Ідея заснування Українського Університету виникла не спонтанно і не напередодні його реєстрації.

Роки й роки назад я почав обговорювати цей задум із своїми старшими колегами професорами Григорієм Костюком, Василем Маркусем, Петром Одарченком та іншими відомими вченими й діячами в українській громаді США.

Ми зійшлися на тому, що на американському континенті має постати заклад, подібний до Українського Вільного Університету в Мюнхені. Водночас це має бути заклад нового типу, який відповідав би на виклики сучасності й ураховував би стандарти західної й української освіти і науки.

"Ви - ще молодий. Кому ж, як не вам це й реалізовувати?" - сказав мені видатний літературознавець, академік УВАН, проф. Петро Одарченко.

Найдокладніші розмови з цього приводу були у мене з членом-кореспондентом УВАН, відомим українським дослідником і письменником, колишнім директором Української служби "Голосу Америки" Миколою Француженком. Говорилося уже не так про ідею взагалі, як про структуру, навчальні програми, джерела фінансування... Ці розмови, мабуть, стали найпотужнішим поштовхом і стимулом для мене упритул зайнятися питаннями реалізації ідеї.

П'ять років тому я вперше виніс ідею заснування Українського Університету на публічне обговорення і виступив з пропозицію консолідації українського наукового потенціалу за межами України. Обговорення теми в інтернетних спільнотах несподівано зачепило болючі питання науки й вищої школи в Україні.

Я зрозумів, що сфера діяльності Українського Університету не може обмежуватися лише діаспорою: він повинен охопити й Україну, стати сполучною ланкою між українським суспільством і діаспорою, між Україною і світом, а отже стати наріжним каменем єднання світової української спільноти, ідеєю якого перейнятий мій друг Микола Пономаренко.

Очевидно, мали відбутися й інші події і зміни, які підвели мене до готовності стартувати проект Українського Університету. І однією з таких подій треба назвати заснування Міжнародної Фундації Лідерства.

Словом, час настав, і ми вийшли на старт: 24 листопада ц.р. Український Університет зареєстровано як неприбуткову організацію. Триває проходження інших формальностей, пов'язаних із набутиям офіційного статусу, але ми вже маємо юридичні підстави зайнятися організаційними справами, щоб у якомога коротший строк почати просвітницьку, освітню й наукову діяльність.

Починаючи з цього запису, я буду розміщувати в інтернетних спільнотах, у блогах і на тематичних сторінках матеріали, які деталізують проект Українського Університету й дадуть вам уявлення про мету, завдання, структуру, просвітницькі, навчальні й наукові плани тощо.

Ми розраховуємо на вашу активну підтримку наших ініціатив і діяльну участь у наших проектах. Ваші поради, зауваження, пропозиції грунтовно вивчатимуться і враховуватимуться у нашій роботі.

Деякі попередні публікації про ідею Українського Університету спровокували певний негатив з боку скептиків (ну, як же без цього?!). Я свідомий того, що нам вставлятимуть палиці в колеса і що будуть численні спроби дискредитувати як саму ідею, так і конкретні проекти Українського Університету. Ми прислухатимемося до скептиків із здоровим глуздом, але ми не будемо зважати на дії українофобів і україноненависників.

"Нам своє робить!" - ці слова з вірша Павла Тичини будуть надихати нас на добрі діла для України, світової української спільноти, української справи.

(с) Проф. Д-р Володимир Іваненко

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.