевишній вам свою прихильність,

щоби Йому ви віддались,

якщо ж від Бога відвернетесь –

то, на тобі, кобзарю Наш,

всього лиш ясна передача.

ги. Їм зрозумілі вчинки Божі,

та потім заперечують,

бо скніє у поганстві більшість,

а тому і не будуть вдячні,

бо Віру наче ложку меду

засипали сміттям облуди

та перекрили іншим Путь.

гі. Настане День, Ми від народів

до Себе погукаєм свідків.

І дозволу тоді не буде

(таким, хто не увірував),

хоч на якусь би там спокуту.

Часу ж Творець не відкладе!

Тоді свавільні і побачать -

ніхто їм кари не пом’якшить,

відстрочки не отримати,

а ті, хто Богу спільників

весь час уперто додавали,

лиш їх побачать там, гукнуть:

«Он спільники, котрих в житті

нарівні з Богом шанували!»

Ті ж відсахнуться: «Брехуни ви!

Бо Віру наче ложку меду

засипали сміттям облуди

та перекрили іншим Путь».

Тоді, покірно заголосять,

а вигадане геть пощезне.

дй. Тим, що не вірують та інших

збивають зі Шляху до Віри,

Ми додамо до кари кару,

щоб не вчиняли розбрату.

Настане День і від народів

Ми свідків їхніх справ спитаєм,

тебе, кобзарю, приведем,

адже Ми посилали Книгу

їм, як роз’яснення усього

та настанову і Закон,

Господню Ласку для сумлінних,

що справедливості навчає

та щедрості й благодіянню,

забороняє заколот,

як і свавілля та мерзенність,

а також розум наставляє

тому, хто міркувати вміє.

да. Так будьте ж вірні Заповіту,

який ви із Творцем скріпили,

присягу не порушуйте,

адже Творець лиш Поручитель,

бо знає, що ви чините!

Не будьте схожими на ту,

що пряжу розкучматила,

яку вже міцно позвивала.

Присяг не перетворюйте

на хитрування та обман,

хоч би й були у меншості,

бо – це для вас випробування.

Усе Творець вам пояснить,

коли настане Воскресіння,

як і усі розбіжності.

дв. Якби Бог тільки побажав,

створив би вас одним народом.

Та й зі Шляху Творець збиває,

бо сам на нього наставляє

і лише тих, яких бажає.

За вчинки ж ваші Він спитає!

дг. І підступ не чиніть з присяги,

на тому підсковзнуться ноги,

якщо ви навіть міцно стали,

щоби ви лиха не зазнали,

за тих, що зіб’єте з Путі,

бо покарання вельми люте!

Платню мізерну не беріть

за ваш із Богом Заповіт.

Для вас те, що у Славного,

Щонайщедріша Нагорода!*

Якби ви тільки знали те!

дд. Те що у вас - у часі зникне,

що у Всевишнього - те вічне!

Його отримають сумлінні

за щирі, добрі вчинки їхні,

бо тим, які добро вчиняли,

чи жінка то, чи чоловік,

у Бога вірують, сумлінні,

тих оживим життям щасливим

та найщедріше обдаруєм

і дар такий для них - найкращий!

дє. Коли почнеш читати Клич,

прохай Творця , щоб захистив

тебе від підступів Нечистих,

яких камінням треба бити.

Над вами влади ті не мають,

якщо ви щиро вірите

і Славному віддаєтесь.

Нечистий лиш над тими владний,

хто взяв його захисником,

чи вигадали Богу рівню.

дж. Якщо одну Ознаку Ми

на іншу замінили згодом –

то Славному ж відомо краще,

що на той час, потрібніше.

Облудні кажуть: «Вигадки!»

Вони ж, у більшості, не знають.

Скажи: «Він Духом посланий

від вашого Правителя

у Істині, щоб ствердити

служителів, що вірують,

на Праведній Путі та з Вістю,

що стане радістю сумлінним».

дз. Те, що говорять, Нам відомо:

«Та нас тому повчає зайда,

бо якось дивно він говорить»,

але ж у Кличі ваша мова.

Вона усім украйнам рідна,

з глибин душі вона лунає,

неначе пісня солов’їна.

А тим, які не вірують

у послані для них Ознаки

Творець не вкаже Вірну Путь.

Чекає їх жахлива мука!

ди. Лише брехню вигадують

ті, що не вірують. Вони

спотворювачі Істини!

Гнів Божий упаде на того,

хто заперечує Його,

опісля того як повірив,

крім тих яких примусили,

в серцях же вірними лишились.

Покара тим, хто власні груди

сам розчепірив для облуди.

Це їм за те, що тішились

вони лише земним життям,

не вірячи в майбутнє ліпше.

Бог не спрямує марновірів!

Це ті, кому Творець печатку

поставив на серця облудні,

на вуха й очі, бо недбалі

та Істиною нехтують

і безперечно в майбутті

на них чекають лише збитки.

ді. Творець ласкавий тільки з тими,

що вірували й потерпали

та змушені залишити

свій рідний край, бо зозулята,

розсіяні народом-катом,

їм зруйнували рідні хати,

перепаскудили все там,

ще й називали все те благом

і «особливим їхнім шляхом».

Настане День, постануть душі

перед лицем Творця на Суд

і, дійсно там отримають,

лиш те, що заслуговують,

тягар чужий не понесуть.

єй. Наводить Славен прикладом

квітуче селище одне:

Жили там тихо, в добрих статках,

але Творця геть не сприймали,

тоді Він дав їм скуштувати,

не лише голоду, а й страху

(за, ними скоєне), зазнати,

адже кобзар до них приходив,

та звинуватили в брехні,

за те й були покарані.

єа. Вживайте Ним дозволене

та будьте вдячними Йому!

Як і належить те сумлінним.

Не треба їсти мертвечину,

живого також не вживайте,

не пийте свіжу кров (душа в ній)

та те, що не благословили

(перед закланням), Іменем:

«Хвала Творцю, Ласкавому,

Всевишньому та Славному!»

Якщо ж порушили у скруті,

Творець пробачить вам, бо Мудрий!

єв. Які б там не почули брехні:

«Дозволив! Не дозволене!»,

киваючи на Славного.

Насправді тим вигадникам,

не буде щастя у майбутнім,

бо насолоди дещиця,

наживка трясці вічної.

єг. А тим, кому дали Ми Віру,

яка приносить Радість Божу,

заборонили, що раніше

розповіли тобі і те

несправедливим не було,

бо скривдили себе самі!

Насправді ж, Славний тим, хто вчинить

лихе щось (тільки не навмисно),

спокутає те, виправить

Своєю ласкою, прощає!

єд. Адже, і справді, Родослав

був вожаєм свого народу.

Смиренно Богу відданий

та ще й Взірець Сумлінності,

а не поганих лицемірів,

за Ласку вдячний, тому Славен

обрав його, на Путь наставив.

Ще у житті його земнім

Ми благами обдарували,

щасливим буде і в майбутнім.

Навіяли тобі Ми потім,

щоб ти помандрував за ним.

Він не вклонявся ідолам.

єє. Субота велена була їм,

те суперечки породило,

але Творець розсудить всіх

і те, у чому розійшлись,

коли настане Воскресіння.

єж. В переконаннях, - закликай

до Мудрості Господньої,

а докази наводь найкращі.

Насправді ліпше знає Він

про тих, що збилися з Путі

та тих, які за Ним прямують!

єз. Якщо караєте - карайте

таким же, як і вас карали,

а вирішите стерпіти

і кривдника пробачити –

те для терплячих буде краще

також, як і пробачення.

Терпи! Терпінням ти, кобзарю

з Творцем навіки поєднався,

а за облудних не журись,

хай хитрощів підступних їхніх

тягар грудей твоїх не тисне!

Всевишній з тими, хто боїться

Його розгнівити та з тими,

які добро довкола чинять.

 

Веління –ДД

ВЕРХОВИНЦІ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Була поразка Верховинцям

неподалік, але постануть

вони оговтаються згодом,

впродовж часу до тями прийдуть.

Вся Влада лиш у Господа!

І тільки ті в той День, зрадіють,

які були сумлінними,

Всесильний допоможе їм.

Він допомогу тим дає,

яких Сам гідними вважає.

Творець Величний і Ласкавий!

в. Обіцяне Ним станеться,

але чимало є таких,

які у те не вірують

і лиш тому, що очі бачать,

або ж того торкнутись можуть.

А може сумніваються,

що створене усе Всевишнім?

Земля та Небо й поміж ними

у дійсності й на певний час?

Чимало є таких людей,

що в зустріч з Ним не вірують.

г. Хіба у мандрах не бували,

не бачили чим завершили

ті, що раніше них жили?

Були могутні силою,

землі чимало наорали

та й кількістю чисельніші,

Ми слали кобзарів до них,

несли вони Ясні Ознаки.

Не Славний був до них жорстоким,

а скривдили себе самі!

Ганебне лихо ухопило

тих, що самі лихе чинили,

вважаючи за вигадки,

Всевишнім послані Ознаки,

над котрими ще й надсміхались.

д. І вперше все Господь Творить,

а потім те усе повторить.

До Нього ж ви й повернетесь!

Коли ж настане Час Останній –

то грішники впадуть у відчай,

тим ідоли не допоможуть

та, й вірити їм перестануть.

є. В той День усіх людей просіють,

сумлінних до Садів спрямують

де Щастя Вічне матимуть.

Покарі грішних піддадуть

за те, що не повірили

й Ознаки за брехню вважали.

ж. Прославте Господа уранці,

а також у вечірній час!

Хвала Йому у Небесах

і на Землі у надвечір’ї

та полуденнім сонцесяйві.

з. Він з мертвого живе виводить,

а що було живе мертвить,

засохлу землю оживить.

Отак і вас Бог воскресить!

и. Для вас усіх Ясна Ознака

те, що з Міжзоряного Пилу

Бог сотворив і Чоловіка,

а згодом у подобі людській

і вас у Просторі розвіє.

А ще, також Його Ознака,

в тім, що вам пару* Він створив,

як половину, з вас самих же

та їжу*, що життя живить,

плекає ще й Любов та Ласку

і це найближча вам Ознака,

якщо ви в змозі міркувати!

З Його Ознак - Небес творіння,

Землі та тисяч мов на ній,

ще й різнокольорові шкіри!

І дійсно – це Ознака тим,

які хоч трішки тями мають.

З Його Ознак ваш сон нічний,

а ще й дрімота полуденна

та пошук ласки Божої.

Ознака в тім – це Істина

для тих, які в житті сумлінні!

І блискавка Його Ознака

для сподівань, чи переляку.

Бог з Неба проливає дощ,

ним спраглу землю живлячи.

У цьому теж Ознака, справжня

для тих, що міркувати здатні.

Ознака Божа – те, що Небо

з Землею врівноважив Бог.

Було те Ним повелено,

а згодом за Його велінням

ви звідти вийдете умить.

і. Усе на Небі й на Землі,

скоряється Його лиш Волі

і все належить лиш Творцю.

Дає усьому Бог початок,

повторюючи в певний час

і все Йому дається легко.

Найвищий ступінь порівнянь

лиш одному Творцю доступний

в небесній сині і на суші.

Він Мудрий, Наймогутніший!

й. Дає Бог приклад поміж вами

в стосунках із підлеглими.

Хіба ті рівня в володінні

тим, що Ми виділили вам?

Шануєте ви їх, як рівню?

Ознаки так пояснюєм

тим, котрі міркувати здатні.

На жаль, прямують гордії

за забаганками своїми.

І хто ж тоді направить їх,

якщо їх сам Творець зіб’є?

У них захисників немає!

аа. Зверни свій лик до тої Віри,

заради котрої створили

увесь рід людський на Землі.

Творіння Боже не змінити

і Віра ця - Путь Істини!

Але того не знає більшість.

Коли звертаєтесь до Бога –

то гніву бійтеся страшного!

У визначений час моліться,

якщо Йому вклоняєтесь!

До ідолів не закликайте,

як ті, що Віру розділили,

гуртки всілякі утворили

та все наживі підкорили.

ав. Коли людей біда спіткає –

то до Творця вони волають

свій лик звернувши у покуті.

Якщо ж Він дав своїх щедрот –

додасть частина з них ураз

Творцю божків поган у друзі,

виказуючи тим невдячність

за все дароване Творцем.

Що ж, в сьогоденні тіштеся,

а відповісти доведеться!

Хіба було їм Явлення,

яке вказало би на тих,

кому молитись разом з Ним?

аг. Коли Ми ласку їм даруєм

вони тому радіють щиро!

Якщо зачепить лихо їх

за те, що самі ж учинили,

тоді вони у відчаї.

Невже збагнути їм несила,

що Бог поширює уділ

тим, котрих випробовує

і в цьому є Ознака тим,

які все ж розум ясний мають.

ад. Рідні своїй віддай належне,

а при потребі й тим давай,

хто в мандрах, чи то бідний дуже.

Найкраще це, тим хто бажає

узріти лик Всевишнього,

отримати Його прихильність.

ає. Що ж лихварюючи даєте

майном не вашим, те не дасть

ніякої лихви від Бога!

А подать на Очищення

(щоби Творця побачити),

подвоєна вам згодом буде.

аж. Всесильний – той, хто вас створив

і дав потрібне для життя.

Велить Він потім вам померти

та знов поверне до буття.

Який же із кам’яників*

подібне здатен учинити?

Хвала Творцю! За те Він вище,

яке у рівню додають!

аз. Поширилась ганьба навколо,

на морі та на суходолі,

бо руки те накоїли,

щоби змогли зазнати зла,

яке самі ж і учинили

та щоб могли у каятті

звернутися до Господа.

Скажи: «Землею йдіть, дивіться,

який чекав на тих кінець,

що мешкали раніше вас

та борсалися у поганстві».

аи. До Віри Справедливої

ти поверни лице своє

поки в Господньому Велінні

на Землю не зійшов той День,

який не зможете відкласти.

Тоді вас розмежують всіх

на: вірних Богові й невірних!

Обтяжені погани будуть

своїм зневір’ям, а сумлінним

у Вирії навічно бути!

Віддячить зі своїх щедрот

Бог тим, які повірили

та за життя добро вчиняли.

Поган же Він не любить зовсім!

аі. Вітри, одна з Ознак Творця,

їх посилає Благовістом,

щоби відчули Божу Ласку.

Човни по Волі Божій плинуть,

щоб ви щедрот собі шукали

і вдячними Творцю були.

вй. Ми посилали і не раз

народам різним кобзарів,

щоби Ознаки їм несли,

карали тих, які грішили,

а віруючих захищали.

ва. Вітри Всевишній посилає,

докупи хмари ті збирають,

шматують і поширюють

та бачиш ти, коли спадає

із них на землю дощ рясний.

Коли Він хмару шле, радіють

усі хто в Бога вірує,

хоч і у відчаї були,

аж поки перші краплі впали.

вв. Поглянь на наслідки справ Божих,

як повернув землі життя,

що вже схилилась перед смертю.

Давно померле оживить Він,

бо в кожній речі Бог Могутній!

Якщо ж пошле їм суховій,

що землю всю випалює,

пожовклими лани стають –

то і тоді, в своїм зневір’ї

погани вдячними не будуть,

адже ніколи не примусиш

ні мертвих, ні глухих почути,

якщо спиною повернувшись,

вони відходять, Клич почувши,

хоч кличе той прислухатись!

І ти не зможеш вивести

сліпих з омани й спрямувати

Шляхом Правдивим, тільки змусиш

тебе послухати таких,

які повірили Ознакам,

душею віддалися Нам,

бо Славний – той що вас творить

ще немовлятком невеличким,

та міццю й силою наповнить,

змінивши згодом те на неміч

і сивиною нагородить.

Все Бог творить, що побажає.

Обізнаний Господь, Могутній!

вг. В той День, коли настане Час,

зголосяться заприсягтися

всі грішні, що були вони

у домовині лиш годину,

куди їх спрямувала смерть.

До чого ж невгамовно вперті!

А ті, яких обдарували

Знанням та Вірою, їм скажуть:

«Ви стільки там перебували,

як визначено в Книзі Божій –

до самого Дня Воскресіння,

але про те ви геть не знали».

Ніяких виправдань в той День

невіруючим лиходіям

і вже не зглянеться ніхто!

вд. Ми пропонуємо у Кличі

усім різноманітні притчі.

Якщо ж з Ознаками прийдеш –

ті, що не вірували скажуть:

«Усе те вигадки. Пусте!»

Печать на серце накладає

Бог тим, хто розуму не має!

А ти, кобзарю, потерпай

щоб не здавався лицемірним

ні легковажним, ні непевним!

 

Веління –ДЄ

ГОДУН*

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ясні Ознаки в цім Письмі*

від Наймудрішого в Світах,

затверджені й записані,

Щоб ви ніколи не вклонялись,

людьми ж і вигаданій, силі,

лише Творцю, Єдиний Він

і кобзаря вам посилає,

учителя*, а той навчає -

як треба вам Його Закону

дотримуватися сумлінно,

щоб щедру нагороду мати,

коли настане День Останній

і ви усі воскреснете.

Якщо ж від Нього відвернетесь -

на вас Покара упаде,

до Нього всі повернетесь.

Тоді усіх вас Бог розсудить,

бо Він Найсправедливіший!

в. Є ті, які ховають душі,

щоб не підносити хвалу,

для Нього ж - те не таїна,

що в їхніх душах сховане

та, що вони на людях кажуть.

Творець же - Найобізнаніший!

г. Живого на Землі немає,

яке б не годував Ласкавий,

а де воно у дану мить -

усе те є у Ясній Книзі.

Бог Небо* сотворив і Землю,

шість днів для цього знадобилось.

Престол* поставив на воді,

щоби вас випробувати, -

хто краще з вас в діяннях ваших.

д Якщо, кобзарю, ти спитаєш:

«Вас після смерті воскрешать?»

Хто не увірував, той скаже:

«Твоя балаканина, - чари».

Якщо ж Ми відкладемо кару

у часі - то спитають: «Де

покара та, обіцяна?»

В той День*, коли до них прийде,

усунути її не зможуть,

з усіх боків вона їх вразить,

хоч би там як не глузували.

є. Якщо людині Ми дозволим

зазнати Ласки Нашої -

то вже її не віднімай,

бо зразу ж падає у відчай

у Господа не вірячи.

Якщо ж дозволимо зазнати

тієї ласки після лиха,

з’являється в людини пиха,

мов: «Подолала те сама!» -

та ще себе-саму й похвалить:

«Позбулись неприємностей!»

Окрім тих, що добро чинили, -

їх нагородять і пробачать!

ж. А може ти облишиш дещо

із того, що відкрив Всевишній,

бо твої груди розриває,

коли вони запитують:

«А скарб чому з ним не послали,

чи супровід зі Слуг Небесних?»

Та на тобі лиш умовляння,

Творець же всім тим управляє!

з. Чи може скажуть: «Вигадки!»

Відповідай: «А ви надайте

велінь, подібних цим, з десяток

та з викладеним порівняйте,

у Кличі, що послали вам,

або ж прохайте (не Творця),

а з ваших ідолів* якогось,

що вам до серця та душі,

якщо ви правду кажете».

Вони нічого не підкажуть,

а Клич для вас - це Воля Божа!

Невже не слухатимете

і в Нього не повірите?

и. Тим, хто земних утіх шукає,

Бог зі своїх щедрот дає,

нічого не притримує,

але - тим і завершує.

Це ті, які у майбутті

до Пекла* тільки і потраплять,

адже обернеться нінащо

те, що жагою вчинене.

Хіба ж їх можна порівняти

із тими, що спираються

на свідчення Всевишнього,

які в Ознаках посилає,

подібними до Книги Кучми.

Ми слали те напученням

і Божа ласка, тим хто вірить.

Громади ж ті, що нехтують -

їх Пекло в майбутті чекає,

Творець те чітко обіцяє.

Не будь у сумнівах про те -

це Істина від Господа!

Хоч більшість і не вірує.

і. Чи є хтось лиходійніший,

ніж той, який про Бога бреше?

Настане Час вони постануть

на Суд і там про них засвідчать:

«Ось ті, що наклеп зводили

на нашого Володаря!»

Тоді впаде на них прокляття

за те, що не повірили

та збилися на манівці

і хай би самі, й інших тягнуть,

не вірячи в життя майбутнє*,

але їм не послабити

ніяких Божих задумів.

Немає, крім Творця у них

таких захисників як Він.

Подвійну кару їм нести!

Їх зір і слух полишили.

Це ті, що душі власні нищать,

але покинуть, створені

в уяві їхній, боженята*.

І безперечно, в майбутті

у них нічого, окрім збитків.

й. Це Правда! Ті ж, хто вірує,

лише добро в житті вчиняє –

їм Шлях Прямий до Вирію!*

Там Щастя Вічне* їх чекає!

Ці дві громади порівняєм

із тими, що сліпі, глухі,

а інші зрячі, добре чують.

Вам ясно - схожості немає.

Так схаменіться ж, добрі люди!

аа. Послали Тихона Ми людям,

він каже їм: «Я умовляти

прийшов до вас, щоб ви нікого

не шанували, окрім Бога

Творця, в Світах Єдиного!

Боюся, що спостигне вас

Покара Дня Великого!»

Сказала знать його народу:

«Ми бачим - ти така ж людина,

як і усі ми вкупі тут,

та і услід тобі ідуть,

від нас лише найнижчі верстви,

які не здатні міркувати

і ми в тобі не бачимо

ніяких переваг над нами,

гадаємо, що це брехня».

ав. Їм відповів: «Народе мій!

Подумайте про те, що маю

Ознаку Божу, свідчення

тієї ласки, що мене

шле Він до вас із потаємним.

Нав’язувати ми не станем,

якщо воно вам неприємне.

Я нагород від вас не хочу,

бо у Творця лиш дар найліпший!

А тих, які повірили,

таких не буду проганяти,

їм до Творця ж вертатися,

та бачу - вам не зрозуміти!

Хто захистить від Господа*,

якщо їх буду проганяти?

Скарбів Ласкавого не маю

і не кажу, що я все знаю

та я ж і не Слуга Небесний*.

Також не говорю я тим,

кого зненавиділи ви:

«Бог вам не подарує щастя!»

Один Господь те знає краще

приховане у їхніх душах

і я би був несправедливим».

аг. Почув же: «Тихоне! Ти з нами

увесь час сперечаєшся,

так покажи, що обіцяєш,

якщо і справді ти не брешеш».

Сказав їм: «Вам Творець покаже.

Змінити те... вам сил забракне,

моя порада теж не змінить

(хоч би й порадити хотів),

якщо Господь захоче збити

когось із Ясної Путі*,

та вам до Нього повертатись».

ад. Можливо скажуть: «Вигадки!» -

ти їм на те відповідай:

«Якщо я вигадав - гріх мій,

але від вашого я вільний!»

І Тихону відкрилося:

«З твого народу більш ніхто

до Віри* не навернеться,

крім тих, які вже вірують,

та тільки ти не переймайся

тим, що вони сьогодні чинять.

Змайструй Човна великого

перед очима Нашими

й за Нашими вказівками.

Про тих Мені не говори,

які живуть неправедно,

усі вони потонуть. Справді!»

ає. Коли того Човна він зводив

так, як Творець йому навіяв –

то кожен знатний повз проходив

і кепкувати не минав.

Відповідав: «Якщо ви зараз

глузуєте весь час із нас –

то ми з вас потім посміємось.

Щоправда, ви дізнаєтесь

до кого покарання прийде,

яке ганьбою тих принизить

і Мука Вічна* упаде».

аж. Враз Небо заклубочилось,

немов казан заклекотало,

тоді Ми Тихону сказали:

«Усього парами візьми,

перенеси їх до Човна*,

а також всю свою родину

і тих, які увірували».

Останніх же лишилось мало.

Сказав: «Пливем, Творець Преславен!

Він понесе нас і зупинить,

Ласкавий Бог нас вибачає!»

аз. Одного сина він спитав:

«Чому до нас ти не пристав

з розпусними залишився?»

Сказав: «На гору я залізу

і порятуюсь від потоків»,

той заперечив болісно:

«Невіруючі всі потонуть,

лише Творець нас захистить,

кого Він сам помилував».

Тут хвиля враз їх розділила

та неслуха поглинула.

аи. З Небес долинуло: «Поглинь!

Усю вологу зайву, земле!»

І ткнувся Човен* в гору Жид*.

Там ствердились і мовили:

«Пощезли ті, які в омані».

Тоді звернувсь до Бога Тихін:

«Мій син, з моєї ж він родини,

що ж Обіцяв Ти – Істина,

Найправедніший Ти Суддя!»

Почув від Нього: «Тихоне!

Ні! Не з твоєї він родини.

Про те ти не питай мене,

бо недостатньо в тебе знань,

застерігаю від омани».

А Тихін: «В Тебе, Господе!

собі шукаю захисту,

щоб більше не прохати те,

про що не маю знань ніяких.

Якщо ж, не подаруєш Ласку –

то матиму великі збитки»

і пролунало: «Тихоне!

Зійди туди від Нас із миром,

з благословінням над тобою

та і над людом деяким

із тих, що у Човні твоїм.

Когось Ми щедро обдаруєм,

а потім - за гріхи скараєм».

аі. Це з оповідей потаємних,

що Ми тобі повідали.

Раніше люди те не знали,

а тому будь стійким, терплячим.

За тими лиш завершення,

яких лякає Божий Гнів

і у житті вони сумлінні.

вй. Годун ходив до Старолада*

та умовляв його людей:

«Творцю лише вклоняйтеся

та відцурайтесь ідолів!

Правитель наш Він і Єдиний!

Ніяких інших не буває!»

Омана тих народжує.

Волав до них він: «Мій народе!

Від вас не хочу нагороди,

адже найліпший дар для мене

у Славного і саме Він

творить усе! Увіруйте!

Щоби пробачив вам благайте,

бо всім до Бога повертатись,

Він дощ рясний нам посилає,

а також сили додає,

не будьте грішні, не цурайтесь!»

ва. Ті ж за своє: «Ознаки нам

ти не приніс, а тому ми

не зрадим нашим ідолам,

твоєму Слову* не повірим!

Та й, відмовляти - згаєм час,

адже не слухаєш ти нас.

Хіба-що... може хоч би й ідол,

та й відбере у тебе глузд...»

вв. Він: «Господа я свідком кличу!

А ви ж заприсягайтеся,

що я до того непричетний,

у додаванні Богу рівні.

Не знаю Бога, крім Творця.

Влаштуйте підступи хитруйте,

що хочете випитуйте,

вам на обмані не спіймати».

На Славного моя надія,

Він сотворив усе на Світі!

Немає жодного творіння,

яке б за серце Бог не тримав

і Путь до Віри теж створив!

Якщо ж ви відцураєтесь –

то з мене не спитає Він,

адже своє я виконав,

коли вас Істини навчав.

Народом іншим вас Всевишній

замінить згодом. Вже було!

Йому не завдасте ви шкоди,

бо нашТворець (і правда це)

Він, - Оберіг всілякій речі!»

І Ми його порятували

та тих, які повірили,

коли Веління Наше впало

покарою на голови.

вг. Прихильники старого ладу

не сприйняли Його пораду,

Ознаки геть повідкидали.

Миліше їм було свавілля*,

ніж кобзарі Всесильного.

Тому прокляття доганяли

на цьому світі їх та в День,

коли усіх їх воскресили,

бо у Творця не вірили.

Пощезніть люди Тихона!

вд. Ми посилали й до пихатих

Добриню, брата їхнього,

сказав їм: «Лиш Творця шануйте!

Немає іншого, крім Нього!

Бог той, що сотворив усе

і Землю вам облаштував.

Благайте, щоб Господь пробачив

з покутою звертайтеся.

Творець, насправді Він найкращий

мені і вам Найближчий, Чуйний!»

вє. Відповіли вони: «Добриню!

Колись ти був один із нас,

на тебе мали ми надію.

Невже утримаєш нас зараз

від тих, кому діди молились,

до чого ж ти нас закликаєш?

Про те ми в роздумах тяжких».

вж. Продовжив: «Люди! Поміркуйте:

Якщо Ознаки очевидні

та їх Творець надав мені

Своєю Ласкою, то хто

мене від Нього захистить,

якщо Його не слухатимусь?

Від того матиму лиш збитки.

Народе! Ось худобина*,

залиште в себе пастися.

Вона – Ознака від Творця!

Ви їй не спричиняйте зла,

щоби вас кара не спостигла».

Ті ж їй підрізали коліна.

Сказав тоді: «Втішайтеся!

Три дні вам залишилося.

Обіцяне Ним - збудеться!»

І Ми його порятували

та тих, які повірили,

коли Веління Наше впало

на голови покарою.

Уразив Зойк* зловісний їх

і вже уранці всі облудні

лежали долілиць в оселях,

неначе зовсім не жили.

Нехай пощезнуть всі пихаті!

вз. Послали Ми до Родослава*

із Благовістом слуг своїх.

Вони йому сказали: «Мир!*»

і він відповідає: «Мир!»

Подав їм смаженого м’яса,

та бачить - рук не простягли.

Мурашки шкірою побігли,

ті ж мовили йому: «Не бійся!

До Злота* ми, бо маєм звістку».

ви. Розреготалась тут дружина*,

пообіцяли Ми їй сина

від котрого ще й онуча

і весело: «Ну насмішили!

Давно полишили вже сили

та й чоловік - «сто літ в обід»!

Мені ж лиш на десяток менше.

Даруйте, але ви й чудні ж!»

Спитали ті: «Дивуєшся

ти жінко навіть Волі Божій?

Це Славний Ласкою Своєю

вас і ваш дім благословив.

Подякуйте, Преславний Він!»

ві. Коли страх лишив Родослава

та звістка радісна прийшла –

то перед Нами клопотав

за долю Злота і рідні,

адже був Родослав сумлінний.

гй. Ти все це Родославе кинь!

Вже надійшло Його Веління,

над ними вирок у прийдешнім.

Воістину, - він неминучий!

Коли ж до Злота ті пішли -

перелякався він за них

і міць його геть підупала,

сказав їм: «День цей прикрий вельми!»

га. Гайнув до нього поспіхом

його народ, адже вони

й до цього коїли гидоту.

Злот мовив: «Доньки ось, беріть

задовольняйте з ними хіть,

адже для вас вони чистіші.

Побійтеся Всевишнього

і перед ними не ганьбіть,

хіба ж то, навіть жодного,

нема між вас розумного?»

гв. Ті кажуть: «Та, тобі ж відомо,

дівчата не цікаві нам».

Той болісно: «Якби цьому

мав змогу я протистояти,

або захисника знайти...»

гг. Йому тут гості кажуть: «Злоте!

Ми послані Творцем сюди,

тому вони тобі не зможуть

ніякого зла спричинити,

а зараз починай збиратись

та із родиною підеш,

поки ще не розвиднилось,

але не обертайтеся

і виняток - лиш для дружини.

Те з нею станеться, що й з тими,

які у місті лишаться,

адже цей ранок стане часом,

який Творець призначив їм

і вже світанок незабаром».

Коли ж явилося Веління,

усе пішло там шкереберть,

на косовицю вийшла смерть!

Адже ті, котрих мітив Славний –

одне й те ж саме, що й свавільні!

гд. Ми слали й до розсіяних*

Кашуба, брата їхнього.

Він умовляв: «Народе мій!

Повір Творцю Єдиному!

Нема богів, крім Господа!

Все зважуйте, сумлінні будьте

та не деріть сім шкур з сусідів

і не знущайтесь над народом.

Ви лиха на землі не койте,

сваволю сіючи та розбрат

і обдарує вас Всевишній,

а дар Його, насправді ліпший,

якщо Його ви віруючі,

а я ж для вас не оберіг».

гє. Ті з недовірою: «Кашубе!

Невже велить твоя молитва,

щоб ідолів облишили

та на майно не мали права?

Це стриманністю називаєш

і всіх на той Шлях закликаєш».

гж. Пояснює: «Народе мій!

Ви поміркуйте, я ж бо маю

від Бога Свідчення Ясне,

Він дав мені також належне,

чи не мені навчати вас

від того стримуватися,

яке Він вам заборонив?

Я виправитись вам бажаю,

настільки стане сил моїх.

Мені від Бога допомога

й надію маю лиш на Нього.

Я вірую в Творця Одного!

Нехай же наші суперечки

на вас гнів Божий не накличуть,

за що спостигне вас подібне,

як стало з людом Тихона,

чи Годуна, Добрині, Злота

і сталося не так давно».

Благайте і Господь пробачить,

прямуйте в каятті до Нього!

Ласкавий Бог і Люблячий!»

гз. Ті мовили йому: «Кашубе!

Не розуміємо тебе!

В тобі не бачимо ми сили.

Камінням би закидали

тебе, якби не був ти знатним

та й, взагалі: «Ну хто ти нам?»

ги. А він, терпляче: «Добрі люди!

Невже таки для вас мій рід,

дорожчий, аніж сам Творець?

Від Нього ви відвернетесь?

Але ж від Бога не сховатись,

Він знає, що ви чините!

Вчиняйте все, що вам по силам,

а я своє вчинятиму.

Дізнаєтесь - кого спостигне

ганьба й огидне покарання,

хто виявиться брехуном

і я чекатиму із вами».

гі. Кашуба Ми порятували

та тих, які повірили,

коли Веління Наше впало

на голови покарою.

Уразив їх зловісний Зойк

і вже уранці всі облудні

в оселях долілиць лежали,

неначе й зовсім не жили.

Нехай розсіяні пощезнуть,

як сталося й з пихатими!

дй. Послали Кучму* до Перуна*,

а також до його старшини*,

із Нашими Ознаками,

та був Перун упертий вельми

і не повірив геть Кучмі.

Тому Перун, у День Останній,

народ свій поведе в Огонь,

глитатимуть з окропу пійло, -

таке смердюче та огидне!

Прокляттями обліплені

навічно в тім помешканні.

Який же той дарунок скверний!

да. Це лише кілька оповідок,

які тобі Ми повіли

про села, що колись квіли,

а потім їх Ми знищили.

Щоправда - деякі лишили.

Гадаєш, Ми їх скривдили?

Та ні! Собі ж нашкодили.

Не врятували ідоли

(яких, крім Бога, закликали,

коли веління їм прийшло),

а лиш прискорили загибель.

Суворий міцно ухопив

тоді, коли сваволили

і всіх жорстоко покарав.

Яка жахлива та покара!

Насправді - це Ознака тим,

хто гніву Божого боїться,

Його покари в майбутті.

дв. В той День зберуть усіх людей,

адже він їм Обіцяний,

та… трішечки відкладений.

Коли настане він – то жодна

душа, без дозволу, не зможе

сказати щось, Бог вирішить,

хто з вас нещасний, чи щасливий.

дг. Тим, хто нещасні - рев Пекельний,

аж поки Небеса існують,

а з ними разом і Земля,

якщо того Творець не схоче

змінити враз на інше щось.

Лиш Бог Володар і Вершитель!

А ті, що щастя досягли -

до Вирію їх поведуть

і їм там вічно мешкати,

аж поки Небеса існують

та разом з ними і Земля,

а може й вирішить Всевишній –

все те змінити чимось іншим,

та дар не відсіче Всесильний.

дд. Те сумнівам не піддавайте,

яке вони вшановують,

кому вклонялись пращури.

Своє вони отримають,

на дещицю не зміним кару.

дє. Кучму Ми з Книгою послали.

Там суперечки виникли.

Якбиж-то не Господнє Слово

про, їм Обіцяне раніше –

між ними все би вирішив.

Але для них і в цьому сумнів.

Беззаперечно, що Творець

дасть кожному, у повній мірі,

бо знає, що вчиняєте.

дж. Несхибної Путі тримайся

та тих веди, що навернулись,

а межі не порушуйте.

Бог бачить все, що чините!

І не схиляйтесь до свавільних,

бо доторкнетеся до Пекла.

Єдиний Бог і Неділимий,

Творець, Могутній, Захисник!

Тому моліться своєчасно,

коли день настає, чи згас,

при настанні, чи сплині ночі,

бо й справді, вчинки ваші добрі,

позбавлення від зла приносять.

Це ще одне з нагадувань

тим, що про Бога па’мятають.

Терплячим будь, стійким, Ласкавий

не забуває про сумлінних!

дз. Чом не було у поколіннях,

тих, котрі вам передували

таких, щоб душу добру мали

та стримати могли від лиха,

окрім, хіба небагатьох,

яких Ми і порятували?

Услід їм лиходії йшли

в своїм бажанні невгамовнім,

тому і стали грішними.

ди. Господь не згубить без причини

й несправедливо селища,

якщо ще й мешканці сумлінні.

Якби на те Його бажання, -

створив би Бог народ єдиний,

та сперечаються й про це,

крім тих, до кого Він Ласкавий

і цим завершується Слово,

в якому обіцяв Суворий:

«Людьми наповню Пекло Я,

що не увірували в Мене!

Ще й духів Я туди додам».

ді. Все, що тобі розповідаєм

про кобзарів, що слали Ми –

тим серце зміцнюєм твоє -

це Істина на тебе сходить

та Настанова віруючим,

та ще й пересторога їм.

єй. Повідай тим, які не вірять:

«Як можете ви - так і дійте,

Ми вчинимо ж, по-нашому.

Чекайте ви, і ми заждем».

Усе належить лиш Творцю

і на Землі, і в Небесах!

До Бога все здіймається!

Йому лиш поклоняйтеся

та всі надії покладайте.

Він без уваги не залишить,

того що коїли в житті.

 

Веління – ДЖ

РОДОСЛАВ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ми Світочем цей Клич послали,

щоб з мороку людей ти вивів,

яких тобі Творець дозволив

повести Шляхом Істини

Величного, Він Найславніший!

Це Славний і Йому належить

усе, що є у Всесвітах

та горе тим, які не вірять!

Навіки їм в Огні горіти,

адже вони земне життя

цінують вище, ніж майбутнє

та нехтують Прямим Шляхом

і все блукають манівцями.

Яка жахлива та омана!

в. Ми посилаєм кобзарів

з важливою умовою,

щоб володіли досконало,

того народу, мовою!

Суворий зі Шляху збиває,

лиш тих, кого Він побажає,

та, задніх не пасе Спокусник,

що пропонує вам «язик»

розсіяних ним та живучих,

служителів його гадючих,

що соки п’ють з усіх народів,

те за «братерство» видають,

самі ж на зозулятко схожі,

яке дітей повикидає,

свою пащеку роззявляє

та жерти й жерти вимагає.

Гніздо чуже «Своїм!» вважає.

Та Мудрий Бог і Всевидючий!

г. Послали Ми з Ознаками

Кучму: «Ти виведи народ

із мороку та не забудь

День Справедливого, бо в тім -

Його Ознака для терплячих».

Кучма звернувся до народу:

«Згадайте Божу Лагідність,

як від Перуна врятував!

Вони гнобили вас, карали

усіх чоловіків на горло,

жінок живими залишали,

потреби щоб задовольняли,

та те було випробуванням

народу від Всевишнього».

Творець Ласкавий провістив:

«Якщо ви вдячні будете,

тоді Я збільшу вам і Ласку.

Та покараю за невдячність!»

Кучма сказав: «Якщо ви всі

невдячні будете Творцю...

Бог вільний від потреб всіляких!»

д. Хіба не чули від старих

про Старолада, Тихона,

Пихатого, а також тих,

які жили вже після них.

Забули всі їх, крім Творця.

До них Ми слали кобзарів,

а з ними і Ясні Ознаки,

та на вуста твої вони

тоді свої поклали руки

і мовили: «Не віримо

у те, що пророкуєш нам

та й Клич твій викликає сумнів...»

І всеж, їх кобзарі повчали:

«Невже ви сумніваєтесь,

що Він Єдиний ваш Творець

Землі, а також і Небес?

є. Бог закликає до спокути,

поки ще не настав День Суду

та можна вам пробачити».

Уперлись ті: «Але ж ви люди

такіж як ми і хочете

нас, усього лиш відвернути

від віри наших пращурів.

Ви покажіть нам явну владу!»

ж. Погодились: «Так люди, згода!

Адже до тих Бог Лагідний,

які сумлінні у житті,

і принести ми можем владу

лиш з дозволу Всесильного,

бо покладаємось на Нього.

А чому ж нам не покладатись,

якщо веде Прямим Шляхом нас?

Образи будем зносити,

які ви вперто чините.

Лише на Славного надії,

звертаємо до Нього лик свій!»

з. Облудні зверхньо: «Зведемо

ми вас із нашої землі,

або ж приймайте віру нашу!»

Ознаку Бог їм шле також:

«Усіх облудних згубимо,

а вас на цій землі поселим

і – це для тих, які в страху

від Мене і загроз жахливих».

и. Прискорити просили ті,

щоби звитягою втішатись.

Свавільних полишає успіх!

За ними ж Полум’я і їх

напоять гнійною водою.

Вони її хлебтати будуть,

але навряд чи проковтнуть,

з усіх боків підступить смерть,

померти ж неспроможні будуть.

Чекає вже покара люта!

і. Про тих вам приклад, що не вірять.

Діяння їхні мов сміття

над котрим буревій кружляє.

Нічого вдіяти не можуть.

Порозмітало, що надбали,

бо у омані заблукали!

Хіба не знали, що Всесильний

і Небо сотворив і Землю

у відповідності Закону.

Достатньо лиш Його бажання

прибрати вас, привести інших!

І це для Нього - геть не клопіт!

й. Усі постануть перед Ним.

Тоді облудні скажуть тим,

яких підносили вони:

«Ми ревно йшли услід за вами.

Допоможіть позбавитись,

хоч би на дещицю в якомусь

із покарань, що маємо!»

А ті: «Якби Творець у нас,

ще за життя, був Вожаєм

і вас вели б ми за собою,

але нам зараз байдуже –

терпіти, чи журитися -

позбавлення нам не діждатись».

аа. Коли вже вирішиться все

до них Спокусник звернеться:

«Чув я - Творець вам обіцяв

і я обіцянками сипав,

але навмисне я дурив,

ніякої не мав я влади

над вами, я лиш спокушав.

Дурні! Брехні повірили

і душі тим занапастили!

Тому мені не дорікайте,

себе лиш звинувачуйте!

Допомогти нічим не в змозі

й мені нічого не дасте,

а тому, я зрікаюся,

бо з Богом я не спільник, зовсім,

а ви... Своє отримуйте!»

Тяжка покара лицемірам!

ав. І приведуть туди сумлінних,

які в житті добро чинили

та у Творця лиш вірили.

Для тих Сади Утіхи там

внизу омиті ріками,

де їм перебувати вічно.

Це їм Творець таке призначив.

Лунатиме вітання: «Мир!»

аг. Хіба ніколи ти не чув

про Добре Слово мудру притчу,

яку Господь колись навів?

Воно, як добре дерево,

у котрого міцне коріння

і до Небес гілки ростуть,

плоди свої щомиті родить,

йому Всевишній так велить.

Ці притчі людям Бог наводить,

які здоровий мають глузд.

А є й про Скверне Слово приклад,

воно, як дерево огидне,

корінням із землі вилазить,

саме не встоє, іншим шкодить.

ад. Всесильний, тих що вірують,

лиш словом зміцнює твердим

і в цьому, і на тому Світі,

облудних же з дороги зіб’є.

Вчиняє так, як забажає.

Невже ти не спостерігав

за тими, що промінюють,

Господню Ласку на зневір’я

і тим шляхом народ вели,

який прямує лиш до Пекла

у незгасиме Полум’я,

на них воно давно чекає

і вічно там горіти будуть?

Яка жахлива та обитель!

Бо додали вони Творцю

у рівню ідолів якихось

тим збилися на манівці.

Повідай: «Утішайтеся,

у майбутті ж Вогонь для вас!»

ає. Скажи Моїм служителям,

що в Мене щиро вірують,

хай моляться та жертвують

відкрито і приховано

із того, що дали Ми їм,

адже невдовзі День настане,

не буде: торгу, послуг, друзів.

аж. Всевишній - той хто сотворив

і Землю, й Небо, воду дав,

плоди вирощує всілякі,

жене по морю кораблі,

створив до ваших послуг ріки,

трудитись Місяць, Сонце змусив,

що вдень та уночі слугують.

Бог все дає, що просите!

Якщо ж усі Його щедроти

перелічити схочете –

то сил у вас не вистачить,

бо як ти не крути - людина

невдячна і несправедлива!

аз. Волав до Нього Родослав:

«Так учини, щоби це місто

безпечним всій родині стало

та не вклонялось ідолам.

Вони вже збили Господе,

з Путі Прямої безліч люду.

Хто з них услід за мною піде,

зі мною він нехай і буде.

А хто упертий, неслухняний...

Так Ти ж прощаєш бо - Ласкавий!

Владико! Я своїх нащадків

залишив у долині жити,

де не росте ніяке збіжжя,

але Святий Твій Дім там поруч,

молитись можуть повсякчас.

Для них відкрий людські серця

та ще плодами наділи,

щоб вдячними вони були.

Правителю! Тобі відомо,

що відкриваєм, чи ховаєм

і не сховати вам від Бога

на Небі, чи Землі - нічого!

Творець Преславен, Він послав

мені на старість двох синів:

Чуйка й Веселка, бо почув,

коли до Нього я волав.

Дай сили Господе, щоб ми

могли віддатися молитвам,

ніколи не зазнали втоми

та ще прийми моє прохання -

пробач моїх батьків, рідню,

а разом з ними всіх сумлінних,

коли настане День Останній!»

аи. Не сподівайтесь, не забуде

тих, що оманою бредуть.

У них і очі заніміють,

коли зустрінуть День Останній

і, голови закинувши

та очі не заплющивши,

прямують до свого кінця

лихі спустошені серця.

Тож умовляючи, повинен

застерегти людей про День,

який їм покаранням прийде,

неправедні благатимуть:

«Суворий! Ти нам відклади,

хоч трішечки Межу оту

і ми на Клич Твій відгукнемось,

до кобзарів дослухаємось».

аі. Та вже ви присягалися

на Путь до Віри повернути,

а потім з тими поселились,

які собі лихе чинили

і згодом стало ясно вам,

як з ними обійшлися Ми.

Про те цей приклад вам наводим.

Вони ж всілякі хитрощі

вигадували, та Всевишній

умить розіб’є хитрування,

хоч горами прикрийте їх

і ти не вір тим, що говорять,

неначебто Творець забуде

Обіцяне Ним кобзарям.

Адже Всесильний ваш Творець,

Його ж Відплати Охоронець.

вй. В той День, коли Земля уся

замінена на іншу буде

та ще і Небо зміниться,

постануть перед ним - Єдиним

в Могутності та Незборимім

і ти в той День побачиш грішних,

одне до одного прикутих.

Одежу їм Смола замінить,

а голови Вогнем покриють,

щоби Господь усім воздав

за те, що кожен з них надбав.

Хуткий Творець у розрахунку!

ва. Цей Клич для всіх людей, щоб знали

та ще й оточення навчали,

що лиш Творець – Господь Єдиний!

Хто тяму має, - хай міркує!

 

Веління – ДЗ

ГЕТЬМАН

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Для вас ця Книга - Ясний Світоч!

Її Ми посилаєм Кличем

тим, хто украйнами назвались,

щоби було їм зрозумілим,

про Україну міркували.

Розповімо тобі найкраще.

Такого Ми не слали ще!

У Кличі все тобі відкриєм,

бо був раніш ти бестурботним.

в. Говорить Гетьман батькові:

«В цю ніч наснилося мені

одинадцять зірок разом

на Небі з Місяцем та Сонцем,

переді мною у поклоні».

На що почув про те від батька:

«Братам цього ти не кажи!

Запеклий ворог нам Спокусник, -

їх проти тебе налаштує,

підіб’є на огидний задум,

бо – це Творець тебе призначив

події й сни тлумачити,

Він сам тебе тому й навчить,

і над Сарматовим народом,

завершить Ласку тим Господь,

як те було ще з Родославом

разом з його сумлінним сином,

бо Мудрий Бог і знає все!»

Став Гетьман та брати його

допитливим Ознакою.

г. Обурилися якось: «Гетьман

та ще і брат його, миліші

ніж всі ми, батьку нашому,

хоч ми гуртом - одна родина.

Здається, тато наш в омані,

убити треба Гетьмана,

або до іншої країни

спровадити, тоді нарешті

до нас поверне батько лик

і станемо сумлінні ми».

Та Рус* на те їм заперечив:

«Ви Гетьмана не убивайте,

а до криниці киньте краще,

Знайдеться хтось і витягнуть,

якщо вже скоїти кортить».

д. До батька з підступом звернулись:

«Чом Гетьмана не відпускаєш?

Нехай брат з нами погуляє,

чи тату нам не довіряєш?

У полі з нами він побуде,

а ми оберігати будем».

є. Той відповів з тривогою:

«Брати ж ви. Я вам довіряю,

та може раптом вовк напасти,

коли ви там заграєтесь».

ж. Ті мовили: «Який там вовк,

у кожного з нас є кілок,

якщо ж когось і схоче з’їсти,

нас одинадцять, захистим!».

Пішли вони разом із ним,

домовившися скинути

на дно глибокої криниці,

та Ми навіяли йому:

«Ти згодом сповістиш це їм,

не будеш ними впізнаний».

з. Увечері з’явилися

вони до батька у сльозах,

все побивалися: «Пробач!

наввипередки бігали,

з речами Гетьман лишився

і хижий звір його поглинув.

Ми знаємо, - ти нам не віриш,

хоч ми і правду кажемо!»

Сорочку батькові дали

в кривавих плямах та була,

той в розпачі: «Вам підказали

таке підступні душі ваші,

щоб ви це все прикрасили.

І допоможе лиш Всевишній

У тім, що ви так змалювали».

и. Там подорожніх валка йшла,

в криниці Гетьмана знайшла,

коли один з них воду брав,

промовив: «Радісна новина!

Тут хлопчик!» Він його забрав,

щоби на ярмарку продати.

Творець же знав, про те, що вчинять.

і. Не дорого дали за хлопця,

ті люди вміли торгуватись

Сказав купець із Мочарів

дружині: «Ти розпорядися

ним та і, якомога краще,

нам, може з ним поталанити,

або ж - візьмем собі за сина».

Так ствердили Ми Гетьмана

у краї тім, щоби навчити

події й сни тлумачити.

Творець вершить Своїм Всевладством

Свій Задум, та не знає більшість.

й. Коли ж той подорослішав,

йому Ми дарували мудрість,

знання, яких не мали інші.

Отак Бог тим віддячує,

які добро лиш учиняють!

аа. Та ж господиня, де він мешкав,

його хотіла звабити.

Сказала, двері зачинивши:

«Іди до мене, парубче!»

Той відсахнувся: «Милуй Боже!

Зробив мій пан таким чудовим

перебування в цьому домі!

Не знати щастя зрадникам!»

Та вельми вже вона жадала,

а він юнак і кров заграла,

але його тут осінило -

це Бог його застерігав,

щоби уберегти від лиха,

мерзенності всілякої,

бо був він праведник і щирий!

Тож хутко до дверей гайнув,

а та вчепилася в сорочку,

що аж на спині репнула,

а тут хазяїн підійшов.

Дружина зразу бідкатись:

«Яка відплата має бути,

тому, який наважився

сімейне вогнище зганьбити -

смертельна мука, чи в’язниця?»

ав. Той палко: «Це вона чіплялась!»

Про те ж і челядь свідчила:

«Якщо розірвана на грудях -

тоді його провина в тім

ну, а якщо вже на спині...

тоді - брехня слова її

не винен тут ні в чому він».

аг. Хазяїн на сорочку глянув,

такого висновку дійшов:

«Усе це з ваших підступів,

жіночих хитрувань всіляких.

Ти, Гетьмане не переймайся,

а ти дружино краще кайся,

пробачення мого благай,

адже вчинила гріх. І, край!»

ад. Поширились плітки у місті:

«Замислила жона вельможі,

якогось бранця з торжища

покласти й гамувати хіть,

хоч він же їй - ну геть не рівня!

Подейкують, що він розбурхав

жагу у неї, ще й любов.

Здається нам - вона в облуді!»

Прийшли на пир до неї люди,

яких вона покликала,

бо і сама плітки ті чула.

Ті, напівлежачки втішались,

дала ножі вона усім

та парубка покликала:

«Ходи сюди!» Побачили

вони його, та все хвалили,

дійшовши в хіті до нестями,

щоб стриматись ножі стискали,

кров цвіркала між пальцями,

стогнали млосно: «Берегине!

Цей парубок - таки не смертний!

Скоріш за все - Слуга Небесний!»

ає. А та лукаво: «Це і є той,

за що мене так ганите,

його хотіла звабити,

та він стійким залишився.

Якщо ж він не задовольнить

мого нестримного бажання –

то буде враз ув’язнений,

а там чоловіки - нікчемні».

Та Гетьман мовив: «Хай в’язниця!

Вона мені миліш цього,

до чого тут мене схиляють.

Якщо ці хитрощі від мене

не відведеш Ти, я на те

піддатись можу й опинюся

із тими, що втрачають глузд!»

аж. Всевишній ті благання чув,

від нього підступи відвів,

бо чує все, і знає Він.

Побачивши таку Ознаку

ті вирішили парубка

на деякий час ув’язнити.

аз. Було там двійко юнаків,

один із них повідав: «Бачив, -

як я ві сні вино цідив».

Другий: «А я, на голові

ніс хліб, мене ж птахи дзьобали.

І що б усе те означало?

Адже ми бачимо, що ти

із тих, що доброту лиш чинять».

аи. Промовив він: «Не встигнуть їжу

(чим тут годують), принести,

а я ті сни вам розтлумачу,

цьому Творець мене навчає.

Я ж відцуравася звичаїв

тих, що у це не вірують,

День Суду заперечують.

Я йду за вірою батьків,

яка відкрилась Родославу,

її він сину передав,

онуку, я її не зрадив.

Не можна додавати рівню

Правителю всіх Всесвітів

і Віра ця нам - Ласка Божа,

та більшість втямити не може».

аі. Скажіть мені товариші*,

що, як на вашу думку, краще

для вас - божків всіляких безліч,

одне на одного не схожих,

а чи Творець Єдиний Славний?

У міці Незборимий Він

Правитель Всесвітів безмежних!

Облудні ж не Його, а лише

якісь там імена шанують,

котрі самі й вигадують,

або ж від пращурів їх мають.

На те їм прав не дав Суворий,

бо вирішення всього в Світі

лиш одному Творцю належить.

Йому Єдиному вклоняйтесь,

бо Віра в Нього - Істина!

Та більшість вас - не розуміють!

Товариші мої з в’язниці!

Один із вас, невдовзі зовсім,

вождю вино носитиме,

другому ж бути розіп’ятим,

птахи дзьобатимуть у тім’я

і вирішилося вже те,

про що ви тут мене спитали».

Тому, що жити випало

сказав: «Про мене не забудь

володарю там нагадати».

Того ж усе забути змусив

Спокусник. Тому кілька років

в ув’язненні провів юнак.

вй. Одного разу князь* промовив:

«Сьогодні бачив уві сні

сім угодованих корів,

яких, мов круки, пожирали

теж семеро корів, хирлявих.

Ще - сім зелених колосків

та зрізаних сім. Гей, старшино!

Хто розтлумачить сновидіння?»

ва. Ті кажуть: «Це лиш плутанина

пустих видінь. Тлумачним даром

ми, геть не володіємо».

вв. Тут мовив той, що врятувався,

з ув’язнення він повернувся.

«Усе те розтлумачу вам,

пошліть лише до Гетьмана,

що відбуває покарання».

вг. «О праведнику! Гетьмане

лиш ти це вирішити можеш

Тож, розтлумач той дивний сон:

Сім угодованих корів,

яких, мов круки, пожирали,

теж семеро, корів хирлявих.

Ще - сім зелених колосків

та зрізаних сім. Поясни!

Що все те може значити?

А я до князя повернуся

та міркуванням поділюся».

вд. Почув: «Сім літ ви будете

трудитись. Що посієте –

то все те пожнете, з’їсте,

чимало і залишите,

але наступне семиріччя...

Тяжкими будуть ті часи,

бо майже все тоді з’їсте,

лиш дещиця залишиться

і тільки потім рік настане,

коли рясні дощі прийдуть,

вино й олію чавить будуть».

вє. Князь мовив: «Приведіть до мене!»

І посланець за ним пішов,

але від того він почув:

«Спитай - що сталося з жінками

й руками (чи загоїлись),

Бог знає їхні підступи!»

Питав жінок тих: «В чому справа

і хто його там зваблював?»

Ті ж бідкалися: «Славний Боже!

Поганого ніхто не скаже!»

Промовила жона вельможі:

«Я звабити його хотіла,

тепер же Істина відкрилась,

що він із тих, які сумлінні!

Це я для того, щоби знали -

що я таки не зрадила

своєму чоловікові

та, що Ярило* не дозволить

утілить намір зрадників

і виправдовуватися,

я зовсім не збираюся,

адже душа у кожного

лихого не цурається,

якщо Світило* ласкою

в той час її не осіняє.

Світило, справді - Лагідний,

Правитель наш і гріх прощає!»

вж. І князь промовив: «Приведіть

його до мене! Хай тут буде!»

Поспілкувався з ним, подумав:

«Тепер ти будеш біля нас.

Даю тобі велику владу,

мою довіру матимеш».

вз. А Гетьман же на те сказав:

«Ти розпорядником постав

мене на сховах цього краю,

я зберігач обізнаний».

ви. Так Гетьмана Ми наділили

у тій країні силою,

усім щоб володів - як схоче.

Тому Ми шлемо ласку Нашу,

кого обрати побажали

і нагороди не обійдуть

тих, що в житті добро лиш чинять,

бо в майбутті дарунок ліпше

для тих, які увірували

і Бога не прогнівили,

сумлінними в житті були.

ві. Час проминув. До Гетьмана

брати його примандрували,

щоправда - так і не впізнали,

але впізнав одразу він.

Коли, потрібне все постачив,

сказав їм: «Брата приведіть,

що зведений* по батькові.

Чи може ви не бачите,

що я даю вам сповна міру,

як найпривітніший господар?

Якщо ж ви не приведете,

тоді на міру не чекайте

й до мене більше не звертайте!»

гй. Ті полохливо: «Ми у батька

тобі його відпросимо,

будь певен так і вчинимо».

Тоді він слугам повелів:

«Їм покладіть до лантухів

ці гроші, що за хліб сплатили,

та так, щоб їх вони знайшли,

коли повернуться до рідних.

То може повернутися

до нас їх згодом це примусить?»

га. До батька повернулися

та кажуь: «Нам відмовили

у мірі та ще й забажали,

щоби ми брата привели,

тоді і міру нам дадуть.

Ти з нами брата виряди,

його ми будем стерегти».

гв. Він каже: «Та, хіба ж я можу

довірити вам, як раніш

довірив брата вашого.

Бог Охоронець Щонайліпший

та ще й Наймилосердніший!»

гг. Ті ж розв’язали лантухи

й побачили, що гроші їхні

їм повернули... Тож вони

гукнули батькові: «Тут наші,

чомусь нам повернули гроші.

Тепер ми прохарчуємось,

про брата потурбуємось.

До міри ж додамо тварину –

ця міра не обтяжить спину».

гд. Тривожно в батька на душі:

«Я з вами не пущу дитя,

аж поки ви мені Всевишнім

усі не присягнетеся,

що він повернеться здоровим

в мою сім’ю. Хіба якесь

вам лихо трапиться в дорозі»

Коли ж вони заприсягнулись –

то він сказав: «Бог Поручитель

тому, про що тут говорили!»

Додав: «Сини мої! Всі разом

в одні ворота не заходьте

а намагайтесь різними

та, зрештою я вас не можу

позбутись Волі Божої.

Лиш Господу усе належить!»

гє. Коли ж вони туди прийшли –

по волі батьківській вчинили,

та їх не врятувало те

від того, що Господь задумав.

Лише в Сарматовім житті

здійснилось батьківське бажання,

бо володів знаннями тими,

чому його навчали Ми,

але того не знає більшість.

гж. Постали перед Гетьманом.

Той пообідав з рідним братом,

сказав йому: «Ось я, твій брат!

Не треба перейматися

тим, що раніше трапилось!»

Коли ж постачив продовольство –

до ноші брата келих всунув

і згодом вигукнув глашатай:

«Той, хто в цій валці - певно злодій!»

Розгублено ті відгукнулись:

«Чого ви там не долічились?»

Вони відповіли: «Шукаєм

дорогоцінний келих княжий.

Тому, хто зараз те знайде,

дамо ми в’юк у нагороду

і нами сказане - це правда!»

гз. Ті ж перелякано: «Творцем

заприсягаємося вам,

нічого зайвого не брали!

Та й ви ж те знаєте, що ми

на землю цю не з тим прийшли,

щоб стати лиходіями.

Ніякі ми не крадії!»

ги. Спитали їх: «Якою бути

покарі за неправду вашу,

якщо ви просто брешете?»

Ті мовили: «Якщо у когось

ви знайдете, що брав його,

тоді у вас він буде бранцем.

Так злодіям відплачуєм!»

гі. Трус почали у їхнім крамі,

настала черга брата згодом,

знайшли в його поклажі келих.

Так Гетьману допомогли Ми,

адже не зміг би брата взяти

до себе, по законам царським,

інакше вирішив Господь.

Щаблями тих підносимо,

кого важаєм вартими,

бо вище всякого такий,

який знаннями володіє!

Бог той, що все і про всіх знає!

дй. Промовили: «Якщо украв –

то крадієм раніш і брат був».

В душі те Гетьман приховав,

собі ж сказав: «Ви в стані гіршім

ніж ми, Творець те відає,

про що розмову ведете».

Благали ті: «Вельможний пане!

Старий наш батько та у шані.

Когось із нас у себе лиш.

Ми ж бачим - ти великодушний!»

Він мовив: «Боже борони нас,

щоб непричетного узяти!

Неправедним не хочу стати».

да. Коли ж надію втратили,

порадитися відійшли

і старший з них тоді сказав:

«Хіба ви вже забулися,

що батько з нас присягу взяв

ще й перед Богом, а до цього,

чи з Гетьманом ви не вчинили

те що тоді замислили?

Тож не покину я цю землю,

аж поки батько не дозволить,

чи Бог інакше вирішить,

бо лиш Творець Найліпший Радник!

Ви ж повертайтеся до батька

і там йому повідайте,

що син його украв там келих,

а ви всі свідки тому лише,

що очі ваші бачили.

Уберегти не можемо

від того, що не бачимо!

Вели спитати в селищі,

де ми тоді були у валці

з якою йшли і ти побачиш –

Святу ми правду говорили».

дв. «О, ні! Вам душі підказали,

щоб ви все те прикрасили!

Мені ж найліпше – це терпіння.

Синів лише Творець поверне.

Воістину - Бог Мудрий, знає!»

Та відвернувшись, мовив їм:

«Який тяжкий у мене сум

за сином рідним, Гетьманом!»

Від горя очі побіліли

і стримати не мав він сили

скорботу, що на серце тисла.

дг. Сказали: «Йменням Господа!

Не перестанеш згадувати,

поки не вичерпає туга

за Гетьманом, твою снагу,

або тебе спостигне смерть».

На що він мовив: «Я свій сум

передаю Всевишньому,

про що вам не відомо зовсім.

Ідіть, сини мої, спитайте

про Гетьмана, а також брата

і ви надії не втрачайте

на чуйність, Лагідного Бога,

адже надія лиш на Нього

для тих, що палко вірують».

дд. Пішли до Гетьмана та й кажуть:

«Напало лихо на наш рід,

тож крам у нас такий мізерний.

Будь ласка, міру сповна дай.

Ласкавому Господь відплатить!»

Той запитав: «Пригадуєте,

що ви вчинили з Гетьманом,

а ще - з його молодшим братом,

грішивши нерозважливо?»

дє. Отетеріли: «Гетьмане!

Невже ти й справді, - перед нами?»

Той мовив: «Справді! Це ж мій брат.

Творець подарував нам милість,

бо тим, які його бояться,

стійкі у вірі та терплячі

(а за життя добро лиш чинять),

Бог не дає в біді пропасти!»

дж. Зітхнули: «Славному Хвала!

Тобі Він переваг надав,

а ми ж... вчинили так огидно».

дз. Він лагідно: «Гаразд! Сьогодні

над вами докорів немає.

Всевишній всіх вас вибачає,

бо Він - Наймилосердніший!

Візьміть мою сорочку, йдіть,

на батькове лице кладіть

прозріє він тоді умить

і всі гуртом сюди приходьте».

ди. Лиш валка рушила, тут батько

промовив: «Гетьман! Дух його

я відчуваю й не вважайте,

що батько ваш із глузду з’їхав».

Хто чули - ті відповіли:

«Заприсягаємося Богом, -

блукаєш в маренні старечім!».

ді. Аж тут сорочку син приніс

йому накинув на лице.

Умить прозрів той, та промовив:

«Хібаж я вам не говорив?

Мені від Господа відомо

те, що вам не відкрилося».

єй. Ті у покуті: «Батьку наш!

Благай же у Всевишнього

пробачити нам лиходійства,

адже ми й справді - вельми грішні!»

Погодився: «Благатиму.

Пробачить Він, бо Лагідний!»

єа. З’явились перед Гетьманом.

Батьків у себе поселив,

сказав: «Ласкаво просимо

до нас, на землю Мочарів!

Якщо бажає так Творець –

то Він вас тут і убезпечить»

єв. Батьків же високо підніс,

аж до самого трону шани

і перед ними долілиць

брати упали в шануванні,

а Гетьман мовив: «Батьку мій!

Ось так тлумачиться сон дивний

далеких і дитячих літ.

Тепер Творець його здійснив,

раніш теж ласку проявив,

коли з в’язниці визволив

та із пустелі вас доставив,

опісля того, як Спокусник

посіяв поміж нами розбрат.

Та Бог Ласкавий і Прихильний,

до тих, яких Він побажає.

І справді, Мудрий Бог, все знає!

Всевишній! Дарував Ти владу

та передбачення подій,

Творець Ти Неба і Землі!

В обох життях Ти Покровитель!

Ти упокій мене сумлінним

та долучи до праведних!»

єг. І це одна лиш з оповідок,

що маю потаємного,

шлемо тобі навіюванням,

ти в ті часи не був між ними,

коли вони домовились

і підступ той замислили.

Та всеж - чимала більшість

людей у те не вірують.

На дар від них не розраховуй,

бо - це Послання Всесвітам!

єд. Вони ж минають легковажно

Ознаки в Небі й на Землі,

а Богу додають божків.

Невже захищені надійно,

гадають мабуть - не впаде

на них покара Господа?

Чи їхній час до них не прийде

в ту мить, що й не чекатимуть?

єє. Скажи: «Це Віри Божа Путь!

Я до Творця вас закликаю,

на свідчення спираючись,

що видиме мені і тим,

які ідуть услід за мною.

Творець Преславен! Я ж не з тими,

що боженяток додають».

єж. Раніш за тебе Ми послали

людей із різних верств народів,

їм Явлення навіяли.

Чи ви землею не ходили,

кінця того не бачили,

який чекав на грішників?

Повірте, що немає ліпше

Майбутнього Помешкання

лиш тим, які Творця страшаться!

Невже цього не зрозуміти?

єз. Коли кобзар* втрачав надію

гадаючи, що ті вважають

його вигадником, чи й гірше -

то допомогу Ми їм слали.

Лиш ті врятовані були,

кого з народу Ми обрали.

Не мають змоги захиститись

від Нас ті, що в гріхах загрузли.

єи. В цих оповідях Повчання

для тих, що мають розуміння.

Не вигадки це Послання -

колишнього підтвердження,

з яким раніш Ми слали інших.

Роз’яснення всього для вас,

як Провід і як Ласка всім

тим, що Творцю лиш моляться!

 

Веління – ДИ

ПОКУТА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Шле Славний заповітне, мудре,

Своєї Слави Книгу Ясну!

Творець приймає каяття.

Пробачення - Його лиш Воля,

як і найтяжче покарання!

Щедроти щонайкращі – в Бога!

Немає ідолів, лиш Він!

Повернення усіх – до Нього.

в. Лихі облудні відкидають

Ознаки Божі, та нехай,

воно зі Шляху не збиває,

бо і раніше, за брехню

вважали Нами послане

і люди Тихона, і після

огидне капосне вчиняли,

щоби схопити кобзаря

та поміж себе сперечались,

брехнею Істину б’ючи.

Творець їх міцно ухопив,

покара їм була жахлива.

г. Так справдилось поганам Слово

Всевишнього Правителя,

всі до Вогню потрапили,

а ті, хто носить Трон Його

та, що стоять навколо Нього,

вони хвалу Творцю підносять

і в Нього щиро вірують,

благаючи гріхів прощення

тим, що були сумлінними:

«Правителю! Ти обіймаєш

усе Своєю ласкою,

обізнаністю - їм пробач.

Вони гріхи спокутують,

Твоїм Шляхом прямуючи!

Від кари Пеклом порятуй!»

Правителю! Веди до Саду,

що Ти сумлінним обіцяв:

батькам, подружжям, дітям їхнім,

бо Ти Ласкавий, Мудрий, Славний.

Убережи їх від гріхів,

бо тих, кого оберігаєш,

у День Останній обдаруєш

Своєю Ласкою - найліпшим.

Таке завершення – найкраще!

д. Невіруючим проголосять:

«Коли вас кликали до Віри –

то ви від неї відвертались

і тим Творця прогнівили

сильніше ніж себе самих

в цю мить, потрапивши на Суд».

Волатимуть: «Владико наш!

Ти двічі вже нас умертвив

та двічі нас і оживляєш.

Ми визнали гріхи свої,

то може звідси випустиш?»

є. Це вам за те, що в молитвах,

коли до Славного волали,

не вірували в Нього ви,

бо додавали ще й божків.

Та все вирішує Всевишній,

Всесильний і Щонаймудріший!

Він той, хто вам свої Ознаки

шле, та іще й харчі всілякі,

а згадують це лиш сумлінні.

Волайте до Творця і вірте!

Старанно Віру очищайте.

Не бійтеся погроз безвірних.

ж. Найвища ступінь – це Престол.

Всевишній посилає звідти

Всім Всесвітам свої Веління,

щоби Його Служителі*

про Судний День вас поучали,

де матимете з Богом зустріч.

В той День усі постанете,

від Господа вам не сховатись.

Повеліватиме в той День

лиш Він, Єдиний у Світах!

Творець Всесильний і Могутній!

Отримає душа в той День

земним життям заслужене.

Несправедливості не буде

й не зволікатиме Господь!

з. Повчай людей про День, коли

душа лихих застрягне в горлі,

скорбота очі їм заллє.

Не буде кривднику нікого,

хто б захистив його від Бога,

не зліпленого - Істиного!

Не вірить Бог очам лукавим,

як і серцям, що лицемірні.

Все Істиною вирішить,

а ідоли там не поможуть.

Всевишній Чуйний, все Він бачить!

и. Невже вони, мандруючи

ніколи і не бачили,

який кінець на тих чекав,

що здавна їм передували

та силою переважали?

Господь тих притягнув за гріх.

Не захистив їх жоден ідол.

Це їм за те, що проганяли

тих кобзарів, що слали Ми

до них з Ознаками Ясними,

вони ж у них не вірили.

Вхопив Бог їх, піддав тортурам.

Могутня сила у Творця!

і. До Перуна Кучму послали

дали і владу, і Ознаки,

щоб схаменутися закликав

його разом зі свитою,

а ті: «Кацап* він і пройдисвіт!

Не може й мови до пуття

навчитися, хоч тут родився.

Курай, розсіяне сміття!»

й. Коли ж приніс їм Істину,

сказали ті: «Синів убийте,

які увірували з ним,

жіночу стать, живою лиште».

Підступність їхня, теж омана.

Сказав Перун: «Давайте я

згублю Кучму. Нехай волає

до Господа свого гадаю,

що віру нашу розхитає

та розбрат поміж нас посіє».

аа. Кучма їм каже: «До Творця

звертаюся за захистом

від похвалька чванливого,

який не вірить у День Суду».

ав. Спитав у князя той, хто вірив,

хоч був з народу Перуна

та від рідні те приховав:

«Невже його ви заб’єте,

лише за те, що стверджує

про Неподільність Вишнього

та, що повернемось до Нього?

Якщо брехун він – то брехня

до нього ж і повернеться,

якщо ж він правду тут говорить –

тоді Вогонь спаде на нас,

бо й справді, Славний тих не водить,

що в брехнях манівцями ходять.

Народе мій! Ти владу маєш,

своїх сусідів підкоряєш,

налигачі накинувши

за щастя те їм подаєш.

Всесильного ж не подолати,

нема від Нього захисту.

До себе Він збере усіх».

аг. Перун же мовив: «Я веду вас!

Що правда – я один лиш знаю!»

Та знову мовив, той що вірить:

«Народе! Боязко мені,

адже були вже попередні:

Пихатий, Тихін, Старолад

і ті, що спадкували їх,

жахлива доля їх спіткала.

Бог вірним кару не пошле!

Народе мій! Дня Смутку бійся!

Коли зворотній рух почнеться.

Ти ж захисту не матимеш,

бо лиш сумлінним Божа Ласка!

Немає вожая у тих,

яких Творець сам збив з Путі!

Колись вам Гетьман розповів

Ясні Ознаки, розтлумачив.

Забули те і знову сумнів,

згадали тільки після смерті

і мовили: «Та більш не буде

опісля нього кобзарів!»

Збиває Він таких з Путі,

що гонорово чваняться.

Ті, що уперто не сприймають

Ознаки Славного ще й ганять -

це через ненависть, бо Він

не дав їм влади й розуміння

й Своєї Ласки, лиш сумлінним.

Серця тиранам запечатав.

ад. Перун промовив: «Гей, Плаксію!

Ти вежу побудуй високу

із каменю, чотирибоку,

щоб досягнути нею Шляху,

що ліг аж до Всевишнього,

кого Кучма Творцем вважає!

Гадаю він вигадник вправний».

Так Перуну розмалювали

його негарні вчинки грішні

і з Правильного Шляху збили.

Та згуба весь Перунів підступ.

ає. Сказав той, що увірував:

«Прямуй за мною мій народе,

бо до Творця лиш Вірна Путь!

Народе мій! У сьогодення

короткий час, а далі Вічність!

Хто чинить зло - відплатять тим же!

Сумлінним же Сади Утіхи,

хоч жінка ти, чи чоловік

вони там мешкатимуть вічно,

задовольнять усі бажання.

Народе мій! Я кличу вас

до Порятунку! Ви ж в Огонь.

Мене не кличте до зневір’я,

щоб Богу додавав я рівню.

Вас кличу до Величного,

Ласкавого та Мудрого!

У тому зовсім я не певен

до чого кличете мене,

тож закликаю вас – ідіть

лише за Мудрим Господом!

Згадайте сказане для вас,

а я вручаю вас Творцю.

І вірних слуг своїх Він бачить!»

Урятував його Всевишній

від підступів облудників.

Перун же у халепу вскочив.

аж. Жбурляють всіх їх до Вогню

увечері і на світанні.

А у той День, як Час настане:

«Ведіть Перунів рід до Пекла!»

Вони в Огні собачаться

і кажуть там пихатим ниці:

«Ми ваші послідовники.

Чи ви на себе не візьмете

покари нашої частину,

нас від Вогню не звільните?»

аз. Пихаті скажуть: «Всі ми в ньому,

Бог справедливо осудив нас!»

Хто в Полум’ї, - залементують

до сторожів Вогню: «Гукніть

до Бога, щоби Він полегшив

покару нашу, хоч на день!»

У відповідь: «Хіба кобзар

вас не повчав Ознаками?»

Вони тоді всі скажуть: «Так!»

І знову й знову: «Погукай же!»

Та клич облудного - омана!

аи. Ми допоможем кобзарям

та тим, які повірили

у сьогоденному житті

та у той День як свідчитимуть.

Облудним вже не допоможе

покута. Їм помешкання

в Пекельному Вогні, навічно!

аі. Дали Ми Кучмі Путь Пряму

та Заповіт синам Сармата,

Дороговказ, Нагадування

для тих, які в житті сумлінні.

Терпи! Обіцяне Ним - Правда!

Благай, щоб зглянувся Творець,

гріхи пробачив незначні.

Хвалу Всевишньому піднось

і зранку, і увечері!

вй. Ті, що Ознак не визнають –

нічого у серцях не мають,

окрім самозвеличення

та потягу до слави й статку,

чого не досягнути їм.

А тому ти у Господа

шукай душі своїй рятунку.

Всевишній чує все і бачить!

ва. І Неба, і Землі творіння

величніше, аніж людини,

але того не знає більшість.

Сліпий не рівня зрячому,

як і облудні віруючим

зло, чи добро вчиняючи.

Як мало з Настанов беруть!

Без сумніву - настане Час!

Того ж ніяк не втямить більшість.

Велів Господь: «До Мене кличте

і буду вам відповідати,

а тим хто Мною нехтує –

довічно бути в Полум’ї!»

Бо Славний - той хто ніч вам дав,

щоб ви в той час відпочивали,

а день – щоби дивилися.

вв. І справді – Бог Володар Ласки

для всіх людей, вони ж частенько,

Йому так мало дякують!

Всевишній ваш Творець, Правитель

усього сущого у Світі.

Богів немає, лише Він,

а ви ж блукаєте постійно

мов ті, які не вірують.

Всевишній той, хто дав вам Землю,

щоби на ній ви мешкали.

Він Небо звів та вас утілив,

та ще й надав вам гарний вигляд,

дав статок від Своїх щедрот

і все – це Славний ваш Правитель.

Хвала Йому, Владиці Світу!

Він Сущий, а не ідоли,

до Нього лише ви волайте

і Віри Чистої тримайтесь,

прославте Славного, Святого

Володаря всіх Всесвітів!

вг. Скажи їм: «Заборонено,

молитись ідолам поганим,

лиш одному Всевишньому!

Я вірую в Ознаки щиро

і велено мені віддатись

Володарю всіх Всесвітів!

вд. Створив і Чоловіка Бог

із Попелу міжзоряного,

з водою поєднав його

і всіх любовію Своєю

виводив нас, малечею

ще й міці нам надаючи,

до старості доводячи.

Тепер життя доношуєм

та Бога перепрошуєм.

Нарешті, схаменулися!

Немов зі сну прокинулись.

Є й ті, що відійшли раніше...

А щоб змогли ви довше жити –

не гріх вам і поміркувати!

Це Він мертвить і оживляє,

а схоче щось, лиш скаже: «Будь!»

Те зразу ж виникає тут.

вє. А ти ж поглянь на тих огидних,

що в суперечках про Ознаки,

вважають Клич за вигадку

та те з чим кобзарі прийшли.

Настане Час, вони спізнають,

коли в налигачі і путах

до Пекла будуть їх тягти

в окріп та у Вогонь, що ними ж

і буде він розпалений.

Їх запитають: «Де ж оті,

яких Творцю ви додавали?»

Ті пролепечуть: «Заблукали...

Та й... Не молились ми нікому».

Так Бог збиває зі Шляху

лихих всіляких та облудних.

Це вам за гонор та бундючність

в утіхах, що скороминучі.

Зайдіть через ворота в Пекло,

де вам перебувати вічно.

Жахливе те помешкання!

вж. Терпи! Обіцяне Всевишнім –

це Правда, що тобі покажем.

Не всю, а може й упокоїм.

Повернення ж лише до Нас.

Ми кобзарів до тебе шлем.

Про деяких тобі відомо,

та є такі, яких не знав,

Ознак не мав з них жоден

інакше, як з Моєї Волі.

Вона прийде й на Судний День.

Огудники Ознак програють!

вз. Всевишній той, хто все на Світі

дарує вам. Тварин, щоб істи,

чи завдяки їм їздити.

Від них ви користь маєте,

яку лиш побажаєте.

Вони ж, мов кораблі вас возять.

ви. Ознаки вам послав Господь,

які ви відкидаєте.

Чи може ви не мандрували,

не чули, чи не бачили,

яка спіткала доля тих,

що не повірили у них.

Міцні були і справи їхні.

Слідами тут залишились,

бо кари не уникнули!

Вони Ознаки гудили,

своїм все вихвалялися.

Над чим знущались, - наздогнало

й покарою їх ухопило!

Тоді вони лементували:

«Ми у Творця повірили!

Від тих, що рівню додавали,

давно ми вже позбавились».

Та те вже не порятувало.

Покута надто запізніла,

жахливі збитки їх спіткали!

 

Веління – ДІ

ОПОВІДЬ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Джерело Вічності ця Книга,

яка пояснює Ознаки!

Тобі несемо оповідь

про Кучму та про Перуна.

І тим, хто вірує - це Правда,

Перун же й справді гордував,

розмежувавши на гурти

підкорені йому народи,

надмірно гноблячи окремих.

Він забивав у них синів,

жіночу стать лишав живими

і лиходієм був жахливим.

в. Ми ж ласку тим подарували,

яких вони тоді гнобили,

у вожаї призначили,

нагородили щедро спадком.

Зміцнили на Землі Ми їх,

вказавши Перуну й Плаксію,

а також війську їхньому,

щоб їх вони остерігались.

І ось Ми матері Кучми

навіюванням сповістили:

«Не бійся і годуй маля.

Коли ж злякаєшся за нього –

кинь до води і хай печаль

твій розум не затьмарює.

Господь тобі його поверне,

пошле народу кобзарем».

г. Маля-Кучму у кошику

знайшла Перунова дочка

і винесла його із річки,

щоб роду їхньому колись

він ворогом став і напастю,

адже Перун з оточенням

були занадто грішними.

Зраділа і його дружина

та й каже: «Буде нам утіха!

Не треба піддавати смерті,

бо може матимемо й користь,

чи хай для нас він буде сином!»

Тоді вони іще не знали

про задуми Всесильного.

д. Та порожнеча на світанку

мов камінь тисла душу неньки

і прохопилася б відкрившись,

та Ми зміцнили серце їй

і стала віруючою.

«Прямуй за ним» - доньці сказала,

та здалеку прослідкувала.

Про те не знали Перуненки.

Закрили груди Ми мамкам,

поки його сестра прийшла

та мовила: «Я знаю жінку,

що нагодує немовля

й сумлінно доглядатиме».

До матері Ми повернули

дитя її, те тішило.

Щоб не журилася і знала,

що Обіцянки непохитні,

якщо те від Всевишнього!

Але того не знає більшість!

є. Коли ж підріс він та зміцнів,

йому дали знання та мудрість.

Так Ми тих нагороджуєм,

які стають сумлінними.

Якось до міста вийшов він.

Ніхто його не запримітив,

пішов повз двох чоловіків,

що билися. Один із них

був із народу їхнього,

другий же з ворогів його.

Тут родич заволав до нього,

щоби йому він допоміг

здолати ворога того.

Наніс Кучма удар і вбив.

Сказав тоді: «Спокусник збив

мене зі Шляху Божого,

адже він людям явний ворог».

Та заволав: «Творцю Всевишній!

Лихе вчинив своїй душі!

Пробач мені за те що скоїв!»

Ласкавий те йому пробачив,

бо Чуйний і Прощає Він!

Той знов звернувся: «Господе!

За те, що був Прихильний Ти,

тепер не потуратиму

тому, хто нехтує Законом!»

ж. Уранці знов пішов до міста

та тут його вхопила трясця

і лячно озираючись

почув, що той, який учора

благав йому допомогти,

тепер за вчинок докоряє:

«Ти задирака і сварливий!»

Кучма порадив помовчати,

але той не угамувався,

тож вирішив – тра’ дати відсіч,

а родич залементував:

«Кучма! Й мене ти вбити хочеш,

як з тим учора учинив?

Ти що, свавільним хочеш стати?

Але ж сумлінні так не чинять!»

з. Тут чоловік прибіг з краймістя

та каже: «Радяться про тебе.

Чув, що скарать на горло хочуть.

Тобі найліпше - утекти».

І він гайнув хутенько звідти,

в жаху до Господа звернувся:

«Владико! Порятуй мене

Від цих неправедних людей!»

и. Коли ж помандрував до краю,

де мешкали розсіяні –

то мовив: «Може Славний мій

мені покаже Шлях Прямий?»

Невдовзі досягнув води,

побачив там юрбу людей,

юрмились біля водопою.

Неподалік жінки стояли,

обох їх звідти відтіснили.

Він поспитав: «У чому справа?»

Відповіли: «Не маєм права

води набрати, аж поки

не підуть звідти пастухи.

Старий наш батько, немічний…»

І він води для них набрав,

а потім Господу сказав:

«Правителю! Своїх щедрот

пошли мені, бо дуже треба!»

і. Аж тут одна з них підійшла,

до нього скромно мовила:

«Тебе до нас мій тато кличе,

щоби тобі віддячити

за те, що ти нас напував».

Коли ж до того він прийшов,

що трапилося з ним повідав.

Старий промовив: «Ти не бійся,

від лиха тут врятуєшся».

Промовила одна із них:

«Татусю! Ти його найми,

адже не знайдеш кращого,

сильнішого та вірного».

й. Старий сказав: «Віддати хочу,

одну з дівчат за тебе заміж

при тій умові, що служити

мені ти будеш вісім літ.

Якщо захочеш - десять можеш.

Міркуй і сам собі вирішуй,

а клопоту я не завдам.

З тобою буду праведним,

щоб не гнівити Господа».

Сказав Кучма: «Хай так і буде,

який би час мені із двох

не довелося тут пробути»

аа. Настав час - термін закінчився,

у мандри з усіма пустився,

аж раптом збоку на горі

побачив, – кущик там горить.

Сказав: «Залишимося тут,

бо відчуваю я вогонь.

Вам звістку звідти принесу

та ще й жарину для багаття».

Коли ж туди наблизився –

тоді із чагарів Долини,

що у краю благословеннім,

йому почувся голос дивний:

«Кучма! Це Я, твій Бог Єдиний!

Правитель Всесвітів безмежних!

Жбурни додолу свій ціпок!»

ав. Вчинив так і побачив - змій

сичить жахливо та плазує.

Злякався вельми, відсахнуся

та пролунало: «Та не бійся,

бо ти із тих, які в безпеці!

Тепер же руку поклади

собі за пазуху і вийде

звідтіль мов Сонце сяючи,

тобі не спричинивши шкоди.

Не бійся, бо це свідчення

Перуну й свиті від Творця

що всі вони народ розпусний!»

аг. Тоді сказав Кучма: «Всевишній!

Одному з них згубив я душу

й вони мене убити можуть!

Брат Галаган – він красномовніш,

пришли його мені у поміч,

щоби він зміг мою правдивість

перед людьми підтвердити.

Боюся, що вважатимуть

мене нахабним брехуном».

Підкріпимо Ми силу братом

та ще і владу надамо,

що їм несила осягнути,

а ви й ті, що за вами підуть

лиш святкувати будете».

ад. Коли ж прийшов Кучма до них

разом з Ознаками Ясними –

то ті сказали: «Чародій,

та вигадки його нікчемні!»

У відповідь: «Бог краще знає,

кого до вас Він посилає

із Настановою від Нього -

як вийти на Пряму Дорогу,

що приведе в помешкання

Щасливого Майбутнього

де місце лише для сумлінних».

ає. Сказав Перун: «Моя старшино!

Це я для вас найвищий бог!

Плаксію, розпали-но піч!

Випалюй цеглу й вежу зводь,

туди здіймуся, де Господь,

про котрого він теревенить».

Загордував Перун і військо,

бо не спізнали Істини.

Не знали, що повернуться

до Господа у Судний День.

Його і військо Ми вхопили

та у глибіні потопили.

Таке завершення свавільним.

Поставили їх вожаями,

які до Пекла закликають.

Не буде допомоги їм,

коли настане День Останній.

Прокляття і на цьому світі

наздоганяли їх постійно,

і бути їм у День Останній

лише поміж огидними,

нікчемними всілякими.

аж. Кучмі Ми дарували Книгу,

але було це після того,

як Ми згубили покоління,

що перед ними існували.

Це задля прикладу нащадкам,

щоб піддалися міркуванням.

Тоді не був ти у Долині,

коли став кобзарем Кучма.

аз. Ми покоління знов створили

та довге їм життя дали.

Не був ти у розсіяних,

Ознаки Наші не читав.

Хоч слали кобзарів до них.

Біля Гори ти теж не був,

коли Ми закликали там.

аи. Тепер же Ми своїм велінням

шлемо тебе нести Повчання

тим, до яких і до цих пір

не посилали кобзаря.

Хай і вони теж поміркують,

бо варто лиху їх торкнутись,

за те, що вготували їм

ті вчинки, що накоїли –

то бідкаються: «Боже, Милий!

Чому ж Ти кобзаря не шлеш?

За ним би й ми услід пішли

та за Ознаками Твоїми

і стали би сумлінними!»

Коли ж їм Істина відкрилась –

вони чомусь обурились:

«А чом це нам не те дали

з чим Кучму людям посилали?»

Неначе і не відмовлялись

від того, що раніш давалось,

промовивши: «Це вигадки!

Чи ми дурні, щоб вірити?»

аі. Скажи їм: «Книгу принесіть

від Господа, яка би стала

дороговказом для людей

і попрямуємо за нею.

Якщо її ви маєте!»

Якщо ж не зможуть відповісти –

те означає, що прямують

вони лише за пристрастю.

Нема на Світі більш облудних,

ніж ті, які живуть в спокусах,

Повчанням Бога нехтують.

Таких Він не опікує!

вй. Ми Слово понесли до них,

щоби їх напоумити,

бо ті, яким послали Книгу –

раніш увірували в Нього.

Коли його читають їм,

говорять: «Вірим! Істина,

щоб ми були сумлінними!»

Подвійну нагороду мають,

адже добром зло відганяють

в терпінні та сумлінності.

Ще й на пожертву витрачають

із того, що від Бога мають.

Лише зачувши теревені –

то від базік вони відходять

та тим говорять: «Маєм справи,

але не ті, які у вас.

Мир вам! Та бути нам не можна

ніяк поміж невігласів».

Не ти Прямим Шляхом ведеш

того, кого сам побажаєш.

Веде Всевишній тих, які

того (на Божу думку), гідні,

бо Він Обізнаний у тому,

хто з вас іде до Нього прямо.

Та бідкалися дехто з них:

«Якщо ми підемо за вами,

керуючись Його Статутом –

то станемо вигнанцями».

ва. Хіба вони про Храм* не чули,

де Ми їх убезпечили?

Туди збираються щедроти,

там Наш уділ для благодаті,

але того не знає більшість.

Ми стільки селищ погубили,

що гордовито тішились

у статках їхнього життя!

Та ті оселі опустіли.

У Нас найкращі надбання.

Не занапащували Ми

ніяких селищ до тих пір,

аж поки не пошлем туди

з Благою Вістю кобзарів,

Ознаки щоб тлумачили.

Сумлінних Ми не нищили.

А те, чим вас обдарували –

всього лише прикраси ловкі,

прості утіхи нетривкі,

а те, що у Всевишнього –

довготриваліше і ліпше!

Невже не втямите цього?

вв. Чи рівня ті, кому дали

Обіцянку про майбуття,

де буде геть не це життя,

із тими, що у сьогоденні

щасливі від земних надбань,

забувши про Останній День?

Покличе їх тоді Господь,

спитає грізно: «Де ж та рівня,

яку Мені ви додавали?»

Ті скажуть (над ким справдилось):

«Правителю! Це ті, яких

ми до омани завели,

бо і самі у ній були.

Там нашої вини немає,

не нас вони обожнюють,

а пристрасті свої нікчемні!»

А їм же: «Ідолів покличте!»

Гукнуть до них, та тільки ті,

як і весь час, мовчатимуть.

Коли ж покару ту угледять –

тоді юрба вся заголосить:

«Дурні! Не ту обрали путь!»

вг. В той День спитає їхТворець:

«Що ви казали кобзарям?»

Свідомість у тумані буде,

події літ минулих згаснуть,

забракне сил у них на те,

щоб хоч сусідів розпитати,

а ті, що в каятті звернулись,

в житті сумлінними були –

їм серед тих перебувати,

кому блаженство вічне буде!

Адже Владика створює

усе, що тільки забажає,

кого захоче - обирає

і прав на те ніхто не має.

Прославте Господа, Він Вищий

за тих, кого ви додаєте!

вд. Правитель знає, що в серцях

та чим ви всі хизуєтесь.

Єдиний Бог і більш немає

нікого у всіх Всесвітах!

Хвала Йому! Він Неділимий!

У Першому житті й Останнім

усе вирішує Він сам.

вє. Скажи: «Подумайте, якби

Бог ніччю вас усіх накрив

та ще й до Дня Останнього -

тоді, який же бог, крім Нього

вам Сяйво принести би зміг?

Невже й цього не чуєте?»

Іще додай: «Подумайте!

Якби Всевишній розгорнув

над головами день безмежний

до самого Дня Судного,

тоді який би бог, крім Нього,

вам темну ніч подарував,

щоб інколи ви спочивали?

Невже не звернете уваги?»

Своєю Ласкою створив

Бог день для нас, а також ніч,

щоб спочивали уночі

та в сяйві дня собі шукали

прихильності Всесильного

і вдячними за це були.

вж. Творець покличе їх в той День,

питаючи: «І де ж та рівня,

що додавали ви мені?»

Ще й свідків Ми покличемо

від кожного народу й скажем:

«Свої надайте докази!»

Тоді вони й дізнаються,

що скрізь одному лиш Творцю

підпорядковане усе,

а їх тоді і ті покинуть,

які в уяві створені.

вз. Із роду Кучми і Кривий*,

та проти нього виступив,

хоч Ми його обдарували.

Була вага його ключів,

що і юрбі носить несила,

але сказав йому народ:

«Не варто так тобі радіти

і надбання свої хвалити.

Творець не любить хвалькуватих!

У тому, що Ласкавий дав

знайди Прямий Шлях в майбуття,

не забувай і в сьогоденні

про те, щоб стати тут сумлінним.

Своїм ділися з бідними!

І шкоди не завдай Землі

Творець таких не полюбляє».

ви. Той відповів: «Усе, що маю

дароване лише мені,

бо маю розум я кмітливий!»

Чи він не знає, що Всевишній

згубив чимало поколінь,

які жили давно до цього,

були й заможніші за нього.

Яких накоїли гріхів -

у грішних не питатимуть.

ві. Одного разу до людей

в дорогоцінних шатах вийшов,

сказали ті, що заздрили:

«Якби ж і ми могли те мати,

казково й справді, він багатий!»

Але сказали мудрі люди:

«О горе нам! Бо нагорода

від Господа ще краща буде

для тих, що вірять, добре чинять

в терпінні та сумлінності!»

Тоді ми і розверзли землю,

вона його поглинула,

не захистив його ніхто.

І заздрісники на світанні

сказали: «Горе нам! Господь

дарує тим, кого вважає

своєї Ласки гідними,

якби не зглянувся Ласкавий -

то й нас би всіх поглинуло.

Не матимуть облудні щастя!»

гй. Останній прихисток дамо Ми

тим, хто в житті сумлінним був

(а не пихатим), зла не сіяв.

Їм насолоди Вирію!

Ті, що вчиняють лиш добро

отримають у нагороду

ще краще ніж самі вчиняли,

а ті, які лихе несли,

отримають, що заслужили,

бо той, хто Клич тобі послав,

до себе вас усіх поверне,

щоб ти Його тоді побачив.

Скажи їм: «Славний знає краще,

хто йде за Настановою,

а також тих, які блукають».

га. Ти не чекав, що Книгу цю

тобі пошлють, як Боже Щастя,

тому поган не захищай.

Нехай не відверне ніщо

тебе від Божої Ознаки,

якщо прийшла вона таки!

До Вчителя свого волай!

Нема Йому у Світі рівні!

І не молись на ідолів,

лиш до Творця твої молитви,

адже богів немає інших,

у Всесвітах - Один Всевишній!

Все гине, окрім лику Бога,

бо тільки Він Суддя Верховний!

Ми всі повернемось до Нього!

 

Веління – ЄЙ

ЮРБИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ця Книга Клич Всевишнього,

Ласкавого і Мудрого!

Шлемо Ми вам Святе Письмо

написане від Істини.

Творцю лише вклоняйтеся,

сумлінно Віру очищайте!

в. Ласкавий! Чиста Віра в Тебе!

А ті, що рівню додають,

говорять: «Тих шануємо

лише заради того, щоби

наблизили і нас вони

своєю близькістю до Нього!»

Творець розсудить поміж ними -

чому блукають манівцями.

Насправді ж не веде Господь

Своїм Прямим Шляхом облудних.

г. Якби Творець хотів узяти

собі в помічники дитя –

обрав би Він кого завгодно

із безлічі своїх творінь.

Хваліть Творця Всевишнього!

Єдиний Він, немає інших!

д. Бог Небо й Землю сотворив

тим ладом, що і Всесвіти

та день у ніч закутує,

впорядкував Він Сонце й Місяць.

Все плине до межі своєї.

Творець Величний все прощає!

є. Вас із душі єдиної

Він сотворив, на двійко потім

в своїм бажанні розділив.

Для вас худобу відділив* –

це, в основному, вісім пар

та у потрійнім мороці

у матерях вас викохав.

Творець Він і Владика ваш,

бо Влада вся Йому належить!

Немає ідолів, Творець лиш,

а ви Його цураєтесь.

Якщо ж облудні будете –

то Славному ви не потрібні.

Не скине Бог вас до зневіри,

якщо ви вдячні будете -

спаде на вас Його прихильність.

Чужі гріхи вам не припишуть.

До Нього всі повернетесь

і ваші вчинки пригадають.

Бог знає, що у ваших грудях!

ж. Якщо людину трясця вхопить,

тоді до Бога та голосить.

Якщо ж їй ласку подарує –

та всі халепи забуває,

хвали Йому не піднесе

та ще і в рівню додає

оманливе, нечисте, погань,

ще й зійде з Правильного Шляху.

Скажи: «Потіштесь у омані,

все пригадаєте в Огні!»

з. Невже ті, котрі долілиць

вночі упали, чи стоять,

Творцю свою хвалу підносять,

Його прихильності благають...

Скажи: «Чи можна порівняти

сумлінних слуг з облудними,

які не тямлять, що вчиняють?»

Бо Істину той згадує,

що душу й розум чистий має!

и. Скажи: «Мої сумлінні слуги!

Страхайтеся Правителя!

Тим що добро в житті вчиняли,

відплатою також добро.

Земля у Господа простора,

тож будьте терпеливими,

віддячать вам чудовим даром!»

Скажи всім: «Велено мені

вклонятися Всевишньому

та Віру Ясну очищати

і бути Першим із сумлінних!»

Додай: «Боюся Суду я

та кари Дня Останнього,

якщо не буду слухатись

Правителя всіх Всесвітів»

Скажи: «Творцю лише вклоняюсь

та Віру Ясну очищаю!

А ви служіть - кому й хотіли».

Скажи: «У збитках ті, що чинять

собі та всій своїй родині,

те що Всесильного не гідне.

Непереливки буде всім,

коли настане Воскресіння

і втрати найжахливіші!»

Завісою Вогонь над ними

і під ногами Полум’я.

Творець тим слуг своїх лякає.

Ви гніву Божого побійтесь!

і. Ті хто полишив ідолів,

їх більше не вшановує,

а повернулись до Творця, -

чудова новина для них.

Порадуй же ти слуг Моїх,

які до Слова дослухались,

прямують ті до кращого.

Це ті, кого веде сам Бог!

Вони ж... Всього лиш тяму мають!

Невже того, що Вирок має,

чи вже в Огні перебуває

ти хочеш мук позбавити?

й. Для тих, які Творця бояться,

рядками вже стоять світлиці,

а нижче них потоки плинуть.

Обіцянок Бог не порушить!

аа. Невже не бачиш ти, як воду

спускає з Неба вам Господь?

Джерела й грунт наповнює,

рослини і квіток розмай.

Велить – пожовкне все зів’яне

та висохне і, - в небуття.

Приховане тут Послання

тим, котрі ясний розум мають.

ав. Хіба ж той, серце котрого

сумлінності відкрилося

(щоби прийняти Слово Правди),

із тим, у кого камінь в грудях

від поклоніння погані,

зрівняються перед Творцем?

І горе тим, серця яких

черствіють і закрилися

для згадувань Всесильного!

Такі в омані всі, до скону.

аг. Шле Слово Книгою Всевишній.

Не кожному зміст зрозумілий,

бо ще й вірші повторює.

Хто гніву Господа боїться,

коли читають – б’є їх трясця,

на тілі стягується шкіра.

Якщо ж хвалу Творцю підносять –

серця та шкіра м’якшають.

Така Путь у Правителя,

по ній сумлінних направляє.

Якщо з Путі когось збиває –

у тих Наставника немає!

Чи той, який лиш образом

від Бога схоче захиститись,

на того схожий, що від кари

себе рятує добротою?

За вчинки всі отримають!

ад. За вигадки це ті вважали,

які постійно гріх вчиняли.

На них покара і упала,

а звідки, ті й не втямили.

Творець дав скуштувати їм

у цім житті примноження,

та жде покара у майбугнім.

Якби ж вони раніш те знали!

ає. Наводить Мудрий вам у Кличі

корисні вашим душам притчі.

Те схаменутись допоможе?

Цей Клич твоєю мовою

і рідною, й чудовою

без усіляких баляндрасів,

щоб люди Господа боялись.

Творець наводить приклади

про тих, які у суперечках,

показує сумлінного

того, який не вірує.

Хіба вони у притчі рівня?

Піднось хвалу Всевишньому!

Ти смертний, так як і вони.

Посперечаєтеся потім

у Господа, в День Воскресіння.

аж. І хто ж неправедніш за того,

що пащекує вам про Бога?

Такому, - вигадка Ознаки,

та шлях цей приведе до Пекла.

А ті, що йдуть до Істини

вважаються сумлінними*,

що схочуть - їм Творець дарує.

Це нагорода добродійним,

щоби пробачив Він найгірше,

а обдаровував найліпшим.

аз. Хіба сумлінним не достаттньо

Правителя Всесильного?

Лихі ж лякають рівнею,

дурнею рукотворною.

Кого Господь з Путі зіб’є,

не буде в того вожая!

Якщо ж Всевишній поведе,

в такого збивача не буде.

І помсту теж Бог стримує.

Хіба Творець наш не Великий?

аи. У них спитай: «Хто сотворив

і Небо, й Землю?» Скажуть: «Бог!»

Спитай: «Про тих ви міркували,

кого крім Господа ви звали?

Якщо на те Господня Воля –

то трапиться зі мною зло.

Чи може злу ті перешкодять?

Чи ласкою Він не наділить?

Хіба вони Його відмовлять?»

Кажи: «Достатньо лиш Творця!

На Нього тільки й сподіваюсь!»

аі. Повчай: «Народе мій! Вчиняйте

усе, що ви бажаєте!

А я? Теж буду діяти».

До кого прийде кара Божа

за кепкування над Всевишнім, -

спізнаєте перед Вогнем!

вй. Послали Ми тобі Письмо

і тим, які в душі сумлінні.

Хто йде Прямим Шляхом, - на радість,

а хто на манівці забрів,

лише душі своїй зашкодив,

але для них ти не наглядач.

Господь приймає ваші душі,

коли ви помираєте,

а ту, яка ві сні (не мертва),

візьме, якщо так вирішить.

Відправить іншу до Часу,

який Він сам же і призначив.

Насправді – це Ознака людям,

які уміють думати.

ва. Невже захисником беруть

іще когось, крім Господа?

Кажи: «Якщо божки ті навіть

не володіють геть нічим,

а на додаток – і не тямлять?»

Повчай: «Творець лиш захисник

і влада лиш Йому належить

над Небесами та Землею.

До Нього ж і повернення».

вв. Коли ж про Славного говорять,

що: «Він Єдиний!» - переляк

у них побачиш у очах,

бо у Останній День не вірять.

Облудним же вони радіють.

Скажи: «Творець Землі і Неба,

Всезнаючий і Всевидючий.

Він уладнає суперечки!»

вг. Якби в руках поган було

все, що Земля вмістила в себе,

або й удвічі збільшене –

то віддали б усе вони,

щоб тільки відкупитися

від мук покари, що настане,

а від Всесильного постане

таке, чого і не чекали.

До них прийде усе огидне,

яке вони собі надбали.

З усіх боків їх те ухопить,

над чим знущались все життя.

вд. До Нас людина заволає,

коли в халепу потрапляє,

а обдаруєш Ласкою,

говорить: «Це від знань моїх!»

Ні! Це Моє випробування,

та більшості не втямити.

Хвалились попередники,

та хист не врятував від кари -

зло власних вчинків їх вхопило,

а тих, що зараз коять лихо –

за нього і отримають.

Ніколи їм не осягнути

того, що Обіцяв Господь.

Невже і досі ті не знають,

що ласку Бог поширює,

або ж її обмежує?

вє. Скажи: «Служителі Творця!

Хто проти себе скоїв гріх,

не варто перейматися,

Всевишній вам його пробачить,

адже Ласкавий він і Чуйний!»

Звертатись треба в каятті,

Йому Єдиному віддатись,

до того, як спаде на вас,

бо потім вам не захиститись.

вж. За кращими ідіть услід,

яких послав до вас Правитель,

поки покара не упала.

Ви ще не усвідомили.

Щоб душі ваші не волали:

«Біда нам! Ми підтримали

облудних, з ними там були,

коли вони оскаженіло

з Ознак Господніх глузували!»

Або ж: «Якби Всесильний вів

і нас Прямим Шляхом сумлінних,

боялись би Його і ми».

вз. Чи мовлять, як побачать кару:

«Якби вернулись, лиш добро

в житті подальшому вчиняли».

Егеж, приходили Ознаки,

та говорили: «Вигадки!»

Бундючились та гордували

і в Судний День не вірили.

ви. В День Воскресіння тих побачиш,

які казали: «Вигадки!»

Творець врятує тільки тих,

які були сумлінними

і лихо їх там не спіткає,

Чудовий Сад на них чекає.

Господь усіх речей Творець,

за кожну річ Він Поручитель!

Від Неба і Землі ключі

у Нього, хто ж не вірить - в збитках.

ві. Скажи: «Ви не примусите

у ідолів повірити?

не буду я невігласом!»

Було тобі вже явлене

і тим, які передували,

щоб рівню ви не додавали,

бо всі огидні ваші вчинки

на марне перетворимо.

Тяжкими дуже будуть збитки!

Всесильного не шанували

у міць Його не вірили,

але настане Судний День,

в правицю Небо згортком ляже,

Земля на порох стане схожа.

Хвала Творцю! Він Щонайвищий!

І голос Сурми пролунає

та попрощається з життям

все суще в Небі й на Землі,

крім тих, яких Творець залишить,

а потім вдруге пролунає

і, ось вони здіймаються

та полохливо дивляться.

Земля сіяє в Божім Сяйві,

а Книга розгортається.

Постали й кобзарі та свідки

і кожен Вирок свій отримав -

усіх розсудять справедливо.

Даремно кривдити не будуть!

гй. Душа отримає належне

за все, що у житті вчинила,

бо знає Бог, що коїла.

Та гнатимуть до Пекла тих,

що не хотіли вірити.

Коли ж туди наблизяться –

сторожа браму їм відчинить,

лунатиме: «Хіба до вас

Ми кобзаря не посилали?

Ясних Ознак він не читав,

які йому Всевишній дав?

Про Судний День попереджав?»

Відповідатимуть всі: «Так!»

і справдився над ними вирок

Його жахливої покари.

Почують: «Пекло вас чекає!

Навіки там перебувайте!»

Яке ж помешкання огидне

дістанеться усім облудним!

га. Тих, що боялись Господа -

до Саду юрбами ведуть.

Коли ж вони туди дійдуть,

до Щастя браму їм відчинять

і скажуть Обереги: «Мир вам!»

Вчиняли ви добро в житті,

зайдіть і тут навік лишайтесь!

«Хвала Творцю!» - ті дружно скажуть,

свою Обіцянку Він справдив

і дав усе це нам у спадок,

щоб ми у Вирії селились

життям цим насолоджувались.

Яка ж чудова нагорода

тим, що були сумлінними!

І ти побачиш Оберегів,

що юрмляться побіля Трону

та Славному хвалу співають.

Лунає дане Істиною:

«Хвала Щонайвеличнішому!

Правителю всіх Всесвітів!»

 

Веління – ЄА

ТЕНЕТА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Страждання. Чи вони пощезнуть,

якщо уголос промовляють:

«Увірували ми!» Не стане

завершенням випробувань

те, що діяння не підтвердять.

Ми випробовували тих,

які були раніше них,

адже Всевишньому відомі

усі брехливі та сумлінні.

Продовжують облудні вірить,

що за Творця кмітливіші?

Омана ті переконання!

в. Ті, що до Господа прямують,

вже знають, що межа існує.

Творець Обізнаний і Чуйний!

Сумлінні ж на Його Шляху

пильнують задля душ своїх.

Правитель Він у Всесвітах.

Хто вірує і добре чинить,

пробачимо таким гріхи,

спрямуєм до Садів Утіхи.

г. Заповіли людині Ми

з батьками у пошані жити.

Якщо ж наполягати будуть,

щоб додавати Господу

у рівню ідолів поганих –

не піддавайся умовлянням.

Про те вони не мають знань,

бо до Творця повернення.

Там нагадають вчинене!

Хто вірує і добре чинить

потраплять до Садів Утіхи.

д. Є між людей такі, що кажуть:

«Ми віруєм у Господа!»

Якщо ж за Славного страждають,

за кару те вони сприймають.

Коли ж звитягу Бог дарує,

то кажуть: «З вами попрямуєм».

Всевишньому ж відоме й те,

що у серцях у Всесвітів.

Йому відомі й ті, хто вірить

і те, що в душах лицемірів.

Ще кажуть ті, які не вірять

тим, що увірували щиро:

«Ідіть лише за нами й ми

на себе всі гріхи візьмем».

Але не візьмуть тих провин

оті нахабні брехуни!

Нестимуть власні тягарі

за тих, кого занапастили.

За все отримають покару,

коли настане Воскресіння.

є. Був Тихін у свого народу

від Нас сумлінним кобзарем,

жив більше дев’яти століть,

поки Потоп людей усіх

не змив за грішні вчинки їхні.

Лишень його Ми врятували

і тих, що у Човні були.

Ознака те для Всесвітів!

ж. І посилали Родослава

він до людей своїх волав:

«Вклоняйтеся Творцю і бійтесь

та знайте – це для вас найкраще!

Ви ж ідолів, не Господа,

шануєте у молитвах,

а це душі тяжка омана.

Насправді ж ті кам’яники,

яким поклони ви б’єте,

не в змозі вас нагодувати.

Творець вам шле усі плоди!

Його вшановуйте сумлінно.

До Нього ж і повернення!»

з. Якщо вважаєте, шо лжа те

(як і було в народах інших) –

нема на кобзарі вини,

його послали лиш повчати.

Як Бог творить ви бачите,

а потім Він усе повторить.

Творцю вчиняти те – не клопіт!

и. Скажи: «Ви по Землі пройдіть,

на створене Всесильним гляньте.

Кінець творіння теж за Ним.

Його Могутність над усім!

Карає Бог, кого бажає

та на свій розсуд милує

і всіх до Себе повертає.

і. Ні на Землі, ні в Небесах

ви не зупинете Творця.

Немає іншого у вас

Правителя й Захисника.

Ті, що не вірять у Ознаки,

не вірять і у зустріч з Ним

та в найщирішу Божу ласку.

Нестерпна кара буде їм».

й. Народ на те сказав: «Убийте,

або спаліть його живцем!»

Та врятував його Творець

від смерті у тому вогні.

Це теж Ознака для сумлінних.

А він казав: «Собі взяли ви,

дійшовши згоди в теревенях,

для поклонінь звичайний камінь

нарівні із Творцем Світів

але з приходом Дня того,

зречетесь одне одного

та будете ще й проклинати,

бо всі до Пекла підете.

Не будуть вам допомагати!»

аа. Злот перед ним увірував,

сказавши: «Йтиму за Творцем,

домівку залишаю цю,

бо Мудрий Бог до нас Ласкавий!»

Послали в дар йому Смішка

та ще Сармата у нащадках,

Пророчу Книгу в нагороду,

для цього Світу, а на тім

йому між праведними бути.

ав. Звернувся до народу Злот:

«Ви й справді чините гидоту.

немає рівних вам у тому!

До чоловіка йти огидно,

щоб хіть свою задовольняти!

Це зло, що ви вчиняєте

та ще й свавілля сієте,

коли на зібраннях своїх

неправедно ви судите».

А ті: «Спусти нам кару Божу,

якщо ти правду нам говориш!»

Злот заволав: «О, Господе!

Допоможи в моїй біді,

скарай розбещений народ!»

аг. Коли прийшли до Родослава

з Благою Вістю – то сказали:

«Ми знищим всіх розбещених,

бо ті поринули в гріхи».

Промовив Родослав: «Там Злот!»

На що почув: «Нам краще знати,

хто там, його врятуємо

з родиною, окрім дружини,

яку залишим з грішними».

ад. Прийшли до Злота посланці,

а він став побиватися

і в нього підупала міць,

та мовили вони: «Не бійся!

Врятуємо тебе й родину,

але залишимо дружину».

ає. Ми кару спустимо із Неба

на мешканців огидних селищ,

бо дуже вже розбещені!

Від них Ознаку лишили

для тих у кого розум є.

аж. Кашуба також посилали

до тих, які розсіяні

на просторах землі безмежних,

він братом їхнім був і мовив:

«Народе мій! Творець же Бог вам!

Ви ідолів своїх облиште!

Його лише вшановуйте!

Не розсівайтеся повсюди

і зло добром не називайте!»

Вони ж його не слухали,

а за вигадника вважали,

про «власну путь» бурмосили,

в ліси-болота повтікали,

де на печі собі лежали,

або сусідам капостили,

та сталося насамкінець –

попадали всі долілиць,

бо дурманом наситились.

аз. На староладів та пихатих

спустили також покарання.

По залишках домівок їхніх

побачите завершення.

Спокусник вчинки вихваляв

на манівці їх позбивав,

хоч і кмітливий розум мали.

аи. Послали кару Перуну,

а ще Плаксію та Кривому.

Кучма з Ознаками прийшов,

але вони загордували,

уникнути ж Нас не змогли.

Ми за гріхи карали їх –

то бурею камінною,

то вразили зловісним Зойком.

Під іншими розверзли землю

і та їх враз поглинула.

Частину з них вода накрила.

Прирік до того не Всесильний,

халепи всі – за вчинене!

аі. Ті, хто собі, крім Господа

обрав ще й інших боженят –

лиш борсаються у тенетах.

Не можна жити в павутинні,

бо будете отруєні,

якщо того не порвете –

таке не клопіт учинити!

Творцю відомо все, до чого

ви закликаєте, крім Нього,

бо Мудрий і Могутній Він!

вй. Ці приклади наводим людям,

та тямлять лиш обізнані.

Насправді – це Господь здійняв

шатро Небесне над Землею.

Ознака тим, що вірують!

ва. Їм те читай, що у Письмі

дали тобі навіюванням -

дотримуйся часу молитви,

адже– це оберіг для вас

від лиха та ганебних вчинків.

Ім’я Творця (це безперечно),

ви згадувати не лінькуйтесь!

Величний той обов’язок!

Творцю відомі ваші вчинки!

Не сперечайтеся із тими,

кому послали вже Письмо*,

хіба-що для доведень гідних,

використовуйте найліпші,

але не з тими, хто навмисно

вам лихо коїть ненависне.

Кажіть: «Ми посланому вірим!

Творець Єдиний ваш, і наш,

тож молимося ми Творцю лиш!»

вв. З тобою Книгу Ми послали

і ті, кому Ми дарували

у те увірували щиро.

Є й поміж них такі, що вірять,

погани ж лише нехтують,

Ознаки заперечують.

А ти раніше не читав

ніякого Письма Святого

власноруч також не писав,

не вставив знаку жодного,

інакше б ті вагалися,

сказали б: «Вигадка те все!»

вг. Насправді – це Святі Ознаки

у серці тих, яким знання

про Істину подарували,

адже, лише облудники

Ознаки Наші відкидають.

Хоч і говорять: «От, якби

йому від Господа спустили

Ознаки - ми повірили б!»

Скажи: «Ознаки ті підвладні

Творцю лиш, я ж для вас наставник».

Хіба того їм не достатньо,

що спущене Письмо Святе?

Його читають їм, тлумачать –

це ж Ласка Славного для них

та Повчання усім сумлінним.

вд. Скажи: «Всевишнього достатньо

за свідка поміж вами й мною,

бо тільки Він Один і знає,

усе і в Небі, й на Землі,

а ті що в побрехеньки вірять,

Творця не хочуть визнавати,

жахливі втрати матимуть».

Вони покару поквапляють.

Якби не та межа, що всьому

була призначена Творцем –

спостигла б кара їх давно,

але до них прийде вона

зненацька і не будуть знати,

коли Обіцяне чекати.

Вже Пекло їх оточує,

бо ті його нестямно кличуть.

вє. В той День, коли впаде від Бога

на голови Покара їм,

або ж здійметься із-під ніг,

тоді він скаже їм: «Зазнайте

плодів діянь своїх поганих!

Гей, ви! Служителі Мої!

Земля Моя така простора,

Мені вклоняйтеся на ній!

вж. В свій час зазнає кожен смерті!

До Нас належить вам вернутись!

Притулок надамо сумлінним

у Вирії в світлицях горніх,

де ріки та Сади Утіхи,

їм вічно там перебувати.

Така найліпша нагорода.

Ті хто стійкі та терпеливі,

на Нього лиш надію мають.

вз. Чимало на Землі створінь

про харч геть не турбуються,

годує їх усіх Творець.

Бог Чуйний, відає про все!

Якщо ти запитаєш їх:

«Хто Небо й Землю сотворив?»

Почуєш: «Безперечно, Бог!»

То чому ж тішаться вони?

ви. Своїм служителям сумлінним

Творець поширює уділи,

у відповідності до вчинків,

бо й справді – Бог Обізнаний.

Якщо спитаєш: «Хто вам шле

із Неба воду й живить землю,

яка засохла після смерті?»

Почуєш: «Бог!» Тому скажи:

«Творця хваліть!» Та більшість їх,

того не хоче розуміти.

Адже забава сьогодення, -

гра в порівнянні з майбуттям!

Там справжнє буде вам життя,

та знань про те не маєте.

ві. Якщо на кораблі пливуть,

вони волають до Творця

і щиро вірить обіцяють.

Коли ж Бог сушу явить їм –

вклоняються ще й ідолам,

невдячно відкидаючи

ту Ласку, що послали їм.

Настане Час - дізнаються...

гй. Хіба не бачать, що безпечним

зробили їм Священне місце?

Та все гріха ті душі прагнуть.

Невже вони облуді вірять,

а Божу ласку відкидають?

Чи є хтось лиходійніший,

за тих що ганять Слово Боже

та Істиною нехтують,

яка є очевидною?

Таким притулок Полум’я!

А тих, що задля Нас пильнують –

Ми їх на Путь Ясну спрямуєм,

Адже з Творцем лише сумлінні!

 

Веління – ЄВ

СКИБА*

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Німій! Це Клич, Ознаки Ясні

і Настанова, й Божа Ласка

тим, хто в житті добро вчиняє

та молитви вистоює,

а ще нужденним жертвує,

в життя майбутнє вірує.

Це Путь до Віри в Господа

успішна лиш вона одна!

в. Є і такі поміж людей,

що оповідками торгують

де Клич Творця висміюють,

в забаву перетворюють,

бо знань про те вони не мають.

Покара люта їх чекає!

Коли Ознаки їм читають,

пихато носа відвертають,

неначебто його й не чують,

бо глухота на них напала.

Порадуй їх чекає кара!

г. Насправді ж, тих що вірують,

в житті хороше учиняють,

Сади Утіхи їх чекають,

щоб вічно там перебувати.

Таке Бог Обіцяє вірним.

Щонаймудріший Він, Ласкавий!

д. Створив Бог Небо без опори,

яку могли б ви бачити,

а на Землі поставив гори,

щоби вона не колихалась,

тварин всіляких скрізь розсіяв,

та воду з високості скинув,

всіляку зелень виростив

та парами всіх сотворив.

Обізнаний Бог, Наймудріший!

Все навкруги – Творіння Боже.

Тепер Мені ви покажіть,

що ідоли вам сотворили,

яких ви в рівню додали?

Облудний у омані явній!

є. Іще раніше Скибі* мудрість

ласкаво Ми подарували:

«Подякуй Господу! Хто вдячний –

той про себе самого дбає.

Невдячним же... Це Правда щира,

без меж можливості Творця.

І Славний Бог, і Найбагатший!»

ж. Сказав своєму сину Скиба,

повчаючи його: «Мій сину!

З Творцем нікого не рівняй,

бо те руками змайстрували,

несправедливе це й жахливе».

з. Заповідали Ми людині

батьків її любити й рідних,

бо носить мати в немічі,

дворічне згодом відлучає.

Мені подякуй і батькам,

до Мене вернешся ти потім.

Якщо ж хтось домагатись буде,

щоб рівню ти Мені додав

із тих, кого нема в Ознаках,

ти їх не слухай! А в добрі

підтримуй завжди їхні вчинки

прямуй за тими, що звернулись

лицем до Бога, бо ви всі

повернетесь колись до Мене ж,

що учиняли покажу там.

и. Дитя! Якщо в шпарині навіть,

чи Всесвіту безмежності,

захочуть крихту заховати –

Мені не важко те знайти,

з глибин землі щось там дістати

і Світу Божому явити,

адже Обізнаний Господь!

і. Дитя! Сумлінним ревним будь,

добро вчиняй та клич людей,

утримуй від лихого, стійко

і терпеливо все сприймай,

щоб там не випало тобі,

адже усе це духу міць,

потрібна конче в справах добрих,

не набундючуйсь, не пишайся,

землею гордо не ступай,

Творець таких не полюбляє.

Ходи спокійно та балакай

і голосу ти не підвищуй,

бо в світі, й справді найбридкіший

лиш рев дурного віслюка.

й. Невже не ясно, що Творець

служити вам усе примусив,

що на Землі та в Небесах

і шле Він вам щедрот чимало,

їх ваші очі споглядають,

а щось від них і приховали?

Є поміж вами ті, що кажуть

про Господа, хоч і не знають

про Книгу послану, що здатна

вам душі й розум просвітити.

Коли ж говорять їм: «Прямуйте

за тим, що Бог вам посилає!» -

відповідають: «Ні, прямуєм

за вірою тією, котра

дісталась нам від пращурів».

Невже й тоді, коли за це

до Пекла їх веде Спокусник?

аа. А хто до Господа обличчям

повернеться й добро вчиняє –

той ухопився за надійне.

У Бога справ завершення!

Якщо ж хтось не увірував

і тим не переймається –

повернуться, Ми ж повідомим

про все їм, що накоїли,

бо знає Славний, що в серцях.

Дамо Ми їм потішитись,

а в майбутті покару люту.

ав. Якщо спитати: «Хто створив

це Небо й Землю?» Скажуть: «Бог!»

Та більшості те невідоме.

Лише Творцю належить все

і на Землі і в Небесах.

Могутній Він і Найбагатший!

аг. Якби з усіх дерев Землі

собі зробили люди пера,

чорнилом стали всі моря

та ще таких сім залили –

то і тоді би не змогли

слова Господні записати.

Творець Величний, Славний, Мудрий!

Творити всіх і воскрешати

Йому не тяжко, як вчинити

те ж із єдиною душею.

Усе і бачить Він, і чує!

Невже тобі не видно - як

Творець вливає світло дня

у морок ночі глупої

і в той же морок день заводить,

як Він скорив своїм велінням

рух Сонця й Місяця ще й разом

вони мандрують до Межі

та Часу, що лиш Бог призначив,

і те, що знає Він про все,

хто й де накоїв у життя?

Це тому, що Творець лиш Правда,

а те що ви вшановуєте,

крім Бога – просто вигадка!

І тому, що лиш Він Величний,

Могутній незміримо Мудрий!

ад. Невже не бачив корабель,

що з волі Божої пливе

і тим Ознаку вам являє,

якщо терплячі ви і вдячні?

Коли ж накриє хвилею,

мов саваном для домовини –

усі волають до Творця

і палко запевняють серцем,

що будуть всі сумлінними.

Коли ж на берег викине,

з’являються завжди такі,

що передумали й Ознаки

для них - звичайні вигадки.

Вони, лиш грішні зрадники.

ає. О, роде людський! Гніву бійся

Правителя твого, Творця!

Жахайся Дня, коли батьки

синам своїм не допоможуть,

як і сини батькам своїм.

Обіцяне Всесильним - Правда,

а тому, ви не спокушайтесь

життям земним, не дозволяйте

заплутати нечистим вас.

Знання Лиш у Всевишнього

про Час, коли День Суду буде!

Дощі скидає з Неба Бог,

відомо тільки Господу,

що носить в череві самиця.

Не знаєте, що буде вранці

та де, й коли спіткає смерть -

відомо те лише Творцю!

 

Веління – ЄГ

РАДА

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Старанно очищайтеся,

ретельно, як повелено

тобі й тим, що були раніш.

Бог Мудрий, Славний і Величний!

Всевишньому належить все,

що на Землі та в Небесах.

Всесильний Він, Піднесений!

І ладне Небо луснути,

коли Небесні Слуги славлять

свого Правителя й благають,

щоби пробачив Він людей.

Ласкавий Бог, таки прощає

своєю ласкою сумлінних.

За тими, що божків обрали,

цураються Всесильного,

спостерігати є кому

і ти таким не поручитель.

в. Так Ми тобі навіяли

Клич для украйнів, щоб народ

навчав ти, та не Матір Градів,

а і навколо й сповіщав

про День Зібрання, він настане,

без сумніву. Беззаперечно!

Одним у Вирій, в Пекло іншим.

г. Якби Творець лиш побажав –

то всіх в одну б громаду звів,

та до Своєї Ласки Він

веде лиш тих, кого бажає.

Облудним зась! Адже не буде

їм покровителів ніяких,

захисників також не знайдуть.

Де їм знайти захисника,

чи покровителя, крім Бога?

Творець мертвить і оживляє,

у Всесвітах всім володіє!

А те, у чому розійшлись ви –

від Волі Божої залежить,

Бог вам Правитель і мені.

д. Творець Всевишній сотворив

не тільки Землю й Небеса,

а парами тварин і вас,

та все те Він примножує,

подібного Йому немає

і бачить все Господь, і чує!

Ключі від Неба та Землі

в одного лиш Всесильного

і Ласку Він поширює.

Кому? Бог сам вирішує,

бо Славний Чуйний і все знає.

є. Господь Закон послав для Віри,

щоб Тихін людям те відкрив

і Родославу заповів,

Кучмі, також Гуцулу: «Прямо

тримайтесь Віри та у ній

не розділяйтеся!» Поганам

прийде від Мене покарання

те, до якого закликаєш.

А обере собі Всевишній,

служителів лишень сумлінних

і тих, яких Він побажає.

ж. Та розминулися вони,

коли отримали знання

розпочалися чвари в них.

Якби не Слово Вчителя

про Час усім призначений

(там пізно буде каятись),

скарали б їх не барячись.

Але і ті, що Книгу мають,

у сумнівах перебувають.

Тому волай і прямо стій,

як велено і не прямуй

за пристрастями їхніми,

скажи їм: «Я увірував

у те, що Бог Письмом послав.

Мені веліли справедливо

усіх повчати Істині.

Збере Творець докупи всіх

до Нього ми й повернемось».

з. Хто кпини чинить Славному,

якщо відповіли вже їм?

Все те звичайна маячня,

що викликає Божий гнів

та неминуче покарання.

Творець вам Книгу посилає,

де знайдете ви Істину

чітку і врівноважену,

а Час від вас приховано.

Творця невіруючі кваплять,

а ті, хто в Нього вірує,

упевнені, що Він правдивий.

Ті ж, хто про Час у сумнівах,

усі вони в омані явній.

и. Ласкавий Бог до слуг своїх

і щедро обдарує тих,

яких Він сам же й обирає.

Могутній, Мудрий Він, Ласкавий!

Хто для майбутнього посіє,

тому посіви збільшуєм,

а хто про сьогодення дбає –

таке йому Ми й даємо,

та збитки матиме в майбутнім.

Чи мають спільників вони,

що їм заклали те у віру,

чого їм не давав Творець?

Якби не Час Призначений –

давно би вирішили з ними,

обдарувавши покаранням!

і. Поглянь же, як несправедливі

того бояться, що надбали,

та що отримають надалі.

Сумлінним же у Вирії

буяння дивоцвіту вічне

та все, чого душа бажає

Творець ласкаво посилає.

Всевишній це дарує їм,

служителям своїм сумлінним.

й. Скажи: «Не треба нагороди

мені від вас, шануйте ближніх,

які вчиняють лише добро.

Ми додамо таким щедрот.

Творець насправді Чуйний, Вдячний!»

Чи скажуть: «Нісенітниці

він вам плете про Господа!»

Достатньо Богу захотіти,

печать на вуха покладе

і стерті брехні їхні будуть,

а Ясну Правду Словом ствердить.

Він знає, що у ваших грудях!

Бог той, хто каяття приймає

від слуг своїх та вибачає

гріхи сумлінних слуг своїх,

про ваші вчинки відає!

Сумлінним Бог відповідає

та Ласку їм примножує,

облудним кару посилає.

аа. Якби Творець поширив щедрість –

на слуг своїх, що на Землі -

то інші би обурились,

тому шле врівноважено,

бо слуг своїх Ласкавий знає.

Бог Всевидючий, Мудрий, Чуйний!

Творець нам посилає дощ,

коли охоплює нас відчай,

та й ласкою Він обдарує.

Ласкавий Покровитель, Славний!

ав. З Його Ознак - Небес творіння,

Землі та тих тварин, що скрізь.

Не клопіт їх усіх зібрати,

якщо на те бажання буде.

Усі халепи наші тому,

що ми всіляке коїли,

нічого геть не втямили.

Та й це також Всевишній бачить!

Творця ви не послабите.

Крім Нього ви не маєте

собі помічників ніяких,

також і покровителів.

аг. З Його Ознак ті, що по морю

в човнах пливуть, які мов гори.

Захоче і вгамує вітер,

той ляже на Його хребті.

Ознака це терплячим, вдячним!

Бог і за надбання понищить,

але чимало і пробачить.

А тим, хто сперечається,

стосовно посланих Ознак,

не буде потім порятунку.

Те що послали вам майно -

годиться лиш для сьогодення,

а те що у Всевишнього,

воно і краще в майбутті

тим що сумлінні у житті

та йдуть за Вчителем своїм,

гріхів поганства віцуравшись

і гніву Бога боячись –

Ласкавий хиби їм пробачить,

як тим, що відгукнулися

на Клич свого Правителя

та ревно молитви вчиняють,

і витрачаються зі статку

на милостиню біднякам

із того, що Творець послав.

Розраду знайдуть скривджені

у посланому Слові Божім.

ад. За зло розплата злом подібним.

Хто ж вибачить та уладнає, -

від Бога дар отримає,

несправедливих Він не любить!

А тим, хто утисків не терпить,

помститися бажаючи,

Господь ласкаво вибачить.

Не матиме провини той.

Провина лиш на тих, що чинять

лихе, Законом нехтують.

Сувора кара їх чекає!

Хто ж потерпає, та прощає –

такі міцні, Господь те знає,

бо для Творця сумлінність ваша –

найліпше заощадження.

ає. Кого ж і Славний усуває

зі Шляху Праведних, таким

не знайдеться захисника,

тому облудних ти й стрічаєш.

Коли ж вони зустрінуться

з покарою тяжкою, мовлять:

«Хіба не можна повернутись?»

Побачиш ти, їх приведуть

понурими і ницими.

Сумлінні ж мовлять: «Та самі

собі обрали шлях огидний!

Нашкодили іще й родинам,

коли у Клич не вірили!»

Лихі самі себе скарали!

Не буде їм захисника,

а у Творця тяжка рука!

Тому волай до Нього всюди,

поки ще не настав День Суду.

Путі для відступу не буде.

У той День схову не знайти,

а тільки душам вашим смуток!

аж. Якщо ж ітимуть власним стрибом –

то Ми й не слали оберегом

тебе до них, лиш кобзарем.

Коли ж людині Ми даємо

своєї Ласки скуштувати –

велику радість відчуває,

а лихо упаде на неї

лиш, за раніше скоєне.

Вся влада Господу належить

і в Небі, й на Землі, та поміж.

Все, що захоче - сам творить,

чи чоловіче, чи жіноче

і на свій розсуд всіх парує,

чи яловими залишає.

Єдиний Бог, Всезнаючий!

аз. Не випало людині, щоби

віч-на-віч говорила з Богом.

Лише кобзар приходив з вістю,

спадав серпанок, чи завіса.

Так і являлась Істина!

Тобі ж Ми Дух навіяли,

бо ти тоді не знав Повчання

і що воно таке той Клич,

який зробили Світочем,

що Шлях до Віри вказує,

з народом ти його вивчай!

 

Веління – ЄД

ГОЛУБ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ця Книга вам Ознаки Сяйво!

Невже людей те так дивує,

що Ми навіяли людині,

із них же: «Радуй і навчай

та віруючим провісти,

про те, що їхні добрі вчинки

у майбутті їм забезпечать

чудове місце у Владики»,

говорять ті, які не вірять:

«Та він штукар, чи чародій!»

в. Лише Господь – Творець ваш. Дійсно!

Він Землю й Небо сотворив,

упоравшися за шість днів,

посівши на Престолі потім,

щоб управляти створеним.

Захисника немає вам,

лиш Бог, чи той, кому дозволить.

Такий Владика ваш Господь,

ви одному Йому служіть!

Над цим поміркувати варто!

г. Зворотній хід вам, - до Творця!

Для всіх, з Його Обітниці,

адже – це Він все починає

в безмежних Всесвітах творити.

Пощезле, знов відтворє

для того, щоб віддячити

усім, по справедливості

і тим, які повірили

й сумлінні у житті своїм,

та тим, які в омані явній -

окріп смердючий їм питво,

нестерпна мука за сваволю.

д. Блискуче Сонце сотворив

і Місяць, котрий чвертками

ллє світло, щоб могли ви тим

завжди лік років визначати

і дійсно - все Ним створене

узгоджене з Його ж, Законом,

що теж Ознака для розумних.

Немає сумніву у зміні

нічного мороку на день

і в тому, що створив на Небі,

а також на земній поверхні

та недосяжній глибині.

Ознаки це тим, що сумлінні.

є. Ті ж, хто не сподівається

на зустріч з Ним надій не мають,

земним задовольняючись

та спокою у тім шукають,

Ознак Його цураються.

Вогонь тим буде прихисток,

вони його у Пеклі знайдуть.

ж. Тих, що повірили та вчинки

лиш на добро спрямовують,

у майбутті за віру їхню

в Садах Утіхи розташують,

які потоки зрошують.

Волатимуть: «Хвала Творцю!»

У відповідь почують: «Мир!»

А на завершення вітання:

«Творця прославим Мудрого,

Ласкавого та Славного,

Величного Всевишнього,

Правителя всіх Всесвітів!»

з. Якби прискорив зло Господь

(як люди квапляться з добром),

завершилась би їхня участь,

адже тих полишаємо,

які надії не плекають

зустрітися з Творцем в майбутнім,

тиняючись в сліпій омані.

Якщо людей зачепить лихо,

тоді вони до Нас волають,

коли лежать, стоять, сидять,

Та тільки відведем біду,

свій шлях вони продовжують

зухвало, наче й не волали

у горі до Всесильного.

Порушники Ладу вчиняють

звабливі й незугарні вчинки.

и. Ми покоління знищили,

які раніше вас були,

адже вони сваволили.

До них, з Ознаками Ясними

Ми посилали кобзарів,

людей із їхніх же народів,

вони ж поганства не зреклись.

Отак Ми тим відплачуєм,

які неправедне вчиняють.

А потім вас Ми заселили

опісля них наступниками.

За вами теж спостерігаєм.

і. Коли Ознаки їм читають -

то ті, які надію мають

зустрітись у майбутнім з Нами,

питають: «Може принесеш

Клич інший? Чи у цьому зміниш,

так щоби пасувало нам?»

Скажи: «Над тим не маю влади,

а мушу лиш дотриматись

того, яке мені відкрилось,

адже покари я боюся

за те що не послухаюсь

Правителя Всевишнього.

Якби Ласкавий побажав

його би я вам не читав,

і знань про нього вам не дав би.

А я ж, раніше, все життя

провів між вами то, хіба

цього не зрозумієте?»

й. Невже є хтось мерзенніше

тих, що Владику зневажають,

Ознаки за брехню вважають?

Ніколи їм не мати щастя!

Окрім Творця вклоняються

вони ще й ідолам всіляким,

ті ж не допомагають їм,

а тільки шкоди завдають.

Спитай: «Вважаєте, не знає,

про щось, у Небі та Землі

той, хто нас створює усіх?

Хвала Йому, бо Він Найвищий

і в Світі рівного немає!»

аа. Спочатку на Землі всі люди

були з єдиного народу,

та сталось - розійшлися згодом.

Якби не Слово Господа –

то вирішилися би вмить,

запеклі суперечки їхні.

Питали: «Чом Ознака Ясна

йому не зійде із Небес?»

Скажи їм: «Потаємне все

у владі Божій, почекайте,

чекатиму і я на те».

ав. Коли Ми Ласки Нашої

дамо людині скуштувати,

опісля того, як її

торкнулось лихо – то вона

знов нехтує Ознаками

та підступи вигадує.

Скажи їм: «Ваш Творець вправніший

за недолугі хитрування!»

А обліковці Наші те

ретельно занотовують.

аг. Ласкавий вам дає можливість

моря і сушу перетнути,

у путь випроводжаючи

тих, що на кораблях пливуть,

вони попутній вітер ловлять,

у них те захват викликає.

Якщо ж охопить буревій

та хвиля накривати стане,

волати до Творця почнуть,

всю душу в те вкладаючи

та ще і запевняють щиро,

що учинятимуть добро,

якщо врятує їх Всевишній

та обіцяють бути вдячні.

Коли ж Господь їх порятує -

то знову на землі сваволять.

Їм те свавілля на погибіль,

адже від того насолода,

лиш у минучім сьогоденні,

бо всім до Нас повернення.

Покажемо що ви вчиняли,

в житті своєму на Землі.

ад. Сьогоднішнє життя подібне

до вод, що Ми вам щедро скинем,

із грунтом перемішуєм,

рослини тим вирощуєм,

тварин і вас годуємо.

Коли ж земля, мов наречена

вся дивоцвітом спалахне,

в чудові шати убрана -

то чомусь думає людина,

що там лише вона господар

і тим порядкувати владна,

але вночі, а може вдень,

до них Моє Веління прийде

і стане зібрана вона,

хоч і цвіла напередодні.

Так Ми тлумачимо Ознаки

тим, котрі міркувати здатні.

ає. Вас лагідно Бог закликає

до Саду-Щастя Вирію,

але туди Він запускає,

кого Сам гідними вважає.

Лиш тим, які добро вчиняють,

добром за те й віддячують,

де дим не застує обличчя

і насолода буде вічна.

Тих, що вчиняли тільки лихо -

ганьба накриє перед Богом

захисника у них не буде

і на обличчя їм спаде

зловісний покрив теміні,

обитель їхня – це Вогонь,

перебуватимуть там вічно.

аж. В той День зберемо їх усіх,

а потім звернемось до тих,

що спільників Нам додавали:

«Геть на свої місця усі!

Ви й ті, кого ви шанували!»

А потім відокремим вас,

та скажуть співтовариші:

«Ви нам не поклонялися!

Достатньо і Творця нам свідком -

ми вашу шану зневажали».

І жодної душі не буде,

що не отримає в той День,

коли всіх воскресить Всевишній,

відплати за її діяння,

які вчинила за життя.

аз. Спитай: «А хто вам надає

потрібне все для існування?

Хто зором, слухом володіє?»

Або: «Хто з мертвих воскрешає,

живе до смерті закликає?

Хто править всим існуючим?»

Ті скажуть: «Все - Творець, Всевишній!»

Спитай: «Чом не шануєте?»

Такий Всесильний Бог наш, Дійсний!

А інше, що не Істина,

хіба те не помилка ваша?

Чому ж ви відвертаєтесь?

Так Слово Боже справдилось

над цими лиходіями,

адже вони не вірують!

аи. Спитай: «Чи поміж ідолів,

знайдеться той, що починав

якесь первісне сотворяти,

відкинув те у небуття,

а потім знову відтворяв?»

То чому ж ви такі бездумні?

аі. Спитай: «Хто з ваших ідолів

до Істини вказав вам Шлях?»

Повчай: «До Істини веде

лише Творець, Господь Єдиний!

То хто ж тоді і більше гідний

того, щоб ви пішли за ним

Шляхом, що Ним же вказаний,

чи той, хто сам вести не в змозі,

адже його також ведуть?

Що з вами? Схаменіться, люди!»

Але прямує їхня більшість

лиш за своїми пристрастями,

які людьми і вигадані,

не приведуть до Істини,

а лиш зіб’ють на манівці!

Поміркували б ви над цим.

вй. Цей Клич ніхто не вигадав.

Творець його послав насправді.

Підтверджує він Істиність

того, що послане раніше

та перед вами розгортає

(у чому сумніву немає),

Послання вашого Владики.

ва. Якщо почуєш: «Вигадки!»

Скажи: «Веління покажіть,

яке із тим, що в Кличі схоже,

або ж, окрім Творця закличте

до одного із ідолів

(що вам найбільше до вподоби),

якщо в словах своїх правдиві».

Отак брехнею і вважають,

чого не втямить розум їхній.

Було те й з попередніми,

що з ними сталося - відомо.

вв. Є поміж них такі, що вірять

та є й такі, що нехтують.

Всевишній знає марновірів.

Якщо ж вони вважатимуть,

що вигадки, твоє повчання,

скажи: «Мої це звершення

і я цілком від ваших вільний,

до ідолів я не причетний».

Щоправда, є і поміж них

ті, котрі дослухаються,

та не примусиш ти глухих

тебе почути, ще й тоді,

коли не хочуть слухати,

бо геть того не розуміють.

Є й ті, що дивляться лишень

на тебе, тільки ти не можеш

сліпому показати шлях,

чи хтось - і бачити не хоче.

вг. Творець і справді, до людей,

хоч і Суворий, та Ласкавий.

До себе ті несправедливі.

В той День, коли усіх зберуть,

вони гадатимуть, що вчора,

а чи годину тому вмерли...

Одне одного упізнають

і збитки ті лиш матимуть,

що зустріч з Господом вважали

неправдою, з Путі зійшли.

Ми щось тобі ж покажемо

із того, чим загрожуєм,

або... й без того упокоїм.

Та тільки їхня путь (зворотня),

насамкінець до Нас лежить.

Адже наприкінці засвідчать

про все, що коїли в житті.

Від Нас до кожного народу

окремий посланець прийде,

все справедливо вирішить,

нікому кривди не учинить.

вд. Питають: «Де ж Обіцяне,

якщо слова твої правдиві?»

Скажи їм: «Я не володію,

ні користю, ні шкодою,

лиш тим чого Господь бажає.

Межа у всіх народів є,

ніхто змінити те не може

й на дещицю, щонайдрібнішу!»

Повчай: «Міркуй, якщо покару

день принесе, чи глупа ніч,

що зможе лиходій прискорить?

І ви повірите тоді,

коли на вас вона впаде?

То нащо ж ви те квапите?»

Тим скажуть, що були свавільні:

«На смак скуштуйте муку вічну.

Вважаєте не заслужили?

Та ні, самі цього надбали!»

вє. Цікавляться: «Це Істина?»

Відповідай: «Заприсягаюсь -

це Істина Всесильного

і перед нею ви безсилі!».

Якби душа несправедлива

усі скарби до рук прибрала

та відкупитись тим хотіла,

віддаючи те без покути,

а каялась би лиш в День Суду,

побачивши жахливу муку -

то вирішить Він справедливо,

не спричинить ніяких кривд,

бо тільки Бог всім володіє,

що на Землі та в Небі є.

Обіцяне Ним - Істина!

Та мало хто це розуміє.

Творець мертвить і оживляє,

до Нього ж і Повернення.

вж. Гей, люди! Надійшло Повчання!

Його для вас послав Творець!

Воно вам душу стислу зцілить,

покаже вам Правдиву Путь.

Скажи їм: «Вам те Божа ласка,

черпайте звідти радості,

адже воно для вас найкраще,

ніж те, що ви копичите».

Додай: «Ви бачите, що шле

Господь для вашого прожитку,

а ви: забороняєте,

одне (із власних міркувань),

а інше дозволяєте».

Спитай: «Це Бог вам дозволяє,

чи ви Йому приписуєте?»

Про що ж тоді подумають

ті, що на Нього зводять наклеп,

коли настане Воскресіння?

Насправді Бог дарує ласку.

Від більшості ж не має дяки.

вз. В якому б стані ти не був

та в Кличі щоб не прочитав,

чи справу нову розпочав,

Ми свідком будемо завжди,

лиш ви зануритесь у те,

від Бога не сховатися,

ні на Землі, ні в Небесах,

хоч будь те розміром пилини,

чи розмірів найвеличезних.

Все в Ясній Книзі вказане.

Ви ж, друзі Божі, не страхайтесь,

журба лице вам не покриє!

ви. Сумлінним (котрі вірують),

Вість радісна у цім житті,

а також і у майбутті.

Незмінне Боже Слово Правди,

воно для всіх найбільший успіх.

Хай не засмутить слово їх,

Господь наш Мудрий і Величний,

Він Чуйний та Обізнаний!

Це так! Усим Бог володіє,

що в Небі й на Землі існує.

Тоді за чим вони прямують

ті, котрі рівню додають?

За вигадками лиш своїми,

припущеннями хибними!

Бог той, що ніч вам сотворив,

щоб солодко відпочивали

та день, щоб бачити могли -

це і насправді, теж Ознака

тим, що уміють слухати.

ві. Ті кажуть: «Славний сина взяв!

Хвала Йому! Розбагатів!»

У статку Бог Самодостатній,

Володар всеньких Всесвітів!

Яке ж ви право маєте

казати про Всевишнього,

про що у вас ніяких знань?

Повчай: «Хто на Владику зводить

всілякі брехні – то йому

геть талану в житті не буде

в прийдешньому і в ближньому!»

Не довга буде насолода,

до Мене всі повернетесь,

а потім скуштувати дам

покари, бо не хтіли вірить.

гй. Ти розкажи про Тихона,

як він звернувся до народу:

«Народе мій! Якщо тягар

те, що я з вами мешкаю,

Ознаки вам нагадую -

то я ж на Бога покладаюсь.

Ви й ті, кому вклоняєтесь,

всеж визначтеся з напрямом,

щоб ваші спільні справи потім

до мороку не завели,

мене ж по Істині судіть

і суд не треба відкладати.

Якщо відвернетесь від мене...

Що ж, не прошу я нагороди.

Мене Бог нагородить щедро.

Велів мені Він з тими бути,

які у Нього вірують».

га. Ті ж брехуном його вважали,

та Ми його порятували

і тих, що разом з ним були.

Усі в однім Човні пливли,

всіх інших Ми там потопили,

бо не сприймали ті Ознаки,

вважали побрехеньками.

Який кінець у них - поглянь,

а мали ж попередження.

гв. І після нього кобзарів

Ми посилали до народів,

із них самих же. Ті несли

до них Ясні Ознаки Наші,

але їм не повірили,

бо також за брехню вважали.

Серця так запечатуєм

тим, хто межу порушує.

гг. А потім знов з Ознаками

послали Кучму з Галаганом

до Перуна з оточенням,

але ті грішними були,

бо самовозвеличились.

Коли ж до них прийшла Ознака,

то мовили: «Він чарівник!»

гд. Кучма спитав: «Невже таке

ви кажете про Істину,

якщо до вас прийшла вона?

Де чари? Бога бійтеся!

Не мати марновірам щастя!»

Спитали: «Може ти прийшов,

щоб нас від віри відвернути,

яку ми знаєм від батьків,

далеких наших пращурів

та захопити владу потім?

Нізащо ми вам не повірим!»

гє. Велів тоді Перун зібрати

щонайвправніших чародіїв.

Коли ж прийшли, Кучма сказав їм:

«Жбурляйте ж те, що ви хотіли!»

Ті кинули, а він до них:

«Що показали, безперечно,

воно лиш - марне чародійство,

Господь усе те вщент розіб’є,

не стане потурати Бог

всім витівкам неправедних

і Словом стверджує Всевишній

Закон, хоч те не миле грішним».

гж. Не всі Кучмі повірили,

лише народ пригноблений,

але перелякались люди,

що їх, Перун разом зі знаттю,

тяжким знущанням піддадуть,

бо сильну владу мав Перун,

вважав, що він і є - закон.

Кучма сказав: «Народе мій!

Якщо в Творця ви вірите –

на Нього покладайтеся!

Йому віддайтеся всім серцем!»

Вони ж: «Плекаємо надію,

що Бог наш Мудрий і Всесильний

та тільки Він нас захистить

від Перуна, свавілля й тиску

і Ти нас, Ласкою Своєю,

убережи від марновірів».

І Ми Кучмі та братові

відкрили у навіюванні:

«Збудуйте в краї Мочарів

собі споруди для моління,

творіть молитви там сумлінно,

та Вістю радуйте вірян».

гз. Кучма сказав: «Учителю!

Ти Перуну, його старшині

блиск і багатство дарував,

вони ж людей з Путі збивають.

Творцю! Зруйнуй багатства їхні,

та озлоби серця невірні,

щоб так і не повірили

вони аж до тих пір, коли

на Суд постануть, перед Пеклом».

ги. Сказав на те Господь: «Почув

твої волання. Так і буде!

А ви тримайтеся удвох,

людей до Віри поведіть,

а не тією стежкою,

де ті йдуть, що не вірують».

І Ми Сарматових синів,

розвівши воду повели,

а військо з котрим був Перун

накрили хвилі в глибині.

Та встиг Перун сказати: «Вірю!

Нема богів, лише Творець,

Господь Сарматових Синів!

Я теж схиляюсь перед Ним!»

гі. Вторпав, а раніш не слухав,

безчестя скрізь поширював.

Врятуємо в цей день тебе,

щоби Ознакою ти був

для тих, які опісля прийдуть.

І справді, як же їх багато,

що легковажно нехтують

Ознаками та ще й глузують.

Сарматовим синам тоді

чудове місце дарували,

щоб там осіли*, мешкали,

щедротами їх наділили.

Жили, не сперечалися,

поки Знання їм не прийшло...

Та згодом все Творець розсудить,

коли прийде Останній День

і будуть всі воскрешені.

дй. Якщо ти маєш сумніви,

стосовно того, що послали -

то поспитай у тих людей,

які цей Клич для вас читають.

Тобі, воістину, явилась

Господня Істина Ясна!

Тож сумніви свої відкинь!

Не будь із тими, що вважають

неправдою Ознаки Божі,

інакше... Збитки матимеш!

да. Ті не увірують, над ким

збулось, обіцяне Всевишнім.

Хоч би й Ознаки всі прийшли…

повірять - муку лиш узрівши.

Хіба ж хоч селище було,

яке б у Бога вірило

та віра користь принесла?

Крім тих, до кого Голуба

послали кобзарем від Себе.

Коли повірили вони -

то Ми ганьбу і покарання

(у цім житті), зняли із них,

дозволивши задовольнятись

до, вказаного Нами Часу.

дв. Якби того бажав Господь –

то на Землі б усі народи

увірували у Творця,

та змушувати всіх не варто

(які не хочуть), навертатись.

Душа і не увірує,

якщо Бог Ласку не проявить,

але Суворий покарає

того, хто Кличем нехтує!

дг. Повчай: «Поглянь на Небо й Землю!»

Та ні Ознаки, а ні ті,

які несуть від Нього Вість,

корисними не стануть тим,

які не хочуть вірити.

Невже вони чогось чекали,

крім схожого на вчинене

із тими, що раніш грішили?

Тоді скажи їм: «Почекайте!

Я з вами почекаю теж».

Ми порятуєм кобзарів

і тих, які повірили

душею, як в часи минулі.

Це Наш обов’язок Святий

всіх віруючих врятувати!

дд. Іще повчай: «Народе мій!

Якщо ви сумнів маєте

у Ясній Істиності Віри –

то не шанує тих Творець,

яким ви поклоняєтесь.

Творцю лише вклоняйтеся,

Він згодом упокоїть вас,

а в День Останній восресить

і я сумлінним маю бути».

Спрямуй своє лице до Віри

і не вшановуй ідолів,

до них не клич (лиш до Творця),

адже вчинити щось, крім шкоди,

вони не здатні, взагалі.

В своїй прихильності до них,

приєднуються лиш до грішних.

дє. Якщо Господь торкне бідою -

рятівника тобі немає,

від неї лиш Господь врятує.

Якщо ж якесь добро дарує –

то вже не знайдеться нікого,

хто зміг би стримати Його,

бо на таких Він посилає

(хутких у справах), Слуг Своїх.

дж. Повідай: «Вам принесена

від Бога Істина Ясна,

яка до Нього вкаже Путь,

а хто із цього Шляху збочить –

той душу лиш занапастить.

Не поручитель я йому».

Кобзарю! Ти за тим прямуй,

яке у Явленні відкрилось,

терпляче й стійко почекай

аж поки Суду Бог не дасть.

Господь – Найліпший вам Суддя!

 

Веління – ЄЄ

МІЦЬ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Хвала Творцю Всевишньому,

кому в Світах належить все

і на Землі та в Небесах!

Хвала і в майбутті Йому,

Він Мудрий і Всезнаючий!

Що входить в землю Славний знає,

як і про те, яке виходить,

чи з Неба падає й здійметься.

Бог Щедрий і дарує все!

в. Облудні насміхаються:

«Звичайна вигадка той Час?»

Скажи: «Прийде! клянусь Творцем!

Господь лиш знає потаємне!

Пилинка не сховається,

або і менше щось за неї!

Усе те є у Книзі Ясній,

щоби сумлінним дати дар.

Спрямують їх до Вирію,

а тим, що суперечили

Ознак Творця не визнавали –

покара люта й вічна в Пеклі!

г. Ті що Письмо отримали

давно переконалися,

що - це Господня Істина

й веде до Славного вона!

Облудні ж: «Може викажем

того, який пророчить всім,

неначебто колись воскреснем

в землі зіпрівши, в домовині

й постанемо в новім творінні?

Він мабуть бреше про Творця,

а то і геть поїхав з глузду?»

Ті підуть (що не вірують),

до Пекла у своїй омані!

д. Того, що спереду - не бачать,

назад не озираються,

на Землю й Небеса не глянуть?

Захочем - їх земля поглине,

чи жбурнемо з Небес камінням!

Ознака це для тих сумлінних,

які волають в каятті.

є. Ми переваги Любомиру

дали, з птахами й горами,

в піснях він прославляв Творця.

Навчили Ми його ковальству,

вказали, як кріпити кільця,

щоби кольчугу змайструвати.

Вчиняй добро, живи по Правді,

усе Нам звідси видко добре.

ж. Дали і Мирославу вітер,

що дме в одному напрямку

впродовж одного місяця,

коли світанок настає,

а в протилежному - вечірній.

Вказали на копальню мідну,

трудились там Небесні духи,

сумлінно ставились до того,

щоб не потрапити в Огонь.

Усе, що він бажав робили,

споруду з двох стовпів звели.

Є статуї там величезні

та металеві казани,

призначені для омовіння.

Прославте, діти Любомира,

Творця, дотримуйтеся Віри!

з. Коли ж він до межі прийшов

(свого земного існування),

тоді хробак їм показав,

що Мирослав давно сконав.

Йому опору підточив

ціпок, який підтримував

і духи усвідомили -

якби дізналися раніше,

нічого б не робили більше,

бо праця та для них була

огидна і принизлива.

и. Основа-Міць, Ознаку мала,

сади праворуч і ліворуч,

плоди Господні споживала,

підносила хвалу Творцю.

Щасливий край і Бог Ласкавий,

але блукали манівцями,

тоді Ми греблю їм прорвали,

потоп жахливий пролили.

Сади їм замінили іншим,

яке гіркі плоди давало –

росло латаття й молочай.

Отак Ми їм і відплатили

за те, що Нам не вірили.

Облудних лиш караємо!

і. Своєю Ласкою звели Ми

між тими селами, ще й інші

такі, що здалеку виднілись,

дорогу убезпечили,

щоб мандрівник ішов туди

та їжу й прихисток знаходив.

Казали: «Боже! Поклади

дорогу, щоби йшла повз нас!

Хай подоржні йдуть сюди,

Щоб статки нам примножились!»

Себе вони тим скривдили

та тільки згадкою й лишились,

бо розлетілись в часі шматтям,

по всіх краях розсіялись.

Ознака це, Всевишнього,

для тих, які терплячі, вдячні.

й. Повірити Спокусник змусив,

що правда тільки з ним - пішли,

сумлінні ж залишилися.

Над ними влади той не мав,

марою всякою збивав

того, хто в Судний День не вірив.

Та береже Господь сумлінних!

аа. Кажи: «Шануєте облуду

прирівнюєте Господу,

але вона ваги не має,

як пил, що з Неба падає,

а ви з Творцем рівняєте».

Не прийме захисту від інших,

лише від тих, що Сам призначив.

Коли ж омана душі звільнить,

спитають: «Що Господь сказав?»

Почують: «Правду, бо Ласкавий,

Правитель Найвеличніший!»

ав. Спитають: «Хто насичує

із Неба вас та від Землі?»

Скажи: «Один лише Всесильний!»

І хто ж іде Прямим Шляхом,

а хто блукає манівцями?

Кажи: «Вас не питатимуть

де нагрішили ми в житті,

про ваше не спитають нас».

Додай: «Збере Творець усіх

та Суд влаштує Праведний.

Лиш Він Суддя, Всезнаючий!»

Спитай у них: «Де ж ваша рівня?»

Не знайдете Творцю подібних,

Він Найвеличніший і Мудрий!

аг. Тебе ж послали кобзарем,

щоб ти напучував людей,

та в більшості того не знають.

Питають: «Де ж Обіцяне,

якщо ви правду кажете?»

Кажи: «Обіцяне у вас

і не змінити День і Час -

притримати, чи квапити».

Та мовили ті, що не вірять:

«Ні в Клич ми не увіруєм,

ні в попередні Послання».

ад. Якби ж побачили облудних,

перед Творцем поставлених,

щоби послухали, що кажуть

колишні ниці знаті їхній:

«Це через вас ми не сумлінні!»

А ті бундючно: «Це не ми

забороняли Путь Пряму,

коли кобзар до вас приходив.

Самі в халепу вскочили!»

Перечать ниці: «Так! Було,

вночі і вдень ви хитрували,

Творцю не вірити веліли,

а майструвати ідолів,

які мов - Господа замінять».

Ті ж каятись не захотіли,

хоч і покару бачили

і пута Ми на них наклали

за те, що не повірили

та всіх до Пекла кинули.

ає. Таких поселень не було,

куди б Ми кобзарів не слали,

щоб там заможні не сказали:

«Не віримо ми брехням вашим

те вам не посилав Всевишній!»

Пишались: «Ми багаті! Знать,

а тому ми і непідсудні!»

аж. Ти нагадай: «Лише Всевишній

усі багатства роздає

і тільки для випробування!»

Але того не знає більшість.

Багатства всі, що маєте,

а також ваші діточки,

до Мене вас не наближають,

а тільки тих, що вірують,

в житті були сумлінними.

Подвійна нагорода їм,

яку дамо світлицями,

опісля того, як зберем.

Тому ж, хто капості вчиняє

Ознакам, ними нехтує,

їх тим послабити бажає,

Ми подаруєм Полум’я.

Такі Мої дарунки грішним!

аз. Скажи: «Насправді посилає

нам надбання лишеТворець.

Якщо пожертвуєте щось –

то втрату Він замінить іншим,

бо Щедрість Господа найліпша!»

В той День, коли зберуть усіх –

то запитає Бог у Духів:

«Ось ці вам поклонялися?»

Ті скажуть: «Господу хвала!

Тебе лишень ми визнаєм,

вони ж у нас повірили

та шану нам підносили,

додаючи Тобі у рівню!»

В той День ніхто із них нічим,

ніяк не допоможе іншим.

Ми скажемо: «Ось вам покара,

в яку ніхто із вас не вірив!»

аи. Коли їм Явлене читали,

вони того не слухали,

казали: «Це лиш чоловік,

що відвертає нас убік

від тих кому вклонялися

ще предки наші та несли

на капища пожертви їм».

Казали ще: «Це чародійство

та вигадка його нахабна.

Ніяка то не істина!»

Святе Письмо їм не давали

та й кобзарів не посилали.

Теж вигадкою це вважали

ті, що раніше там жили.

Ми віку їм укоротили,

бо кобзарів не слухали,

Мене вони тим розгнівили!

аі. Скажи: «Навчаю вас тому,

щоб стали ви перед Творцем

самі, чи вдвох та свідчили,

чи й справді він таки причинний,

бо він у дійсності учитель,

від злої кари боронитель».

Скажи їм: «Ваших нагород

мені не треба. Вам потрібен

в майбутньому Його дарунок.

Мене Бог також нагородить,

Творець всьому у Світі свідок».

Скажи: «Господь вам пропонує

спізнати Істину, Йому

у Всесвітах усе відоме,

яке для вас лиш таїна».

Скажи: «Прийшла вам Істина!

Сюди брехня не явиться».

Кажи: «Якщо я заблукаю –

то шкоду лиш собі вчиняю,

бо мій Учитель – це Господь!

Він Чуйний і Близький, насправді».

вй. Якби ти переляк побачив,

коли не зможуть утекти

та вхоплять їх із недалечка,

промовлять: «В Бога віруєм,

та здалеку Його не бачим».

Раніш не вірили вони,

перекидались лиш думками

про усіляке потаємне,

що марилося здалеку,

та тільки перепона стала

між ними й тим чого бажали.

Те й з попередніми було,

бо в сумнівах заплутались.

 

Веління – ЄЖ

ОБЕРЕГИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Прославте Господа! Творця

Небес, Землі та Оберегів,

які у Всесвітах ширяють!

Бог може збільшити творіння –

це сил у Нього не відніме.

Всевишній Наймогутніший!

Що ласкою своєю Явить,

ніхто тому не перешкодить.

Якщо чогось Він не захоче –

того ніхто в Світах не вчинить.

в. Ви пам’ятайте Божу Ласку,

Правителя Єдиного!

Чи є Творець крім Господа?

Свої щедроти посилає

до Батьківщини вашої.

Омана ідоли, бо є

у вас Творець Всіх Всесвітів!

Оманою не спокушайтесь.

г. Якщо вони тебе вважають

вигадником, чи штукарем –

то те казали й кобзарям,

які приходили не раз.

Обіцяне Всевишнім - Правда!

Не спокушайся сьогоденням,

не піддавайся пристрастям.

Спокусник ворог ваш, і справді!

Лиш ворогом його вважайте,

бо він збирає свій кагал,

щоби ті Полум’я зазнали

і тим, які не вірують

давно призначена покара,

а на сумлінних вже чекає

чудовий Сад у Вирії.

Те тільки вірним Бог дарує.

Кого ж зачарувало лихо

і втоми в тім не відає...

Господь про те насправді знає,

але таких з Путі збиває

і ти за ними не жалкуй,

Бог їхні душі тримає.

д. Творець вітри вам посилає,

а той вже хмари підіймає.

Буває, у степи спрямує

і те, що вмерло воскресає.

Палав завжди степ Оріянни

і згодом став чорноземом.

є. Хто хоче величі в житті –

придбає через Господа,

а хто хитрує задля лиха,

Творець скарає люто їх,

бо лихо хитрість підживляє

і все намарне пропадає.

ж. З Міжзоряного Попелу,

який збере Творець ретельно,

Він згодом створить новий Всесвіт.

Створив із нього й Чоловіка.

Свої плоди самиця носить

у животі і в мороці

та родить волею Творця,

а Він і час життя призначить,

про що відзначено у Книзі -

не клопіт це Всесильному.

І не одне і теж водойми,

бо є й солоні та прісні.

Одне годиться, щоби пити,

пливуть у інших, рибу ловлять.

Прикраси в них, є їжа там,

Човни - далеко плавати

і ласки Божої шукати.

Невже невдячні будете?

Це Бог у ніч день приведе,

також до дня і ніч приводить.

Творцю скорились Сонце й Місяць,

все йде до певного часу.

Всевишній, Він Правитель наш

і влада лиш Йому належить,

а не поганським ідолам!

Пилинка не належить їм.

Коли до них ви кличете,

вони вас... просто не почують.

Та і почули б, не захочуть

відповісти на заклик ваш,

в Останній День вони також

не будуть вас там захищати.

Знання і Сила в Господа!

з. О, люди! Вам Творець потрібен!

Багатий і Преславний Він!

Одне лише Його бажання

і змінить вас творінням іншим,

не потребує те зусиль.

Творець Могутній і Всесильний!

Ніхто не понесе за інших,

якщо ті навіть і попросять,

хоч те батьки, або родина!

и. Навчай тих, що Творця бояться,

до Нього щиро моляться,

бо очищаються для себе,

до Бога повертатись треба.

Не рівня зрячий і сліпий,

чи затінок і суховій,

покрите мороком, чи світлом.

Живе та мертве не зрівняти.

Творець лиш слух вам може дати.

Небіжчика не змусиш чути,

живих повинен ти навчати!

і. Ми кобзарем тебе послали,

щоби від тебе Правду знали,

бо ще народу не було,

якому Повчання не слали.

Якщо вважають брехуном –

то з кожним те ставалося,

який Ознаки їм приносив,

або Святе Письмо тлумачив,

щоб душі їхні просвітлити.

І Я тоді хапав облудних

та гнів свій виливав на них.

й. Хіба не бачиш, як Творець

із Неба воду посилає

плоди та квіт насичує?

Дороги ти всілякі бачив:

червоні, сірі, білі й чорні...

Та й люди різнокольорові.

Так! Всі бояться Господа,

одні лише сумлінні знають

Величний, Мудрий Він, прощає.

Усі, що Клич Його читають

та вчасно молитви вчиняють,

приховано дають, чи потай

із того, що Творець дарує –

надію мають на прибуток

від торгу за життя майбутнє,

щоб сповна Щедрий заплатив

та ще і Ласки їм примножив,

бо й справді - вельми Вдячний Він!

аа. Те що дали навіюванням

з тієї Книги - Істина!

І справжність те підтверджує

того, що слали Ми раніше.

Господь все знає, чує, бачить!

І Книгу на завершення

дали у спадок Ми сумлінним,

яких вважаєм гідними,

та поміж них є й ті, що зло

навмисно душам спричинили,

але є й помірковані,

чи з дозволу Всесильного

вже інших перевершили,

вподобавши Його прихильність.

Їм прихисток в Садах Утіхи

у шатах золота і шовку.

ав. Промовлять: «Господу хвала!

Від смутку Славний нас позбавив.

Правитель Вдячний, Він прощає!»

Своєю ласкою послав

до Вічної Обителі

де нас утома не торкнеться,

нікого там не вхопить неміч,

а тим, хто не увірував

житлом - Пекельне Полум’я,

ні скону там, ні милості.

Так Ми віддячуєм облудним!

аг. Вони волали: «Господе!

Ласкавий ти, нас виведи!

Добро лиш будемо вчиняти,

Спокусника забудем геть».

Хіба не дав Я вам життя,

де мали час на вороття,

Повчання Наші пригадати?

Кобзар же Наш до вас приходив.

Скуштуйте, спуску вам не буде!

Усі ви вельми грішні люди.

Про вас усе Всевишній знає –

хто, що і де приховує,

і навіть те, яке в серцях.

Творець поставив вас усіх

наступниками на Землі,

покара жде невіруючих,

облуда збільшить Божий гнів!

Облудні збитки матимуть!

ад. Скажи: «Бовванів покажіть!

Що на Землі вони створили?

Чи Книгу Ми для них послали

В якій Ознаки показали?

Ні! Лицеміри вас дурили,

а ви тому лише раділи».

У Господа Земля і Небо,

клопочеться Він, щоб не щезли.

Якби вони і зникли - то

не поцікавився б ніхто...

Та Чуйний Бог, Він вибачає.

ає. Заприсягались Господу,

якщо кобзар до них прийде –

сумлінними тоді всі стануть.

Прийшов… ще більше прогнівили

бундючністю своєю в тому

та хитруванням, просто злом.

Забули скільки пращурів

було Всесильним згублено?

Пряма Путь лише до Творця!

Не йдуть до Бога манівцями!

Чи на шляхах не бачили,

чим попередники скінчили?

Бог може стерти все з поверхні,

та не настав ще Судний День.

Всезнаючий Бог і Всесильний!

Якби карав Могутній зразу –

вже б не було вас на Землі.

Відтягує Творець до Часу.

Коли ж той Час Обіцяний?

Про те лише Всевишній знає!

 

Веління – ЄЗ

ЗАВАДИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Це збіркою тобі послали,

щоб груди більше не стискала

невпевненість у майбутті,

допомогала вірити.

За цим прямуйте, бо його

Всесильний людям посилає,

щоб ті не забували Бога,

сумлінно Послання вивчали,

Творця всім серцем шанували,

а інших щоб не додавали,

вклоняючися ідолам,

бо знаєте ви дуже мало.

Чимало селищ Ми згубили,

де мешканці в гріхах погрузли.

Раптово спостигав Наш гнів

вночі, або в час безтурботний.

в. Була шаленим кличем Вість,

коли Ми закликали вас,

щоб врешті-решт і схаменулись,

а не від жаху белькотали:

«Таки неправедні були...»

Ми вас і кобзарів спитаєм,

яких до вас же послаєм,

Про вчинене розповімо,

адже усе Ми бачимо.

Усе в той День від Істини

і тим, хто терези наповнив

подальше щастя подаруєм,

Кому ж покласти нічого,

отримають лише Вогонь!

Такі на них чекають збитки,

бо не повірили в Ознаки.

г. Ми ствердили вас на Землі

та необхідне все дали.

Яку ж із того дяку мали?

Це Ми усіх вас сотворили,

та надали належний вигляд,

Вогняникам сказали згодом:

«Усі вшануйте Ростислава!»

Ті поклонились, лиш Гордій

ушанувати не схотів,

бо вищим він себе вважав,

коли спитали про відмову.

д. Прогнав його Бог звідти геть,

він попрохав до Дня відкласти.

Господь на те погодився.

Помститися той вирішив:

«За те, що Ти мене збиваєш -

я на Путі Твоїй засяду

та всіх там спокушатиму

і поперед, і позад буду,

також ліворуч та праворуч,

тож стануть всі Тобі невдячні».

є. Почув: «Покриєшся ганьбою

ще й ницим станеш. Хто ж з тобою

піде, обом Вогонь Пекельний!

А Ростислав, з дружиною

селіться в Саді Вирію!

Все, що захочете вживайте,

а цю рослину не чіпайте,

бо гріх страшний тим вчините!»

ж. Почав Спокусник шепотіти:

«Чи ви малеча слухатись,

плоди ті - не така вже й капость,

а навпаки - дарують рівність.

Ви теж богами станете!

Тож, нащо вам когось благати,

хвалу комусь підносити,

коли захочете ви їсти?

Самі собі все створите!

Добріше радника, повірте,

не знайдете у Всесвітах!»

з. Коли ж рослини скуштували –

то щось недобре з ними сталось,

соромитися почали

того, що тіло й шкіру мали,

хоч те Творець подарував.

Тож, заходилися збирати,

листки всілякі та сплітати

і ними тіло покривати.

Аж ось Господь гукнув до них:

«Хіба Я не забороняв?

Чи про Гордія не казав,

що він для вас – це вічний ворог?»

Похнюпились ті: «Милий Боже!

Самі собі нашкодили!

Пробач, щоб збитків ми не мали!»

и. Почули: «Звідси геть! Карпати*

вам будуть прихистком до смерті!

Той Змій вас буде жалити

аж із Болота* діставати,

криваву данину збирати,

там житимете й помрете

та звідти і воскреснете».

Вбрання вам, діти Ростислава,

Всевишній дав щонайгарніше

і ним закрили Ми все інше,

потрібне вам у існуванні.

Сумлінність – покрив цей найліпший

і це Ознака Господа.

Ніколи те не забувайте!

і. Спокусник, діти Ростислава,

ніколи не спокусить вас,

як те з батьками учинив,

тим з Вирію їх викинув

навчив ще й соромітності.

Він, зі своїм збіговиськом

таке побачити спроможні,

чого не здатні ви. Насправді ж,

вони впливають лиш на тих,

які ідуть услід за ними

та нехтують своїм Творцем.

й. Вчиняючи гидоту кажуть:

«Ми це у пращурів знайшли.

Хто, як не Бог велів їм те?»

Ти ж запереч: «Господь не може

гидоти різної навчати!

Невже ви стверджуватимете

таке, чого не знаєте?»

Додай: «Господь мені велів,

щоб справедливості навчав.

Коли збираєтесь молитись, -

спрямовуйте свої обличчя

убік полуденного Сонця

та Ймення Боже промовляйте

і щирими в молитві будьте,

й у Вірі. Він вас сотворив,

до Нього і воскреснете».

Одних Він спрямував на Путь,

а інші манівцями йдуть

і заблукали у омані,

захоплюючись ідолами,

на погань покладаючись,

богами те вважаючи

та стверджують, що вірно йдуть.

аа. Вбирайтесь діти Ростислава

у гарні шати і прикраси,

якщо на прощу ви йдете,

Всього удосталь їжте й пийте,

але дотримуйтеся міри.

Лихі непомірковані!

Ти поцікався: «Хто боронить

прикраси, що вам дав Ласкавий.

Те Бог сумлінним дарував

та їжу, котрою годує?»

Скажи: «Всі блага сьогодення

для тих, що душу віддають

служінню Господу, бо вірять, -

День Воскресіння скоро прийде».

Ознаки так пояснюєм

тим, хто у Бога вірує.

ав. Скажи: «Господь заборонинив,

огидне, що вчиняли ви

(гріхи, хоч явно, чи таємно),

або з людьми сваволили,

когось у рівню додавали,

а права ви на те не мали,

чи щось про Нього говорили

таке, чого й самі не знали».

Межа є в кожного народу,

коли до неї він підходить –

ніхто не в силі, ні на мить

затримати, або додати.

аг. О, Ростиславові сини!

Коли до вас приходили

від Мене, з вас же кобзарі

та про Ознаки говорили –

добро сумлінні учиняли

і душі їхні жах не вхопить,

печаль в той День їх не обтяжить.

Ті, що не вірили в Ознаки,

вважали їх за вигадки

та ще й себе підносили –

їм вічно мешкати у Пеклі.

Чи є неправедніш за того,

що зводить наклеп, ще й на Бога,

глузуючи з Ознак Його?

Вони також частину мають

свою, у Книзі Ясній, Вічній.

Коли пошлемо Ми до них,

щоби життя завершити –

то посланці спитають їх:

«Де ті, кого ви шанували

і рівнею Йому вважали?»

Ті скажуть «Нас в біді лишили!»

І проти себе тим засвідчать,

те що вони невіруючі.

ад. Почують: «В Полум’я зійдіть,

збіговисько людей і духів

до тих, які прийшли раніш!»

Коли туди, якийсь приходить,

кляне близький йому народ,

аж поки всі там не зберуться

і вже тоді останні скажуть:

«Вони на це підбили нас!

Всесильний, Кару їм подвоюй!»

Відповідатиме Всевишній:

«Та кожному Я тут подвою!»

Вони ж цього не розуміють...

І скаже перший другому:

«Не мали переваг над вами,

скуштуйте, що надбали разом».

Бо й справді тим, які Ознаки

вважали лиш за вигадки

та ще й підносились над ними,

ворота в Небі не відчинять,

до Вирію їм не зайти,

хіба-що на горі рак свисне.

Таке даруємо Ми грішним.

Їм лігвом Полум’я Пекельне,

смола там замість покриву.

Ця для облудних нагорода.

ає. Тим, хто увірував і чинить

по правді, Ми на душі їхні

не кладемо тягар нестерпний,

а скільки сили вистачить.

У Вирії їм мешкати

та вічно там перебувати.

Там з душ Ми вилучимо смуток,

а біля ніг їм ручаї

і говорити будуть вдячно:

«Хвала Всевишньому, що нас

привів сюди! Самі ніколи

сюди б не вийшли, лиш Ласкавий

у Сад цей лагідний привів,

а провістили Істину

нам кобзарі, Ним послані».

Вони почують: «Ось той Вирій,

що вам у спадок віддаємо

за те що ви були сумлінні».

аж. І погукали з Вирію

до тих, що у Вогні горять:

«Переконались в істинності

того, що Бог нам обіцяв!

А вам, прийшло Обіцяне?»

Ридаючи ті скажуть:«Так!»

Там проголосить всім провісник:

«Неправедним Творця прокляття

за те, що із Путі збивали,

вклоняючися ідолам,

до того інших залучали.

Ознакам не повірили,

над кобзарями кепкували».

аз. Запона поміж ними буде,

а ще – на пасмах схилів люди,

яких по мітках розпізнають

і тим, кому до Вирію,

вони гукатимуть: «Мир вам!» -

хоч не зайшли туди самі,

але палку надію мають,

та тільки-но збентежні

на мешканців Вогню поглянуть -

залементують, заволають:

«З неправедними нас не змішуй!»

аи. В той час ті, що на загороді*

гукнуть, до зібраних людей,

яким судилося до Пекла,

(за позначками упізнають):

«Не допоможуть надбання,

що жадібно копичили,

бундючно тим пишалися!

Чи не заприсягалися,

що Ласки Божої не буде

тим, котрі вірують в Творця?»

Сумлінним же на Вирій вкажуть:

«Сюди, до Саду увійдіть».

аі. Ті, що у Пеклі попрохають

у тих, яким до Вирію:

«Побризкайте на нас водою,

чи з тих щедрот ласкаво дайте,

хоч дещицю з того, чим Бог

так щедро нагороджує»,

а ті: «Творець забороняє

ділитися з тим, хто не вірив»,

та за життя свого до Віри

в Творця, він так і не пристав.

Вважав, що - те пуста забава.

Таких забудемо сьогодні.

Забули ж про цей День вони,

все надбаннями тішились,

Ознаки вперто відкидали.

вй. Ми ж з Книгою приходили,

де ясно все їм показали,

на Путь до Віри їх вивели,

тих що у Ласку* вірували.

Невже вони на щось чекають,

крім виконання обіцянок?

В той День, коли воно настане,

ті, що цим нехтували, скажуть:

«Нам посилали кобзарів

та з ними Істину. Тепер же

ми вже й не знаємо, хто зможе

нас захистити. Чи повернуть

нас може знову до життя,

щоби сумлінними там стати?»

Та ні, собі вчинили збитки,

пощезли їхні вигадки!

ва. Насправді ж – вам Господь Творець,

що Небо й Землю сотворив

за шість днів Бог упорався

на Троні потім Він посів.

Бог закриває ніччю день

(та й той її наздоганяє),

і Сонце з Місяцем, і Зорі.

Все те Йому підкорене,

у Нього Влада, й Сотворіння,

тому хвалу Творцю підносьте,

Правителю Всіх Всесвітів.

Творця благайте в таїні,

неголосно, Він ґвалт не любить

та й тих, які його вчиняють.

Свавільними також не будьте,

Його Ладу дотримуйтесь,

що на Землі Він запровадив,

до Нього з острахом волайте,

Бог сподівання ваші справдить.

Він той, хто вітер посилає

і ті народам сповіщають,

що Божа Ласка буде їм,

коли із клубочіння хмар

дощі спадуть на землю мертву –

всілякий плід їм виростим.

Отак і мертвих оживим

та всіх притягнемо до Суду.

То може це за доказ буде?

На тій землі, яку Бог любить,

рясне життя буятиме.

Нікчемний ґрунт убоге й родить!

Так Ми Ознаки викладаєм

тим, що Нам вдячні та міркують.

вв. Ми посилали Тихона,

щоби сказав народу він:

«Вклоняйтеся Всесильному,

бо Він Творець і Бог Єдиний!

А іншого немає бога!

Побійтесь Дня Великого!»

На те промовила старшина:

«Здається нам, що ти в омані».

Він їм: «Це не омана, люди,

бо я кобзар, від Господа!

Приніс від Нього послання,

а Він мені надав знання

і раджу я вам їх прийняти.

Невже тому дивуєтесь,

що це напучення Творця

і вам послав з одним із вас,

та ще і посланий для того,

щоби навчав вас Віри в Бога

пробуджуючи нею страх,

тремтіти радив перед Ним,

гріхи спокутувати цим».

вг. Вони ж те за брехню вважали,

та Ми його порятували,

з ним тих, що у Човні були.

Усіх же інших потопили.

Вони Ознаки зневажали,

не вірили у День Останній.

І справді - цей народ сліпий!

вд. Ще Годуна до староладів

послали Ми. Він їхній брат

сказав: «Творця вшановуйте!

Немає Бога іншого!

Невже не боїтесь Його?»

Тут відгукнулася старшина:

«Здається нам – ти втратив глузд

і маячня все те, що кажеш!»

Той знов до них: «Повірте, люди,

кобзар я від Всевишнього!

Хай не турбує вас мій глузд,

все що кажу вам – це від Нього,

Правителя Всіх Всесвітів!

Мені ж веліли - передати».

Невже тому дивуєтесь,

що це напучення від Бога

і Він послав з одним із вас

та ще і посланий для того,

щоб Віри тут усіх навчав?

Згадайте, що Господь звеличив

народ ваш після Тихона,

обдарував щедротами.

Про Ласку Господа згадайте

і буде щастя в майбутті!»

вє. Ті підозріло: «Може ти

нам про Творця, задля годиться

розповідаєш, а насправді

бажаєш перебрати владу?

Чи хочеш відвернути нас

від тих, кому молилися

далекі наші пращури?

Тоді нам покажи покару,

якою так загрожуєш,

якщо ти дійсно правду кажеш».

Промовив: «Кара вже прийшла,

адже прогнівили Творця,

а тому – ви не сперечайтесь,

стосовно тих, що вигадали

не ви, так ваші пращури,

хоч і не мали дозволу

від Славного Творця на те.

На це одне скажу: «Чекайте!

А я вже, з вами підожду».

Його Своєю Ласкою

Ми врятували, тих - під корінь

(як і усіх невіруючих)

згубили, до останнього!

вж. А до пихатих Ми Добриню

послали (брата їхнього),

звернувся він: «Народе мій!

Творець Господь наш, Він Єдиний!

Лиш Він, немає іншого!

Прислав мене зі Свідченням

у вигляді худобини,

яка і є Ознакою».

Їй мали дати пастися

на цій землі Всесильного

і шкоди щоб не завдавали

(адже худобина – Його),

за те би не зазнали кари.

вз. Згадайте і, як ствердив Він

колись вас, після староладів,

в долинах їхніх поселив,

де зводите палаци й башти

та, навіть в скелях живете.

Всевищнього не забувайте,

свавілля не поширюйте!»

ви. Бундючні, з родової знаті

звернулися до тих, що вірять,

вважаються сумлінними:

«Чи впевнені ви, що Добриня

насправді – це кобзар Господній?»

Відповіли вони: «В те вірим!

Та ще й у, послане Творцем!»

Тоді пихаті кажуть: «Ми

у те – ніскілечки не вірим».

Худобину зарізали,

Суворого не слухали

та зверхньо мовили: «Добриню!

Ти покажи Обіцяне,

якщо вже – ти кобзарТворця».

Здригнулася земля під ними,

знайшли їх мертвими уранці,

лежали всі там долілиць.

Залишив їх він і сказав:

«Народе мій! Я передав

Послання вам від Господа,

а також я вам щиро радив.

Не любите ж ви радників».

ві. Ми слали й Злота, він казав:

«Невже ви чините гидоту,

випереджаючи весь Світ

йдете ви до чоловіків,

щоби угамувати хіть?

Порушуєте Божий Лад!»

Так ті іще й обурились:

«Ти їх із міста виведи,

бо нам тут не потрібні чисті!»

Тоді його Ми врятували,

а з ним також і всю родину,

але залишили дружину

із тими, що загинули.

Упав на них камінний дощ.

Гидке завершення для грішних!

гй. Розсіяним Кашуба слали:

«Шануйте лиш Всесильного!

Адже у Всесвітах, крім Нього,

ніякого немає бога.

Ознака їм прийшла тоді,

велів Він бути зваженими,

народи не принижувати

і їхні землі не псувати

та цур - на них не зазіхати,

якщо є Віра в Господа».

Не учиняйте засідок

на всіх дорогах, не лякайте

тих, що шукають Віри Путь,

щоби навмисно з неї збити.

Згадайте - мало вас було

та, як вас Бог примножував.

Погляньте, що на тих чекало,

котрі лише лихе вчиняли.

га. Якщо частина вірила

у те, що з кобзарем послали –

то інші нехтували тим.

Ну що ж, до тих пір почекайте,

коли Господь усіх розсудить –

Найсправедливіший із суддів!

Бундючна знать з його народу

сказала: «Ми тебе прогоним

і тих, які услід пішли,

або ж вклоняйтесь ідолам».

Спитав: «Якби й ненавиділи?

На Бога ж наклеп зведемо,

якщо вшануєм ідолів.

Ще й після того, як Господь

порятував нас від гидоти.

Це гріх - туди нам повертатись,

якщо Творець те не велить.

Знанням своїм Він обіймає –

все, що у Всесвітах існує.

На Нього лиш надію маєм

волаєм до Всевишнього:

«Правителю! По Істині

Ти розсуди все поміж нами,

бо Ти, Найсправедливіший!»

гв. Старшина, що не вірила,

своїм сказала: «Хто піде

за Господом разом з Кашубом –

жахливі збитки матиме!»

Земля зайшлась шаленим трусом.

Знайшли всіх вранці мертвими

(тих, що брехнею все вважали),

неначе там і не жили.

Кашуб залишив їх, сказав:

«Народе! Я лише кобзар,

мене послали - передати.

Я правильні давав поради,

тепер мені – не жаль невірних».

гд. Нікого Ми не нищили,

раніш ніж кобзарів послали.

Ви б хоч над цим поміркували

у Славного повірили!

Ми згодом Ласку, замість лиха

та розквіт їм подарували,

дітей та статок множили,

аж поки не заговорили:

«Подібні зміни лиха й щастя

і попередні зазнавали.

Саме все й налагодилось...»

Тоді хапали Ми зненацька,

коли вони й не сподівались.

гє. Якбиж-то мешканці тих сіл

повірили, Творця боялись –

то перед ними Ми розкрили б

всі блага і Землі, і Неба,

та сприйняли вони Ознаки

за вигадані побрехеньки

й на себе тим накликали

таке, чого й не уявляли.

Невже вони не здогадались,

чим може те завершитись?

Чи, геть у те не вірили

(пишаючись своєю міццю),

що їх Господній гнів зачепить,

коли у статках тішаться,

або в оселях мирно сплять?

Не вірили, що й на світанні,

коли плекають сподівання?

Вважають, що захищені

від задумів Всевишнього?

Але так думають лиш ті,

що Господом приречені.

Не зрозуміли очевидне,

що Бога не уникнути?

А Він (всього лиш побажає),

серця їм запечатає.

Вони ж того і не відчують,

як з попередніми вчинив,

коли ті перед Ним грішили.

гж. Такими ж і міста були

про котрі Ми розповідали.

Туди послали кобзарів,

щоб їм несли Ясні Ознаки,

але народ у те не вірив,

вважаючи за побрехеньки.

Так запечатуєм серця!

Ми не знайшли у більшості

до Заповіту вірності,

огидну лиш – розбещеність,

бридку бундючність і пихатість.

гз. Послали якось Ми Кучму

до Перуна з Ознаками,

та той, а також їхня знать,

послання те не сприйняли.

Згадайте, що отримали!

Сказав Кучма Перунові:

«Я від Владики Всесвітів,

мене Він кобзарем послав,

щоб ніс Творцеву Істину.

Звільни Сарматову родину

і я їх звідси виведу».

Почув: «Якщо Ознаки маєш –

то чому нам їх не покажеш,

якщо ти дійсно правду кажеш?»

Жбурнув тоді Кучма ціпок свій,

перетворився той на змія,

а потім вийняв руку хутко,

здалося всім – то блискавка.

ги. Сказала знать: «Штукар ти вправний

і нам здається, – хочеш влади».

Почули: «Що ж порадите?»

Ті мовили: «Ти відклади

Кучмі та братові його,

пошли глашатая свого,

щоби покликав чародіїв».

гі. Зігнали купу штукарів,

ті раді: «Догодим царю,

щедротами нас обдарує!»

Перун їм: «Переможете –

тоді до себе всіх наближу!»

У радісному збудженні:

«Жбурляй же ти ціпок свій, Кучмо,

а то ми кинемо раніше!»

Він їм: «Та, кидайте вже перші...»

Щось на долівку кинули,

немов причинні белькотали

(так очі тим відводили)

і, майже насмерть, чарами

усіх людей перелякали,

а ми навіяли Кучмі:

«Жбурляй і ти туди ж ціпок свій!»

Ломака та усе там з’їла,

так Істина явилася,

омана ж їм усім відкрилась

і штукарів так вразило,

що вигляд жалюгідний мали,

всі долілиць попадали:

«Ми у Творця повірили!

Правителя всіх Всесвітів.

Єдиний Бог у Кучми й брата!»

дй. Скипів Перун: «Повірили

раніше, аніж я дозволив?

Чи ви з тим зайдою у змові,

допомогаєте йому

у тім огиднім задумі?

Щож, напросилися самі,

вам руки й ноги відрубають,

а решту на гіллі розіпнуть»,

та ті: «Ми навертаємось

до Господа Ласкавого!

Ти ж здатен - лиш вчинити помсту

за те, що вірим Господу,

Його Ознаки визнаєм.

Творцю! Терпіння дай тепер нам,

та упокій сумлінними!».

да. Обурено знать запитала:

«Невже Кучмі дозволиш ти

разом з народом нас ганьбити,

Святині наші гудити?»

Сказав: «Давайте знищимо

чоловіків з його народу,

лише жінок залишимо

і так візьмем над ними верх».

дв. Кучма промовив до своїх:

«Благайте в Бога допомоги,

терпінням запасайтеся,

бо вся земля належить Богу

і Він її дарує тим,

які стають сумлінними».

Ті ж злякано: «Ми скривджені

іще до того, як прийшов

до нас ти, й після того також».

Та він їх заспокоїв: «Може

Бог знищить ворога й призначить,

лиш вам усе те спадкувати,

щоб глянути, як вчините?»

дг. Ми вже Перунів рід карали,

тривкі засухи посилали

та вельми бідний урожай,

щоби вони замислились,

чи є хтось вищий за Творця.

Але, коли покращало:

«Минає все!» - вони сказали.

Коли ж на них звалились лиха –

то ворожили на птахах

і вирішили: «Це Кучма

у всьому винен! Кучму геть!»

Та їхній Птах* у Господа,

вони ж того не розуміють.

Сказали: «Не поведемось

на будь-які Ознаки ми».

дд. Усеохоплююче лихо

тоді послали їм усім –

шалені води, жаб, комах

і кров - Ознаки очевидні.

Вони ж лише бундючились,

так грішними й залишились.

Щоразу, тільки кара їм

загрожувала – то волали:

«Ти Бога поблагай, Кучма,

як в Заповіті ви уклали,

щоб кару нанівець звели,

тоді і ми увіруєм!»

Покару Ми відводили.

Обіцянки ж - ті забували,

його народ не відпускали.

дє. Помстилися Ми їм за зраду,

пустили їх усіх під воду.

Не вірили вони в Ознаки,

вважали те за побрехеньки.

І Ми дали у спадок людям,

яких ті ні за що вважали

і Схід і Захід на Землі

та ще й навік благословили

усіх синів Сарматових.

так справдилось Обіцяне

за стійкість і терпіння їхнє.

Перунове ж Ми зруйнували

та ще й піском засипали

те, що віками зводили.

А от Сарматових синів

через Дзвінець* Ми провели.

Ті знов прийшли до тих народів,

які вклонялись ідолам

і раптом чує він: «Кучма!

А може зліпимо бичка,

щоб, як у тих, і нам був богом?»

Жахнувся він: «Та де ваш розум?

Оці й усі боввани їхні

невдовзі будуть знищені,

а тому - марнотою стане

все, що накоїли вони».

Додав: «Невже вважаєте,

що буду я для вас шукати,

крім Нього інші божества,

опісля того, як обрав

для Себе, із усіх народів

вас, щоби у Світах піднести?»

дж. Від Перуна порятували,

який нестерпно вас гнобив,

чоловіків усіх побив,

живими лишили жінок.

Велике це випробування

від нашого Всевишнього.

Призначили Ми час Кучмі,

то термін з тридцяти ночей

та десять додали іще.

Впродовж цих сорока ночей –

з ним Сам Творець там спілкувався.

Сказав він брату перед цим:

«Побудь за мене тут з народом,

дотримуйтеся тільки ладу,

не йдіть услід розпусникам».

дз. Коли ж прийшов до Нас Кучма,

у час, який призначили –

то мовив: «Господе! Яви

Своє Лице, щоб я побачив».

Почув: «Дивитися не варто.

Хіба-що, ти поглянь на гору,

якщо втримається на місці –

то зможеш бачити лице».

Всесильний тій горі відкрився,

вона ж – вся геть розсипалась.

Тоді Кучма впав долілиць,

а опритомнівши промовив:

«Хвала Тобі навіки вічні!

Я перший, хто увірував!»

ди. Лунало: «Кучмо! Я обрав

тебе від Себе кобзарем,

неси Моє Послання людям!

Візьми те, що тобі Я дам

і будь же щиро вдячний* Нам!»

Ми написали на площинах

Пояснення про кожну річ,

візьми цю силу й покажи

народові, щоби за краще

трималися вони в житті.

Я ж, обіцяю показати –

де нечестиві мешкають

і від Ознак Я відведу

тих, що самі підносяться.

Якщо якусь із них побачать –

тому вони не віритимуть,

узрівши навіть Путь Несхибну -

її пихато проминуть.

Лише огидні манівці

їм будуть світочем у оці.

Таке, за те їм, що вважали

Ознаки побрехеньками,

а тому ними нехтували.

У тих, що не повірили

в Ознаки Наші, їхні вчинки

неплідними залишаться,

отримають вони розплату

за те, що не робилося.

ді. Народ Кучми бичка зліпив,

що упіймавши вітру мукав,

ті ж Божим Гласом те вважали,

натхненно славословили,

пожертву біля нього клали,

він спрямувати ж їх не міг

на Путь до Віри, що до Бога.

Вони межу переступили.

Коли ж їм «по руках» дали,

ті втямили, що заблукали

і Бог не милує за це -

то заволали в розпачі:

«Гріхи нам, Господе пробач,

спіткали втрати нас жахливі!».

єй. Коли ж Кучма до них вернувся –

то перелякано сахнувся:

«Що за гидоту ви вчинили,

поки я тут відсутній був?

Покару наближаєте?»

Камінні плескачі жбурнув,

за чуба брата ухопив:

«Ти, сину матері моєї!

Що з цим народом тут накоїв,

який мене убити ладен

на радість нашим ворогам?

Мене із ними не рівняй,

не стану я неправедним!»

І в розпачі: «Пробач йому

Творцю мій, Ласку нам даруй,

Ти ж Найласкавіший і Чуйний!»

єа. На тих, що відлили бичка,

приниження в житті чекає.

Дістанеться вигадникам!

Тим, що гріхів накоїли,

але пробачення прохали

у каятті, увірували –

їм те пробачить Всемогутній,

бо Він Ласкавий, Лагідний!

єв. Коли ж Кучма угамувався,

за кинуте руками взявся,

та всім на Путь Пряму вказав

і Ласку Божу для сумлінних,

з народу взяв сімдесятьох

на час, який призначив Бог.

Земля здригнулась, заволав:

«Якби Творцю ти побажав –

раніш, зі мною би згубив

усіх разом. Невже всіх знищиш

тепер, за нерозумні вчинки

юрби цих нерозсудливих?

Таке Твоє випробування,

Ти з Ясної Путі Збиваєш

того, кого Сам побажаєш

і кого схочеш виведеш.

Ти наш Єдиний Покровитель.

Пробач гріхи нам і помилуй!

Ти ж Чуйний, Найласкавіший!

Нам добрі вчинки зарахуй,

що мали ми у цім житті,

бо нам до Тебе повертатись».

Почули: «Карою Своєю

вражаю тих, кого бажаю

і Ласку Я велику маю,

та тим її записую,

які сумлінні, вірують

і милостиню подають

тим, що за кобзарем ідуть

простим – бо в школах не навчався.

Про те читаєте в Законі,

а потім ще і в Благовісті.

Він спонукає на добро,

та від лихого стримує,

а ще – навчає щастю він

і вказує вам на огидне,

тяжкі кайдани зніме з тих,

які увірували в нього

та надавали допомогу

і повернулися до світла,

яке для них з ним посилали,

а тому – щастя і надбали».

єг. Скажи їм: «Люди! Я кобзар,

до вас мене Творець направив

той, котрому належить влада

і на Землі, й на Небесах

немає боженят ніяких.

Єдиний, тільки Він мертвить,

коли захоче – оживить,

а тому віруйте лиш в Нього

та ще і в кобзаря Його,

бо з ним Він посилає Слово.

Ідіть за ним Прямим Шляхом!»

єд. Є люди в Кучминім народі,

що Шляхом Істини прямують,

по справедливості вчиняють.

Їх на коліна родові

Ми розділили, на дванадцять.

Кучмі навіяли ми згодом

(коли води жадав народ):

«По скелі бий своїм ціпком!»

Дванадцять виверглось потоків,

для кожного коліна власним.

Ми сипали крихти їм з Неба

та вміру ще й дрібну пташину.

Задовольняли їм потребу.

В достатній кількості дали,

від зайвого застерігали,

щоб харч не переводили.

Вони не Нас образили,

собі лише зашкодили.

єє. Веліли Ми: «Вселяйтеся

в це місто й поглинайте все

(собі на втіху та скажіть:

«Пробачення й полегшання!»),

а увійдіть навколішки,

своїм лицем додолу впавши

і ваші хиби Ми пробачим

та частку збільшим від щедрот

тим, що вчинять лиш добро».

Та лицеміри підмінили

у Слові те, що їм послали.

Тоді Ми кару скинули,

щоби огидне не вчиняли.

єж. Спитай про селище Приморське.

Пливли там риби косяки

й Суботу там порушили,

але до них вона не йшла.

У інші, несуботні дні,

там косяки були відсутні,

так піддали випробуванню –

чи й справді всі вони сумлінні?

Були такі, які питали:

«Чом умовляєте народ,

що знищений Ним потім буде?»

Почули: «Щоби те вчиняли,

що обіцяли Господу

та і надати їм можливість

Всесильного страшитися».

В той час, коли вони забули,

про те, чому усіх навчали –

тоді Ми врятували тих,

які добру навчали їх.

Тим, що не тримались Закону –

послали люте покарання,

щоб не вчиняли беззаконня.

єз. Коли ж наважились вони

порушити всі заборони,

веліли Ми: «Перетворіться

ви на потвор огидних, всі!»

І провістив Бог: «Проти них,

тих висуну, які спричинять

чимало зла до Воскресіння».

Господь хуткий у покаранні,

але Ласкавий і прощає!

Ми їх розсіяли повсюди.

Створили різні з них народи

і навіть ті, які слов’яни* –

забули про своє коріння,

а після них залишились

наступники й успадкували

Закон, з якого вибрали

лиш те, що їм подобалось

та тішилися сьогоденням,

Останнім Днем - не переймались,

казали: «Нам пробачиться!»

Якбиж-то знову їм зустрілись

такіж дари – вони взяли б.

Невже про Заповіт забули

та те, що обіцяли Богу –

казати правду лиш, про Нього?

Адже вони вивчають в цьому

Обитель Світу Іншого

і те для них – щоякнайкраще,

якщо бояться гніву Бога!

Чи їм не втямити цього?

єи. А тим, що Книгу поважають

та вчасно молитви вчиняють

Ми бережемо нагороду

(у Нас вона не пропаде),

адже вони - добро лиш чинять.

єі. Струснули Ми над ними гору,

була вона, неначе хмара.

Злякалися, що упаде:

«Беріть! На тому стійте твердо,

що вам послали - пригадайте

про що там. Гніву бійтеся –

то, може і повірите?»

жй. Коли нащадків Ростислава

Господь у чревах виростив –

велів їм дати свідчення:

«Скажіть Мені, чи ваш Господь Я?»

Ті мовили: «Засвідчуєм!»

І не кажіть в День Воскресіння:

«Ми прожили недбалими».

Та, щоби ви не говорили:

«Іще до нас, у пращурів

вшановували ідолів,

ми ж – після них успадкували.

Невже Ти нас також погубиш

за те що пращури грішили?»

Отак Ознаки і являєм,

щоби вони увірували.

жа. Ти розкажи їм про людину,

якій Ознаки Ми послали,

та ж ухилилася від них

і в той же час її Нечистий

вхопив, повівши за собою,

донині з ним вона блукає.

Якби Ми тільки побажали –

її би возвеличили

лише Ознаками Своїми,

та прихилилася вона

до насолод у сьогоденні

і палко віддалася їм,

чим на собаку схожа стала,

що збуджено так дихає,

язик свій висолопивши,

якщо на неї нападаєш,

або і геть ідеш від неї.

І про таких людей ця притча,

які Ознаки зневажали.

розказуй, може це й примусить,

хоч трішки, а поміркувати.

Такий поганий приклад цей,

коли Ознаки зневажають

і душу тим занапащають.

Кому показує Всевишній –

той обере Правдиву Путь,

а ті, кого з Путі збиває –

великі збитки потім мають.

жв. Чимало духів і людей

спрямуємо до Полум’я,

бо душі їхні не сприймають

та й очі бачити не хочуть

і вуха геть не слухають,

немов тварини і живуть,

Ознак ніяких не сприймають.

жг. Найліпші Імена – в Творця!

Постійно називайте їх

і тих не слухайте, у котрих

безглузді вигадки про них,

за те їм мешкати в Огні.

жд. Народ є, Нами створений,

що Шляхом Істини прямує,

тим Справедливість стверджує.

Тих, що Ознаки зневажають –

Ми поступово знищуєм,

вони ж і не підозрюють,

бо їм потроху відкладаю.

Та непохитний намір Мій!

Невже не втямили вони,

що співвітчизник їхній

кобзар, і геть він  не причинний,

а лиш повчальник Істини?

Хіба ж уваги не звернули

на владу над Землею й Небом

та всім, що створене Всесильним

і може й до завершення

час їхній наближається?

В яке ж Послання від Творця

ті не повірять після цього?

Кого з Путі збив Сам Всевишній –

тому провідника немає

і буде він поневірятись,

блукаючи немов сліпий.

жє. Цікавляться й украйнами.

Коли, мов, їхній Час настане?

Скажи їм: «У Творця знання.

Ніхто не зможе, окрім Нього,

сказати щось про те чіткого

і нелегкий тягар Господній

на Небесах та на Землі

негадано до вас прийде».

Таке вони запитують,

неначе можеш знати справді.

Скажи: ««Знання у Господа,

а вам те не потрібно знати».

Повчай їх: «Зовсім я не владен

над лихом, чи добром для себе,

якщо того Він не воліє,

якби і знав я потаємне –

помножив би добро своє,

від себе лихо відвернув.

Кобзар я, на мені повчання,

від Бога Вість несу сумлінним!»

жж. Бог із Душі Єдиної

усі народи створює,

чоловікам жінок дає

і в них вони знаходять спокій

та лише з ними розуміють –

для чого Бог створив людей.

Малечу молоком годує,

дозріє – хіть задовольняє,

старого, мов мале дитя

(що безпорадне), доглядає.

Лиш поряд з нею, чоловіком

себе насправді відчуває

та, навіть і на сплині літ –

стук серця неньки згадує.

Коли ж він жінку покриває –

та лиш легеньку ношу має,

а згодом вже стає важкою,

тоді вони разом волають:

«Пошли дитя сумлінне нам!

Тобі ми будем вдячними!»

жз. Коли ж Він подарує їм –

ті в рівню додають Йому

божків огидних, ідолів.

Невже не втямлять, що вони

створити щось нове, не здатні,

бо самі іншим створені?

Якщо ви їх покличете

на, вказану Несхибну Путь –

туди вони не попрямують.

Їм байдуже, чи кличете,

чи ви мовчати будете.

Всі ті, кому вклоняєтесь,

залежні також від Творця.

Гукніть до них, чи заперечать

свою нікчемну безпорадність.

Чи мають ноги, щоб ходити

та руки, що вхопити можуть,

а може всевидючі очі

та вуха, що усе почують?

Скажи: «Ви ідолів гукайте,

щось проти мене замишляйте,

задумане ж – не відкладайте,

а я закличу до Творця,

який Закон нам посилає,

що нас сумлінності навчає.

Ті ж до яких ви кличете –

нічим допомогти не можуть,

собі лише й вам шкодити».

Коли ж гукнуть на Шлях Несхибний –

нікого не послухають.

Якщо побачиш очі їхні –

то нерухомі і пусті,

і бачити тебе не можуть.

жи. Твори добро, гріхи спокутуй

та від невігласів тікай!

Якшо ж Нечистий щось наврочить –

твій прихисток у Господа.

Він Чуйний та Всезнаючий!

Творця сумлінні згадують,

коли до них прийшов Нечистий,

Господь від нього захищає,

та їхня братія в оману

занурити ще глибше хоче

й зусилля не слабішають.

жі. Якщо ж Ознаки наведеш –

медоточиво ті: «Якби ж

обрав його!» Ти їм скажи:

«Я йду лише за тим услід,

яке відкрив мені Господь –

це Настанова від Владики

та Ласка тим, що вірують!»

зй. Коли цей Клич для вас читають –

його в мовчанні слухайте,

щоби могли отримати

для себе Ласки Господа.

Смиренно в боязкім тремтінні,

без лементу Творця згадайте.

Волай на вранішній зорі

й коли настане час вечірній;

байдужості не допускай!

Ті, що до Бога моляться –

себе не возвеличують,

віддаючись лише служінню,

хвалу підносять в поклонінні!

 

Веління – ЄИ

ТЕПЛО ДУШІ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Тепло Душі від Господа

уся ця Книга славна, мудра!

Ми сотворили Землю й Небо

та все, що поміж них поклали,

щоби явити вам Себе.

На певний час усе створили,

та є такі, що в те не вірять

та ще й повчань цураються.

в. Спитай: «Ким уявляєте

того, кого шануєте,

додаючи Всевишньому?

Та покажіть, що той створив,

чи є у нього в Небі частка,

чи книгу послану несіть,

яка передувала Кличу,

чи знань правдивих слід вкажіть!»

Хто ж у омані більш ніж ті,

що Богу додавали рівню,

яка не скаже їм про День,

коли настане Воскресіння

і на прохання промовчить?

В той День, коли весь рід людський

зберуть до Суду Божого,

вони їм ворогами стануть,

що їм служили позабудуть.

г. Якщо їм про Ознаки кажуть,

про Істину, яка приходить,

говорять: «Це лиш чаклування!»

Кепкують: «Все те маячня!»

Скажи: «Якщо я вигадав –

то вам таке геть не підвладне,

що шле Творець разом зі мною

і добре те Йому відомо,

що хвалите так красномовно.

Творця для нас достатньо Свідком!

Хоч Він прощає, бо Ласкавий!»

д. З усіх, кого Господь послав,

ніякий я не виняток

і не несу незнаного,

бо і раніше слав Творець

те ж саме, й також з кобзарями.

Не знаю, що учинить Славний

зі мною, а також із вами.

Того тримаюсь, що відкрилось

в навіюванні. Я кобзар.

Спитай їх: «Може міркували, -

якщо цей Клич від Господа,

ви ж нехтуєте ним недбало

(хоч свідок від Сармата є

й подібне цьому стверджує

і ви його визнаєте),

йдете, підносячись пихато?»

Насправді ж, Бог Шляхом Прямим

не поведе неправедних!

є. А ще погани кажуть тим,

що вірують: «Якби той Клич

був щастям – задніх ми б не пасли !»

Та не побачили вони,

що вказана там Путь Несхибна,

а кажуть: «Вигадка минущих!»

ж. Кучма їм Книгу теж приносив,

як Ласку Нашу й Настанову.

Цей Клич шлемо Ми мовою

ясною і чудовою.

Вона із Господом рідня

по кореню, з одного Ймення,

що означає: «здійснення»,

а слово ж – віддзеркалення

того, що є у Всесвітах.

Жива ця мова і рятує

від лицемірів усіляких,

Благої Вісті таїна в ній,

що вашу душу зберігає!

з. Насправді тих, які говорять:

«Правитель наш, Всевишній!»

Прямують по Путі Господній,

ніколи смуток їх не вхопить.

Це Вирію посідачі

й перебувати їм там вічно!

Такий чудовий дар сумлінним.

и. Заповідали Ми людині

з батьками щоб була сумлінна.

Піднесеною матір ходить

і вельми тяжко чадо родить

та ще й годує немовля.

Цей термін – тридцять місяців.

Коли ж воно наллється міццю –

то вже сорокалітнім стане

і скаже: «Господе! Навчи

мене, як треба бути вдячним!

За ласку ту, що Ти надав

мені й раніш моїм батькам,

щоб я лише добро вчиняв

і щиро Богу догождав.

Даруй мені нащадків добрих!»

І від таких людей Ми приймем

усі найкращі їхні вчинки!

Погані ж їм пробачимо.

Хай мешкають у Вирії,

як те Ми обіцяли їм!

і. Є й ті, які батькам говорять:

«Та трясця вам! Невже і правда,

що з мертвих буду піднятий?

Адже пощезли покоління,

які жили раніше нас».

Вони ж волають до Творця!

Це ті, з якими сталося

те, що було Обіцяне

і людям, і вогняникам.

Залишаться вони у збитках.

У кожного є міра вчинків,

що скоєні були в житті

і Бог за вчинене віддячить.

й. В той День, коли невіруючі

лицем перед Вогнем постануть:

«Ви надбання розтринькали,

своє життя марнуючи

і сповна тим натішились.

Сьогодні ж карі піддадуть вас

за те, що на Землі пишались

та не були сумлінними,

а в пристрастях розбестились».

аа. Згадай про брата Старолада.

Попереджав він свій народ:

«Нікому не вклоняйтеся,

окрім Творця! Бо я боюся

за вас, коли воскреснете!»

Ті мовили: «Невже прийшов ти,

щоб від богів нас відвернути,

яких ми тут вшановуєм?

Так покажи Обіцяне,

якщо правдиве сказане».

Промовив так: «Лише Всесильний

це знає, я ж передаю

те, з чим мене Господь послав,

та бачу - ви невігласи».

ав. Коли вони побачили,

як Небо заклубочилось,

сказали: «Це всього лиш хмара

і дощ піде із неї скоро».

Та ні! Це те, що підганяли -

то буревій, нестерпна кара,

він згубить все, як Бог велить!»

Дали їм серце, слух і зір,

але вони їм не потрібні,

бо нехтують Ознаками.

Ми вхопим їх з усіх боків

і саме тим над чим вони

так глузували нерозумно.

Ми стерли всі поселення,

які були навколо них,

Ознак скрізь понаставили.

Хіба ж вони і після цього

не вірять у Всевишнього?

Чому ж їм не допомогли,

ті котрих палко шанували?

Байдужі ідоли до них,

адже омана лиш вони.

аг. Якось тобі Ми посилали

вогняників, а також духів,

щоб Клич вони послухали.

Коли до читання з’явились,

казали: «Мовчки слухайте!» -

і повернулись до своїх

та почали народ навчати.

Сказали їм: «Народе наш!

Ми вже прослухали там Клич,

який прийшов опісля Кучми

та, що раніше слали, свідчив

і він веде до Істини

Шляхом Творця, Прямим і Вірним!»

ад. Народ! На Клич відгукуйтесь,

він поведе вас до Творця!

Увіруйте у Господа,

тоді гріхи Він вам пробачить

та Шляхом Правди поведе.

А хто на Клич не відгукнеться -

то й на Землі ті не уникнуть

покари Божої. Всевишній

все бачить у Світах і чує.

Не піддавайтеся омані!

Хіба не бачили, Всесильний,

Творець і Неба, і Землі,

не знає втоми у творінні

і мертвих оживляти здатен?

Бог над усім у Світі владен!

Невіруючі в День Останній,

усі перед Вогнем постануть.

Хіба для них це не по Правді?

Волатимуть: «Клянемося,

своїм Владикою,Творцем!»

Та скаже Славний: «Кара це,

скуштуйте, бо не вірили!»

ає. Терпи, як інші потерпали,

всі кобзарі, яких Ми слали!

Не поквапляй їм на догоду.

Коли ж Обіцяне всім прийде –

то думатимуть, що життя

годину тому лиш скінчилось.

Карають лише нечестивих!

 

Веління – ЄІ

СКИТИ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Преславен Бог Творець Небес,

Землі та Мороку, і Світла!

А ті, які не вірують –

Йому огидне додають!

в. Бог Чоловіка сотворив

з міжзоряного попелу,

коли додав туди води

та замісив його мов глину.

Він Бог!* У Небі й на Землі.

Йому відоме Потаємне

і все, що ви в житті вчинили!

г. Ознаки, що Творець послав,

вони відкинули недбало,

брехнею Істину вважали.

Покари лютої зазнають

від того, з чого кепкували!

Невже вони не бачили

слідів народів давніх, зниклих?

А на Землі у них були

і міць, і статки. Заздрили

народи, що сусідили.

Їм з Неба дощ рясний лили.

Текла вода в долинах, горах.

Творець їх замінив на інших,

бо їм подобався лиш гріх.

д. Якби й на шкірах написали

цей Клич, щоби вони могли

його до рук своїх узяти,

а не Богдана слухати

(бо байкарем його вважали),

сказали б: «Чародій ти вправний».

Питають: «Чому Слуг Несбесних

до нас не слали разом з ним?»

Якби таке Ми учинили,

то все б інакше вирішалось

відстрочки їм би не було.

Та й перетворювати треба

його іще в людську подобу,

в сучасні строї одягати,

затьмарюючи справжню суть.

Вони все й так затьмарюють,

глузують з Наших кобзарів,

за що й отримали покару.

Скажи їм: «Краще ви пройдіться

землею, добре подивіться,

який кінець на тих чекав,

що не повірили в Ознаки!»

є. Спитай у них: «Кому належить

усе, що на Землі і в Небі?»

Повчай же їх: «Всевишньому!

Який Себе призначив бути:

Ласкавим, Мудрим, Милосердним!

Збере Він вас на Воскресіння.

Немає в тому сумніву!

Хто ж збитки матиме в той День –

то тому, що не вірує

та душу тим занапащає».

До всього в Світі Бог причетний,

удень воно, або вночі.

Усе Він знає, чує, бачить!

ж. Спитай: «Чи покровителем

когось, окрім Творця візьму,

якщо створив Бог Небо й Землю

та ще і від потреб Він вільний?»

Додай: «Мені веліли першим

сумлінним стати, поміж тих,

що в Господа і Клич повірять,

а ви не будьте разом з тими,

що віддалися ідолам,

їх Богу в рівню додають!»

Повчай: «А не послухаю

Правителя свого, - нехай

мене за душу вхопить жах

покари Дня Великого!»

з. Кого ж, у той День, відсторонять -

від Бога Дар отримають.

Якщо бідою Бог торкнеться,

то вже ніхто не захистить,

бо все підвладне лиш Йому.

Над безліччю Він владарює,

Бог Мудрий та Обізнаний!

и. Яке ж вагоміш свідчення?

Скажи: «Бог свідок поміж нами!

Відкрили Клич оцей мені,

щоб вас я міг ним умовляти

та тих, яких досягне він.

Чи скажете, що маєте

таких, які засвідчують

про існування боженят,

крім Бога, що Володар наш?»

Скажи: «Я зовсім не причетний

до вигаданих боженят!»

і. Кому Ми дарували Книгу

це знають, як синів своїх,

та душам збитків завдали,

бо Кличу не повірили.

Хіба є хтось мерзенніший

за тих, що про Всевишнього

всілякі вигадки верзуть,

Ознаки за брехню вважають?

Облудні щастя не зазнають!

й. В той День Ми зберемо усіх,

спитаємо язичників:

«Де ж ті, що вигадали ви?»

Не буде порятунку їм,

хіба-що проголосять щиро:

«Заприсягаємось Творцем -

ніяких інших боженят

Йому не додавали в рівню!»

аа. Поглянь! Себе вони лиш ганять,

бо враз полишило їх те,

що створене було в уяві.

Та і такі є поміж ними,

що слухають лиш, для годиться,

але глухі у них серця,

їх заволокою закрили,

ніколи щоб не зрозуміли

вони цю Істину у Кличі,

до вух їм глухоту поклали,

але - якби і бачили

Ознаки Наші – не повірять.

Коли ж вони до тебе прийдуть,

то сперечатись палко будуть:

«Це побрехеньки попередніх!»

Утримують від Кличу інших,

самі обходять бур’янами.

Свої ж, занапащають душі,

весь час блукаючи в омані.

Настане Час і ти побачиш,

поставлять їх перед Вогнем

і, якже зойкнуть всі вони:

«Якби-то знов нас повернули,

Ознаки б ми не відкидали,

що нам Ласкавим послані

та стали би сумлінними!»

І там усе відкриється,

що в грішних душах затаїлось.

Якби ж їх навіть повернули –

вони би знову коїли

те, що заборонили їм.

Всевишній віри тим не йме,

адже від них почуєте:

«Нічого, крім цього життя

немає і ніколи нас,

ні в який «День» не воскресять!»

ав. Якби ти бачив, як постануть

вони перед Правителем!

Спитає: «Це, не Істина?»

Ті у жаху: «Так! Присягаєм!»

Тоді почують: «Тож зазнайте

Покари Лютої Вогнем,

бо не були сумлінними!»

Адже змарнованими будуть

ті, що вважали за неправду

майбутнє їхнє Воскресіння,

аж поки не прийшла вона

до них, Обіцяна Година,

тоді волали: «Горе нам!

Ми нехтували Заповітом».

Тяжкий тягар на їхніх спинах.

Яка ж бо ноша ця огидна!

Адже, сьогоднішнє життя

легка забава, марнота,

прийдешній же притулок – ліпший

тим, хто живе в сумлінності.

Невже й цього не зрозуміти?

аг. Ми розумієм ту печаль,

що їм приносять балачки,

але – це не тебе вони

в обмані звинувачують,

та за обман Ознаки ті

вважають лише лицеміри.

Вони й раніше кобзарів

вигадниками називали

і ті від цього потерпали,

та стійко зносили, терпляче

нахабні звинувачення,

а також утиски й знущання,

аж поки їм не надійшла

від Бога допомога й Ласка,

адже нема того, хто зможе

спинити в часі Слово Боже

і доля кобзарів – не мед.

Якщо тебе таки гнітить

байдужість їхня та огуда –

то навіть і знайшовши десь

в землі ущелину, або ж

драбину до самих Небес,

Ознаку ще одну явивши,

вони в те не повірили б.

Достатньо Волі Господа,

щоби докупи їх зібрати,

на Шлях Несхибний спрямувати,

але – облиш ти лицемірних.

Господь приймає лиш слухняних,

для Себе й воскресить усіх.

ад. Ти чуєш, - просторікують:

«Якби Бог дав йому Ознаки...»

Скажи: «Всевишньому не клопіт!

Чи розпізнати зможете?»

Нема нічого на Землі,

або ж у Всесвітах безмежних,

яке б не гуртувалося.

Про все те пишемо у Книзі.

Не оминаєм дещиці.

Настане День – усе покажем,

коли до Нас усіх зберем.

ає. Хто нехтує Ознаками –

то він глухий, або німий,

у темряві перебуває.

Творець таких, якщо бажає -

зі свого Шляху сам зіб’є,

сумлінних же спрямовує!

Спитай їх: «Ви гадаєте,

якщо покара упаде,

чи Час Обіцяний прийде -

до інших ви закличете,

крім Господа? Відповідайте,

якщо вже ви такі правдиві!»

Ні! Заволаєте до Бога.

Якщо ж захоче Він того –

від ідолів Господь позбавить

і ви про них забудете.

Не додаватимете їх

Всесильному, неначе рівних.

Ми слали і раніш народам

випробування та незгоди.

То може зрозумієте –

в житті сумлінним краще бути!

аж. Чом не змирилися вони,

коли те трапилося з ними

та, чому душі зачерствіли?

Бо дослухались, як Нечистий

мерзенне розмальовував.

Коли ж вони позабували

чим кобзарі їх умовляли

Ми відчинили перед ними

ворота для утіх земних,

коли ж дурницю смакували

раптово ухопили їх.

Який же був болючий відчай!

Відтяли до останнього

людей, які були в омані.

Прославимо Всевишнього!

аз. Спитай: «Ви думали про те,

що може Бог позбавить слуху,

чи зору, чи печать поставить

на серце вам, який же бог,

окрім Творця Всевишнього

усе те вам поверне знов?»

Ти бачиш, як різноманітно

Ознаки Ми тлумачим їм,

вони ж це забувають потім.

Спитай: «Ви думали про те,

коли по знаку, чи раптово,

впаде на вас Господня кара,

невже когось, крім лицемірів,

Бог безпідставно покарав?»

Ми посилаєм кобзарів,

щоби добро лиш провіщали

та ще і лихо відвертали

від тих, що вірують, сумлінних.

Ніколи їх не вхопить жах

і в душі не проникне смуток,

а тим, які за вигадки

вважають послані Ознаки –

покара випадатиме!

аи. Додай: «Не говорив же вам,

що я обтяжений скарбами

та й заповітного не знаю,

і зовсім не вогняник я.

Всього лише дотримуюсь

відкритого у Явленні*».

Спитай у них: «Чи рівня ті -

сліпий і зрячий в сприйнятті?

Не хочете поміркувати?»

Тих попередь, що мають страх,

що згодом їх зберуть усіх

для зустрічі з Правителем.

Захисника не буде їм,

також і покровителя.

То може хоч тоді проявлять

покору Богові й сумлінність?

І тих не відганяй, які

при заході, чи сході сонця

до Бога кличуть у молитві,

жадаючи прихильності,

адже не ти відповідальний

за них, як і вони за тебе.

Чіпати їх тобі не треба

до лицемірства це веде.

Так Ми людей порівнюєм,

коли їх випробовуєм,

щоби вони спитали потім:

«Невже Творець явив нам цим

свою прихильність?» Чи не Він

найкраще знає – хто з нас вдячний?

аі. Якщо до тебе ті приходять,

що у Ознаки вірують -

їх зустрічай вітанням: «Мир!»

адже Бог Лагідність до вас

поклав собі в обов’язок.

Якщо ж по незнанню накоять -

то потім хай спокутують,

на добре навертаються.

Творець – Він Всепрощаючий,

Ласкавий, Мудрий, Милосердний!

Так Ми Ознаки вам тлумачим,

щоби не стали грішними.

Повчай: «Мені заборонили

вшановувати ідолів,

яких ви додаєте в рівню

Єдиному, Всевишньому».

Додай: «Мені за пристрастями

та звичаями вашими,

забороняє Бог іти,

в оману стежка та веде.

Не буду я тоді сумлінним,

не йтиму Шляхом Віри, прямо».

Ще нагадай: «З Ознаками

я від Творця прийшов до вас,

а ви над ними насміхались,

вважаючи їх вигадками

і я того не маю, з чим

ви квапите мене весь час,

бо лиш Творець те вирішить,

а в Нього все по Істині.

Творець – Найліпший Вирішальник!»

вй. Повчай: «Якби було мені

те, що ви квапите, підвладне,

була би справа вирішена

давно і нами, та Господь

всіх лицемірних ліпше бачить.

Ключі від потаємного

є тільки у Всевишнього.

Все що на морі, чи на суші

Творцю лиш одному відоме.

Без Волі Бога не впаде

до мороку землі й пилина,

зелене, чи пожухле листя,

що б не згадали в Ясній Книзі

Він Той, хто забирає душі

у вас, коли настане ніч.

Все що вчинили – те Бог знає

і на світанні воскрешає

та душі в тіло повертає,

щоб термін вам завершити.

Коли ж повернетесь до Нього,

покаже вам у Істині,

що ви накоїли раніш.

ва. Над Слугами Творець Всевладний,

вам Охоронців посилає.

Настане час і смерть прийде,

а посланці вже упокоять

у відповідності до Ладу.

Всі згодом повертаються

до справжнього Володаря,

адже лиш Він один Владика,

як Суду, так і Вироку

і у розплаті Бог Меткий!

вв. Спитай: «Хто порятує вас

від мороку води та суші,

до кого линуть ваші душі,

волаючи найпотаємне:

«Якщо мене Ти порятуєш –

то я тоді сумлінним стану!»

Скажи їм: «Бог лише рятує

від цього й іншої біди,

а ви все рівню додаєте».

Додай: «У гніві Бог Могутній

і здатен лиха вам наслати

на голови, або під ноги,

чи ворожнечі родові

та розбрату, а з ним тривоги,

або знущання і насильство

одних людей над іншими».

Ти бачиш, як тлумачимо

Ясні Ознаки Наші їм?

Та відвертаються вони.

вг. Цей Клич також і твій народ

вважає лиш за вигадки,

в той час, як він – це Божа Правда!

Скажи: «Не буде вам поруки».

В цій Книзі, усілякій Вісті

свій час і ви дізнаєтесь.

Якщо почуєш про Ознаки

огидні їхні вигадки –

від них ти краще відійди,

поки розмову не почнуть

про інше щось. Якщо Спокусник

забути це тебе примусить,

отямившись, хутчіш покинь

збіговисько балакунів.

вд. Відповідати перед Богом

за те не велено сумлінним,

їм повеліли лиш навчати.

Покинь же тих, які вважають

цю Віру, лиш забавою

малечі нерозумної,

бо їх лише спокуси ваблять

скороминучого життя,

але ти сповісти їх, згубу

душа собі тим приготує,

якщо Творець їй не цікавий.

Їй покровителя не буде,

не прийметься ніякий відкуп.

Вони самі себе згубили

тим, що в житті своїм надбали

і пійло там для них – окріп.

Така болюча та покара,

бо не повірили в Творця.

вє. Спитай: «Чи станемо звертатись,

окрім Всевишнього до тих,

які не в силах спричинити

ні шкоди, а ні користі?

Чи підемо шляхом зворотнім,

опісля того, як Господь

повів по Праведній Путі?»

Як ті, кого повів Спокусник

на згубні манівці всілякі

і ті рогублено бредуть,

в той час, коли їх друзі кличуть:

«Ідіть до нас, на Божу Путь!»

Повчай: «Прямий до Бога Шлях,

до Славного Владики йдіть!»

Повелено: «Моліться вчасно

і щиро бійтеся Творця!

Вирішує Він найчесніше!

Господь - це Істина Ясна!

До Нього зберетеся всі!»

вж. Бог Землю й Небо сотворив,

щоб вам явити Істину.

В той День, коли велить: «Явись!» -

то враз усі і з’являться,

бо Слово Боже – Істина!

Творець владарюватиме

та Сурми провістять вам гучно.

Йому ж усе в Світах відоме,

відкрите і невидиме.

Він Мудрий і Обізнаний!

вз. Згадай, що мовив Родослав

Терешку*, батькові своєму:

«Невже ляльки ті рукотворні

вважаєте ви за богів?

Я бачу – ти й народ в омані,

вшановуєте те, що давні

народи вигадали десь

та, мов чуму сюди занесли,

виконуючи царську волю.

Забудьте ви вже тих царів

і дослухайтесь кобзарів

та поклоняйтесь лиш Творцю!».

ви. Ми Родославу показали

над Небом і Землею силу,

щоби він зміг упевнитись.

Коли на землю спала ніч,

сказав, лишень зорю побачив:

«Оце вже справді – мій Керманич»,

та ж закотилась на світанні.

Задумливо він: «Мабуть ні...

То виникає, то пощезне...

не до вподоби те мені»,

аж гульк, побачив – сходить Місяць,

промовив: «Бог мені – оце!»

Та вранці й той пішов за обрій.

Сказав: «Якщо Бог не спрямує

мене на Шлях Свій – буду я

одним із тих, які блукають».

Та на світанні Сонце ясне

зійшло, ним він замилувася

та мовив: «Це і є Володар!

Найвищий поміж попередніх»,

але коли зайшло воно,

сказав: «Народе мій! Насправді,

я не причетний до гріха

у додаванні Богу рівні».

ві. Лице до Того повернув,

хто Небо й Землю сотворив,

Творцю віддавшися всім серцем:

«Я іншим не вклонятимусь!»

Але народ з ним сперечався,

він мовив: «Та вгамуйтеся!

Мені ви опір не чиніть,

бо спрямував мене Господь

на, вказану Несхибну Путь.

Мені ті зовсім не страшні,

кого Всевишньому у рівню

уява ваша створює,

я ж дозволу на те не маю

від Всеосяжного Творця.

Він все на Світі осягає.

Над цим ви добре поміркуйте!»

Чому тоді боятись маю

того, що хтось вигадує?

Якщо ж не боїтеся ви

з Ним зрівнювати ідолів,

хоч дозвіл Він на те не дав,

міркуйте – хто ж вас убезпечить,

ляльки, а чи усеж – Всевишній,

якщо ви здатні думати?»

гй. Хто вірить і не повиває

у беззаконня Істину –

той Праведним Шляхом прямує –

він у безпеці Божій, справжній.

Підтвердили це Родославу,

щоб людям прикладом наводив.

Лиш тих підвищуєм над людом,

кого Ми гідними вважаєм.

Всезнаючий Творець і Мудрий!

Дали йому Ми спадкоємців:

Чуйка, Сармата (син його),

Вели Ми їх Прямим Шляхом

як і раніше Тихона,

опісля ж: Дударя - співця

та сина Мирослава, Гната

і Гетьмана, Кучму з Горланом.

Так Праведних підносимо.

Ще Згадайбога, Богодара,

Гуцула, Богмія (сумлінних),

Чуйка і Голуба, і Злота -

ласкаво їх усіх піднесли.

З нащадків їхніх Ми обрали

тих, що Прямим Шляхом вели.

га. Це Шлях до Віри, Бог веде ним

того, кого вважає гідним.

Якби ж ті рівню додали –

то перед Богом согрішили б.

Це ті, кому Ми дарували

Пророцтва й Книгу, з ними Владу.

Якщо ж народ у те не вірить –

тоді на інший покладаєм,

який у це увірує.

То ті були, кого Бог вів,

по тій Путі і ти прямуй!

Повчай: «У вас я не прохаю

ніякої платні за Клич -

це Всесвітам Напучення!»

гв. У тих, які не оцінили

в належній мірі Послання,

говорячи: «Це Бог не слав»,

спитай: «Хто ж Книгу вам послав,

яку колись приніс Кучма,

що стала людям Світочем?»

Вони ж показують лиш клапті

від того, що послали їм,

але ж по ній ви навчені

тому, чого не відали

і ви й далекі пращури!

Скажи: «Послав її Всевишній

але Він потім вас залишив,

бо в теревенях тішились».

Цю Книгу Ми благословили

підтверджуючи послане

давно минулим поколінням,

щоб міг напучувати нею

і «Матір* Градів» України,

і всіх, що звуть себе украйни,

в життя майбутнє вірують

у цей благословенний Клич,

від серця молитви вчиняють.

гг. Чи знайдете когось ви гірше,

ніж той, хто нехтує Всевишнім

та ще і Ймення Боже ганить,

чи пащекує: «Лиш подібне

до того що нам шле Господь»,

або: «Й мені Творець явив

таке!» Насправді ж не було

такого. Чи: «І сам вчиню

подібно тому, що й Всевишній!»

Ви бачили цих штукарів

(із тих огидних лицемірів),

на них чекає муки вир,

коли прийде нарешті смерть,

тоді Вогняники їх візьмуть,

їм душі вивернуть і скажуть:

«Нестерпна мука вас чекає

за підступ та брехню, якою

Всевишнього ви ганили,

Його Ознак не визнавали»

Усі повернетесь до Нас,

позбавленими від усього,

як створені були первісно,

лишивши позад себе все

те чим Ми наділили вас,

не маючи захисників

породжених уявою.

гд. Зерну Творець покаже шлях

та кісточку спрямовує,

живе із мертвого виводить,

а згодом Він його мертвить.

Все це – Творець, а ви – створіння!

Зорю виводить вранішню,

дає нам Бог нічний спочинок

та Сонце з Місяцем для ліку –

це мудрий Лад Великого!

Творець нам зорі розсипає

і ті показують вам шлях

у мороці на морі й суші.

Ознаки Ми розподілили

так, щоб над ними міркували!

Творець з Душі Єдиної

вирощує усіх людей,

помешкання їм надає,

а згодом упокоює.

Ознаки Ми розподілили

так, щоб над ними міркували!

Творець дарує воду з Неба,

дає Він нею вирости

усім різновидам рослин

рядочками, чи купками

корінню, збіжжю, пагонам,

плодам на дереві, чи гронам

на щедрих лозах виноградних

і безлічі садовини,

яка, неначебто і схожа,

та розрізняється усеж.

Коли усе те дозріває –

то ви збирайте та вживайте!

Ознака в цьому криється

для тих що вірують в Творця!

гє. Та духів додають вони

Преславному Творцю у рівню,

який усіх їх сотворив

і ще Йому ті змудрували

синів та дочок, хоч не мали

на те від Нього дозволу.

Творець Найвищий, Він Преславен!

Єдиний і не має рівні!

Хіба Творцю Землі та Неба

іще й якась дитина треба?

То й подругу повинен мати

і тещу. Ну, щоб... «Як в людей!»

Творець – Він Чуйний, Всевидючий!

гж. Творець, Правитель Він Всевишній!

У Всесвітах немає інших,

бо Він створив також і їх!

Лише Його вшановуйте,

бо Він усьому Поручитель!

Ніякі ваші споглядання

створити Лик Творця не здатні,

та осягає Божий погляд

і світло, й морок Всесвітів.

гз. Явились вам Ознаки Ясні

від Господа і, хто розгледів –

той щастя для душі надбав,

ті хто сліпий – собі зашкодив

і я не оберіг для вас.

Всіляко Ми тлумачимо

Ясні Ознаки Наші їм,

щоб не сказали: «Вчився в інших»,

якщо цікавляться Посланням.

ги. Прямуй за тим, що Явлене

тобі лише Творцем Всевишнім:

«Немає божества крім Нього!

Він у Світах – Єдиний Бог!»

Усіх язичників облиш!

Якби того Творець бажав –

не шанували б ідолів.

Не охоронець ти для них,

а лиш повчальник Істини.

І ти не гань тих боженят,

яких вони вшановують,

окрім Творця, щоби у злості

та у невігластві своїм,

Творця не стали ганити.

Так залучаємо до вчинків,

адже наприкінці путі

всі до Творця повернуться

і там усе покажем ясно,

що коїли вони в житті.

гі. Творцем вони заприсягались,

сувора вельми та присяга.

Якби та Провість їм прийшла –

то у Творця повірили б.

Скажи: «Підвладні тільку Богу

усі Ознаки й Він би міг

вам дати зрозуміти ясно,

якби вони явилися –

то і тоді б не вірили».

Серця Ми їм та їхні очі

повідвертали ще спочатку,

коли в те не повірили,

лишили сліпо вештатись

в омані та невігластві.

дй. Якби ж вогняників послали,

чи мертві з ними говорили,

або все показали їм –

то не повірили й тоді б,

якщо того не хтів Господь.

Вони ж того не хочуть знати!

да. Протиставляєм кобзарям

Нечистих та людей в омані,

що всім спокуси вихваляють

медоточивими вустами.

Якби лишень хотів Творець –

вони б так не поводились.

Ти їх облиш, нехай мудрують

і манівцями поблукають.

Нехай до них схиляються

серця тих, що не вірують

в життя майбутнє і – хай мають

лиш те, що в сьогоденні є.

дв. Повчай: «Невже мені бажати,

крім Бога, іншого суддю?»

Адже – це Він нам посилає

Клич, зрозуміло викладений

Кого Бог схоче спрямувати,

тому він розтуляє груди,

покору кладучи туди.

Кого ж з Путі бажає збити,

тим груди стулює й тіснить

і тим весь час тоді здається,

що хочуть Неба досягнути.

Цією карою бридкою

тих, що не вірять Бог карає.

дг. Якщо ти слухатимеш всіх,

що на землі цій мешкають –

то зіб’єшся з Його Шляху,

бо більшість – вигадки шанує

і в Господа не вірує,

але Всевишній добре знає

тих, що мандрують манівцями,

а Шляхом Божим нехтують

і тих, що на Його Путі.

дд. Вживайте лише те, над чим

згадали Ім’я Боже щиро,

якщо в Ознаки вірите.

Чому тоді ви гребуєте

і тим, над чим промовили

у шані Ім’я Господа,

якщо Він те дозволив їсти?

Адже Він ясно пояснив,

яке вам заборонене.

Хіба-що приневолять вас.

Багато-хто з Путі збиває,

якщо належних знань не має.

Всевишньому відомі ті,

які людей з Путі збивають

і межі всі порушують.

Утримуйтеся від гріхів

і явних, і прихованих,

бо кари не уникнути,

якщо грішили ви навмисно.

Отримаєте відповідно.

Не їжте, що не вшанували

Ім’ям Творця Всесильного,

бо гріх те і бридке поганство.

До нього втягують нечисті

своїх прибічників. Цурайтесь,

не слухайте тих - станете,

як і вони - поганами.

дє. Хіба той, що душа його

була сповита мороком,

а Ми осяяли її

та повернули до життя,

щоб Світло Боже ніс він людям,

зрівняється з тим, що блукає

ніколи з мороку не вийде,

бо морок той, ще й вихваляє?

дж. Ми ставимо порочний люд

вельможами у кожнім граді,*

щоби вони лукавили,

всілякі підступи вчиняли.

Не тямлять, що своїм лиш душам

найгірший підступ замишляють

словами, статками, руками.

Коли до них приходить Провість,

говорять: «Не увіруєм,

аж поки не пошлють і нам

те, що явилось кобзарям».

Та, мабуть Богу краще знати –

де ті знання розміщувати.

Спостигне їх тяжка покара

за те, що з Богом хитрували.

Кого Бог схоче поведе

Шляхом Прямим, розкриє груди

для сприйняття сумлінності.

Кого ж з Путі захоче збити,

У грудях порожнечу вчинить

і стисне так, неначе той

здіймається до високості.

Так покарання посилає

на тих, які не вірують.

Такий у Бога Шлях Прямий.

Ознаки Ми пояснюєм

лиш тим, хто міркувати вміє.

дз. У Бога є Обитель Щастя -

лише для тих, які сумлінні,

їм Покровитель тільки Він.

В той День, коли збере усіх,

почують: «Геть, збіговисько

Нечистих, від цього народу,

бо стримуєте багатьох».

І скажуть їхні побратими

з людей, що довіряли тим:

«Правителю! Ми силкувались

достаток мати, та дістались

Межі, яку Ти нам поклав»,

почують: «Вам оселя Пекло

і там навіки мешкати!»

Якщо Творець не вирішить

у Задумі Своїм інакше.

Бог Мудрий і Всезнаючий!

ди. Облудних Ми збираємо

за скоєними вчинками.

Збіговисько, людей і духів!

Чи не було вам кобзарів

від Господа, із вас самих,

чи не приносили вам Провість

про зустріч із Останнім Днем?

Ті скажуть: «Свідки ми і справді

цьому, собі ж на вірну згубу!

Спокуси всіх їх звабили

і душі тим вони згубили,

що нечестивими були,

а тому марно Бог не згубить

за лихо, чи за нечестивість

і селища, де мешканці

раніш не чули про Творця.

В належній мірі всім за те,

що скоєне було в житті.

Бог без уваги не залишить

із вашого життя і миті,

Він в надбанні Самодостатній,

Своєї ж Ласки Оберіг

і будь на те Його бажання –

давно би знищити всіх міг

та замінити вас на інших

(на кого побажає Сам),

як учинив і з вами Він,

створивши з люду іншого.

Що вам Обіцяне – те прийде!

Послабити не зможете.

ді. Скажи: «Народе мій! Вчиняйте,

можливості враховуйте,

а я вчинятиму своє

і згодом всі дізнаємось –

за ким Майбутнього Межа.

Лихим же, Ласки Божої

у майбутті - ніякої!»

Частинку збіжжя та худоби,

що з Волі Божої ростуть

і ви плоди вживаєте,

ті ідолам несуть в пожертву,

ще й кажуть: «Це Всевишньому

та богорівним спільникам».

Те що для співтоваришів -

воно до Бога не доходить,

а те, що для Творця – не йде

до тих. Огидні їхні вчинки!

єй. Ще гірше те, що спільники

розмалювали більшості

убивство діточок своїх,

неначебто – так бог бажає,

збудивши розбрат через те.

Якби бажав того Господь –

давно би припинив огидне.

Покинь їх! Хай собі мудрують.

єа. Говорять: «Ось тварин таких

і збіжжя - лише це ви їжте,

та заборонене все інше».

Самі все те вигадують

ще й Боже Ймення приплітають

і призначають «що» й «кому»,

також і - в «випадку якому» -

усе те споживати можна.

Вони отримають все сповна

за ті огидні вигадки,

коли Останній День прийде!

Або ж: «У чревах тварин,

яких ми споживаємо

є те, яке дозволене

з’їдати лиш чоловікам,

жінкам же заборонене.

Якщо ж те мертве – можна всім».

Отримають за теревені

собі Помешкання в Огні!

Всезнаючий Творець і Мудрий!

єв. Утрачені для Бога ті,

які своїх дітей вбивають,

через невігластво й безглуздя!

Та ті, що проголошують

на певну їжу заборони,

адже вони лишились тями,

а ще й блукають манівцями.

єг. Творець вирощує сади

на грунті, чи підвішені,

траву та дерево всіляке

у розмаїтті й чимось схоже.

Від них плоди – корисна їжа.

Рвіть їх, віддаючи належне.

Не будьте тільки марнотратні,

бо тих не любить і Всевишній,

які добро розтринькують.

Тварини є й для перевезень,

для їжі інших тримають.

Насичуйтесь дозволеним

і не ідіть услід нечистим,

бо ті – найгірший ворог вам!

єд. Візьми: вісьмох цапів з худоби,

овечок, баранів і кіз

та поспитай їх: «Вам самиць,

чи і самців боронять їсти,

чи те, що в їхніх черевах.

Надайте певну відповідь,

якщо правдиві у словах!»

Або ж з великої худоби

в тій кількості, для прикдаду.

Ви свідками тому були,

коли все те вам дозволяли?

Немає в Світі більш огидних,

ніж ті, які про Бога брешуть,

збиваючи людей з Путі?

Бог не веде несправедливих!

Скажи їм: «З того, що явив

мені Господь, не можна їсти,

лиш мертве, та пролиту кров

і тих, для кого їжа стерво,

або забите, не згадавши

Святе Ім’я Всевишнього.

На тих, що приневолені

(а не злочинець і розпусний),

не буде перед Ним вини».

Господь прощає, бо Ласкавий!

Сармату Ми, також нащадкам

заборонили споживати

тварин із цілісним копитом,

жир яловичий, лій овечий,

крім того, що в хребті несуть

та в тельбухах. Це за непослух

покара їм від Господа.

Творець Суворий, Справедливий!

єє. Якщо вигадником вважають

вони тебе - ти нагадай:

«Володар Милості Всевишній!

Та тих людей, що вельми грішні,

не омине Його Могутність».

І скажуть ті, хто вигадав

Творцю у рівню спільників:

«Якби була Господня Воля –

то ми би тих не додавали

у рівню Богу, заборон

також ніяких би не мали».

Так міркували лицемірно

й ті, що раніше їх жили,

поки не випробували

Могутності свого Творця.

Ви що відповісте на це?

Чи наведете докази?

Не маєте. Все – лиш уява

та ствердження оманливі!

Повчай: «Найпереконливіше

є тільки у Всевишнього.

Якби Він тільки побажав –

Несхибним Шляхом би повів».

єж. Промов: «Гукніть же ваших свідків,

які підтвердять, що Господь

вживати те заборонив».

Якщо почнуть ті свідчити,

то не приєднуйся до них!

Не йди услід за вигадками

тих, що не вірують в Ознаки,

Останній День та Воскресіння,

бо додали Творцю у рівню

божків огидних, рукотворних.

Скажи: «Прийдіть, я прочитаю,

що вам Господь забороняє.

Не додавайте ви у рівню

своїх божків Всевишньому.

єз. Батькам своїм добро вчиняйте

і діточок не забивайте,

лякаючись майбутніх злиднів,

Ми нагодуєм вас і їх.

І не торкайтесь справ огидних

ні явно, ні приховано.

Та душ не страчуйте живих,

Господь таке заборонив,

за винятком дозволених

по праву, що Він заповів,

щоби було вам зрозумілим».

Майна сиріт ви не чіпайте,

хіба-що для примноження

та їм життя поліпшити,

допоки зрілість не настане

і справедливості тримайтесь

та точності ваги і міри,

адже не покладе Творець

на душу більш, ніж та осилить

і тільки правду говоріть,

якщо ті навіть друзі, рідні.

Дотримуйтеся вірності

Господнім заповідям мудрим.

Для того це заповідали,

щоб ви постійно пам’ятали.

Це Путь Моя Пряма до Віри

і лише нею ви прямуйте!

Стежками іншими не йдіть,

заводячи на манівці,

збиваючи з Путі Творця,

її народам заповів,

щоб стали ті сумлінними.

єи. А Книгу Ми Кучмі дали,

щоб Ласка Божа ствердилась

для тих, які добро вчиняють

та, щоби в тому пояснити

все суще також - як Закон,

що гарантує зустріч з Ним.

Ласкавим, Мудрим і Єдиним!

єі. Цей Клич - вам Дар Благословенний!

Ним з високості посланий,

щоб ви за тим услід ішли

та гніву Божого боялись,

на Ласку Божу сподівались,

ніколи щоб не говорили,

що і раніше посилали

подібні Книги двом народам

та ті нічого не дали,

лиш суперечки породили,

а тому й ми – лиш сумнів мали

та вказаним там нехтували.

Щоб не казали би і ви:

«Якби Бог Книгу нам послав –

То ми б дотримувались краще,

ніж попередники, одначе

явилася Ясна Ознака

від Нього, як Напучення

та найщедріша Божа Ласка.

Чи знайдеться хтось поганіший,

ніж той, який не вірує,

Ознаки, за брехню вважає

бундючно ними нехтує?»

Таким відплатим покаранням

за те огидне нехтування!

жй. А може ще й вогняників

чекають, щоб вони постали

та й сам Творець до них прийшов,

чи провісті їм прибули?

Не допоможе те душі,

якщо вона не вірила

та вірячи не учиняла

ніяких добрих справ ніде.

Ти їм скажи: «Та ви заждіть!

Я з вами почекаю теж».

жа. Насправді – ти не з них, Богдане*.

Вони ж для різних вірувань –

на клапті ціле розділили.

Про те Всевишній відає.

Їм сповістить у День Останній

про все, що у житті вчиняли.

Хто добрі вчинки матиме,

добром віддячиться йому

за те удесятеро більше,

а хто з лихою ношею –

відплатиться їм більшим лихом.

Не матимуть образ ніяких.

Скажи: «Господь мене наставив

на Путь Несхибну й Віру справжню,

як з Родославом те вчинив

і той не став язичником».

Іще додай: «Моя сумлінність,

молитва і життя та смерть,

усе це лиш в руках Господніх,

Правителя Всіх Всесвітів.

Все це Творець мені велів

і я – найперший із сумлінних

жв. Спитай: «Невже, окрім Творця

мені когось шукати варто?

Він Всесвітів усіх Володар!

А що твоя душа придбає

за те вона й отримає –

за інших не відповідає!»

Ви до Творця повернетесь,

про скоєне Бог нагадає

та де, і чому розійшлись.

І спадком Бог нагородив,

когось над іншими здійняв,

піддавши тим випробуванням.

Господь меткий у покаранні,

та й пробачає, бо Ласкавий!

 

Веління – ЖЙ

СПАЛАХ

 

Хвала Творцю Всевишньому,

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Мов Спалах в Книзі цій Ознаки,

бо послане Ним - Істина!

Але в те вірує не кожен.

Бог той, який шатро Небес

облаштував у Високості,

без усіляких там стовпів,

які могли б ви бачити,

а потім ствердився на Троні

та Сонце й Місяць підкорив

і всьому термін теж призначив.

Бог править справами Своїми,

вирішує з Ознаками.

Тож може ви повірите,

що згодом з Ним зустрінетесь?

в. Бог той, хто землю розпросторив,

поставив гори там міцні,

річки пустив, плодючі пари

та закриває ніччю день.

Ознака в тому справді є

тим, хто хоч трішки тями має.

Побачиш на землі ділянки,

сади та виноградники,

посіви, луки та дерева,

що п’ють з одних і тих потоків.

Ми переваги деяким

(щоби їли ви), із них даєм -

Ознака це метикуватим!

г. Якщо тебе щось і дивує

так це, лиш запитання їхні:

«Невже, коли ми перепрієм –

то з того новими воскреснем?»

Це ті, які не вірують

у Божу мудрість і могутність,

бо ланцюги у них на шиях.

Вогонь - помешкання для них,

а той притулок буде вічний!

д. Вони підштовхують в огидне?

Вчиняли так і попередні,

але зазнали покарання

і був то приклад ще й повчання.

Та всупереч нечесності

Ласкавий, справді Оберіг

Пробачень і Суворий Він

у покаранні марновірів!

є. Запитують невіруючі:

«Чому ж тоді не бачимо,

що Бог йому Ознаки шле?»

Для них ти - умовляльник лише,

бо у народу є очільник.

Творцю відомо - що несе

самиця кожна в череві.

Розширює утробу, стисне

Бог кожній у належній мірі

та знає і приховане,

й відкрите. Він, у мірі вищій

Піднесений, Величніший!

ж. Усі ви перед Богом рівні

і ті, які балакають,

чи в спілкуванні стримані,

чи хто вночі ховається

та той, що вдень іде кудись.

У кожного є Обереги,

що йдуть попереду та позад

і вас вони охороняють,

Творець так мудро їм велить.

Не змінює Він те, що чинять.

Хай люди самі все те змінять.

Якщо ж Суворий побажає

лихе вчинити їм, немає

можливості тим, щось змінити.

Творець же здатен захистити!

Він блискавку показує

вам для страху і для надії

та хмари в Небесах клубочить,

над вами їх гуртуючи.

А ще Творця грім прославляє,

аж Слуг Небесних він лякає.

Бог посилає блискавиці,

щоб вразить на землі когось

із тих, що сперечаються

та Славного не визнають,

бо у могутності Своїй

Він вельми дужий і меткий.

За Правдою до Нього клич,

бо їхні ідоли нічим,

ні в чому їм не допоможуть.

На того вчинки їхні схожі,

що руки тягне до води,

аби текла по ним до рота.

Така й молитва марновірів,

які обрали шлях невірний!

Творцю все поклоняється

і на Землі, і в Небесах,

і щиро, і під примусом

та, навіть їхні тіні вранці,

або ж у надвечірнім сонці.

з. Спитай: «Хто в Небі й на Землі

Володар?» Сам скажи: «Всесильний!»

Повчай: «Невже собі взяли,

крім Нього покровителів,

які не здатні і собі

вчинити користі, чи шкоди?»

Порівнюй: «Чи, одне і теж:

сліпий з видючим; день і ніч?»

А може в спільники Творцю

вони таких взяли, яким

також підсилу сотворити

раніше Богом створене?

Скажи їм: «Лиш Господь Творець

Всілякої у Світі речі!

Єдиний! Наймогутніший!»

и. З Небес Бог воду посилає,

що русла рік наповнює

до меж належних. Бачимо

ми й піну, що ручай несе,

коли щось плавлять у печі,

виготовляючи прикраси,

або потрібне їм начиння.

Такою схожістю Всевишній

різницю вам показує

між Правдою та кривдою,

бо піна, врешті, сходить прахом,

корисне людям лишиться.

Отак Творець наводить Притчі

тим, що Йому відповіли

на Заклик посланий у Кличі,

а тим, які не відгукнулись,

якщо і всі скарби Землі

вони пожадливо привласнять

та ще й до того стільки ж буде

(бо сподіваються на відкуп

від кари, що на них чекає),

таким іще раз нагадай -

хабар Суворий не приймає

і Пекло їм притулок вічний!

Який же там куток огидний!

і. Хіба той, котрий відає,

що Істину послав Господь,

нарівні з тим, який сліпий?

До цього ж дослухаються

лиш ті, хто міркувати вміє

та вірні Заповітові,

що з Господом вони уклали,

обіцянкам не зрадили

ті, котрі те поєднують,

яке їм повелів Господь,

бояться гніву та розплати.

Той хто терплячий і стійкий,

та прагне зріти Божий Лик,

в сумлінності вершить молитви

приховано, або відкрито,

роздаючи пожертви щедро

з тих благ, які Ми посилаєм,

зло відганяючи добром.

Обитель Вічну матиме.

й. Помешкання у Вирії

лиш для сумлінних: із пар їхніх,

батьків, нащадків і до них

з усіх воріт Небесні Слуги

увійдуть, привітають: «Мир!

Це вам за те, що ви терпіли!»

Яка ж чудова та Обитель!

А ті хто глузував бездумно

над вашим Заповітом з Богом,

обіцянок не тримались

(заприсягшись у вірності),

на клапті рвали, що веліли

їм зберігати в цілості,

поширюють лихе й ганебне.

Прокляття тим, хто йде за ними

а цим - жахливий прихисток.

аа. Бог щедро наділяє тих,

до кого має Він прихильність

і міру в тому визначає.

Ті ж сьогоденню лиш радіють,

але воно всього лиш дрібка

у порівнянні з майбуттям!

ав. Невіруючі гомонять:

«Якби йому Творець послав

заради нас якусь Ознаку!»

Скажи: «Бог лише тих збиває

з Путі - кого Він забажає,

а за собою тих веде,

які у Нього вірують!»

У тих, які увірували, -

серця вже заспокоїлись,

як тільки вірі віддались,

Творцеві лиш молилися,

в житті своїм добро вчиняли.

Таким Сади приготували!

аг. І до народу Ми послали,

який раніше оминали,

щоб ти читав те, що відкрили

тобі Ми у навіюванні,

бо ті в Творця не вірують.

Скажи: «Він мій Господь, а тому

окрім Всевишього у мене,

ніяких боженят немає!

На Нього лиш надію маю

та серцем щиро сподіваюсь!»

Якби цим Кличем гори навіть

із місця зрушені були,

чи навпіл Землю розтяли,

або заговорили мертві –

то не повірили й тоді б.

Насправді ж - у Творця лиш влада.

Усе належить Господу!

Хіба ж ті, хто увірував,

не відають, якби хотів

того Творець - повів би всіх

по Праведній Своїй Путі?

ад. Не перестануть згубні лиха

вражати душі нечестивих

за те свавілля, що чинили,

чи біля їхніх жител стануть

до тих пір поки Час настане,

в Обіцяному Бог не схибить!

Над кобзарями глузували

й ті, що тобі передували,

але тоді Я відкладав

тим, хто ще не увірував,

а згодом кару посилав,

таку огидну та жахливу!

ає. Невже, той, що про кожну душу

все знає, навіть найдрібніше,

Він рівня ідолу якомусь?

Вони ж уперто додають

Творцю всіляких спільників.

Ти їм скажи: «Ви їх назвіть!

Чи може ще й покажете

Творцю таке, чого не знає

Він на Землі, чи в Небесах,

чи доведете на словах?

Та ні! Лише прикрашення

ті вигадки та хитрування

і люди з пантелику збиті.

А збиті з Божої Путі

ніколи вожая не знайдуть!»

Їм покарання в цім житті,

та жахливіше в майбутті.

Від Бога захисту не буде!

аж. Творець для них являє Вирій,

що Ним і був обіцяний -

не однією притчею.

Це тим, що у житті сумлінні:

Сади омиті ріками,

утіха там і затишок.

Таке завершення Шляху

тим хто боїться гніву Бога.

Несправедливим же Вогонь!

Кому Ми Книгу дарували,

тому радіють, що послали

тобі, хоч між громад і є

чимало тих, що відкидають

частину з неї, говори їм:

«Мені вклонятися веліли

лиш до Творця. Єдиний Він!

Йому не додавати рівні,

до Нього ж і звертатися,

як згодом і вертатися!»

аз. Ми Клич для того посилаєм,

щоб зведення усіх Законів

було твоєю мовою,

адже якщо прямуєш ти

за, всякими там, «язиками»

та звичаєм народів інших -

то згодом і народ свій знищиш.

Тоді не буде вам Суворий

ні Покривом, ні Оберегом!

Ми і раніше посилали

на Землю кобзарів, давали

дружин їм та дітей, але

ще жоден не являв Ознак

поки Творець не дозволяв.

Для кожної межі у часі

Ми посилаємо Письмо!

І що Суворий побажає -

то те зітре на сторінках,

бо Матір Книг Творець лиш має!

Чи те тобі покажемо,

що посилали Ми раніш,

або й без того упокоїм.

Повинен ти всіх лиш навчати,

а Наша справа - тут стрічати.

аи. Хіба вони не бачили,

як Ми проходимо Землею,

її стискаєм по краях.

Творець вершить Суд і немає

таких, які могли б той Суд,

відстрочити хоч би на мить,

а в розрахунку Він хуткий!

Адже вони все хитрували.

Вигадували й попередні.

Творець лиш хитрощами править,

для нього душі - не секрет

та, що їм буде в майбутті.

Неправедні дізнаються,

кому тоді дістанеться

Його Обитель Нагороди!

аі. Знов кажуть ті, які в омані:

«Який же ти для нас посланник?»

На те ти їм відповідай:

«Творця достатньо нам, як свідка

та тих, що Книгу цю читають!»

 

Веління – ЖА

ХУДОБИНА

 

Хвала Творцю Всевишньому

Ласкавому і Мудрому!

 

а. Ця Книга – Світоч для сумлінних,

що вірують у потаємне,

Стоять сумлінно в молитвах

ще й діляться тим що дали

і тим, що вірують у те,

яке тобі прислали та

у те, яке було раніш,

в життя майбутнє щиро вірять.

Вони на Праведній Путі,

а тому - успіху досягнуть!

в. Тим байдуже, які не вірять –

застерігав ти їх, чи ні,

адже вони не вірують.

Творця печать на вухах їхніх,

серцях і на очах мара,

а в майбутті сувора кара.

Є поміж люду і такі,

які говорять: «Віримо!

У Господа і в День Останній»,

у глибині ж душі не вірять,

а ще і засоби шукають,

як можна ошукати Бога

та тих, які вже вірують.

Гидка омана в душах їхніх,

але вони про те не знають.

Вони все хочуть ошукати

Творця й людей, а в дійсності -

себе лишень обманюють,

того не розуміючи.

Тяжка недуга в тих серцях,

та збільшить ще її Творець,

а згодом скине їм Покару,

за те що всім вони брехали.

г. Коли говорять їм: «Не сійте

свою брехню на білім світі»,

відповідають: «Чиним добре!»

Отак вони народ і дурять,

та геть того не розуміють.

Якщо їм кажуть: «Віруйте,

як те розумні люди чинять!»

Почуєш: «Та чи ми дурні?!»

А ні? Та справжні телепні!

Тому й не можуть втямити.

При зустрічі з сумлінними –

говорять: «Також віримо»,

а з нечистю на самоті

регочуть: «Ми ж блазнюємо!»

д. Творець же з них ще поглузує,

посиливши оману їхню,

бо темний розум шкутильгає,

у хащах до смерті блукають.

За ціну Істини купили

собі лише бридку оману,

стежки на манівці придбали

і з того зиск не матимуть.

Немов вогнепоклонники,

що б’ють поклони до багаття,

яке довкілля осяває.

Коли ж вогонь Бог забирає –

то душі темінь огортає,

стають сліпі, глухі, німі

і Бога не знайти вже їм!

є. Або ж, коли у Небі хмара,

грім, блискавка у ній і морок,

вони у вуха пальці пхають,

від грому боячись померти.

Творець за душі їх тримає!

Хоч блискавка й сліпить, ідуть

коли осяє все на мить.

Неначе вкопані, замруть,

якщо знов морок огортає.

Якби Творець лиш побажав –

то зір би й слух у них відняв.

У Всесвітах Він Всемогутній!

Схиляйтесь люди перед Славним,

який вас сотворив такими

і будьте ви сумлінними!

ж. Поклав Бог землю килимом

та небо сотворив склепінням,

з якого воду посилає,

що вам плоди вирощує,

які їсте задля життя.

Ви ідолів не додавайте

Творцю у рівню! Гніву бійтесь!

Про це постійно пам’ятайте!

Якщо ви сумнів маєте,

стосовно того, що послали

до вас із кобзарем своїм –

то принесіть тоді своє

і у такому ж обсязі,

як і Веління в Книзі цій,

крім Бога свідків запрос